Географія - Олійник Я. Б. - 5.3. Загальна циркуляція атмосфери
Загальна циркуляція атмосфери - складне і важливе явище природи, яке зумовлює щоденні зміни погоди й формування кліматів земної кулі. Під загальною циркуляцією атмосфери розуміють рух повітряних течій, який охоплює всю атмосферу і здійснює обмін теплом, вологою та зваженими в повітрі домішками між окремими поясами земної кулі.
Важливою рисою цього руху є безперервна мінливість, що створює враження хаотичності. Проте повітряні течії мають постійні напрями, які підпорядковуються певним закономірностям і складаються в систему повітряних течій.
Причиною повітряних течій є різниця атмосферного тиску в сусідніх ділянках. Повітря, як правило, переміщується з ділянок високого тиску в ділянки низького тиску. Сила і швидкість вітру залежать від баричного градієнта. За нормальний тиск взято тиск на рівні моря, який дорівнює 760 мм, або 1013,25 мб. Атмосферний тиск біля Землі змінюється від 887 до 1080 мб.
Першопричиною розподілу атмосферного тиску на Землі є різне нагрівання її у високих і низьких широтах. В екваторіальній смузі нагріте і насичене вологою повітря стає легким і піднімається. Над полюсами холодне і сухе повітря як важке опускається і наче притискується до Землі. Тому на однаковій висоті над екватором тиск вищий, ніж над полюсами. У вільній атмосфері він поступово зменшується від екватора до пол юсів.
У приземному шарі тропосфери тиск розподіляється інакше. У полярних регіонах він вищий, в екваторіальній смузі знижений і змінюється від полюсів до екватора нерівномірно. У приземному шарі його розподіл визначається неоднаковим нагріванням суші й моря, нерівностями рельєфу, які затримують рух повітря, тощо. В результаті в одні місця повітря надходить, з інших - відтікає. Так утворюються зони високого і низького тиску. Вони розташовуються так над поверхнею Землі, що утворюють уздовж паралелей смуги високого і низького тиску, які чергуються по широті.
Над полюсами в приземних шарах повітря низькі температури зумовлюють більш-менш постійні ділянки високого тиску.
У субполярних поясах розташовані дві смути низького тиску (часте утворення циклонів). Простори помірних поясів (від субтропіків до субполярних широт) характеризуються мінливим розташуванням циклональних та антициклональних ділянок, що залежить від пір року та розподілу суші і моря. Влітку над теплими континентами встановлюються ділянки низького тиску, над холоднішими океанами - високого. Взимку навпаки над теплими океанами - низький тиск, а над холодними континентами - високий.
У субтропічних смугах обох півкуль приблизно між 25 і 30° ш. скупчуються антициклони. Вони утворюють майже постійні й суцільні пояси високого тиску. Від них тиск спадає до екватора, де він завжди менший від норми.
Екваторіальна зона низького тиску збігається зі смугою найвищого полуденного положення Сонця і переміщується в різні пори року слідом за Сонцем. Ця зона відповідає термічному екватору і є баричним екватором. Із переміщенням баричного екватора за Сонцем відповідно змішуються й інші смуги тиску, бо всі вони зв'язані між собою.
Отже, розподіл тиску в основному має зональний характер. Але смуги високого і низького тиску зміщуються по широті від літа до зими і навпаки.
Ці закономірності в розподілі тиску визначають циркуляцію атмосфери на Землі. Загальна циркуляція атмосфери - це закономірно взаємопов'язана система повітряних течій планетарних масштабів.
Сила баричного градієнта, зумовлена різницею тисків угорі між екватором і полюсами, примушує маси повітря рухатись із зростаючими швидкостями від ділянок високого тиску до ділянок низького (від екваторіальної зони до полюсів). Але на цей рух відразу ж починає діяти сила Коріоліса, яка відхиляє повітряні маси у Північній півкулі вправо, а в Південній - вліво. Із збільшенням широти збільшується відхилення. Зрештою повітря починає рухатися вздовж паралелей із заходу на схід і набуває постійної швидкості, яка відповідає баричному градієнту.
