Історія України - Світлична В. В. - Освіта. Наука

Запровадження християнства сприяло піднесенню культури українських земель, поширенню писемності, освіти, наукових знань, розвитку літератури і мистецтва. Християнство об'єднало під своєю егідою майже всі галузі культури. Саме храми і монастирі були одночасно осередками літописання, освіти, бібліотеками, центрами творення мистецьких цінностей.

Писемність. Література

Після прийняття християнства на українських землях поширюється алфавіт, створений болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодієм ("кирилиця"), що прискорило розвиток писемної культури.

Поряд із перекладною (грецькою та східною) з'являється оригінальна література. її пам'ятками, перш за все, є власні історичні твори - літописи. Це, передусім, "Повість врем'яних літ", створена на початку XII ст. Величезний фактичний матеріал, чіткість композиції та багатство мови дозволяють вважати цей літопис однією з видатних пам'яток світової культури. "Повість..." пройнята ідеєю єдності Русі під владою київського князя перед загрозою половецьких орд, сповнена почуттям любові до рідної землі. Пізніше, у XII - XIII ст. літописці зосереджують свою увагу, в основному, на місцевих подіях. Кожен літопис набуває яскравих індивідуальних особливостей, що виявляються в його політичній спрямованості, у стилі викладу, мові. Історію південноруських князівств XII ст. викладено, зокрема, в Київському літописі. У Галицько-Волинському літописі йдеться про політичне життя галицької держави у XIII ст. Йому властиві риси, характерні для західноукраїнського літописання: відчутніший вплив європейських хронік, менша кількість роздумів релігійного змісту.

Одна з найдавніших пам'яток руської літератури, що дійшла до нас, - видатний філософський твір "Слово про закон і благодать" митрополита Київського Іларіона (30-40-х рр. XI ст.) У жанрі проповіді автор обгрунтовує думку про те, що всі християнські народи рівні між собою незалежно від того, хто і коли прийняв християнство, а всесвітня історія є історією переходу від життя, описаного в Старому Завіті ("закон"), до християнства ("благодать").

Цікавим зразком повчальної літератури є "Поученіс" Володимира Мономаха (поч. XII ст.). Це своєрідний заповіт, у якому князь дає дітям науку і пораду, як жити й управляти Руською державою.

Перлиною давньоруської літератури вважається "Слово - полку Ігоревім" (бл. 1187 р.) невідомого автора, яке не має аналогів у візантійській та європейській літературі, поєднує в собі жанрові ознаки ораторського твору і фольклорних співів та планів. "Слово..." - найбільш переконливе свідчення зрілості руської літератури, її самобутності.

Освіта. Наука

Освіта започатковується з часів князя Володимира. Князь Ярослав Мудрий вводить обов'язкове навчання для молоді вищих станів, готуючи її для майбутньої діяльності. Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл та інші славилися як "книжні мужі", знавці кількох мов. При Києво-Печерському монастирі існувала школа вищого типу, де поряд із богослов'ям вивчалася філософія, риторика, граматика, для чого використовувалися твори античних авторів, грецька природнича та географічна література. З цієї школи вийшли відомі діячі давньоруської культури.

Грамоти навчалися не тільки хлопці, а й дівчата. Літопис розповідає про школу, відкриту онукою Ярослава Мудрого Ганною Всеволодівною. Знала "книжне письмо" і сама писала книги княгиня Єфросинія Полоцька.

Самостійної науки на той час ще не було. Наукові знання надходили з Візантії - перекладалися грецькі та римські пам'ятки культури. Так, "Шестиднев" Василія Великого, перекладений болгарським екзархом Іоаном, поєднував у собі біблійне вчення про шість днів творення світу з казково-фольклорними відомостями. "Фізіолог" подавав популярний опис тварин, спираючись на їхні прикмети та казкові припущення.

Великого поширення набули медичні знання, які поступово витискали знахарство та ворожбицтво. Згідно з літописом, у Печерському монастирі в другій половині XI ст. перебували відомі руські лікарі - Дем'ян Пресвітер та Агапіт Лічець.

Географічні знання, в основному, черпалися з підручника Козьми Індикоплава - олександрійського купця, який у VI ст., відвідавши Африку та Аравію, відкинув теорію Птолемея і стверджував, що земля має чотирикутну форму. З місцевих географічних творів найбільшу популярність мало "Ходіння Данила Мніха", праця чернігівця, котрий здійснив подорож до святої землі - Палестини - і описав землі, які бачив.

Математичні знання зводилися до суто практичних - чотири дії, дроби, обчислення відсотка. Загалом конкретні наукові знання не були в центрі уваги громадської свідомості. Суспільство значно прихильніше ставилося до загальнотеоретичних міркувань, які називалися філософією. Окремі уривки були перекладені з творів Платона, Арістотеля та праць церковного письменника і богослова Іоанна Дамаскіна. Уславився як філософ волинський князь Володимир Васильковим.

Вище за інші науки стояла історіографія у вигляді літописання.

Схожі статті




Історія України - Світлична В. В. - Освіта. Наука

Предыдущая | Следующая