Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.5.2.13. Співвідношення абстрактного й конкретного в історії та в теорії

Таким чином, різноманітні відносини, дії, сфери, процеси та явища історичної життєдіяльності людей постають як різні грані, як однобічні (і в цьому сенсі абстрактні) форми вияву багатогранного, складного, але водночас цілісного соціально-історичного організму, що в системі матеріалістичного розуміння історії розглядається в іпостасі суспільно-економічної формації. Ці вияви відображаються в ученні про суспільно-економічні формації у відповідних категоріях історичного матеріалізму, а весь соціально-історичний організм - у системі тих категорій, що відображають ту чи іншу формацію як конкретно-історичну цілісність.

При цьому співвідношення абстрактного та конкретного реалізується у контексті марксового вчення за кількома напрямами.

По-перше, як сходження від абстрактного до конкретного у мисленні, де мисленим конкретним виступає поняття "суспільно-економічна формація", розгорнуте в систему філософсько-історичного знання.

По-друге, як становлення того чи того суспільства цілісністю у процесі послідовної зміни формацій. Менш розвинуті формації постають тут як абстрактні, попередні етапи, як "протоформи", як ступені передісторії. Вища ж, найрозвинутіша ступінь суспільства, розглядається в даному разі як реальна всезагальність, як об'єктивно існуюче конкретно, дійсна історія у власному сенсі слова.

Нарешті, по-третє, співвідношення абстрактного та конкретного реалізується в ученні про формації і у вигляді взаємозв'язку тих чи інших категорій учення, що характеризують усю історичну дійсність, але лише в якомусь одному зрізі, аспекті, тільки з одного боку, з тією чи іншою формацією як багатосторонньою, як певним реальним багатогранним, багатоаспектним конкретним, одну з граней котрого і фіксує відповідна категорія.

При розгляді цього, третього, типу співвідношення абстрактного та конкретного в контексті вчення про суспільно-економічні формації саме категорія "суспільно-економічна формація", а в рамках відповідної формації і категорії "матеріальне суспільне виробництво" та "суспільний спосіб виробництва" відіграють особливо важливу світоглядно-методологічну роль. Саме здійснюючи порівняльно-типологічний аналіз різноманітних формацій як різних історичних, внутрішньо диференційованих цілісностей, послідовних форм реально існуючого історичного конкретного, засновники марксизму намагалися довести, що перехід від однієї формації до іншої аж ніяк не здійснюється у вигляді іманентного саморозвитку досконалішого історичного організму з якоїсь однієї, лише йому притаманної, тільки протягом цього переходу сформованої "першоклітинки". На їх думку, цей перехід здійснюється насамперед як використання (звісно, у новій якості) в ході переробки структури старого суспільства в структуру нового соціального цілого, компонентів, уже наявних у попередній соціально-історичній системі, але або у нерозвиненій формі, або у підпорядкованому значенні. Тут, як вважали вони, здійснюється не розвиток абстрактного у конкретне, а перехід від одного реального конкретного, цілого історичного організму до другого такого організму, до іншої формації. "Економічна структура капіталістичного суспільства, - писав, наприклад, Маркс, - виросла з економічної структури феодального суспільства. Розклад останнього звільнив елементи першого"92.

І навпаки, як наголошував він, ті елементи, що в структурі попередньої історичної системи відігравали визначальну роль, відступають на другий план. Вони зберігають своє існування, але вже як своєрідний "реліктовий фон" старого суспільства. Відповідно до цієї зміни значення тих чи інших компонентів суспільного життя у контексті різних суспільно-економічних формацій, тобто самобутніх історичних цілісних систем, змінюються; змінюються, на думку авторів формаційного вчення, і категоріальні визначення означених компонентів. Варто зазначити також, що основою виявлення конкретно-історичної специфіки категорій свого вчення Маркс та Енгельс вважали не пошук однакових явищ, сфер, процесів чи відносин у різних формаціях, а виявлення своєрідності кожної з цих формацій та її складових. Згідно з таким підходом зовнішньо цілком ідентичні, здавалося б, вияви історичного життя людей у різних формаціях набувають тут зовсім різну змістову характеристику. Наприклад, виділяючи зовнішню подібність обезземелювання сільських жителів у ході формування великих земельних господарств у стародавньому Римі та обезземелювання селян у процесі первісного накопичення капіталу в Англії, Маркс підкреслював, що ці "події, які на диво аналогічні, але відбуваються в різній історичній обстановці, привели до цілком різних результатів. Вивчаючи кожну з цих еволюцій окремо і потім порівнюючи їх, легко знайти ключ до розуміння цього явища; але ніколи не можна досягти цього розуміння, користуючись універсальною відмичкою у вигляді якої-небудь загальної історико-філософської теорії, найвища цінність якої полягає в її надісторичності"93.

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - 3.5.2.13. Співвідношення абстрактного й конкретного в історії та в теорії

Предыдущая | Следующая