Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 2.4. "Діри" у просторі и часі
Чорні діри - це породження гігантських сил тяжіння. Вони виникають, коли в ході сильного стиску більшої маси матерії зростаюче гравітаційне поле її стає настільки сильним, що не випускає навіть світло, з чорної діри взагалі ніщо не може виходити. У неї можна тільки впасти під дією величезних сил тяжіння, але виходу звідти немає.
З якою силою центральна маса притягує яке-небудь тіло, що знаходиться на її поверхні? Якщо радіус маси великий, то відповідь збігається з класичним законом Ньютона. Але коли приймалося, що та ж маса стиснута до все меншого й меншого радіуса, поступово виявлялися відхилення від закону Ньютона - сила притягання виходила хоч і трохи, але все-таки більшою. При зовсім фантастичних стисках відхилення були помітніші. Але найцікавіше, що для кожної маси існує свій визначений радіус, при стиску до якого сила тяжіння прагнула до нескінченності! Такий радіус у теорії був названий гравітаційним радіусом. Гравітаційний радіус тим більший, чим більша маса тіла. Але навіть для астрономічних мас він дуже малий: для маси Землі це всього один сантиметр.
У 1939 р. американські фізики Р. Оппенгеймер і X. Снайдер дали точний математичний опис того, що буде відбуватися з масою, що стискується під дією власного тяжіння до все менших розмірів. Якщо сферична маса, зменшуючись, стиснеться до розмірів, що менші гравітаційного радіусу або дорівнюють йому, то потім ніякий внутрішній тиск речовини, ніякі зовнішні сили не зможуть зупинити подальший стиск. Дійсно, адже якби при розмірах, рівних гравітаційному радіусу, стиск зупинився, то сили тяжіння на поверхні маси були б нескінченно великі і ніщо з ними б не могло боротися, вони відразу змусять масу стискуватися далі. Але при стрімкому стиску - падінні речовини до центра - сили тяжіння не відчуваються. Усім відомо, що при вільному падінні настає стан невагомості і будь-яке тіло, не зустрічаючи опори, втрачає вагу. Те саме відбувається і зі стискною масою: на її поверхні сила тяжіння - вага - не відчувається. Після досягнення розмірів гравітаційного радіуса зупинити стиск маси не можна. Вона нестримно прагне до центру.
Такий процес фізики називають гравітаційним колапсом, а результатом є виникнення чорної діри. Саме всередині сфери з радіусом, рівним гравітаційному, тяжіння настільки велике, що не випускає навіть світло. Цю область Дж. Віллер назвав у 1968 р. чорною дірою. Назва виявилася украй вдалою і була моментально підхоплена всіма фахівцями. Межу чорної діри називають горизонтом подій. Назва ця зрозуміла, тому що з-під цієї межі не виходять до зовнішнього спостерігача ніякі сигнали, що могли б подати відомості про події, що відбуваються всередині. Про те, що відбувається всередині чорної діри, зовнішній спостерігач ніколи нічого не довідається.
Отже, поблизу чорної діри незвичайно великі сили тяжіння, але це ще не все. У сильному полі тяжіння змінюються геометричні властивості простору і сповільнюється спливання часу. Біля горизонту подій кривизна простору стає дуже сильною. Щоб уявити собі характер цього викривлення, зробимо так. Замінимо в наших міркуваннях тривимірний простір двовимірною площиною (третій вимір приберемо) - нам буде легше зобразити її викривлення. Порожній простір зображується площиною. Якщо ми тепер помістимо в цей простір тяжіючу кулю, то довкола неї простір злегка викривиться - прогнеться. Уявімо собі, що куля стискується і її поле тяжіння збільшується. Перпендикулярно до простору відкладена координата часу, як його вимірює спостерігач на поверхні кулі. Із зростанням тяжіння збільшується викривлення простору. Нарешті, виникає чорна діра, коли поверхня кулі стиснеться до розмірів, менших горизонту подій, і "прогин" простору зробить стінки в прогині вертикальними. Ясно, що поблизу чорної діри на такій викривленій поверхні геометрія буде зовсім не схожа на евклідову геометрію на площині. З точки зору геометрії простору чорна діра справді нагадує діру в просторі.
