Історія світової культури - Левчук Л. Т. - Слов'янська міфологія
Одним із найбагатших і найколоритніших джерел, за яким можна вивчати культуру й світогляд давніх слов'ян] є міфологія, перекази й легенди минувшини слов'ян. Завдяки міфології ми дізнаємося про глибинні витоки духовності й вірувань наших предків. У зверненні до слов'янської міфології не можна не зважати на драматизм її історії, оскільки у своїй ранній язичницькій (поганській) формі] після прийняття християнства, вона зазнавала всіляких втрат, утисків як недостойна християнина поганська віра, проте перехоплювалась і її атрибутика.
Через недостатню збереженість, як правило, лише в пам'яті та звичаях, багато що зі слов'янської міфології втрачено або трансформовано. І все ж залишилися пам'ятники (скульптура Світовита, наприклад), капища язичницьких жертовників, символи та знаки в ужитковому мистецтві, вишивках, ритуалах і святах.
Саме слов'янська міфологія найсуттєвішими своїми елементами ввійшла в так званий синкретизм культури, де поступово втрачались її релігійно-світоглядні ознаки у своєму первинному значенні й натомість виступала на перше місце ритуально-естетична, суто духовно-творча функція народної життєдайної фантазії й звичаїв. Язичницька міфологія, таким чином, зближувалася з християнськими міфологічними сюжетами, оскільки в одному й у другому випадку основою світобачення була віра.
Філософсько-естетичций, земний, астральний зміст міфологічної світоглядності слов'ян бере свій початок із далеких дохристиянських часів. Перебіг років і зміни, близькість животворної (грізної й водночас сонцедарної) природи породжували фантастичні уявлення та їхні персоніфікації, які зумовлювали подібність міфологічних сюжетів багатьох народів. Тут матимуть місце як міграційний вплив світових ідей і понять, так і спорідненість першоджерел.
Міфологія слов'ян, як і всі ті міфи світу, котрі збереглися до сьогодення, живе у своїх кількох часових вимірах. Відомо, що деякі зі слов'янських міфів (чи їхні прообрази) створювалися в незапам'ятні часи, вони мають свою прадавню історію та об'єднують первинні пояснення загадковості походження й сутності світу. І це перший часовий вимір. Другий - пов'язаний з осмисленням та осягненням слов'янської міфології як елемента неперехідної культури, причому в контексті всього світового міфотворення.
Слов'янська міфологія - феномен тисячолітнього здобутку духу й творчої уяви. В ньому виразно проглядає спільна світоглядна основа. І саме це відповідало утвердженню ідеї спільності всеслов'янських культурно-історичних коренів. Міфологічні образи як уособлення живих сил природи, утворюючи язичницький пантеон богів, перебували4 у своїй ієрархічній зумовленості. На це звертається увага в "Енциклопедичному словнику" Брокгауза - Єфрона, де робиться порівняння з аналогічними персоніфікаціями божеств інших народів світу. В названому енциклопедичному виданні, зокрема, зазначається, що релігія слов'ян складалася з обожнення сил природи й культу предків. Єдиним вищим богом - творцем блискавок у індусів був Індра, у греків - Зевс, у римлян - Юпітер, у германців - Тор, у литовців - Перкунас, у слов'ян - ПерунК
Поняття про бога-громовержця зливалось у слов'ян із поняттям неба взагалі, уподібнення якого припускається зі Сварогом. Інші ж вищі боги вважалися синами Сварога - сварожичами - символами сонця й вогню. Сонце обожнювалося в уособленні Дажбога, а також Хорса. Охоронець отар Велес (Волос) спершу також був сонячним богом. Усі ці слов'янські боги походять із давніх міфічних переказів, легенд, зазнаючи нерідко місцевих трансформацій у своєму зовнішньому вигляді та іменах. Так, у балтійських слов'ян вищим богом вважався Святовит, до нього уподібнювався Триглав - ідол, якому поклонялися в Щеціні, а також на Волині. Міфологізм поєднується з фольклорно-пісенним поясненням темних і світлих сил природи, інших протистоянь - "життя зі смертю, Білого з Чорнобогом"2.
Візантійський письменник IV століття Прокопій у своїй праці про війну з готами звертається й до слов'янської міфології, вказуючи, що для неї властивою була "віра в одного Бога - творця блискавок, який панує над усіма і якому приносять V. жертву биків та виконують інші священні обряди". З цього приводу сучасний дослідник М. Симчишин зауважує: "І хоч, за Прокопієм, анти практикували монотеїзм, та все ж таки основою дохристиянської релігії слов'янських племен був поганський політеїзм, тобто
1. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. Знциклопедический словарь. Санкт-
Петербург, 1890. Т. 59. С. 315.
