Історія України - Гарін В. Б - Положення в сільському господарстві і фінансах
Економічна криза в Україні завдала значного удару і по сільському господарству республіки. Практично недоторканною залишалася колишня радянська колгоспно-радгоспна система. Під тиском потужного "сільськогосподарського" лобі парламент і уряд приймали все нові рішення про додаткове фінансування українського села. Проте мільйони і мільярди доларів, що виділялися для розвитку сільського господарства, просто не доходили до рядового виконавця і працівника. Ці гроші осідали на рахунках різних банків, потрапляли до багаточисельних посередників і сільських керівників всіляких рангів. Наслідком таких дій було лише збільшення темпів інфляції в країні. Переважна більшість колгоспів і радгоспів розорялися і ставали вічними і безнадійними боржниками. Влада не йшла на рішучу зміну в положенні селянства, абсолютна більшість якого як і раніше були відчужені від результатів своєї праці. Не вирішувалося головне питання села - введення приватної власності на землю. Правда, з'явилася деяка кількість нових фермерських господарств, але їх було ще дуже мало і вони були дуже слабкі, щоб зробити помітний вплив на положення в сільському господарстві України. У
1995 р. в українських селах налічувалося лише трохи більше 30 тис. фермерських господарств. Крім того, розвиток українського фермерства відчував сильну протидію з боку керівників аграрного комплексу республіки.
Сталися зміни і у фінансовій системі країни. Під гаслом демонополізації і поліпшення існуючих економічних стосунків, при прямій участі Національного банку України, в республіці з'явилося більше 220 нових банків і банківських установ. Практично всі вони були створені на комерційній основі, інколи за участю іноземного капіталу. Цей процес відбувався достатньо стихійно, і не мав чіткої законодавчої основи. Виникли реальні умови для проведення широкомасштабних фінансових афер і зловживань в банківській сфері.
Крім того, відчуваючи постійний дефіцит державних доходів, влада пішла по шляху посилення податкового пресу. Розміри оподаткування українських підприємців стали чи не найвищими в світі. Біля комерційних структур були тільки два виходи з положення, яке склалося: або згорнути свою діяльність, або піти в "тіньову" економіку і не платити податки. Більшість з них віддала перевагу саме другому шляху, приховуючи свої доходи від держави. В результаті мільярди доларів почали покидати Україну і осідати в зарубіжних банках. Таким чином, фінансова сфера в Україні також опинилася в стані глибокої кризи.
Соціальні проблеми і міжнаціональні стосунки
Складнощі в економічному житті республіки не могли не позначитися і в соціальній сфері. Перш за все, в Україні достатньо складною є демографічна проблема. Згідно останнього Всесоюзного перепису населення (1989 р.) в Україні проживало 51,4 мли чіл. З них 46 % складали чоловіки і 54 % - жінки. На початку 1990-х рр. приріст населення в республіці забезпечувався тільки за рахунок мігрантів з інших країн, кількість же українців в країні почала зменшуватися. Різко скоротився рівень народжуваності. Так, якщо в 1991 р. смертність в Україні перевищувала народжуваність на 40 тис. чол., то в 1992 р. - вже на 100 тис. чол. Ця тенденція продовжує зберігатися і сьогодні. Тривалість життя в Україні на 6-7 років менше, ніж в країнах Західної Європи, вдвічі вище, ніж в цих країнах, рівень дитячої смертності. Дуже висока смертність українського населення в працездатному віці: кожен третій чоловік не доживає до пенсійного віку.
Особливою проблемою є занепад українського села. Продовжується його швидке старіння, оскільки значна частина сільської молоді вже впродовж декількох десятиліть активно покидає село. У 1994 р. в 20 % українських сіл не народилося жодної дитини. Багато сел вже сьогодні є "безперспективними", такими, що практично не мають майбутнього.
До 2004 р. населення України склало близько 47 млн чол. і продовжує скорочуватися. За причину такої демографічної ситуації слід вважати, насамперед, низький життєвий рівень населення і його слабку соціальну захищеність.