Звернемося тепер до темпу спливання часу. Чим ближче до горизонту подій, тим повільніше спливає час із погляду зовнішнього спостерігача. На межі чорної діри його біг і зовсім завмирає. Таку ситуацію можна порівняти з плином води біля берега ріки, де течія води завмирає. Це образне порівняння належить німецькому професору Д. Лібшеру. Але зовсім інша картина постає перед спостерігачем, який у космічному кораблі вирушає в чорну діру. Величезне поле тяжіння на її межі розганяє падаючий корабель до швидкості, що дорівнює швидкості світла. А далекому спостерігачеві здається, що падіння корабля загальмовується і цілком завмирає на межі чорної діри. Адже тут, з його точки зору, завмирає сам час. З наближенням швидкості падіння до швидкості світла час на кораблі також сповільнює свій біг, як і на будь-якому тілі, що швидко летить. І от це уповільнення спонукає завмирання падіння корабля. Розтягнута до нескінченності картина наближення корабля до межі чорної діри через усе більше й більше розтягування секунд на падаючому кораблі вимірюється скінченим числом цих секунд, що все подовжуються (з погляду зовнішнього спостерігача). За годинником падаючого спостерігача або за його пульсом до перетину межі чорної діри спливло цілком скінчене число секунд. Нескінченно довге падіння корабля за годинником далекого спостерігача умістилося в дуже короткий час падаючого спостерігача. Нескінченне для одного стало скінченим для іншого. От уже воістину фантастична зміна уявлень про спливання часу.
Те, що ми говорили про спостерігача на космічному кораблі, стосується й уявного спостерігача на поверхні стискної кулі, коли утворюється чорна діра. Спостерігач, який упав у чорну діру, ніколи не зможе звідти вибратися, якими б не були потужними двигуни його корабля. Він не зможе послати звідти і ніяких сигналів, ніяких повідомлень. Адже навіть світло - найшвидший вісник у природі - звідти не виходить. Для зовнішнього спостерігача саме падіння корабля розтягується за його годинником до нескінченності. Виходить, те, що буде відбуватися з падаючим спостерігачем і його кораблем усередині чорної діри, станеться вже поза часом зовнішнього спостерігача (після його нескінченності за часом). У цьому смислі чорні діри являють собою "діри в часі Всесвіту". Звичайно, відразу зазначимо, що це зовсім не означає, що усередині чорної діри час не спливає. Там час спливає, але це інший час, він спливає інакше, ніж час зовнішнього спостерігача.
Що ж станеться зі спостерігачем, якщо він наважиться вирушити в чорну діру на космічному кораблі? Сили тяжіння будуть затягувати його в область, де ці сили все сильніші й сильніші. Якщо на початку падіння в кораблі спостерігач знаходився в невагомості і нічого неприємного не відчував, то в ході падіння ситуація зміниться. Щоб зрозуміти, що відбудеться, згадаймо про припливні сили тяжіння. їхня дія пов'язана з тим, що точки тіла, які знаходяться ближче до центру тяжіння, притягуються сильніше, ніж ті, що розташовані далі. У результаті притягуване тіло розтягується. На початку падіння спостерігача в чорну діру припливне розтягування може бути незначним. Але воно неминуче наростає в ході падіння.
Схожі статті
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 2.3. Час і простір
На початку XX ст. з'ясувалося, що на час "можна впливати"! Дуже швидкий рух, наприклад, сповільнює біг часу. Потім з'ясувалося, що потік часу залежить і...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 2.2. Криза сучасної космології
Можна вважати, що в понятті космологічної сингулярності ховаються щонайменше три проблеми, розв'язання яких вимагатиме зміни наукової картини світу в...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.6. Теорема Дж. Белла
Модель Ньютона - це одне тіло, що рухається в абсолютному нескінченному просторі рівномірно і прямолінійно доти, поки на це тіло не подіє сила (перший...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.5. Закони Ньютона
Модель Ньютона - це одне тіло, що рухається в абсолютному нескінченному просторі рівномірно і прямолінійно доти, поки на це тіло не подіє сила (перший...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.4. Нескінченність: потенційна й актуальна
Ревізії довелося піддати і зміст поняття "система". Коли система в цілому знаходиться в стані, далекому від істинної термодинамічної рівновага, а це...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.3. Поняття системи
Ревізії довелося піддати і зміст поняття "система". Коли система в цілому знаходиться в стані, далекому від істинної термодинамічної рівновага, а це...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - Розділ 1. МОВА НАУКИ І МОВА ПРИРОДИ
Даний посібник служить добрій справі. Він містить не тільки послідовне викладення навчальної дисципліни, але й є запрошенням до змістовної бесіди з...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 2.1. Сучасна космологія і космогонія
З глибокої давнини і до початку XX ст. космос вважали незмінним. Зоряний світ уособлював собою абсолютний спокій, вічність і безмежну протяжність....