Від полюсів до тропіків над усією земною кулею панують західні вітри. Вони у високих і помірних широтах починаються з висоти З - 4 км, а над екватором - 10 км.
Нижче від зазначених висотних рівнів відповідно до розподілу тиску єдність загальної циркуляції порушується. У приземній частині тропосфери вона розподіляється на ряд зональних поясів.
Є такі типи повітряних мас: арктичні (та антарктичні), полярні (помірні), тропічні та екваторіальні.
Арктичне (антарктичне) повітря - повітряна маса, що формується над Арктикою, північними частинами Євразії і Північної Америки, а також над Антарктидою. Характеризується низькою температурою, малим вмістом вологи, великою прозорістю. Проникаючи в нижчі широти, спричиняє похолодання (хвилі холоду). Морське арктичне повітря, що формується над океаном у приполярних районах, вільних від льоду, відрізняється більшим вмістом вологи і трохи вищою температурою.
Полярне (помірне) повітря - це повітряні маси, які формуються поза тропічними (високими і середніми) широтами Землі. Полярне повітря прогріте значно краще, має влітку підвищений вміст вологи, знаходиться переважно над океанами. Західні вітри і циклони переносять морське помірне повітря далеко в глибину материків, де воно супроводжується нерідко опадами. Континентальне помірне повітря взимку дуже охолоджується, і погода в ньому стійка, морозна.
Тропічне повітря - повітряні маси, які формуються в тропічних і субтропічних широтах, а влітку також у континентальних районах на півдні помірних широт. Є континентальне і морське тропічне повітря. Тропічне повітря характеризується високими температурами, значним вмістом вологи, запиленістю. Воно нерідко поширюється в помірні та екваторіальні широти, де атмосферний тиск нижчий.
Екваторіальне повітря - це повітряні маси, що формуються в зоні екватора або скеровуються від нього. Характеризується постійними високими температурами і підвищеним вмістом вологи і над океаном, і над сушею. У після-полуденний час тут часті зливові дощі.
Схожі статті
-
Географія - Олійник Я. Б. - 5.2. Висота, межі й будова атмосфери
Межі атмосфери умовні. Верхню межу тонно не визначено. Густина повітря з висотою зменшується, атмосфера поступово, без чіткої межі переходить у...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.8. Тропіки і полярні кола
Місцевий час, поясний час і лінія зміни дат зв'язані з обертанням Землі. Місцевий нас - це час меридіана даного місця, який визначається положенням...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.7. Річний рух Землі та його наслідки
Місцевий час, поясний час і лінія зміни дат зв'язані з обертанням Землі. Місцевий нас - це час меридіана даного місця, який визначається положенням...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.6. Утворення материків та океанів
Материки та океани - найголовніші мегаформи поверхні Землі. Материки від океанів відрізняються рівнем, на якому лежать їхні поверхні над дном океанів....
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.6. Місцевий, поясний і декретний час, лінія зміни дат
Місцевий час, поясний час і лінія зміни дат зв'язані з обертанням Землі. Місцевий нас - це час меридіана даного місця, який визначається положенням...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.12. Надра та їх охорона
Надра Землі використовуються в кількох напрямах: 1) для добування корисних копалин; 2) зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.2. Розвиток уявлень про форму Землі
Уявлення про форму Землі змінювались протягом розвитку людства. Давні народи Землі уявляли її плоскою. В Давній Греції за часів Гомера (IX-VIII ст. до н....