2. Там само.
Багатобожжя, яке являло собою наверстування різних вірувань дослов'янської епохи. Найдавнішими з них були пережитки тотемізму"1.
Мали місце й прояви системності та впорядкованості пантеону слов'янських богів. За княжої дохристиянської доби в Київській Русі перше місце посідав Перун - бог грому й блискавок. Цього кумира (ідола) за велінням князя Володимира було поставлено на першому місці на узгір'ї в Берестові, поблизу Києва, перед княжим двірцем. За описом очевидців і сучасників, статуя була дерев'яною із золотими вусами. В договорі з греками Русь завіряла (клялася) на Перуна і ще Велеса (Волоса) - бога скотарства, багатства, добра, торгівлі, а також бога музики й співу (на зразок Аполлона з грецької міфології).
Усвідомлення того, що слов'янська міфологія є величезним духовним скарбом нарівні з іншими вищими цінностями культурної спадщини й що вона потребує якнайретельнішого дослідження, припадає десь на початок - середину минулого століття. Знаменно, що саме цей період характеризується не лише інтенсивним прагненням до національної незалежності, а й самоусвідомленням себе кожним слов'янським народом як етносу в історичній пам'яті, у створеній на той час національній літературі, фольклорних та етнографічних традиціях, у пошуках прадавніх джерел своєї духовності.
Міфологія наблизилася в часі й стала незаперечним свідком минувшини, що ще не згасла у своїй духовно-творчій красі, естетизмі як сама реальність. Назвемо хоча б декілька праць на матеріалах збирання й вивчення міфології, які вийшли майже одночасно: /. Касторський. "Начер-тательная словянская мифология" (1841 р.); М. Костомаров. "Слов'янська міфологія" (1847р.); І. Срезневський. "Святилища і обряди язичницького богослужіння давніх слов'ян" (1846 р.); К. Ербен. "О словянской мифологии" (1857р.). Праці П. Шафарика, Я. Коллара, В. Стефановича, Я. Головаць-кого розширювали час і ареал стосовно давнини та етнічної самовизначеності слов'янської міфології.
Міфологія утримувала в собі цінну інформацію не лише про вірування прадавніх слов'янських племен, а й ту, яка наближалася до потреб сучасності завдяки своєму моральному, художньо-поетичному, філософсько-світоглядному,
1. Симчишин Мирослав. Тисяча років української культури: Історичний огляд культурного процесу. Київ, 1993. С. 21.
Теологічному змістові. Міфологія, що трималася на народній фольклорній основі, потребувала докорінних змін у ставленні до неї, адже могла зникнути живодайна пам'ять про неї. Разом із легендами, казками, "преданиями старины", фольклорними піснями міфологія несла в собі імпульс духовного відродження.
Серед науково-дослідницьких праць, присвячених слов'янській міфології, одною з перших і фундаментальних, про яку вже згадувалося, є "Слов'янська міфологія" М. Костомарова - письменника, літературознавця, фольклориста, додамо - міфолога, котрий поряд із такими вченими, як І. Срезневський, О. Потебня, М. Драгоманов, може вважатись одним із перших українських учених-сла-вістів. Слов'янська міфологія розглядається ним у контексті історико-генетичних, порівняльних і смислових характеристик. "Слов'яни, - так формулюється одне з його вихідних положень, - незважаючи на позірне багатобожжя, визнавали одного бога, батька природи, і цю істоту вони розуміли більш свідомо, ніж утаємничену долю греки, а скандинави - Альфатера, який не бере участі у справах людських. Однобожжя слов'ян незаперечне"1.
Автор посилається на Прокопія Кесарійського, Літопис Нестора, особливо багато звернень до Гельмольда. За М. Костомаровим, докорінний принцип слов'янської релігії - еманації, слов'яни моральну й фізичну природу уявляють живою, притаманною кожному явищу своїм життєвим духом, який - з'являється від творця2. В наведеній праці М. Костомаров своєрідно типологізує й узагальнює вивчений ним міфологізований фольклор і фантастичні уявлення про живі істоти в уособлених силах природи, як, наприклад, у світлі й воді. "Таким чином, - читаємо в М. Костомарова про персоніфікацію явищ природи, - ми бачимо тут загальне поняття про уособлення сонячної сили: смерть і воскресіння у світі фізичному знаменує річне коло - літо і зиму, а у світі моральному - влюднення ("вочеловечивание" - за рос. текстом) божества на землі, благодіяння, страждання й торжество"3. Ця ідея висловлювалася, за порівняннями М. Костомарова, і у втіленнях Вішну, і в Осірісі, і в Діонісії, і в Аттісі, і в Созіаші, і в Бальдурі, і в нашому язичницькому божестві з різними
1. Костомаров М. Слов'янська міфологія. Київ, 1994. С. 201.
