Історія економіки та економічної думки - Юхименко П. І. - Вихідні положення інвестиційної теорії циклів

Заперечуючи висновки Марксової теорії відтворення та криз, учений дійшов висновку, що рушійною силою еволюції капіталістичної системи господарювання є інновації насамперед в галузях, що виробляють засоби виробництва. Тобто у пояснення циклічності розвитку промисловості він увів функцію інвестування.

На відміну від моделей неокласиків, які вважали, що механізм саморегулювання практично одразу врівноважує попит і пропозицію на всіх ринках, М. Туган-Барановський виходив із вторинності у практичному житті процесу коригування цін стосовно так званого кількісного реагування. Він ураховував можливість не тільки витрачання коштів на купівлю товарів або інвестування у виробничий процес, а й їх заощадження. Саме диспропорція між рухом заощаджень та інвестицій насамперед у галузях, що створюють засоби виробництва, є головною причиною циклічних коливань.

Економіст, по суті, започаткував сучасну інвестиційну теорію циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів "заощадження - інвестиції"", як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань. Він визначив функціональний взаємозв'язок головних факторів економічної активності, втілений Дж. М. Кейнсом у його мультиплікаторі тощо. Кризи у теорії М. Тугана-Барановського - лише одна з фаз капіталістичного циклу, і до того ж необов'язкова. Причини циклів та криз полягали, на його думку, на відміну від неокласиків, у недосконалості регулювальної ролі реального ринкового механізму в сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного його розподілу між різними сферами застосування. Відповідне регулювання інвестицій хоча б тільки у галузях, що створюють засоби виробництва, могло б забезпечити неухильне розширення виробництва.

Теорію циклів та криз М. Тугана-Барановського у світовій економічній літературі оцінюють як таку, що свідчила про розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: у капіталістичному господарстві нагромадження капіталу відбувається постійно, а його перетворення на реальні активи (засоби виробництва) - залежно від коливань кон'юнктури у тих чи інших галузях. Сучасні дослідники творчості українського вченого на Заході звертають увагу на вплив теорії М. Тугана-Барановського на пізніші розробки А. Пігу, Дж. М. Кейнса, Дж. Хікса, Р. Харрода та ін.

Регулярне чергування періодів промислового піднесення і спаду створює те, що називається економічним циклом. М. Туган-Барановський докладно охарактеризував стан промисловості в основних фазах циклу, а також супровідні економічні явища. На його думку, капіталістичний цикл охоплює три фази: промислове піднесення, кризу і промисловий застій. Однак криза не є неминучою фазою капіталістичного циклу - піднесення може переходити в застій і поступово, без гострої кризи.

На думку вченого, причини криз полягають у власне природі капіталістичного господарства через те, що: по-перше, робітник у ньому - простий засіб виробництва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно у цілому є неорганізованим. Охоплюючи всі сфери господарства, промислова криза не настає раптово, їй завжди передує особливий стан промисловості й торгівлі, а ознаки цієї "лихоманки" настільки характерні, що її можна передбачити.

Про це знали й інші економісти, але тільки М. Тугану-Барановському вдалося обгрунтувати наукове передбачення промислових криз. "Однією з особливостей промислових коливань, - зазначив він, - є навдивовижу закономірний рух цін заліза, який приурочується до фаз капіталістичного циклу: в фазі промислового піднесення ціна заліза завжди висока, у фазі промислового застою - низька. Ціни інших товарів коливаються не так закономірно. Це вказує на те, що умови попиту на залізо перебувають в особливо тісному зв'язку з фазами капіталістичного циклу".

Очевидно, що фаза промислового піднесення корелюється з попитом на вироби із заліза, тобто на засоби виробництва, за рахунок котрих розвивається капіталістичний ринок. Зростання попиту на засоби виробництва - це фаза піднесення, послаблення попиту - фаза кризи і навіть застою. На етапі піднесення будівництво і грюндерство створюють посилений попит не тільки на складові основного й оборотного капіталу (залізо, машини, деревину тощо), а й на предмети особистого споживання, адже збільшується чисельність зайнятих, капіталісти одержують великі прибутки.