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.1. Сонячна система та її будова
3.1. Сонячна система та її будова Сонячна система - це планетна система. До неї належать Сонце, 9 планет, їхні супутники, планетоїди (малі планети), або...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.5. Добове обертання Землі та його наслідки
Куляста форма Землі визначає її фізико-географічні особливості. Вона зумовлює існування освітленої і затемненої сторін, тобто дня і ночі. На освітленому...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.4.1. Вивітрювання
В основі геологічних процесів лежать різні джерела енергії. Вони поділяються на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). Гірські породи, які...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.4. Зовнішні сили, які змінюють поверхню Землі
В основі геологічних процесів лежать різні джерела енергії. Вони поділяються на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). Гірські породи, які...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.3. Типи земної кори
4.1. Внутрішня будова Землі Земля має складну внутрішню будову. Про будову Землі дізнаються переважно на основі сейсмічних даних - за швидкістю хвиль,...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.2. Поняття "літосфера"
4.1. Внутрішня будова Землі Земля має складну внутрішню будову. Про будову Землі дізнаються переважно на основі сейсмічних даних - за швидкістю хвиль,...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.1. Внутрішня будова Землі
4.1. Внутрішня будова Землі Земля має складну внутрішню будову. Про будову Землі дізнаються переважно на основі сейсмічних даних - за швидкістю хвиль,...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ
4.1. Внутрішня будова Землі Земля має складну внутрішню будову. Про будову Землі дізнаються переважно на основі сейсмічних даних - за швидкістю хвиль,...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 5.1. Поняття про атмосферу
5.1. Поняття про атмосферу Атмосфера (від грец. atmos - повітря і сфера - куля) Землі - повітряна оболонка, що оточує Землю і обертається разом з нею під...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 5. АТМОСФЕРА
5.1. Поняття про атмосферу Атмосфера (від грец. atmos - повітря і сфера - куля) Землі - повітряна оболонка, що оточує Землю і обертається разом з нею під...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.4. Розміри земної кулі
Куляста форма Землі визначає її фізико-географічні особливості. Вона зумовлює існування освітленої і затемненої сторін, тобто дня і ночі. На освітленому...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3.3. Фізико-географічне значення форми Землі
Куляста форма Землі визначає її фізико-географічні особливості. Вона зумовлює існування освітленої і затемненої сторін, тобто дня і ночі. На освітленому...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.5.2. Землетруси та райони їх поширення
Внутрішні (ендогенні) процеси - хімічні й фізичні процеси, що відбуваються всередині Землі. До них належать: розпал радіоактивних речовин, різні хімічні...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.5.1. Вулкани та райони їх поширення
Внутрішні (ендогенні) процеси - хімічні й фізичні процеси, що відбуваються всередині Землі. До них належать: розпал радіоактивних речовин, різні хімічні...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.5. Внутрішні сили, що зумовлюють зміни земної кори
Внутрішні (ендогенні) процеси - хімічні й фізичні процеси, що відбуваються всередині Землі. До них належать: розпал радіоактивних речовин, різні хімічні...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.4.2. Робота вітру
В основі геологічних процесів лежать різні джерела енергії. Вони поділяються на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). Гірські породи, які...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ
3.1. Сонячна система та її будова Сонячна система - це планетна система. До неї належать Сонце, 9 планет, їхні супутники, планетоїди (малі планети), або...
-
Для вимірювання відстаней на карті між двома точками необхідно визначити відстань між ними по прямій лінії за допомогою лінійки, циркуля-вимірювача,...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.11. Мінерали і гірські породи, що складають земну кору
Земна кора складається в основному з дев'яти елементів, на які припадає 99,79 % (табл. 1). Таблиця 1. Вміст у земній корі найбільш поширених елементів...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини
Складчасті гори - підняття земної поверхні, які виникають у рухомих зонах земної кори. Найхарактерніші вони для молодих геосинклінальних зон. У них товща...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.9. Поняття про річкову долину
Складчасті гори - підняття земної поверхні, які виникають у рухомих зонах земної кори. Найхарактерніші вони для молодих геосинклінальних зон. У них товща...
-
Географія - Олійник Я. Б. - 4.8. Гори складчасті, брилові, складчасто-брилові
Складчасті гори - підняття земної поверхні, які виникають у рухомих зонах земної кори. Найхарактерніші вони для молодих геосинклінальних зон. У них товща...
-
Основними формами рельєфу Землі є гори і рівнини. Гори займають 40 % суші земної кулі, рівнини - 60 %. Гори - це значні, високо підняті над місцевістю,...
Географія - Олійник Я. Б. - 5.3. Загальна циркуляція атмосфери