2. Там само.
3. Там само. С. 225.
Назвами, але однаковим значенням. Нерідко згадується ім'я Радегаста, одного з міфологічних героїв, який мандрував по землі й загинув у борні, потім став божеством. "Мабуть, - зауважує М. Костомаров, - слов'яни вірили в його воскресіння або перехід у вище життя як особи водночас божественної і людської"1. Таким був Свентовіт.
Ідея протистояння сил добра і зла, світлого й темного пронизує міфологізм слов'янського вірування та світосприймання. Особливо яскравими постають сили світлоносні й сонцеликі. Весь Всесвіт оживотворений огнесвітом, духом краси, гармонії й розуму, сином красної любові - Лади, великим Ладом, Білим добрим богом, святим витязем, другом людини, котрий протистоїть у боротьбі Чорно-богові. Все на землі оживлене духами, які допомагають або доброму, або злому началу.
Ще один немаловажний мотив загальнослов'янської міфології: пошуки спільних гуманістичних основ язичницької та християнської віри. В синкретизмі, що мав місце в минулому, все ж залишалася відчутною різнорідність і волюнтарність поєднання релігійних основ. У той же час у легендарних переказах про подвижників віри, захисників добра й уособлення ідеалу правди вбачалася правічна єдність усіх начал. "Ця ідея втілення, - саме в цьому руслі спрямовує свою думку М. Костомаров, - страждання й торжества божественної істини на землі була найдивовиж-нішим передчуттям пришестя сина Божого, сонця правди, світла істини..."2.
В багатій і яскравій палітрі міфологічної спадщини слов'ян є ще одна помітна особливість, що ріднить її з міфами інших народів, а в той же час споконвічно утримує в собі етнічну неповторну виразність - це метаморфізм. У ньому, цьому демонічної сили перетворенні, присутня іномовність, дивовижна гра уяви й метафоричності, поетичність і філософізм взаємозумовленостей та переходів. У слов'янських міфологічних творах виявляє себе справжній поетичний геній. В них переплітаються між собою земне і надреальне, надземне. "З символічним поклонінням предметам фізичного світу, - писав М. Костомаров, - пов я-заний був у слов'ян догмат перетворення; в піснях слов'янських народів дуже багато історій про перетворення; напевно, предки наші вірили, що душа покійника й навіть
1. Костомаров М. Слов'янська міфологія. С. 225.
2. Там само. С. 226.
Жива людина з тілом може перейти в дерево чи птаха, чи яку іншу істоту"1. Перетворений у чистій, наївній символіці світ ставав високою поезією, з якої митці - композитори, поети, піснярі - брали сюжети й натхнення ("Утоплена", "Тополя" Шевченка, "Лісова пісня" Лесі Українки).
Слов'янська міфологія зберігала в собі великий потенціал художньо-синкретичного мислення, наповнення всього сущого живим духом поезії й здивування перед світом (не страх, а зачарування красою й силою явищ природи). На першу половину XIX століття припадає в ключі романтизованого світосприймання великий інтерес до народної пісні, поезії, звичаїв і вірувань. Міфологія слов'ян у цьому відношенні була предметом особливого захоплення. Бо саме з її допомогою пізнавалося прадавнє і сокровенне слов'янства як певної спільноти, а в той же час входження його у світ старовинних культурних традицій інших народів. У славній минувшині проглядалося сподівання на майбутнє. А тому будь-яке звернення до глибинних народних джерел мудрості, творчості й краси у світобутгі стародавніх слов'ян не було лише простим етнографізмом. У кожному живому паросткові містерійного духу предків вбачалася знаменна символіка життєстійкості слов'ян.
Схожі статті
-
1. Культура слов'ян у системі історико-теоретичних знань Слов'янознавство як система культурологічних та історичних досліджень Вивчення культури слов'ян,...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 1. Культура слов'ян у системі історико-теоретичних знань
1. Культура слов'ян у системі історико-теоретичних знань Слов'янознавство як система культурологічних та історичних досліджень Вивчення культури слов'ян,...
-
1. Культура слов'ян у системі історико-теоретичних знань Слов'янознавство як система культурологічних та історичних досліджень Вивчення культури слов'ян,...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 3. Мистецтво та художні ремесла
В культурі народів Східної та Південної Африки провідне місце, за африканською традицією, завжди належало мистецтву, що своїм корінням сягало...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 8. Культура періоду становлення феодального суспільства
Нового змісту набуває культура Японії з появою в аристократичному суспільстві, що дедалі більше відривалося від свого патріархального коріння,...
