Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Духовні впливи Києво-Могилянської академії
Вже наприкінці XVII ст. Києво-Могилянська колегія стала не лише єдиною високошкільною інституцією та єдиним найголовнішим промотором культурно-релігійного відродження серед слов'янських народів всього православного Сходу, а й єдиним на цих теренах носієм основних здобутків західної культури (Корчмарик Б. Духовні впливи Києва на Московщину в добу гетьманської України. - Львів, 1993. - С. 7-20). Як підкреслює Кирило Ставровецький (Транквіліон), академія дала таких служителів церкви, котрі більше, ніж інші, могли поширювати між одноземцями - і словесно й письмово - "світ пізнання і світ спасіння віри". Але не лише між "одноземцями". З її стін вийшли відомі діячі православної церкви й культури інших країн. Це Симеон Полоцький і Георгій Кониський (Білорусь), Мілеску Спафарій і Удріце Настурел (Молдова), Діонісій Новакович і Симеон Балтич (Сербія). Найбільший вплив на церковні процеси, розвиток культури й освіти Києво-Могилянська академія мала в XVII - XVIII стст. у Московській державі. З академії вийшло багато відомих її церковних і державних діячів, архієреїв, викладачів духовних навчальних установ.
Проте коли репрезентанти київської богословської науки, що здобула в першій половині XVII ст. велику популярність на всьому християнському Сході, почали розширювати простір своєї культурно-релігійної діяльності за межі Києва, зокрема на Московію, представники російського духовенства різко засудили цю науку як єретичну, а московські владики заборонили поширювати в себе будь-яку українську літературу. Однак завдяки енергійним заходам прогресивних кіл Московської держави вже на початку другої половини XVII ст. було створено такі умови, що "київські вчені... стали користатися там великим авторитетом" і мали "вирішальний вплив на подальший розумовий розвиток великоросіян" (Эйнгорн В. О сношениях малоросійскаго духовенства с Московским правительством в царствованіе Алексея Михайловича. - Кн.2. - М., 1893. - С.235). Авторитет представників київської науки визнавали не лише у справах церковно-богословських, а й у питаннях церковного устрою та правопорядку.
Не однаково оцінювали розвиток українсько-московських духовних взаємин, поширення на своїх землях духовно-культурних традицій Києва в другій половині XVI - першій третині XVII ст. правителі Московії та її духовенство з широким загалом населення. Якщо перші вбачали у зближенні, а то й об'єднанні Української церкви з Московською можливість вирвати свою державу з темряви й відсталості і наблизити її до культурних здобутків освіти та науки передових на той час країн Європи, то інші, зокрема безграмотні духівники, розглядали це як посягання на усталені форми свого буття й духовності, як віроломство єретиків та богопротивних "мудрствующих". Усвідомлюючи те, що "в нас священики малограмотні, святих таїнств не розуміють" і що "їх потрібно вчити, щоб вони могли вразумляти православний народ в істинах християнських", Петро І радить патріарху Андріану "в Київ послати декілька десятків їх в тамошні школи для навчання" (Устряловъ Н. Исторія царствованія Петра Великого. - СПб., 1858. - Т. З. - С.355 - 356) і вирішує поставити на ключові посади в Московській державі й церкві представників київської науки. В утвореному 1721 р. Священному Синоді Петро І доручає посаду президента професору Києво-Могилянської академії, згодом виконуючому обов'язки патріарха Московської церкви митрополиту Стефану Яворському, а віце-президента - митрополиту Т. Проко-повичу, який був автором "Духовного Регламенту", покладеного в основу діяльності цієї нової церковної інституції. Другий взагалі посів місце неофіційного співправителя країни й ініаціатора всіх перетворень "первоначальника".
Привертає увагу те, що протягом першої половини XVIII ст. не лише єпископські кафедри, а й усі основні архієрейські посади в управлінні Московською церквою, зокрема у Священному Синоді, обіймали вихованці Києво-Могилянської академії. Не менше як 200 вихідців із цієї вищої Київської школи в 1721-1750 роках були настоятелями російських монастирів (Харламповичъ К. Малоросійское влияніе на великорусскую церковную жизнь. - Казань, 1914. - Т.1. - С.251). Як писав М. Булгаков, усі вони своїми повчаннями "оголошували всю Росію у всіх її кінцях і межах" (Булгаковъ М. Исторія Кіевской Академіи. - СПб., 1843. - С.173).
