Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.2.2. Запаси та умови залягання мінерально-сировинних ресурсів

Мінерально-сировинні ресурси як складова природних ресурсів мають значний вплив на розміщення промислового виробництва, зокрема на формування промислових комплексів. їх роль у розвитку і розміщенні промисловості в період зростання науково-технічного прогресу та інтенсифікації виробництва не зменшується, а лише видозмінюється.

Ступінь впливу залежить від особливостей технології в різних галузях, що розміщуються біля джерел сировини, енергії чи в районах споживання, а також від характеру самих ресурсів. У міру розвитку продуктивних сил нашої планети значення корисних копалин у розвитку промислового виробництва, порівняно з іншими видами природних ресурсів, постійно зростає.

У процесі вивчення промислового значення певних корисних копалин доводиться враховувати загальний рівень розвитку продуктивних сил і технічного прогресу, рівень економічного розвитку й особливості матеріально-технічної бази виробництва в економічних районах і в країні. Одночасно потрібно досконало досліджувати гірничотехнічні, гідрогеологічні та всі інші умови конкретних родовищ. Отже, для взаємозв'язків між раціональним використанням мінерально-сировинних ресурсів і процесами промислового комплексоутворення характерна складність, адже корисні копалини - одна з важливих матеріальних основ розвитку промислового виробництва.

Мінеральні ресурси об'єднують велику групу різних корисних копалин, на основі яких розвиваються галузі промисловості. Освоєння корисних копалин веде до виникнення підприємств з їх видобутку, збагачення і переробки, до формування міжгалузевих утворень із розгалуженими зв'язками. Інтенсивність цих зв'язків залежить від комплексоутворювальної здатності мінеральної сировини і техніко-економічних особливостей її переробки. Якщо розвиток певної галузі потребує розміщення супутніх, допоміжних і обслуговуючих виробництв, то можна прогнозувати підвищення рівня комплексності в межах території, де функціонуватимуть промислові об'єкти. Найчастіше такі об'єкти розташовуються в районах видобутку руд чорних і кольорових металів, кам'яного вугілля, нафти, газу, сірчаних руд, калійних солей та інших корисних копалин, які є основною сировиною в циклі переробки з метою випуску кінцевої продукції. Тяжіння підприємств до місць і районів видобутку мінеральної сировини зумовлене високою матеріаломісткістю основного виробництва. Якщо ж технологічна схема переробки корисної копалини пов'язана з високою енергоємністю чи трудомісткістю, то розміщення підприємств передбачає наближення їх до енергетичних баз і центрів зі значним трудоресурсним потенціалом (наприклад, виробництво алюмінію чи титаномагнієва промисловість).

Мінеральні ресурси у різних аспектах впливають на формування промислових комплексів і значною мірою визначають їх галузеву та територіальну структуру. Якщо переробка корисних копалин - складний кількастадійний процес, то формується цикл виробництв, що становить сукупність виробничих процесів у межах певної території, розгорнутих на основі використання базової сировини та певного виду енергії - від її видобутку, збагачення, і послідовної переробки - до одержання готової продукції всіх видів. Такі цикли виробництв є матеріально-технічною основою формування і функціонування промислових комплексів мінеральної орієнтації.

Залежно від хімічного складу і характеру використання в господарській діяльності мінеральні корисні копалини поділяють на групи: горючі (всі види мінерального палива), металічні (руди чорних і кольорових металів) та нерудні (неметалічні). Корисні копалини - це сировинна база для розвитку промисловості, мінеральне паливо - основа сучасної енергетики.

Група природних ресурсів мінерального походження утворює і визначає розвиток таких ключових галузей промисловості, як металургія, паливна енергетика, хімія і промисловість будівельних матеріалів, які є фундаментом промислового потенціалу багатьох розвинених країн. Використання мінеральних корисних копалин у промисловості постійно зростає. Всього промисловість видобуває і переробляє понад 200 видів різної мінеральної сировини.

У надрах земної кори корисні копалини залягають у певному порядку, закономірно утворюючи територіальні поєднання мінеральних ресурсів, які називають геохімічними системами. На думку О. Є. Ферсмана, залягання мінералів (систем хімічних елементів) залежить від геологічної історії, тектоніки й орографії окремих ділянок земної кулі. Він визначив такі геохімічні системи, як щити, пояси, поля і зони.

