Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - Напрями реформування фінансів Угорщини після 1989 р

6.1. Фінанси Угорщини до та після реформи кінця 80-х років XX ст.

Угорщина, на відміну від України, однією з перших соціалістичних країн почала реформувати свою фінансово-економічну систему, що полегшило її входження в ринкову економіку.

Реформа 1968 р. розширила права підприємств, що збільшило їх фінансові можливості. У 1984-1985 рр. була проведена наступна реформа, яка мала на меті підвищити ефективність діяльності державних підприємств, щоб зменшити видатки бюджету на їх утримання. Було ліквідовано обов'язковий резервний фонд, створений в 1968 р. (у період запровадження нового економічного механізму - НЕМ). Дозволялось мати резерви, залежні від суми доходів для оподаткування. Державні підприємства могли випускати облігації для продажу на фондовому ринку. Разом з тим збереглися значні дотації державним підприємствам і кооперативам у сільському господарстві. Це стимулювало зростання дефіциту державного бюджету (табл. 6.1).

У середині 80-х років XX ст. ВНП на душу населення в Угорщині становив 8860 дол. США, водночас заборгованість країни вкінці 80-х років XX ст. дорівнювала 18 млрд дол. США (по 1820 дол. США на душу населення). Це змусило керівництво суттєво реформувати фінансову систему.

Таблиця 6.1. Бюджетний баланс Угорщини на 1989 р.

бюджетний баланс угорщини на 1989 р.

Напрями реформування фінансів Угорщини після 1989 р.

1. Приватизація державних підприємств як засіб зменшення дефіцитності державного бюджету. Водночас дослідники цих процесів звертають увагу на низький рівень ефективності угорської приватизації в результаті численних порушень законі на перших етапах її проведення (продаж без аукціонів, занижена вартість фондів тощо). Для України важливим є той факт, що в Угорщині надходження від приватизації використовуються для погашення державного боргу, насамперед, для зовнішнього, хоча дехто з угорських спеціалістів виступав за можливість використання таких доходів для покриття внутрішнього державного боргу.

2. Продаж землі, що належала державі та кооперативам, з метою підвищення ефективності АПК. Поки сільськогосподарський сектор, в якому зайнято 9 % усіх працівників, має значні труднощі, що вимагає певної фінансової допомоги від держави.

3. Стимулювання іноземних інвестицій, передусім за допомогою податкових пільг:

А) введені податкові пільги (передусім для спільних підприємств);

Б) офшорним компаніям надавалася 85 % знижка на податок на прибуток (реальна ставка дорівнювала 5,4 % ).

4. Лібералізація зовнішньої торгівлі, що призвело до накопичення великої суми зовнішнього боргу (у відсотках до ВВП): в 1987 р. - 74,1 %, а в 1992 р. - 73,2 %.

5. Запровадження нових видів податків: з 1989 р. - податок на доходи корпорацій.

В. Затвердження змін у податках, що вже стягуються, зокрема податку на особисті доходи: в 1991 р. його ставка становила 12-60 % від скорегованого сукупного доходу, в наступи роки - була зменшена.

7. Місцеві органи влади отримали право на стягнення власних податків, хоча це повністю не зменшило їх залежності від центру.

У першій половині 90-х років XX ст. було створено три комерційні банки шляхом поділу комерційного портфеля Національного банку Угорщини на три секції: важкої металургії, сільського господарства і кредитування інфраструктури та малого і середнього бізнесу. На кінець 1994 р. іноземні інвестори володіли близько 20 % всіх банківських активів Угорщини.

Після невдалої спроби уряду Угорщини зберегти попередній банківський сектор, забезпечивши його конкурентоспроможність за рахунок значних бюджетних інвестицій (у 1992-1994 рр. для такої мети щорічно витрачалося до 7 % ВВП), курс було змінено у напрямі прискореної приватизації банківського сектору.

У 2002 р. структура банківської системи Угорщини за типами банків була такою: банки з іноземним капіталом - 28 банків (83,3 %), місцеві - 4 (4,8 %), державні -13 (15,5 % ), приватизовані - 39 (46,4 %).

Після початкового періоду стагнації відбувся спад, і лише наприкінці 1990-х років спостерігалося поліпшення економічних показників. Так, у 1997 р. угорський ВНП становив 90,4 % від рівня 1989 р. Річне зростання 1998 р. становило 4,3 %, а 2003 р. - 4,5 %. Натомість зберігався досить високий рівень інфляції та значні регіональні розбіжності. У 1989-1997 рр. частка приватного сектору у ВНП зросла з 22 до 75 %.

Схожі статті




Фінанси України та сусідніх держав - Карлін М. І. - Напрями реформування фінансів Угорщини після 1989 р

Предыдущая | Следующая