Невтомна праця вихідців з України на ниві християнізації російського суспільства, піднесення рівня його культурно-релігійного життя сприяли тому, що таких високозаслужених представників київської науки, як Данило Ростовський (Туптало), Інокентій Іркутський, Іосафат Білгородський, Іоанн Тобольський, Павло Тобольський та Арсеній Ростовський, Московська церква згодом визнала своїми святими. Особливої шани серед них удостоївся Д. Туптало. Його твори "Четьї-Мінеї (Життя святих)", "Алфавіт Духовний", "Пошук, або Огляд про Розкольницьку Бринську віру", "Літопис", "Повчальні слова", "Дзеркало Православного Віросповідання" та інші стали основою розвитку російської богословської думки й розглядаються як "святе слово" й нині.
У листі до Київського митрополита Рафаїла (Заборовського) єпископ Смоленський Гедеон 1739 р. писав, що з Києво-Могилянської академії "вся Росія джерел премудрості набиралася і всі свої нововідкриті училища напоїла і виростила". Це, очевидно, можна сказати про перший період діяльності установи, коли вона виховала й водночас увібрала у свою професорську сім'ю таких знаних діячів культури, як Стефан Яворський, Теофан Прокопович, Інокентій Гізель, Інокентій Галятовський, Дмитро Туптало, Георгій Кониський та ін. І, певно, не тому українські дослідники мало студіювали теологічну продукцію професорів першого періоду, котрі не сподівалися знайти в ній "значну поживу", як стверджує М. Грушевський, а тому, що вона була недоступною їм. Це виявилося не лише в мові подання матеріалу - латині, а й у тому категоріально-понятійному апараті, яким оперували мислителі. Однак це потребує ще спеціального дослідження.
Твердження М. Грушевського цілком можуть стосуватися лише другого періоду діяльності академії, коли вона справді не дала жодного сильного богослова, самостійного дослідника, а її випускники були переважно добре підготовленими проповідниками, канониками, компіляторами, які йшли за богословською традицією Московської церкви (Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. - Львів, 1927.- С.84).
З приходом до влади цариці Катерини II розпочалася повна руйнація українського православ'я, а водночас і відрив навчального процесу в Києво-Могилянській академії від рідного грунту, національних потреб українського народу. В інструкції графу П. Румянцеву, призначеному 1764 року правителем Малоросії, імператриця радила звернути особливу увагу на Київську академію, бо, хто "навчається богослов'я тут і визначає себе до чинів духовних", йдуть до цього "за розпусними правилами римського духовенства", а також "заражуються багатьма ненаситної жадоби й честолюбства началами" (Голубев О. История Киевской духовной Академии. - Киев, 1886.- С.218).
Проте уніфікація роботи духовних академій, здійснена в царській Росії наприкінці XVIII ст., остаточно не здолала творчого духу Київської академії. її професори перенесли європейський рівень богословського мислення на московський грунт. З повним правом можна говорити про самобутню київську богословську школу, творча спадщина котрої ще потребує копіткої праці дослідників. Першочергове завдання, яке стоїть сьогодні перед релігієзнавцями України, - це переклад богословських творів професорів-києво-могилянців українською мовою і видання їх.
Контрольні завдання і запитання
1. Яку роль відіграв митрополит Петро Могила в організації Києво-Могилянської Колегії?
2. Чи завжди читалися в Могилянській академії богословські курси, хто їх читав і який зміст вони мали?
3. У чому своєрідність богословських курсів, прочитаних в академії Теофаном Прокоповичем?
4. Чим відрізняються між собою два періоди у викладанні богословських курсів в Києво-Могилянській академії?
Тематика рефератів
1. Могилянський Атеней як осередок богословської науки в Україні.
2. Теофан Прокопович - засновник могилянської богословської традиції.
3. Духовні впливи Киево-Могилянської академії.
4. Богословські курси професорів Могилянської академії.
Рекомендована література
1. Вулгаковъ М. Исторія Кіевской Академіи. - СПб." 1843.
2. Голубев О. История Киевской духовной Академии. - К., 1886.
3. Корчмарик Б. Духовні впливи Киева на Московщину в добу гетьманської України. - Львів, 1993.
4. Ничик В. М. Феофан Прокопович. - М., 1977.
1. Требник Петра Могили. - Київ, 1646; Канбера; Мюнхен; Париж, 1988.
5. Хижняк З. И. Киево-Могилянская Академия. - К., 1988.
Схожі статті
-
Після другого й третього поділів Польщі, внаслідок яких до Росії відійшла Правобережна Україна, Західна Волинь, а до Австрії - Південна Буковина, Східна...
-
В Україні церковна політика великоросійського самодержавства обтяжувалася багатьма іншими факторами і, чи не в першу чергу, курсом центру на витравлення...
-
На час митрополичого правління В. Ясинського (1680- 1707 рр.) припадає початок ряду значимих в історії православної церкви внутрішньодержавних і...