Кожній з виокремлених геохімічних систем властиві особливості залягання корисних копалин з погляду їх поширення і метаморфічного складу. Так, для щитів типовим є скупчення осадових залізних руд - магнетитів (Курська магнітна аномалія) і гематитів (Криворізьке родовище). Для полів характерні певна однорідність геохімічних елементів і широке розповсюдження таких видів мінеральної сировини, як паливо, солі, сірка та інші нерудні корисні копалини (Підмосковний буро-вугільний басейн). На їх основі виникають паливно-енергетичні та хімічні комплекси. Характерним явищем природи є накладання або зіткнення кількох геохімічних систем. У місцях зіткнення виявляються унікальні за запасами і складом поєднання мінеральних ресурсів, що особливо важливо для промисловості. Такі системи О. Є. Ферсман назвав геохімічними вузлами (наприклад, Кольський, Донецький, Уральський, Закавказький, Кузнецько-Мінусінський, Забайкальський).

Для обгрунтування розвитку промислових комплексів варто кількісно та якісно охарактеризувати родовища корисних копалин, на базі яких вони формуються. Кількісна характеристика передбачає визначення запасів сировини або палива у родовищі, що можуть бути придатні для промислового використання. їх поділяють на балансові та позабалансові. До балансових належать запаси, видобуток і переробка яких вважаються економічно доцільними за досягнутого рівня технології, а до позабалансових - запаси, видобуток яких внаслідок незначного вмісту мінеральної речовини і складних умов розробки буде дорогим і недоцільним на певному етапі формування промислового комплексу.

За рівнем вивчення запаси корисних копалин поділяють на чотири категорії: А (детально розвідані), В (достатньо розвідані), С, - імовірні запаси; С2 - перспективні запаси. Перші три категорії, що використовують у процесі проектування та будівництва гірничопромислових комплексів, часто називають промисловими запасами, а запаси категорії С2 розглядають як резервні (прогнозні), їх детальне обгрунтування можливе лише за умови подальших геологічних досліджень та пошукових робіт у межах певної території.

Якісна характеристика корисних копалин, які застосовують для промислової переробки, дає змогу визначити відносний вміст корисного компонента в мінеральній сировині (вміст металів у рудах, хімічних елементів у мінеральній сировині). Так, якщо в багатих рудах-магнетитах вміст оксиду заліза Ке203 досягає 72 %, то відносні витрати руди (на одиницю готової продукції) менші, ніж при переробці бідних руд. Крім цього, багата за вмістом металу руда може піддаватись плавленню без посереднього збагачення, що також зменшує виробничі витрати. Отже, в разі використання високоякісних руд витрати сировини будуть найменшими, що знижує вартість готової продукції та підвищує економічну ефективність виробництва. Низькоякісні руди потрібно збагачувати і лише після цього використовувати в доменному процесі, що відповідно відображається на зростанні витрат виробництва. Це значно ускладнює перевезення руд на певну відстань, оскільки потрібно перевозити великі маси сировини і розміщувати промислові підприємства у безпосередній близькості від сировинних баз.

Якісні показники корисних копалин визначають можливість їх комплексної переробки й одержання при цьому, крім основного компонента, цілої гами інших цінних елементів та їх сполучень. Так, у процесі комплексної переробки руд кольорових металів у цехах сучасного комбінату можна одержати мідь, цинк, свинець, олово, нікель, багато рідкісних цінних металів. При комплексній переробці хімічної сировини, наприклад калійних і кухонних солей, важливими продуктами є хлор, сода, мінеральні добрива, металічний магній та багато інших компонентів.

Україна має значні мінерально-сировинні та паливно-енергетичні ресурси (рис. 3.2). За оцінкою спеціалістів, її сумарний природно-ресурсний потенціал становить понад 17 млрд дол. США. Переважна частина цієї вартості припадає на паливно-енергетичні ресурси - 71,9 %, потім на ресурси металургійної сировини - 16,6, будівельні матеріали - 6,9, нерудну сировину для металургійної промисловості - 2,3, гірничохімічну сировину - 2,3 Уо1.

Схожі статті




Географія промислових комплексів - Іщук С. І. - 3.2.2. Запаси та умови залягання мінерально-сировинних ресурсів

Предыдущая | Следующая