Історія релігій - Лубський В. І. - Махаяна і хінаяна. Тантризм
Ще за життя Будди його послідовники намагалися доповнити і прокоментувати його вчення. Були у Будди і явні противники. Так, колишній учень і навіть родич Будди Девадата відділився від Будди, створив свою секту, що вимагала більшої аскетичності в сангхі, суворіших вимог до бхіккху. Згадується також і якийсь Кокаліко, який спочатку був разом з Девадатою, а потім відокремився і від нього. Одне слово, ще за життя Будди сангху роздирали суперечки, існували певні нюанси нового вчення.
Проблема єдності у віровченні і культі дуже непокоїла буддійських богословів, і вже в перші століття існування нової релігії відбулись два собори. Перший - у Раджагрихі (бл. 477 р. до н. е.), продемонстрував безперечну неоднорідність буддистського руху. Другий - у Вайталі (бл. 367 р. до н. е.) виявив активну діяльність секти махасангхиків, які вважали, що одержати краще переродження душі, а потім і досягнення нірвани (про це докладніше буде сказано далі) можуть усі, хто увійде до общини і вони були прибічниками принципу "великої общини". Це вже був розкол у буддизмі. Понад п'ятсот років точилися богословські дискусії, релігійне вчення буддизму в цей час ускладнювалося, й виникала обширна буддійська література, буддизм поширювався поза Індією, зазнаючи впливу місцевих культів і національної ідеології. У наступні п'ятсот років склалися дві основні релігійно-філософські школи буддизму: хінаяна і махаяна. Пізніше в середині цих двох основних течій утворились більш дрібні і незначні.
У І ст. н. е. сформувалася хінаяна, що означає "мала колісниця", або "вузький шлях спасіння". Прибічники хінаяни вважали себе ортодоксальними послідовниками Будди і його першої общини. Хінаяну ще називають буддизмом тхеравади ("вчення старійших", "істинне вчення"). За її вченням, врятуються тільки ті, хто цілком віддався релігії, служить лише їй. Це - ченці. Усі інші спасіння не матимуть. Але це обмежувало вплив буддизму, бо всі ченцями стати не можуть. До того ж якщо всі підуть жебракувати (а саме це - головна справа ченців), то хто ж буде працювати?
Хінаяна утвердилася на півдні Індії і в Південно-Східній Азії. У середині І ст. утворилася друга течія - махаяна ("широка колісниця", або "високий шлях спасіння"). За махаяною - врятуються всі, хто виконуватиме вимоги вчення Будди і житиме своїм звичайним життям. Але необхідна й допомога ченців, якими керують святі і боги.
Махаяна міцно утвердилася на півночі Індії і звідти пішла в країни материкової Азії. Цар Кушанської держави Канішка (78-123) заохочував махаяну, для затвердження її принципів домігся скликання 4-го буддійського собору в Кашмірі. Засновником махаяни вважають буддійського філософа, поета і богослова Ашвагхоша (бл. 80-150), але найвидатнішим діячем махаяни був богослов Нагарджуна. Нагарджуна вважається засновником махаяни, дехто датує його життя приблизно II-III ст. н. е. Він вважається бодхісаттвой і канонізований буддійською іконографією. Буддійська традиція приписує йому авторство понад 200 праць найрізноманітнішого змісту: від богословських до медичних та металургійних посібників. Мабуть, за цим ім'ям стоїть кілька різних авторів, до того ж розділених між собою майже шістьма століттями.
Махаяна набувала відмінностей від хінаяни об'єктивно, в ході поширення на північ і північний схід від Індії. Вона активно засвоювала місцеві вірування, вводила місцевих богів і демонів до свого пантеону і демонології. Будда особливо наполягав на шануванні чужих богів.
Особливе значення в махали і набрало вчення про вищих анімістичних сутностей будд і бодисав. Святі буддизму, які завдяки глибокому знанню вчення і праведному життю стали архатами, тобто впритул наближалися до нірвани, але не дійшли до неї, стали називатися бодісатвами. Це щось на ранг нижче від Будди, тобто будди, що незримо присутні в світі, щоб рятувати інших. Особливо шанується бодісатва Авало-кітешвара. А будд стало багато: найбільш поважний засновник вчення Будда Шак'ямуні, але він тепер в нірвані і ні в що не втручається; Будда Майтрейя - майбутній Будда, що має правити світом і ось-ось прийде; Будда Ваджаранана - останній з тисячі будд; Будда Адібудда - творець нашого світу; Будда Амітаба - володар раю та багато інших. Буддійські богослови нараховують 995 будд, які правили чи будуть правити світом, 35 будд, які прощають гріхи. Дехто вважає, що існує 1000 будд.
