Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Габріель Бонно де Маблі (1710-1785)

Філософ, історик, дипломат, автор праць "Публічне право Європи, що грунтується на договорах, починаючи з Вестфальського миру до наших днів" (1748), "Принципи переговорів" (1757), "Про права та обов'язки громадянина" (1758), "Сумніви, запропоновані філософам-економістам з приводу природного і необхідного порядку політичних суспільств" (1768), "Про законодавство, або Принципи законів" (1776), "Про вивчення історії" (1778), "Про спосіб писати історію" (1783), "Зауваження про уряд і закони американських штатів" (1784), "Принципи моралі" (1784) та ін.

На думку Г. Б. де Маблі, основними завданнями суспільства є приборкання зла шляхом вгамування пристрастей і охорона природних прав людини: на розум, свободу, щастя, гідність і рівність. За Маблі, з метою охорони природних прав на основі договору люди створили державу і політичну владу. Встановлення гуманної влади, призначення правителів, здатних домогтися щастя у суспільстві, - не лише право, а й природний обов'язок громадян. На відміну від попередників, зокрема Ж.-Ж. Руссо, Г.-Б. де Маблі доводив, що суспільного договору, за яким народ передав би свої права правителям, ніколи не було. Якщо ці правителі діють не в інтересах суспільства, посягають на природні права, то народ як єдине джерело верховної влади має право чинити опір деспотам і скинути їх. Революції, на думку Маблі, не лише можливі, а й бажані, як і громадянські війни, що оздоровлюють суспільство. Він вимагав скасування спадкової влади, перебудови суспільства на демократичних засадах. Право на проголошення війни вважав справою всієї нації, а не окремих посадових осіб.

Значну увагу Маблі присвятив проблемі соціальної рівності. На його думку, нерівність несе нещастя суспільству, породжує ненависть. Природа не створювала ні рабів, ні панів, ні привілейованих, ні пригнічених. Першопричина нерівності - приватна власність. Багатства і пишноти, за Маблі, нівечать людину, суперечать її природній меті, "при них любов до слави, до батьківщини, свободи і законів поступається місцем принизливому інтересу". Шлях до відродження природної рівності людей Маблі вбачав в усуспільненні майна та вдосконаленні законодавства. Спільність майна виховає "героїв праці", сприятиме побудові держави, в якій одні громадяни не будуть тупішати від злиднів, а інші - від розкошів. Його мрія - побудувати республіку на невідомому острові, над яким чисте небо і де тече корисна для здоров'я вода, всі багаті, всі бідні, всі рівні, всі вільні, всі брати і де першим законом була б заборона володіти власністю.

Завданням законодавця, на думку філософа, є відновлення природних прав і свобод громадян. Нові закони повинні не примножувати прибутки, а знижувати потреби, приборкувати та викорінювати честолюбство. Посадові особи у державі повинні мати такі самі потреби, як і всі її громадяни. За своїми ідеями та сутністю вчення Маблі належить до утопічного комунізму.

Мореллі (між 1713 і 1718-?)

Засновник особливого напряму світової утопічної думки - "раціоналістичного комунізму". Його погляди викладено в трактаті "Кодекс природи, або Істинний дух її законів" (1755; до середини XIX ст. авторство приписували Д. Дідро) і поемі "Загибель плаваючих островів, або Базиліада знаменитого Пільпаї" (1753; Мореллі переклав твір індійського мудреця). Автори сучасного "Словника філософів" (Париж, 1993) вважають Мореллі автором творів "Есе про людський розум, або Природні принципи освіти" (1743), "Есе про людське серце, або Природні принципи освіти" (1745), "Фізика краси, або Природна влада її чар" (1748), а також праці "Принц, сердечні втіхи, або Трактат про якості великого короля і загальну систему мудрого врядування" (1751), яка є спростуванням "Духу законів" Ш.-Л. Монтеск'є.

На відміну від Т. Мора і Т. Кампанелли, Мореллі виклав свої ідеї про комуністичне суспільство у вигляді проектів законів. Він обстоював природні права і свободи людини, природне походження держави та суспільства. Людина, на його думку, створена природою як рівна і вільна від будь-яких умовностей. І ці закони - постійні, незмінні і недоторканні. Перехід від "несвідомого" "золотого віку" до "свідомого" можливий шляхом удосконалення законів, просвіти людей, побудови комуністичного суспільства.

Мореллі сформулював три "основні і священні" закони, з прийняття яких має розпочатися перебудова суспільства на комуністичних засадах. Один закон скасовує "загальну чуму" - приватну власність, другий забезпечує всім громадянам право на працю і гарантує утримання суспільством, третій зобов'язує кожного громадянина займатися суспільно корисною працею "відповідно до своїх сил, обдарування і віку".

Щодо форми державного правління, то Мореллі не заперечував ні демократи (де владуватимуть почергово - по одному року - батьки сімей), ні аристократи (де правитиме група мудреців), ні монархії. Він припускав, що після скасування приватної власності навіть монархія не зможе переродитися у тиранію. Вчення Мореллі справило вплив на Г. Бабефа, Ф. Буонарроті, Е. Кабе, Л.-О. Бланкі та ін.

Схожі статті




Історія вчень про державу і право - Мироненко О. М. - Габріель Бонно де Маблі (1710-1785)

Предыдущая | Следующая