Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М. Г. - Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

7.1. Поняття, зміст і завдання організації праці

Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою частиною трудової діяльності людини. Вона повинна сприяти вдосконаленню всіх процесів праці та виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

Організація праці людей на будь-якому підприємстві є обов'язковою умовою його ефективного функціонування, тому що праця є третьою і найважливішою складовою частиною процесу матеріального виробництва.

Організація праці на підприємстві являє собою розподіл загального обсягу робіт та визначення потрібних пропорцій у кількості виконавців, розміщення працівників та досягнення узгодженості в їхніх діях, за якої продуктивно використовується техніка, матеріальні та трудові ресурси.

Організація праці - це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Це певний порядок побудови і здійснення трудового процесу, завдяки якому забезпечується формування та функціонування системи ефективної взаємодії працівників із засобами виробництва та між собою з метою досягнення бажаних результатів.

Отже, організація праці повинна розглядатись із двох боків:

По-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів та відповідає цілям виробництва;

По-друге, як систематична діяльність людей щодо впровадження нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників:

- рівень науково-технічного прогресу, система організації виробництва;

- психологічні фактори, особливості екологічного середовища;

- чинники, обумовлені характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління.

Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні, соціальні, психофізіологічні та морально-психологічні завдання, а також наступні узагальнені напрямки організації праці на підприємстві (рис. 7.1).

основні завдання та напрямки організації праці на підприємстві

Рис. 7.1. Основні завдання та напрямки організації праці на підприємстві

Під формою організації праці розуміється об'єднання працюючих у певній структурі на принципах раціонального поділу праці та кооперації їхньої праці. Під поділом праці розуміється спеціалізація працюючих на виконанні певних функцій або їх комплексу. Кооперація є системою виробничих взаємозв'язків між групами чи окремими виконавцями в процесі роботи.

Під організацією підбору персоналу та його розвитком розуміють планування персоналу, профорієнтацію і професійний відбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо.

Під нормуванням праці розуміють визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва; оптимізацію режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Під вдосконаленням нормування праці розуміють раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу; поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці.

Організація праці на підприємстві конкретизується в організацію трудових процесів.



Схожі статті




Економіка праці та соціально-трудові відносини - Акулов М. Г. - Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Предыдущая | Следующая