Історія держави і права України - Музиченко П. П. - Види покарань

Багато понять, які регулювали відносини людей при родоплемінному ладі, були перенесені в цивілізоване суспільство. Це перш за все відноситься до поняття "злочин", котрий трактувався як образа, що наносила певні матеріальні та моральні збитки. Об'єктами злочину були особистість і майно. Об'єктивна сторона злочину розпадалася на дві стадії: замах на злочин (вийняти з піхв меч) і закінчений злочин. Руська правда мала уявлення про перевищення меж необхідного захисту (якщо злодія вб'ють після його затримання). До пом'якшуючих обставин закон відносив стан сп'яніння, до обтяжуючих-корисливий умисел. Суб'єктами злочину могли бути тільки вільні люди. Вони відповідали за правопорушення: сплачували кримінальні штрафи, могли бути вигнані з общини, продані в холопство.

Із самого початку кримінальне право оформлюється як право-привілей. Життя, честь і майно бояр та дружинників захищались більш суворими покараннями, ніж життя, честь і майно простої вільної людини. Холопи ж взагалі не захищались законом.

Руська правда ставила питання і про суб'єктивну сторону злочину: намір та необережність. Так, якщо вбивство було здійснене внаслідок сварки або "в пиру", то винний сплачував кримінальний штраф разом з общиною (ст. 6). Якщо ж злочинець був професіональним грабіжником ("став на розбій") і вбив кого-небудь, то община не тільки не допомагала йому в сплаті штрафу, а й повинна була видати його разом з дружиною та дітьми "на потік та пограбування" (ст. 7). Вбивство жінки каралось тими ж покараннями, що і вбивство чоловіка.

Руська правда знала такі види злочинів:

- злочини проти особи, до яких відносились вбивство, тілесні ушкодження, побої, образа словом;

- майнові злочини, якими вважалися: розбій, грабіж, крадіжка, незаконне користування чужим майном, псування межових знаків.

Види покарань

Система покарань за Руською правдою досить проста. У Київській Русі існували такі види покарань віддання на поталу, віра (штраф).

Крім того, відшкодування нанесеної шкоди здійснювалось за допомогою штрафів, які називались: головництво, урок, повернення крадених речей.

Віддання на поталу було вищою мірою покарання за Руською правдою. Злочинця та його сім'ю виганяли з общини, а майно конфісковували на користь общини (пізніше на користь князя).

З часом під відданням на поталу стали розуміти фізичну розправу і конфіскацію майна. Це покарання призначали лише у трьох випадках: за вбивство під час розбою (ст. 7), крадіжку коней (ст. 35), підпал (ст. 83).

Наступним за тяжкістю видом покарання була віра - штраф, який призначався лише за вбивство.

Віра була грошовим стягненням, яке йшло на користь князя. Найбільш поширений розмір віри - 40 гривень. Це був дуже великий штраф. За цю суму можна було купити 20 корів або 200 баранів. Рядовий общинник, який присуджувався до уплати віри, потрапляв у тяжке становище. Виходом для таких людей був інститут дикої віри - штраф, який платила община сама або разом з правопорушником.

За завдання каліцтва, важких тілесних ушкоджень призначалося напіввір'я - 20 гривень (ст. 27).

Решта злочинів каралися "продажем", під яким розуміли штраф у розмірі від 1 до 12 гривень. "Продаж" надходив до князівської казни, а потерплий отримував "урок" - грошове відшкодування за завдані йому збитки.

Родичі вбитого отримували грошове відшкодування, яке мало назву головництво. Більшість дослідників приходять до висновку, що головництво стягувалось в тому ж розмірі, що і віра.

Треба підкреслити, що в Руській правді була відсутня смертна кара. Проте це не значило, що на практиці її не було. По-перше, в Київській Русі досить довго існувала кровна помста. Дуже цікава стаття, яка дозволяла вбити злодія в тому разі, коли його захоплено вночі, на місці злочину або в разі опору з його боку. Якщо ж злодія вбито зв'язаним або за межами двору, де він здійснить крадіжку, - вбивця підлягав покаранню.

При Володимирі Святославович і віра була замінена смертною карою, але ненадовго, оскільки це негативно відбилося на прибутках князя.

Загальні висновки

Таким чином, з VI ст. по 30-ті роки XIII ст. Київська Русь пройшла складний шлях, багатий на різноманітні події та позначений жвавими політичними, соціальними, економічними, державно-правовими та культурними процесами. Це був час творення першої Української держави з центром у Києві. В ході формування державності Київська Русь виступила осередком об'єднання інших східнослов'янських народів.

Протягом усього свого існування Україна-Русь воювала з агресивними сусідами, насамперед із степовими кочовиками, і разом з тим встановлювала й розвивала плідні зв'язки з країнами Заходу і Сходу. Передові для свого часу державний лад, правова система, виробничі відносини, високопродуктивне сільське господарство, добре налагоджене ремісництво, вдала дипломатична діяльність на міжнародній арені, підкріплена силою зброї в боротьбі проти іноземних загарбників, широке використання здобутків світової цивілізації, виразний потяг до творчого, духовно забезпеченого життя, грунтований на християнських цінностях, - все це сприяло тому, що Київська Русь висунулася на провідні позиції в Європі й була шанована тогочасними найрозвинутішими країнами.

Невпинний поступ України-Русі шляхом політичного, суспільного, економічного, культурного прогресу, подальший розвиток національної державності та права перервали й на десятиріччя загальмували процеси роздробленості та розпаду.

Рекомендована література

1. Брайчевський М. Ю. Походження Русі - - К., 1968.

2. Власов Ю. Н, Государство и право Киевской Руси: Становление политико-правовых отношений (VI-XIII века). - М., 1999.

3. Греков Б. Д. Киевская Русь. - М., 1956.

4. Греков И. А. Памятники государственности и права славян на территории Украинской ССР. Первое тысячелетие нашей эры (извлечения). - О., 1964.

5. Грушевський М. С. Історія України-Руси; У Ют., 13кн. - К., 1993.-Т. 1,2.

6. Долгополова Л., Музыченко Л. Роль православия в становлении государственности и права Киевской Руси. - О., 1998,

7. История государства и права СССР / Под ред. Г. С. Калинина, А. Ф. Гончарова. - М., 1972.-Ч. I.

8. Історія України: Курс лекцій. - К., 1991. - Ч. 1.

9. Ключевский В. О. Курс русской истории. - М., 1987. - Т. 1,2. 10.Аі"йоВелеса/А. И. Асов.-СПб., 1999.

11. Мавродин В. В. Образование Дневнерусского государства. - Л., 1945.

12. Музиченко П., Єрмошкін С, Нагуш О. Суд і процес у Київській Русі. - О., 1995.

13. Панъков А., Барладяну-Бирладник В. Релігія і Боги Давньоруської Русі-України.-О.,2003.

14. Повесть временных лет: В 2 ч. - М.; Л., 1950.

15. Полонська-Василенко И. Історія України. - К., 1993. - Т. 1.

16. Российское законодательство X-XX вв. Законодательство Древней Руси. - М., 1984. - Т. 1.

17. Толочко И. М. Древняя Русь. - К., 1987.

18. Фроянов И. Я. Киевская Русь. - Л., 1980.

19. Юшков С. В. Общественно-политический строй и право Киевского государства. - М., 1949.



Схожі статті




Історія держави і права України - Музиченко П. П. - Види покарань

Предыдущая | Следующая