Спостерігається процес скорочення чисельності робітників і селян в Україні. Негативні тенденції розповсюджуються і серед інтелігенції. Низька заробітна плата і падіння престижності багатьох видів розумової праці негативно впливають на поповнення лав інтелігенції і якість її кваліфікації. Розповсюджується явище "витоку мізків" за кордон.
Свого часу, Радянський Союз займав 77-е місце в світі по рівню споживання на душу населення. Незалежна Україна на початку 1990-х рр. опустилася за цим показником на 83-е місце в світі. Протягом перших трьох років незалежності купівельна спроможність населення скоротилася в 5 разів. Сталася різка диференціація суспільства: утворилося дуже обмежене коло багатих і дуже багатих людей, але основна маса населення опинилася за межею бідності. Дуже повільно йде процес створення в Україні "середнього класу", який є, як відомо, гарантом стабільності будь-якого суспільства.
Достатньо непростими в Україні є і міжнаціональні стосунки. До середини 1990-х рр. серед населення республіки було: 73 % українців, 22,3 % росіян, 1 % євреїв, 0,9 % білорусів, 0,6 % молдаван. Крім того, помітні національні групи в Україні складають болгари і поляки, румуни і угорці, греки і татари, вірмени і цигани, кримські татари і німці. З перших же днів своєї незалежності Україна проголосила повне рівноправ'я всіх громадян незалежно від їх національності. Так само всім громадянам республіки гарантуються рівні економічні, політичні, соціальні і культурні права. Разом з тим, в нашій країні існують деякі проблеми у сфері міжнаціональних стосунків. Перш за все можна виділити дві: кримський сепаратизм і проблема російської мови.
Дві третини населення Криму складають росіяни, які певною мірою тяжіють до Росії. Крім того, до Криму почали повертатися колись виселені зі своєї батьківщини кримські татари. Ще в 1989 р. уряд СРСР визнав виселення татар з Криму незаконним актом і дозволив їм повернення на історичну батьківщину. Були виділені певні кошти з державного бюджету в допомогу облаштування татар в Криму. Проте після розпаду СРСР це фінансування не здійснювалося, і проблема цілком лягла на плечі України. Татари почали самостійно повертатися до Криму і будувати тут свої поселення. Це викликало конфлікти з кримською владою та місцевими жителями, переважно росіянами та українцями.
У 1991 р. переселенці створили свій представничий орган - Меджліс кримсько-татарського народу, який виступив за надання Криму особливого статусу у складі України, що давало право кримським татарам на власну державність. Зрозуміло це не викликало захоплення російського і українського населення півострова.
Досить складним було і положення 700 тис. українського населення Криму. Тут практично були відсутні українські школи, не було національних преси, телебачення, культурних установ. Фактично проводилася політика активної русифікації місцевого українського населення. У жовтні 1992 р. в Сімферополі відбувся 1-й Всекримський конгрес українців, який пройшов під девізом "Крим - Україна - Європа". Своєю головною метою конгрес проголосив збереження статусу Криму як невіддільної складової частини України, одночасно визнавши справедливими вимоги кримських татар.
Російське населення півострова в основному об'єдналося в Республіканському русі Криму. У жовтні 1992 р. рух трансформувався в Республіканську партію Криму (РПК), яка проголосила своєю метою захист політичних, економічних і соціальних інтересів населення Криму, включаючи його право на самовизначення і встановлення подвійного громадянства (російського і українського). Було поставлено питання про повернення Республіки Крим під юрисдикцію Росії.
Кримський парламент 5 травня 1992 р. оголосив про державну самостійність Республіки Крим, і прийняв рішення про проведення загальнокримського референдуму з питання незалежності республіки. 13 травня Верховна Рада України анулювала ці рішення кримського парламенту, визнавши їх несумісними з Конституцією України. Після складних переговорів вдалося досягти компромісного рішення, в результаті якого був ухвалений Закон України "Про розмежування повноважень між органами державної влади України і Республіки Крим". Крим безумовно залишався складовою частиною України, але отримував статус автономної республіки.