Буддами стали боги індуїстського пантеону Шива, Вішіну, Ганеша, богиня Тара та ін. Буддизм упевнено набрав вигляду цілком закінченої політеїстичної релігії.
Широко стало практикуватися зображення цих будд, утвердилися їх канонічні образи. Розгорнулося будівництво храмів і ступ (каплиць) на честь богів цього дуже численного пантеону. Це, між іншим, стимулювало розвиток мистецтва і архітектури. Почався період розвитку буддійської цивілізації.
Махаяна активно розвинула буддійський культ: розширюється фетишизм, удосконалюється магія, з'являється безліч молитов, заклинань, обрядів і церемоній. Храми і монастирі набирають пишності.
Хінаяна поширювалась на південь і південний схід. В основному вона повторювала риси розвитку махаяни, може, тільки менш інтенсивно і в більшому пристосуванні до місцевого менталітету народів Індокитаю та Малайського архіпелагу. Але принципово підкреслюється пріоритет чернецтва в справі спасіння, стимулюється хоч би тимчасове перебування в стані ченця.
У середині І тис. н. е. у надрах махаяни зародилося і виникло ще одне вчення буддизму - варджаяна ("алмазна колісниця"). Ще одна назва цього вчення - буддійський тантризм чи тантраяна.
Основу варджаяни становлять тантри (санскр. - хитросплетіння, потаємний текст) давньоіндійського походження, спільні як для буддизму, так і індуїзму, а також специфічні буддійські. Вони містять у собі настанови до підготовки і проведення магічних обрядів, які забезпечують добре здоров'я, успіх у справах (що підкреслює їх практичне магічне спрямування), а також краще перевтілення і спасіння.
Користуючись спогляданням і дарані - особливими магічними заклинаннями, можна досягти нірвани відразу, без перероджень. Справа лише в тому, щоб знайти це дарані. Обряди тантризму звичайно виконують поруч з йогичною практикою.
Тантрійські обряди просякнуті духом еротики, відображають первісно-магічні уявлений про зв'язок родючості землі і плодючості худоби із статевою активністю людини, особливо з функціями жінки-матері. Саме слово "тантра" своїм початковим змістом означає - розмноження і акт, метою якого є розмноження.
Особливого значення тантризм надає створенню сансари в космічному аспекті, єдності чоловічого і жіночого енергетичних начал. Звідси у варджаяні еротичні обряди. Ці обряди здійснюють у комплексі з медитацією, самозаглибленням і самоспогляданням.
Хінаяна і махаяна зовсім не є ворогуючими протилежними релігійними течіями. Можна було б сказати, що махаяна є наступним етапом розвитку первісного буддизму порівняно з хінаяиою. Свій зв'язок з первісним буддизмом махаяна пояснює тим, що начебто Нагараджуна силою своєї святості проникнув до палацу демонів і виніс звідти рукописи Будди. Офіційно буддистська біографія засновника вчення заперечує наявність записів вчення Будди за його життя. Але тим не менш трактування безпосереднього відношення махаяни до першовчення цей аргумент використовує без застережень. Насправді махаяна містить у собі чимало новацій, які є, по-перше, наслідком розвитку буддизму в часі, а по-друге, - наслідком поширення буддизму серед інших народів, де він вбирав у себе певні положення віровчення і культ місцевих вірувань.