Теорію економічної кон'юнктури, започатковану М. Туганом-Барановським, розвинули українські економісти, котрі перебували в західних центрах еміграції. Один із таких дослідників - колишній співробітник Інституту економічної кон'юнктури в Києві В. Тимошенко (1885-1965), учень і послідовник М. Тугана-Барановського. Він відстежував економічні коливання в сільському господарстві в основному за динамікою цін. "Ціни, як і врожаї, до певної міри виявляють циклічність чи періодичність". Однак такі явища, за свідченням В. Тимошенка, ще не стали об'єктом належного емпірико-статистичного аналізу, тому його власні дослідження з цієї теми були більш значущими з методологічного погляду. Очевидно, учений мав рацію, адже не випадково влітку 1928 р. дирекція Дослідного інституту харчування Стенфордського університету (Каліфорнія, США) запросила його на посаду наукового співробітника. Він працював також у Мічиганському університеті, де серед інших дисциплін викладав і теорію ділових циклів.

Продовжуючи свою попередню роботу, В. Тимошенко опублікував низку цінних праць, присвячених розгляду особливостей циклічності в аграрній сфері. Розглянувши статистичні матеріали, що відображали становище протягом 40 років перед Першою світовою війною, він зробив такі висновки:

1) сільське господарство США має певні циклічні коливання, але цикли у зміні фізичного обсягу продукції приховуються нерегулярними незначними коливаннями і браком чіткої періодичності;

2) у зв'язку з гнучкістю цін на сільськогосподарську продукцію загальна вартість урожаю фермерів більше коливалася згідно з ними, ніж відповідно до фізичного обсягу продукції;

3) циклічність обсягів урожаю спричиняє циклічність його ціни, що не збігалася з циклами цін на промислову продукцію;

4) низький коефіцієнт відношення сільськогосподарських цін до промислових випереджає або збігається з економічним піднесенням, високий спостерігається в період розвитку;

5) великий урожай не завжди збільшує купівельну спроможність фермерів, але загалом підвищує купівельну спроможність залізниць і торговельних посередників у купівлі-продажу продукції сільського господарства;

6) цикли у фізичному обсягові продукції спричинюють циклічність у сільськогосподарському експорті;

7) коливання сільськогосподарського експорту позитивно впливають на коливання у торговельному балансі, на приплив і відплив золота;

8) банківська діяльність також реагує на циклічність коливання у сільському господарстві;

9) статистика коливань індексів обсягу врожаю, відношення сільськогосподарських цін до промислових, сільськогосподарського експорту свідчить про залежність ділового циклу від сільськогосподарських факторів;

10) коливання у сільському господарстві - помітна (пряма й опосередкована) причина ділових циклів у США.

Учений досліджував сучасне йому світове сільське господарство, намагаючись з'ясувати суть Великої депресії 1929-1933 рр. Він розкрив роль цін, зростання промислового виробництва, управлінського потенціалу, інших стимулювальних факторів розвитку сільського господарства, його зв'язки з промисловістю, участь у міжнародних економічних відносинах в умовах депресії, зробивши відповідні, цінні для науки і практики, узагальнення.

Опублікувавши свої праці, присвячені циклічності сільськогосподарського виробництва з урахуванням ендогенно-екзогенних економічних зв'язків, В. Тимошенко став відомим не тільки у США, а й у багатьох інших країнах. Авторитет ученого був настільки високим, що його запросили на роботу до Департаменту сільського господарства США в 1934 р., тобто саме тоді, коли були потрібні конструктивні рекомендації для подолання наслідків економічної кризи. Він значно розширив кон'юнктурні дослідження стосовно найрозвинутіших країн новітньої доби.

Засновника нової теорії, М. Туган-Барановського не вважали єдиним її представником, оскільки серед українських та російських економістів були ще його учні, однодумці й послідовники. Варто назвати Є. Слуцького, В. Тимошенка, М. Кондратьєва. Його теорія мала значний вплив на думки багатьох сучасних видатних теоретиків кон'юнктури. Зокрема, це можна простежити у працях таких учених, як А. Шпітгоф, Ж. Лескюр, Л. Поле. На думку Й. Шумпетера, книга М. Тугана-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії" - ніби опора в історії економічної науки".

Ідеї вченого розвинув його учень М. Кондратьєв, який створив у 1920 р. у Москві спочатку лабораторію, а потім Кон'юнктурний інститут. На основі досліджень останнього розробили динаміку довгих економічних хвиль, математичне забезпечення якої здійснив видатний український економіст-математик Є. Слуцький (1880-1948).

Схожі статті




Історія економіки та економічної думки - Юхименко П. І. - Вихідні положення інвестиційної теорії циклів

Предыдущая | Следующая