Положення знов загострилося в січні 1994 р., коли президентом Криму був обраний Ю. Мішків. Новий президент відкрито проголосив курс на поступове відділення Криму від України і його подальше возз'єднання з Російською Федерацією. Між Києвом і Сімферополем почалася т. з. "війна указів", яка, то затухаючи, то спалахуючи знову, продовжується довгі роки. Остаточне рішення кримського питання ще чекає свого врегулювання, але, безумовно, Крим повинен залишитися у складі України.
Важливою є і проблема надання російській мові статусу другої державної. Близько половини населення України є російськомовною, і в будь-якій демократичній країні російська мова була б, безумовно, визнана державною. Проте уряд і парламент України штучно затягують рішення цього питання. Влада всіляко перешкоджає організації і проведенню загальнореспубліканського референдуму про надання російській мові статусу державної, небезпідставно прогнозуючи неприйнятне для себе рішення більшості населення країни. Існує думка про те, що введення російської мови як другої державної перешкоджатиме розповсюдженню української мови, і помітно зміцнить російський вплив в Україні, що, у свою чергу, підточуватиме основи української незалежності. Проте, як показує історичний досвід багатьох провідних країн світу (Канада, Швейцарія, Бельгія і ін.) двомовність і навіть багатомовність не ведуть до підриву національної незалежності, але підсилюють демократичні тенденції в цих країнах. Рано чи пізно, але питання про державну двомовність в Україні повинне знайти своє демократичне, цивілізоване рішення.
Схожі статті
-
Історія України - Гарін В. Б - Реформи у російській імперії
Після трьох поділів Польщі частина західноукраїнських земель опинилася у складі імперії австрійських Габсбургів. В адміністративному відношенні вони...
-
Історія України - Гарін В. Б - "Українізація"
Згідно Конституції 1919 р. Україна вважалася формально незалежною державою. Проте суверенітет країни зводився до мінімуму. В Україні здійснювався суворий...
-
Історія України - Гарін В. Б - Утворення СРСР
Згідно Конституції 1919 р. Україна вважалася формально незалежною державою. Проте суверенітет країни зводився до мінімуму. В Україні здійснювався суворий...
-
Історія України - Гарін В. Б - Українці під владою Австрійської імперії
Після трьох поділів Польщі частина західноукраїнських земель опинилася у складі імперії австрійських Габсбургів. В адміністративному відношенні вони...
-
Історія України - Гарін В. Б - Зовнішня політика суверенної України
Основи зовнішньої політики були визначені в Декларації про державний суверенітет України, прийнятої літом 1991 р. Зовнішня політика нової України...
-
Історія України - Гарін В. Б - Процес ліквідації української автономії
Після смерті імператора Петра І в 1725 р. російський престол посіла його дружина Катерина І. Одним із перших її указів з Петропавлівської фортеці були...
-
Історія України - Гарін В. Б - Катерина II і Україна
У 1741 р. на російський престол вступила дочка Петра І Єлизавета. Нова імператриця відрізнялася набожністю і людинолюбством. Одним із перших її повелінь...
-
Історія України - Гарін В. Б - "Українська" політика імператриці Єлизавети
У 1741 р. на російський престол вступила дочка Петра І Єлизавета. Нова імператриця відрізнялася набожністю і людинолюбством. Одним із перших її повелінь...
-
Історія України - Гарін В. Б - Посилення російського впливу в Україні
Удосвіта 27 червня 1709 р. почалася знаменита Полтавська битва, що на багато десятиліть визначила долі Росії та України. Російська армія налічувала 76...
-
Наприкінці 80-х рр. XVIII ст. у Польщі, до складу якої як і раніше входила величезна територія Правобережної України, під впливом ідей Великої...
-
Історія України - Гарін В. Б - Шестидесятники
Певна лібералізація громадського життя в СРСР сприяла суспільному пробудженню і національному відродженню в Україні. В кінці 1950-х рр. в Україні була...
-
Історія України - Гарін В. Б - Соціально-політичне життя країни
Певна лібералізація громадського життя в СРСР сприяла суспільному пробудженню і національному відродженню в Україні. В кінці 1950-х рр. в Україні була...
-
Історія України - Гарін В. Б - Окупаційний режим в Україні
Окупована Україна стала одним із найважливіших районів німецької колоніальної експансії. Не дивлячись на те, що головою міністерства окупованих східних...
