Економіка підприємств - Горбонос Ф. В. - Розділ 6. Земельні ресурси підприємств та ефективність їх використання

6.1. Земля як специфічний і головний засіб виробництва. її особливості

Земля як економічний об'єкт - це частина земної поверхні, в межах якої здійснюється виробничо-економічна діяльність населення і формуються його життєві умови. Для аграрних підприємств поняття "земля" збігається з поняттям "грунт", тобто верхній родючий шар, на якому вирощують різні сільськогосподарські культури. Але з огляду на роль і значення землі в житті людини її не можна ототожнювати з поняттям "грунт", оскільки земля - це простір, необхідний як умова всякого виробництва і всякої людської діяльності.

У сферах виробничої діяльності людини роль землі неоднакова: у промисловості, за винятком добувної, вона функціонує як фундамент, є просторовою базою виробництва, а в гірничій промисловості, окрім того, - ще й складом мінерально-сировинних ресурсів, арсеналом засобів праці. Тут процес виробництва й одержання продукції не залежить від якості грунту,

Рельєфу і багатьох інших властивостей, притаманних землі. У сільському господарстві отримання продукції пов'язане, власне, з якісним станом землі, характером та умовами її використання. Вона є важливою продуктивною силою, без неї не може здійснюватися сільськогосподарське виробництво. У сільському господарстві земля, залучена до виробництва, в процесі якого до неї прикладається жива й уречевлена праця, стає, безумовно, головним засобом виробництва.

Якщо в несільськогосподарських сферах продукт праці є наслідком безпосередньої дії праці та її засобів, то в сільськогосподарському виробництві - наслідком біологічних процесів, тобто процес створення продукту має органічний характер (рис. 6.1, 6.2).

Рис, 6.1. Структурна схема процесу виробництва неаграрного підприємства

Наприклад, пшениця не створюється - вона проростає. Роль праці та її засобів полягає в тому, що вони ініціюють і регулюють біологічний процес, надають йому суспільного змісту, внаслідок чого і виникає сільськогосподарський продукт. Земля в аграрному виробництві не мертве, а особливе органічне тіло. Грунт є своєрідною сполучною тканиною між живою та неживою природою, між працею як ініціатором і регулятором біологічних процесів та матеріальними наслідками цих процесів, запрограмованих працею. Із цього випливає, що земля є не умовою виробництва, як в інших галузях, а його елемен

Рис. 6.2. Структурна схема процесу виробництва аграрного виробництва

Том і в цьому випадку - головним елементом і вирішальною складовою створення продукту як споживчої вартості. Більше того, земля - це елемент виробництва, який визначає діяльність та ефективність впливу інших елементів. І праця, і вплив механічних засобів виробництва мають сенс тоді, коли вони впливають на продуктивні можливості землі як безпосереднього природно-біологічного творця продукту.

Земля в сільському господарстві функціонує як предмет праці й засіб праці.

Як предмет праці земля виявляє себе тоді, коли людина діє на її верхній горизонт - грунт і створює необхідні умови для росту та розвитку сільськогосподарських культур. Отже, предметом праці у виробничому процесі земля стає тоді, коли потрібний вплив праці для перетворення її на активний і самостійно діючий засіб виробництва, що безпосередньо створює продукт.

Як засіб праці вона постає тоді, коли людина, обробляючи грунт використовує її механічні, фізичні хімічні та інші

Властивості, впливає на культурну рослину, забезпечує тим самим необхідні умови для її росту та розвитку.

Отже, лише завдяки праці земля стає засобом виробництва і придатною для господарського використання. Водночас вона є необхідною матеріальною передумовою процесу праці, важливим речовим чинником виробництва. Якщо в промисловості, за швидкого розвитку продуктивних сил, усі старі машини повинні бути замінені вигіднішими, тобто викинуті, - земля постійно поліпшуватиметься, коли на ній правильно господарювати. Земля - умова існування багатьох поколінь, необмежених у часі, вона належить до невідтворювальних засобів виробництва і є особливим, єдиним, оригінальним і незамінним засобом виробництва.

Земельні ресурси мають низку специфічних особливостей, які суттєво відрізняють її від інших засобів виробництва і значно впливають на економіку аграрних підприємств.

