Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.2. Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це міжгалузева система, що розвивається на основі видобутку палива і виробництва енергії, їх транспортування, розподілу і використання. До складу ПБК входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова), електроенергетика, а також виробнича інфраструктура (магістральні високовольтні лінії електропередачі і трубопроводів, що утворюють єдині мережі на певній території).

Від розвитку цього комплексу залежать темпи, масштаби і техніко-економічні показники виробництва промисловості, сільського господарства, транспорту. Освоєння паливно-енергетичних ресурсів у межах економічних районів є основою формування подальшого розвитку їх промислових комплексів.

Паливно-енергетичний комплекс України розвивається в умовах поступового зниження видобутку палива в головних районах паливної промисловості. Видобуток основних видів первинних енергоресурсів в умовному обчисленні в останні роки зменшується, а власні ресурси становлять 30-40 % до потреби. Це зумовлює збільшення ввозу всіх видів палива для потреб народного господарства. Отже, напружений паливно-енергетичний баланс ускладнює роботу всіх секторів економіки і приводить до змін у споживанні енергії та енергоносіїв у багатьох галузях. Головні зусилля мають спрямовуватися на зменшення затрат палива й енергії у процесі виготовлення одиниці продукції в різних галузях, тобто потрібно знижувати енергоємність продукції. Скоротити затрати палива можна також шляхом підвищення його якості. Важливо досягти випередження темпів зростання виробництва електроенергії порівняно з темпами зростання видобутку і виробництва первинних паливно-енергетичних ресурсів.

Підприємствами ПБК України за 2007 р. видобуто 102,0 млн т вугілля; нафти, включаючи газовий конденсат, - 53,5 млн т, природного газу - 28,0 млрд м3. Видобуток основних видів первинних енергоресурсів в умовному обчисленні зменшився, порівняно з 1991 р., на 55 % і становив понад 88,0 млн т. Змінилась також структура споживання палива. Переважну частину в загальному обсязі спожитого палива становив газ (47 %), а також вугілля (46 %), незважаючи на його невисоку якість. Частка топкового мазуту внаслідок високих цін скоротилася до 7 %.

Паливна промисловість України об'єднує вугільну, нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі. Особливістю структури видобутку палива в Україні є переважання видобутку кам'яного вугілля.

Вугільна промисловість - це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському (табл. 4.1). У загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд т) найвища частка належить Донецькому басейну - 87 % (101,9 млрд т), Львівсько-Волинському та Дніпровському - відповідно 2,0 % (2,3 млрд т) та 3,5 % (4,1 млрд т).

Поклади вугілля є також на території Харківської, Полтавської і Закарпатської областей, що становить разом майже 9,0 млрд т.

В Україні розвіданих запасів вугілля достатньо для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок.

Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький. Площа Донбасу становить 53 тис. км2. Найбільші поклади твердого палива зосереджені у центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Значні вугленосні площі освоєні у Західному Донбасі (Дніпропетровська область). Майже половина промислових запасів вугілля припадає на коксівне (75-90 % вуглецю, теплотвірність 7000 ккал/кг). Його видобувають переважно у центральній частині Донецької області (Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Донецьк, Красноармійськ, Костянтинівна) тау Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Цінним енергетичним паливом є антрацит (90-96 % вуглецю, теплотвірність 8000 ккал/кг). Поклади антрацитового вугілля залягають переважно у Луганській області.

За собівартістю вугілля Донеччини дороге. Одна з причин високої собівартості - глибоке залягання пластів (понад 1000 м) та незначна їх потужність (від 0,45 до 1,0 м). Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60 % шахт, на частку яких припадає понад 50 % всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40 % шахт. Однак цей басейн відіграє важливу роль для України у формуванні таких промислових вузлів, як Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Стахановсько-Алчевський, Лисичансько-Рубіжанський та ін. На вугільній промисловості Донбасу спеціалізуються такі вузли: Торезо-Сніжнянський, Свердловсько-Антрацитівський, Селидовський та Красноармійський.

Важливою паливно-енергетичною базою на заході України є Львівсько-Волинський вугільний басейн. Його площа становить близько 10 тис. км2. Глибина залягання вугілля від 300 до 500 м, потужність пластів - від 1 до 1,5 м. Розвиток басейну сприяв поліпшенню паливного балансу України, зокрема кращому забезпеченню паливом західних областей, формуванню таких нових промислових центрів, як Нововолинськ, Червоноград. Вугілля басейну газове, довгополу мине, придатне переважно для використання на теплових електростанціях, а також для поглибленої хімічної переробки. Його зольність - 47,6 %, що значно перевищує аналогічний показник у Донбасі (36,2 %). Залягання сапропелітового вугілля можуть бути використані для одержання сировини, з якої виробляються пластмаси.

Головним районом залягання бурого вугілля в Україні є Дніпровський буровугільний басейн. Буре вугілля видобувається в таких центрах, як Олександрія (Кіровоградська область), Ватутіне (Черкаська область), Коростишів (Житомирська область). Його видобувають переважно відкритим способом, є також багато шахт. Поклади бурого вугілля виявлені в межах 200 родовищ, більша частина яких не розробляється, адже це вугілля має високу вологість, відносно низьку теплотворну здатність, його не перевозять на великі відстані, а використовують в основному в районах видобутку. Розвиток видобутку бурого вугілля у степових і лісостепових районах України задовольняє місцеві потреби у паливі і позитивно впливає на територіальну організацію виробництва.

До першочергових завдань розвитку вугільної промисловості належить компенсація видобуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції низки шахт. Крім того, слід закрити багато нерентабельних шахт і переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію, що дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання шляхом будівництва нових шахт, збільшення обсягів реконструкції діючих та надання особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

Схожі статті




Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 4.2. Паливно-енергетичний комплекс

Предыдущая | Следующая