-
В перших століттях II тисячоліття до нашої ери на занепалих територіях індської цивілізації з'явилися нові кочові племена, що рухалися хвилями протягом...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 6. Мусульманська епоха в культурі Індії
Проникнення арабів в Індію розпочалося ще в VII столітті шляхом зовнішньої торгівлі. Займаючись в основному торгівлею морем, вони заклали свої торгові...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 10. Культура городян
Із переїздом сьогунського двору в Едо у 1615 році місто стає центром описаних вище процесів; в ньому на противагу надміру жорстоким придворним традиціям...
-
Зміцнення влади метрополії, починаючи з часів Реставрації, потім - після "Славної революції" 1688 року - в період правління Сванського дому, відбувалося...
-
Поняття гуманізм (від лат. Нитапиз - людський, людяний) вживається у вузькому й широкому розумінні. У вузькому розумінні гуманізм - це, як уже...
-
Встановити генезис інкської цивілізації було дуже складно й тому досі його остаточно не з'ясовано. У сучасній історичній науці дедалі більше...
-
У 1499 році Васко да Гама обігнув з півдня Африку й повернувся з Індії з багатим вантажем. З усього стало очевидним, що відкрита Колумбом "Західна Індія"...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 9. Культура зрілого феодального суспільства
Певна демократизація культури позначилася й на зміні лінії культурного запозичення - акцент з предметів розкоші переноситься на предмети загального...
-
Визначальною характеристикою традиційно-релігійної свідомості африканських народів є релігійно-міфологічна картина світу. Вона набуває особливих рис у...
-
Народження нової держави, яка згодом відіграватиме одну з головних ролей у світовому культурно-історичному процесі, відбувалося за нехарактерних,...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 2. Коран - пам'ятка культури
Коран (араб, кур'ан, букв. - читання) - найважливіша священна книга мусульман, унікальне явище світової літератури. Вплив Корану на духовний і суспільний...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 5. Період пізнього феодалізму (XVII - 30-ті роки XIX ст.)
Наприкінці правління династії Мін, що цілком підпала під вплив великих феодалів, починається виснажлива війна з маньчжурами, а на її тлі - повстання...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - Культура стародавніх цивілізацій Месоамерики
Історичний розвиток у районі Центральних Анд і Месоамерики відбувався не синхронно. Якщо на момент появи іспанців Центральноандська область була...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 3. Період Сунської імперії та монгольського іга
Танська династія впала на початку X століття. Після кількох десятиліть міжцарів'я, відомих як епоха П'яти династій, до влади прийшла династія Сун (960-...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 7. Культура Індії за часів британського правління
Індійська культура періоду мусульманського завоювання позначена життєвістю й плодотворністю завдяки, зокрема, розумному правлінню Моголів. Акбар, перший...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 3. Релігія в культурі Індії
Культура Індії протягом тисячоліть формувалася й розвивалася в тісному зв'язку з релігійними уявленнями її народу. Тому інколи дослідники індійської...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 2. Історичні форми державності
Архаїчні африканські суспільства, побудовані на родових стосунках, створювалися на грунті єдності та взаємних зобов'язань, тобто на моральних засадах....
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 1. Перші культурні напрацювання
1. Перші культурні напрацювання Сучасні досягнення у вивченні Африки значно розширили можливості її історико-культурних досліджень, забезпечивши...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - КУЛЬТУРА СХІДНОЇ ТА ПІВДЕННОЇ АФРИКИ
1. Перші культурні напрацювання Сучасні досягнення у вивченні Африки значно розширили можливості її історико-культурних досліджень, забезпечивши...
-
Падіння Ханьської імперії в результаті повстання "жовтих пов 'язок" (184-204 рр.) і гострого протистояння прибічників і ворогів централізації влади...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 3. Перші державні утворення Центральної Африки
Екваторіальна Африка була заселена в мезоліті. У галькових відкладеннях поблизу рік знайдені кам'яні знаряддя й більш досконалі крем'яні, що...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 6. Канада. Культура періоду ранньої колонізації
Виникнення та формування канадської держави настільки ж складне й багатоконфліктне, наскільки суворі різноманітні природно-кліматичні умови цього регіону...
-
Середина - друга половина XIX століття були позначені стрімким перетворенням США на розвинуту аграрно-індустріальну державу. Цьому сприяло зміцнення на...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 2. Перші державні утворення Західної Африки
Виникнення державності у народів Судану вже в давні часи - факт загальновизнаний. Найзначнішими в історії цієї культурної зони були держави Гана, Малі,...
-
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - 1. Особливості формування культури Чорної Африки
1. Особливості формування культури Чорної Африки Культура другого за величиною після Євразії материка, що називається Африкою, має давню й багату...
Історія світової культури - Левчук Л. Т. - Слов'янська міфологія