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва, а інші є результатом людської праці. Не будучи результатом людської праці, земля не має вартості й не може бути заново створена. Останнє обумовлюється тим, що на створення 1 см шару грунту потрібно, за різними оцінками, від 50 до 100 років. При використанні землі не робляться амортизаційні відрахування, а отже вона не бере поки що участі в формуванні собівартості сільськогосподарської продукції.

Зауважуючи функціональну роль землі як безпосереднього творця споживчих вартостей, землю не можна (у всякому випадку на сучасному етапі виробництва) Нічим замінити, без неї не може здійснюватись виробничий процес. Упровадження гідропоніки не спростовує цього положення, оскільки функції грунту тут виконують суміші землі й води, або водні розчини. Але, по-перше, з економічного погляду, водні розчини вже давно прирівнюються до землі як такої, а по-друге (і це найголовніше), функції, їх джерела та результати реалізації залишаються тими самими.

Земля - це продукт природи, і лише в процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва, а інші є результатом людської праці. Не будучи результатом людської праці, земля не має вартості й не може бути заново створена. Останнє обумовлюється тим, що на створення 1 см шару грунту потрібно, за різними оцінками, від 50 до 100 років. При використанні землі не робляться амортизаційні відрахування, а отже вона не бере поки що участі в формуванні собівартості сільськогосподарської продукції.

Зауважуючи функціональну роль землі як безпосереднього творця споживчих вартостей, землю не можна (у всякому випадку на сучасному етапі виробництва) нічим замінити, без неї не може здійснюватись виробничий процес. Упровадження гідропоніки не спростовує цього положення, оскільки функції грунту тут виконують суміші землі й води, або водні розчини. Але, по-перше, з економічного погляду, водні розчини вже давно прирівнюються до землі як такої, а по-друге (і це найголовніше), функції, їх джерела та результати реалізації залишаються тими самими.

Земля - територіально обмежена, їі поверхню не можна збільшити. В окремих господарствах земельні ресурси визначаються межами, а загалом на планеті вони обмежені поверхнею суші. Зі загальної площі суші 20 % займають пустелі,

ЗО % ліси і У8 гори. Сільськогосподарські угіддя в усьому світі розміщено на трохи більше ніж 10 відсотках суші; з них на ріллю припадає 10 %, 17 % становлять пасовища та сінокоси, 23 % ліси і 42 % вважається непридатними для використання у сільському господарстві через відсутність достатньої кількості тепла, 8 % землі зайнято населеними пунктами і промисловими підприємствами.

Використання земельних ділянок пов'язано з постійним місцем їх розташування. Земельні ділянки не можна переміщувати з місця на місце, на відміну використання інших засобів і предметів праці, не пов'язаних з постійним місцем. Наприклад, трактори, автомобілі, комбайни, верстати тощо можна застосовувати в різних місцях, переміщати їх за потреби в просторі й на будь-якій віддалі.

Земельні ділянки неоднорідні тав. якостями. Вони відрізняються не лише за вмістом поживних речовин у грунті, а й за рельєфом та іншими ознаками. Це об'єктивний фактор. Його необхідно брати до уваги, складаючи плани виробництва і здійснюючи порівняння економічної оцінки діяльності окремих підприємств, оскільки за однакового вкладення праці та засобів на одиницю площі результати в кількості отриманої продукції можуть бути різними. Під дією людини ці відмінності можуть згладжуватись або поглиблюватись, впливаючи на рівень продуктивності праці, собівартість продукції й інші показники економічної ефективності аграрних підприємств. Неправильне використання землі може, в кінцевому підсумку, звести нанівець роль і значення всіх інших чинників виробництва.

Якщо правильно використовувати землю, вона не зношується і не погіршується, а на противагу іншим засобам виробництва, створеним людською працею, навпаки, поліпшується і підвищує свою продуктивність. Ця особливість землі обумовлена її властивістю задовольняти рослини необхідними поживними речовинами та формувати врожай.

Усі особливості землі як засобу виробництва зауважуються і в теорії, і в практиці раціонального її використання. Зусилля людини можуть активно впливати на поліпшення родючості грунту. Цей рівень залежить від того, як розвиваються продуктивні сили, на якому рівні застосовуються досягнення науки і техніки та прогресивні технології у виробництві.

Схожі статті




Економіка підприємств - Горбонос Ф. В. - Розділ 6. Земельні ресурси підприємств та ефективність їх використання

Предыдущая | Следующая