Історія України - Литвин В. М. - Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський
Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. не лише стала приводом для розпуску Законодавчої комісії, а й дещо загальмувала інкорпорацій"^ заходи російської влади на Лівобережжі. Таке становище спричиняли як небажання ускладнювати суспільно-політичну обстановку в найближчому тилу російської армії, так і зайнятість головного українського командира - генерал-губернатора Петра Румянцева, призначеного головнокомандуючим російськими військами на турецькому фронті.
Війна 1768-1774 рр. велася набагато організованіше, аніж це було в часи імператриці Анни Іоаннівни та фельдмаршала Мініха. Російські війська, в складі яких досить успішно воювали й українські козаки з Лівобережжя, Запорожжя та Слобожанщини (лише одні запорожці за виявлену в ході війни доблесть отримали 17 золотих медалей на Андріївській стрічці), зайняли цілий Крим, Молдавію, Валахію, розбили турецьку армію в декількох вирішальних боях і перенесли кампанію за Дунай, на землі сучасної Болгарії. Понесені втрати змусили османське керівництво запросити в Росії миру, який було укладено влітку 1774 р. в Кучук-Кайнарджі.
За умовами Кучук-Кайнарджійського мирного договору Росія отримала частину Чорноморського узбережжя, а Кримський ханат було проголошено вільним від османської залежності й він потрапив під протекторат Росії.
Перенесення російських кордонів далеко на південь, по суті, вирішувало долю земель, що й досі носили горду назву Вольностей Війська Запорозького. Встановлення протекторату над Кримом позбавляло Січ її військово-стратегічного значення. Бурхливий же розвиток запорозького господарства, базованого на використанні вільної праці, різко контрастував з пануючими в імперії надзвичайно жорсткими формами кріпосницької залежності, а тому викликав у російського дворянства різке неприйняття. Крім того, величезні запаси надзвичайно плодоносних південноукраїнських земель вабив ласих до нових земельних надбань російських поміщиків. Усі ці обставини й стали тим комплексом аргументів, що остаточно вирішив долю Запорозької Січі.
У ніч на 17 червня 1775 р. російська армія, що поверталася з турецької війни, п'ятьма колонами підійшла до Нової Січі. Під командою російського головнокомандувача генерала-поручника Петра Текелія перебувало 10 піхотних і 13 донських козачих полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами, - всього понад 100 тисяч вояків. У Січі на той час перебувало лише декілька тисяч запорожців. Решта ж після завершення війни роз'їхалась по паланках і зимівниках. Генерал Текелій оголосив волю імператриці Катерини II про ліквідацію Запорозької Січі, й січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Останній кошовий Січі Петро Калнишевський у супроводі військового писаря Івана Глоби, військового судді Павла Головатого та інших старшин прийняв умови російського генерал-поручника. Після цього всі січові укріплення і споруди російські війська зруйнували, архів Коша та військову скарбницю з регаліями і коштовностями вивезли до Петербурга, а січову старшину заарештували.
За вироком імператриці Павла Головатого та Івана Глобу було вислано до Сибіру, звідки вони більше вже й не повернулися, зустрівши свою смерть відповідно у 1795 та 1790 рр. в Тобольському та Туруханському монастирях. А кошового Калнишевського, котрому на той час уже виповнилось 85 літ, було ув'язнено в напівпідвальній камері Соловецького монастиря. Там він провів наступних 25 років свого життя, аж поки в 1801 р. ліберально налаштований молодий імператор Олександр І "дарував" йому прощення. Втім, глухий і сліпий Калнишевський вирішив нічого не змінювати у своєму житті, так і залишившись у монастирі, де й помер ЗІ жовтня 1803 р., маючи аж 113 літ від роду.
Рядове ж запорозьке козацтво після здачі Січі Текелію було відпущене по домівках, але без права козакування. Частина ж козаків зуміла вислизнути з січових укріплень ще напередодні їх захоплення російськими військами. Саме вони, а також ті з козаків, які не хотіли миритися з новими порядками, частина - човнами, а частина - суходолом дісталися турецької фортеці Білгород над Дністровим лиманом і визнали протекцію турецького султана, заснувавши на його землях Задунайську Січ.
Тим часом землі Вольностей Війська Запорозького стали ареною для демонстрації щедрості царської влади. Так, 200 тисяч десятин землі отримав генерал-прокурор сенату князь О. Вяземський, 150 тисяч - граф Г. Потьомкін, 35 тисяч - екс-гетьман, граф К. Розумовський, 21 тисячу - графиня Є. Браницька тощо. Для того, щоб найшвидше колонізувати край, що отримав назву Новоросії уряд Катерини II запровадив практику, відповідно до якої кожен російський дворянин міг дістати 1,5 тисячі десятин землі за умови, що він на ній упродовж декількох років оселить не менше 13 селянських дворів. Аби закріпити землі за собою, російські поміщики масово переміщують на українські землі своїх кріпосних, а також намагаються прикріпити до землі вчорашніх запорозьких козаків, що залишилися на насиджених землях. Подібні практики значно прискорюють впровадження в Україні кріпосницьких порядків у тому найбільш жорсткому вигляді, в якому вони побутували на російських землях.