-
Серйозні негативні зміни в ставленні самодержавства до України почалися зі вступом на престол Катерини II. Скасування Гетьманщини (1764 р.), а з ним і...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Стан православної церкви в Україні на початку XX ст
Однією з особливостей співіснування українського та російського православ'я в часи після 1686 р. стала їх взаємо-руйнація. Поглинання Української церкви...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 2. ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ 1900-1917 РОКІВ
Однією з особливостей співіснування українського та російського православ'я в часи після 1686 р. стала їх взаємо-руйнація. Поглинання Української церкви...
-
Для осмислення ситуації, що склалася на початку XVIII ст. в Україні, пріоритетів, які панували серед українських ієрархів, білого й чорного духовенства,...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Ієрархічне оформлення Києво-руської церкви
Спалах патріотизму й гордості за новостворену церкву змінюється потребою її ієрархічного оформлення. Давньорусьське організаційне влаштування ніколи не...
-
Сприятливі для своєрідного розвитку монастирської життєорганізації та богослужбової практики умови в Україні почали поступово згортатися з переходом...
-
З поваленням Бірона (1741 р.) і приходом на престол Єлизавети самодержавний курс щодо України, за влучним висловом О. Я. Єфименко, ніби відхиляється на...
-
Після розгрому поляками Могилянської колегії 1665 р. в її діяльності настала велика перерва. Проте відразу після відновлення навчального закладу 1673 р....
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Національне, піднесення українського духовенства
Після багатовікового російського асиміляторства українське духовенство все-таки спромоглося зберегти ознаки національно-релігійного менталітету....
-
Система забезпечення церкви не повторювала яких-небудь іноземних зразків і була пристосована до своїх умов. Тут можна виділити два періоди. Із часу...
-
Система забезпечення церкви не повторювала яких-небудь іноземних зразків і була пристосована до своїх умов. Тут можна виділити два періоди. Із часу...
-
1. УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я ПІД ВЛАДОЮ МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ Кінець XVII ст. в історії православної церкви в Україні став своєрідною межею між двома якісно...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - 1. УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я ПІД ВЛАДОЮ МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ
1. УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я ПІД ВЛАДОЮ МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ Кінець XVII ст. в історії православної церкви в Україні став своєрідною межею між двома якісно...
-
1. УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я ПІД ВЛАДОЮ МОСКОВСЬКОЇ ЦЕРКВИ Кінець XVII ст. в історії православної церкви в Україні став своєрідною межею між двома якісно...
-
У літературі дискутується питання, представниками якої саме - візантійської чи римської - церкви були Кирило і Мефодій, оскільки відомо про їхні контакти...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Релігійні вимоги Б. Хмельницького
Визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького в середині XVII ст. проходила під двома гаслами: перше заклик л о боротися за...
-
Тактика поступок, догідництва гетьмана, церковних ієрархів, що далеко не завжди диктувалася національно-церковними інтересами, вилилася в листопаді 1685...
-
Для Русі в XIII ст. характерним було роздроблення й міжусобиці між князями, внаслідок чого держава втратила свою колишню могутність. її підкорили...
-
Для Русі в XIII ст. характерним було роздроблення й міжусобиці між князями, внаслідок чого держава втратила свою колишню могутність. її підкорили...
-
У викладанні богослов'я в Києво-Могилянській академії чітко вирізняються два періоди. Перший відзначається відносною свободою професорів курсу від...
-
Як ми вже наголошували, помітну роль у формуванні позитивної традиції викладання богословського курсу в академії, у створенні системи академічного...
-
Великі князі Литовські, а згодом польські королі присвоїли собі "право подавання", тобто роздавання церковних посад, Кандидати на єпископів (владик,...
-
На те, яким саме було влаштування церкви після запровадження християнства в Київській Русі, є досить багато різних наукових поглядів. Це зумовлено тим,...
-
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Вступ. ПРЕДМЕТ КУРСУ "ІСТОРІЯ РЕЛІГІЇ В УКРАЇНІ"
Релігії стародавніх суспільств на землях України, дохристиянські язичницькі вірування, християнизація України, середньовічне християнство,...
-
Український монастир поставав насамперед як духовне об'єднання однодумців, що, спонукувані християнським ідеалом, обрали для себе життєве кредо...
-
Український монастир поставав насамперед як духовне об'єднання однодумців, що, спонукувані християнським ідеалом, обрали для себе життєве кредо...
-
За свою майже тисячолітню історію український монастир як специфічний релігійний інститут, націлений на реалізацію ідеї досконалого християнського життя...
Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Духовні впливи Києво-Могилянської академії