-
Історія України - Гарін В. Б - Українці в Польщі
Практично одночасно з колективізацією в Україні, як, втім, і у всьому СРСР, почалася нова хвиля терору. У 1930 р. в Харкові пройшов судовий процес над...
-
Історія України - Гарін В. Б - Західна Україна в міжвоєнний період
Практично одночасно з колективізацією в Україні, як, втім, і у всьому СРСР, почалася нова хвиля терору. У 1930 р. в Харкові пройшов судовий процес над...
-
Історія України - Гарін В. Б - Великий терор
Практично одночасно з колективізацією в Україні, як, втім, і у всьому СРСР, почалася нова хвиля терору. У 1930 р. в Харкові пройшов судовий процес над...
-
Історія України - Гарін В. Б - Україна і третій поділ Польщі
Наприкінці 80-х рр. XVIII ст. у Польщі, до складу якої як і раніше входила величезна територія Правобережної України, під впливом ідей Великої...
-
Історія України - Гарін В. Б - Другий поділ Польщі
Наприкінці 80-х рр. XVIII ст. у Польщі, до складу якої як і раніше входила величезна територія Правобережної України, під впливом ідей Великої...
-
Історія України - Гарін В. Б - Гетьманат
Ще в грудні 1917 р. в Брест-Литовську почалися переговори з Німеччиною й Австро-Угорщиною, в яких брали участь делегації УНР і Радянській Росії. 27 січня...
-
Історія України - Гарін В. Б - Економічні проблеми
До моменту досягнення Україною незалежності в країні діяли три головні церковні організації: Українська православна церква (УПЦ), підпорядкована...
-
Історія України - Гарін В. Б - Релігійне життя
До моменту досягнення Україною незалежності в країні діяли три головні церковні організації: Українська православна церква (УПЦ), підпорядкована...
-
Історія України - Гарін В. Б - Брестський мир та німецько-австрійська окупація України
Ще в грудні 1917 р. в Брест-Литовську почалися переговори з Німеччиною й Австро-Угорщиною, в яких брали участь делегації УНР і Радянській Росії. 27 січня...
-
Історія України - Гарін В. Б - Україна в період "застою" (1970-1985 рр.)
Період правління Л. Брежнєва (1964-1982 рр.) сьогодні прийнято називати "застійним", проте, в другій половині 60-х рр. ще продовжувався поступальний...
-
Історія України - Гарін В. Б - Соціально-економічний розвиток країни в другій половині 60-х рр
Період правління Л. Брежнєва (1964-1982 рр.) сьогодні прийнято називати "застійним", проте, в другій половині 60-х рр. ще продовжувався поступальний...
-
Історія України - Гарін В. Б - Полтавська битва та її наслідки
Удосвіта 27 червня 1709 р. почалася знаменита Полтавська битва, що на багато десятиліть визначила долі Росії та України. Російська армія налічувала 76...
-
Історія України - Гарін В. Б - "Українська" дипломатія сусідніх країн
Весною 1652 р. Богдан Хмельницький, маючи армію в 60 тис. чоловік, виступив проти королівських військ. Зустріч із польською армією сталася 29 квітня 1652...
-
Історія України - Гарін В. Б - Розвиток західно-української економіки
Головною відмінною рисою соціально-економічного життя в Західній Україні було те, що загони УПА, що зберегли боєздатність, продовжували тут боротьбу...
-
Історія України - Гарін В. Б - Західна Україна в перші післявоєнні роки
Головною відмінною рисою соціально-економічного життя в Західній Україні було те, що загони УПА, що зберегли боєздатність, продовжували тут боротьбу...
-
Історія України - Гарін В. Б - Питання про післявоєнні українські кордони
На початок 1944 р. у складі УПА діяло близько 100 тис. солдатів і офіцерів, крім того, в Західній Україні їх активно підтримував багаточисельний...
-
Історія України - Гарін В. Б - Новий фронт УПА
На початок 1944 р. у складі УПА діяло близько 100 тис. солдатів і офіцерів, крім того, в Західній Україні їх активно підтримував багаточисельний...
Історія України - Гарін В. Б - Положення в сільському господарстві і фінансах