Схожі статті
-
Історія України - Литвин В. М. - Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р
Зважаючи на геополітичні реалії та внутрішні потреби, на середину першого десятиліття XVIII ст. перед українською політичною елітою надзвичайно гостро...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі війни кінця XVI ст
Першою серйозною пробою сил козацтва як впливової військово-політичної сили Речі Посполитої стала козацька війна 1591 - 1593 pp., яку спершу очолив...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст
Активна участь козацтва у відсічі турецької агресії та бойова співдружність із польським військом на полях битв Хотинської війни давали підстави...
-
Після того, як у травні 1709 р. Чортомлицька Січ була зруйнована російськими військами під командою полковника П. Яковлєва, Петро І у маніфесті від 26...
-
Історія України - Литвин В. М. - Запорозька Січ під зверхністю кримського хана
Після того, як у травні 1709 р. Чортомлицька Січ була зруйнована російськими військами під командою полковника П. Яковлєва, Петро І у маніфесті від 26...
-
Історія України - Литвин В. М. - Південна Русь після монгольського завоювання
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
На самому початку XVIII ст. в Центрально-Східній Європі вибухнула Північна війна, у вир якої силою обставин була безпосередньо втягнута Україна, і на її...
-
Гетьман Данило Апостол помер наприкінці січня 1734 р. Скликана зразу ж по отриманні трагічної звістки надзвичайна нарада Кабінету міністрів прийняла...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
В економічному розвитку Європи принципові зрушення розпочинаються ще з кінця XV ст., коли в Західній Європі протікають процеси інтенсивного становлення...
-
Здобута Петром І вражаюча перемога над шведською армією Карла XII та його українськими союзниками на чолі з гетьманом І. Мазепою під Полтавою в середині...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр
Наприкінці 1650 р. Ян Казимир скликав у Варшаві черговий вальний сейм, який став поворотним етапом у розвитку українсько-польських стосунків. Сейм...
-
Історія України - Литвин В. М. - Нова Січ
Звістка з України про закриття Малоросійської колегії та відновлення на Лівобережжі гетьманства вселила неабиякий ентузіазм запорозьким козакам, котрі...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів
Ситуація військової катастрофи, якої Польська Корона зазнала в Україні, ускладнювалася династичною кризою. Ще напередодні Корсунської битви помер король...
-
Історія України - Литвин В. М. - Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р
Після отриманої під Полтавою перемоги над опозицією Виговському не довелося почивати на лаврах переможця. Адже невдовзі, в середині червня 1658 р., в...
-
Перша після Переяслава проба сил мала місце вже взимку 1654 р., коли на Подністров'я вдерлися коронні хоругви С. Потоцького, яким вдалося оволодіти...
-
Історія України - Литвин В. М. - Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича
До кінця XI ст. волинські та прикарпатські землі утворювали суцільну адміністративну одиницю, що підпорядковувалася безпосередньо київському княжому...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ
Входження Русі-України до складу Литовського князівства Смерть останнього номінального представника династії Романовичів Юрія II в 1340 р., що потягла за...
-
Історія України - Литвин В. М. - Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст
По смерті короля Данила 1264 р. номінальним правителем Галицько-Волинської держави став його молодший браті номінальний співправитель Василько Романович....
-
Історія України - Литвин В. М. - Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави
Політична дезінтеграція руських князівств, викликана як розростанням князівської родини, усвідомлення представниками окремих її гілок власної...
-
Князь Володимир встиг зробити дуже багато для зміцнення держави, посилення князівської влади та підняття її авторитету. На початок XI ст. Давньоруська...
-
Історія України - Литвин В. М. - Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої
Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний...
-
У відповідності з міжнародними договорами, зокрема й підписаним 1681 р. Бахчисарайським миром, Середня та Південна Київщина оголошувалися нейтральними та...
-
Оговтавшись від потрясіння 1672 р., польське керівництво відмовилося від ратифікації Бучацького договору, натомість ухваливши програму підготовки до...
-
Непримиренна позиція О. Трубецького щодо пропозицій української сторони не могла не викликати в неї глибокого розчарування та обурення. Для того, аби...
-
Наприкінці жовтня 1658 р. російські війська під командою воєводи Ромодановського вдерлися в Україну. Оскільки на Лівобережжі козацькі полки напередодні...
-
Історія України - Литвин В. М. - Частина 2. Україна в ранній Новий час
Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний...
-
Велике князівство Литовсько-Руське (остаточне формування території якого завершилося лише в 1520-ті рр.) на кінець XV ст. було державою...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-російський договір 1654 р
На початку січня 1654 р. царське посольство прибуло до Переяслава, на який вказав Хмельницький як на місце проведення переговорів та проголошення акта...
Історія України - Литвин В. М. - Ліквідація Запорозької Січі 1775 р. Останній кошовий Петро Калнишевський