Філософія історії - Бойченко І. В. - 2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання

Одна з докорінних відмінностей філософії історії від усіх, навіть найзагальніших, галузей історичної науки полягає в тому, що означені галузі виступають як теорії різних вимірів і рівнів історичної реальності, тоді коли філософія історії може відігравати ще й роль теорії історичного пізнання. Інакше кажучи, її предметом можуть бути не тільки сама історична реальність (взята до того ж під кутом, що властивий саме (й тільки) філософсько-історичному розгляду), а й найрізноманітніші позанаукові і наукові (зокрема - спеціально-наукові теорії історичної реальності) форми історичного пізнання.

2.3.3.1. Теорія історичного пізнання: загальна характеристика

Відносно самостійним напрямом філософсько-історичних розвідок теорія історичного пізнання почала виокремлюватися з середини XIX ст., передусім завдяки працям Вільгельма Дільтея, Генріха Ріккерта, Бендетто Кроче та Робіна Дж. Колінгвуда. У XX ст. цей напрям набув статусу одного з провідних. Деякі автори навіть доводять, що з середини XIX ст. взагалі відбувається перетворення філософії історії в теорію історичного пізнання72, що певною мірою гіпер-трофує реальне, справді велике значення даного напряму філософсько-історичних досліджень у структурі сучасної філософії історії.

Подібної ж точки зору, щоправда в дещо пом'якшеному варіанті, дотримувався ще раніше англійський філософ історії Робін Дж. Колінгвуд. Англійський мислитель цілком правильно виходить з того, що філософія історії - одна з галузей саме філософського знання. А "філософія - це мислительна діяльність. Розум, що філософує, ніколи не думає просто про якийсь предмет, а завжди, думаючи про будь-який предмет, розмірковує також і про власну думку про той предмет. Тож філософію можна назвати думкою другого ступеня, думкою про думку"73. Охарактеризувавши, цілком коректно, специфіку предмета філософського розгляду, Колінгвуд переходить до визначення вже філософії історії як різновиду філософського знання, розмежовуючи психологічний та філософський підходи. Адже психологія, як і філософія, теж робить своїм предметом думку. Однак, на відміну від останньої, психологія, як доречно наголошує Колінгвуд, не розглядає співвідношення між думкою та її об'єктом, а вивчає думку саму по собі як щось відокремлене від об'єкта, тобто як специфічний різновид явища. Для філософії ж, що досліджує думку саме (і тільки) у її зв'язку з об'єктом (інша справа, що таким "об'єктом", у граничному випадку, може бути й сама думка), об'єкт так само цікавий, як і думка.

Схожі статті




Філософія історії - Бойченко І. В. - 2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання

Предыдущая | Следующая