Схожі статті
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Будда - засновник нової релігії
Релігійні пошуки середини І тис. до н. е. привели до виникнення нової релігії - буддизму, якому судилося стати першою світовою релігією. Засновником її...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Брахманістський культ
Написання текстів Брахмана звичайно відносять до VIII-VI ст. до н. е. і вважають їх найяскравішими зразками давньоіндійської прози. У Брахмані містяться...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Віровчення брахманізму
Написання текстів Брахмана звичайно відносять до VIII-VI ст. до н. е. і вважають їх найяскравішими зразками давньоіндійської прози. У Брахмані містяться...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Розділ X. БУДДИЗМ
У Північній Індії в VI-IV ст. до н. е. відбувалися складні історичні процеси. У виробничій практиці почали застосовувати залізо, були винайдені засоби...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Історичні умови буддизму
Вчення, яке запропонував Будда, відразу знайшло відгук у бурхливому індійському суспільстві, бо воно заперечувало брахманістське освячення кастового...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Джайнізм
Деякі дослідники вважають, що джайнізм і буддизм виникли майже одночасно, навіть висловлюють думку, що в середині І тис. до н. е. джайнізм був поширений...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Реформізм і індуїзм
Тенденція до реформування індуїзму, яка проявилася зокрема в сикхізмі, супроводилася невпинною появою великої кількості сект. Утворення сект пов'язане з...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Форми первісних вірувань
Сукупність названих елементів утворюють форми первісних релігійних вірувань, зумовлених природними, виробничими, історичними та етнічними особливостями...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Структура релігії
Релігієзнавство не ставить за мету узгодити погляди на релігію віруючого і невіруючого чи віруючих різних конфесій, воно дає певний обсяг наукових знань...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Методологічні принципи релігієзнавства
Релігієзнавство не ставить за мету узгодити погляди на релігію віруючого і невіруючого чи віруючих різних конфесій, воно дає певний обсяг наукових знань...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Розділ II. ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТ І СТРУКТУРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Релігієзнавство належить до складних за структурою, 6а-гатоаспектних полідисциплінарних галузей знань. Його предметом є об'єктивні закономірності...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Хасидизм
В умовах самодержавної Росії життя єврейських громад було дуже обмежене - і матеріальними нестатками, і релігійно-політичними заборонами. Проте ідейний...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Іудейські обряди
Стародавній ізраїльський культ був нескладним - різноманітне поклоніння Ягве. Форми цього поклоніння могли бути запозичені в інших релігій, зокрема з...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Сикхський фактор у суспільно-політичному житті
Сикхізм виник наприкінці XV - початку XVI ст. на північному заході Індії в районі П'ятиріччя ("панджаб" - "п'ять річок" - п'ять великих приток Інду)....
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Еволюція сикхізму
Сикхізм виник наприкінці XV - початку XVI ст. на північному заході Індії в районі П'ятиріччя ("панджаб" - "п'ять річок" - п'ять великих приток Інду)....
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Сикхізм
Сикхізм виник наприкінці XV - початку XVI ст. на північному заході Індії в районі П'ятиріччя ("панджаб" - "п'ять річок" - п'ять великих приток Інду)....
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Зороастрійський культ
Порівняно з релігіями, які передують зороастризмові, він набагато переконливіший у справі обгрунтування і захисту загальнолюдських норм моралі. Попередні...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Зороастрійська мораль
Порівняно з релігіями, які передують зороастризмові, він набагато переконливіший у справі обгрунтування і захисту загальнолюдських норм моралі. Попередні...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Індуїстський культ
Шиваїзм, як і вішнуїзм, має давнє коріння в індуїстській релігійній традиції. Деякі дослідники вважають Шиву одним з богів корінного населення Індії, яке...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Шиваїзм
Шиваїзм, як і вішнуїзм, має давнє коріння в індуїстській релігійній традиції. Деякі дослідники вважають Шиву одним з богів корінного населення Індії, яке...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Розділ IX. ІНДУЇЗМ
На початку нашої ери в Північній Індії утворюється могутнє Кушанське царство, в якому виникає буддизм. З розпадом нього царства підсилюється держава...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Виникнення зороастризму
Виникнення зороастризму Іранське нагір'я - це обширні степові простори, бідні на воду і рослинність, обмежені горами, біля яких і виникали життєві центри...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Розділ VI. ЗОРОАСТРИЗМ
Виникнення зороастризму Іранське нагір'я - це обширні степові простори, бідні на воду і рослинність, обмежені горами, біля яких і виникали життєві центри...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Сучасний іудаїзм
В умовах самодержавної Росії життя єврейських громад було дуже обмежене - і матеріальними нестатками, і релігійно-політичними заборонами. Проте ідейний...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Первісні вірування
У сучасній етнографічній, історичній, філософській та іншій літературі часто вживається термін "первісна релігія". Він досить точно визначає час...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства
Власних понять, категорій релігієзнавство виробило мало, послуговуючись у своїх студіях як загальнофілософськими, коНкретно-науковими (психологічними,...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Методи дослідження в релігієзнавстві
Власних понять, категорій релігієзнавство виробило мало, послуговуючись у своїх студіях як загальнофілософськими, коНкретно-науковими (психологічними,...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Релігійний культ у Дворіччі
У шумеро-аккадській релігії, відповідно до анімістичних і міфологічних концепцій, склався релігійний культ з численними магічними і фетишистськими...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Шумеро-аккадська міфологія
Заселення території Дворіччя відбувалося ще в IV тис. до н. е.: зі сходу йшли шумери, із заходу і північного заходу - семіти. Вони швидко злилися з...
-
Історія релігій - Лубський В. І. - Виникнення шумеро-аккадської релігії
Заселення території Дворіччя відбувалося ще в IV тис. до н. е.: зі сходу йшли шумери, із заходу і північного заходу - семіти. Вони швидко злилися з...
Історія релігій - Лубський В. І. - Махаяна і хінаяна. Тантризм