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - Передмова
Даний посібник служить добрій справі. Він містить не тільки послідовне викладення навчальної дисципліни, але й є запрошенням до змістовної бесіди з...
-
Час - невід'ємна складова нашого буття. Століттями він полонив уяву художників, філософів, поетів. Включення часу в галілеївську механіку ознаменувало...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.2. "Порядок з хаосу"
Закони механіки Ньютона строго інваріантні, незмінні щодо зміни знака часу: заміна +t на - t нічого в них не змінює. Тому й говорять, що механіка...
-
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 1.1. Категорії "мікро" і "макро"
Закони механіки Ньютона строго інваріантні, незмінні щодо зміни знака часу: заміна +t на - t нічого в них не змінює. Тому й говорять, що механіка...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 1.3.2 Ідеалізація. Уявний експеримент
Розумова діяльність дослідника в процесі наукового пізнання передбачає особливий вид абстрагування, який називають ідеалізацією. Ідеалізація являє собою...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 1.2.2 Експеримент
Експеримент - більш складний метод емпіричного пізнання порівняно зі спостереженням. Він передбачає активний, цілеспрямований і строго контрольований...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 1.4.1 Аналіз і синтез
1.4.1 Аналіз і синтез Під аналізом розуміють поділ об'єкта (подумки чи реально) на складові частини з метою їх окремого вивчення. Такими частинами можуть...
-
1.4.1 Аналіз і синтез Під аналізом розуміють поділ об'єкта (подумки чи реально) на складові частини з метою їх окремого вивчення. Такими частинами можуть...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 1.2.1 Спостереження
1.2.1 Спостереження Спостереження є чуттєвим відображенням предметів та явищ зовнішнього світу. Це вихідний метод емпіричного пізнання, який дозволяє...
-
2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації Протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.2.1 Основні передумови
2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації Протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.2 Неолітична революція
2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації Протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу...
-
2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації Протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2 Становлення цивілізації
2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації Протягом пізнього неоліту, а також на різних стадіях епохи раннього металу в різних регіонах світу...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.1.2 Міфологія
Найдавніші уявлення відображали первісне сприйняття різноманітних явищ природи і її приголомшливої контрастності, а також протиріч громадського життя,...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 1.4.2 Аналогія та моделювання
1.4.1 Аналіз і синтез Під аналізом розуміють поділ об'єкта (подумки чи реально) на складові частини з метою їх окремого вивчення. Такими частинами можуть...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.10.1 Вихідні відомості
Найбільшим культурним досягненням, що утвердилося на рубежі первісного й класового суспільства, є упорядкована писемність. 2.2.10.1 Вихідні відомості...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.3.9 Від міфу до науки
В епоху формування класів і ранньокласових суспільств духовна культура перебуває в стані переходу від міфологічного первісного мислення до нового...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.10.2 Розвиток піктографії
Найбільшим культурним досягненням, що утвердилося на рубежі первісного й класового суспільства, є упорядкована писемність. 2.2.10.1 Вихідні відомості...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.10 Становлення писемності
Найбільшим культурним досягненням, що утвердилося на рубежі первісного й класового суспільства, є упорядкована писемність. 2.2.10.1 Вихідні відомості...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.6.2 Математичні знання
Величезний масив раціональних знань, накопичений протягом попередньої історії первісного суспільства, в епоху його розпаду зазнає істотних кількісних та...
-
Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.2.6.1 Астрономія та календар
Величезний масив раціональних знань, накопичений протягом попередньої історії первісного суспільства, в епоху його розпаду зазнає істотних кількісних та...
Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю. П. - 2.4. "Діри" у просторі и часі