Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Резерви

Активи банку являють собою напрямки використання коштів банку. Активи, що дають доходи, тобто платежі, які отримує банк у вигляді процентів, забезпечують банкам прибутки.

Резерви

Всі банки тримають певну суму коштів, набутих як депозити, на рахунку у ФРС. Ця сума коштів плюс гроші, що фізично зберігаються в банках (називаються готівкою в касі, бо нагромаджуються в підвалах банку на ніч), становлять резерви. Хоча резерви нині не дають процентів, банки нагромаджують їх з двох причин. По-перше, наявність певних резервів, які називаються обов'язковими резервами,

Вставка 9.1. Резерви на випадок неповернення позик

Можливо, ви зустрічали в пресі заголовки про велике збільшення резервів на випадок неповернення позик банком (прострочені позики). Часто із резервом для прострочених позик виникає плутанина, можливо, тому, що їхня назва подібна до назви статті резервів балансу банків. Насправді резерви для непогашених позик не мають нічого спільного із статтею резервів активу балансу, бо вони є компонентом капіталу банку.

Щоб зрозуміти, як функціонують резерви для прострочених позик, припустімо, що банк передбачає, що окремі його позики, скажімо, на 1 млн. дол, можуть виявитися простроченими, і їх доведеться списати в майбутньому (їхня вартість дорівнюватиме нулеві). Банк може відкласти 1 млн. дол. із своїх доходів і покласти їх на рахунок резервів для прострочених позик Таким чином, 1 млн. дол. буде рахуватися як частина власного капіталу. Внаслідок збільшення резервів для прострочених позик банк зменшує оголошувані доходи на суму 1 млн. дол. Отже, по суті, покриває що суму ще до списання безнадійних боргів. Коли банк впевнений, що позика в 1 млн. дол. ніколи не буде повернена, і формально її списує, то рахунок резервів для прострочених позик зменшується на 1 млн. дол - на суму неповерненої позики. Тепер активи банку зменшилися на 1 млн. дол,- як і капітал банку. Проте водночас списання неповерненої позики не впливає на оголошуваний доход. Збільшення розмірів для прострочених позик на попередній стадії пом'якшує списання неповернених позик, коли воно відбувається.

Передбачається законом ФРС вимагає, щоб на кожний долар вкладів у банку певна частка (наприклад, 10 центів) нагромаджувалася як резерви. Ця частка (у нашому прикладі 10 %) називається нормою обов'язкових резервів. Додаткові резерви, які називають надлишковими резервами, нагромаджуються, бо вони найбільш ліквідні з усіх активів банку і можуть використовуватися ним для сплати боргів, коли кошти вилучаються прямо вкладником або непрямо (на рахунок виписується чек).

Грошові документи в процесі інкасації

Припустімо, що чек, виписаний на рахунок в іншому банку, депонований у вашому банку і кошти по цьому чеку ще не отримані від іншого банку. Цей чек розглядається як грошовий документ в процесі інкасації. Він є активом для вашого банку, бо як вимога для іншого банку буде оплачений протягом кількох днів.

Вклади в інших банках

Багато дрібних банків тримають вклади у більших банках в обмін на ряд послуг, що включають інкасацію чеків, операції з іноземною валютою та допомогу в купівлі цінних паперів.

Ця сфера діяльності називається "системою кореспондентських відносин". Такі статті, як резерви, грошові документи в процесі інкасації і вклади в інших банках, часто називають "грошовими статтями". В таблиці 9.1 вони становлять лише 7 % від суми активів, і їхнє значення зменшується Наприклад, у 1960 р. вони становили 20 % від суми активів.

Цінні папери

Володіння банком цінними паперами є важливим активом, який дає доход. Цінні папери (що повністю складаються з боргових інструментів комерційних банків, бо їм забороняється володіти акціями) становлять 19 % активів банку у таблиці 9.1. Цінні папери забезпечують комерційним банкам приблизно 15 % їхнього доходу. Ці цінні папери можна розділити на три групи: 1) ті, що випущені урядом США і його установами; 2) випущені штатами і місцевими органами влади; 3) інші цінні папери. Цінні папери уряду і його установ мають найвищий рівень ліквідності, бо їх можна легко продати і перетворити на готівку з невеликими майновими витратами. Внаслідок своєї високої ліквідності короткострокові цінні папери уряду США також називають вторинними резервами.

Цінні папери штатів і місцевих органів влади є бажаними для банків не лише тому, що це надає перевагу при оподаткуванні (сплата процентів по них вираховується з федеральних подоходних податків, а інколи із подоходних податків штатів), а й тому, що уряди штатів і місцеві уряди охочіше співпрацюють з банками, що володіють їхніми цінними паперами. Цінні папери штатів і місцевих органів влади, як і інші цінні папери, є менш ліквідними і більш ризиковими, ніж цінні папери уряду США, головним чином внаслідок можливості невиконання зобов'язань. Існує певна можливість, що емітент цінних паперів не зможе сплачувати проценти або викупити цінні папери за їхньою номінальною вартістю, коли настане строк погашення.

Оскільки ці цінні папери менш ліквідні й ризиковіші, ніж цінні папери уряду США і його установ, то сподівані доходи (після сплати податків) є вищими, як випливає з теорії попиту на активи.

Надані позики

Банки головним чином отримують прибутки за рахунок надання позик. Як видно з таблиці 9.1, 67 % активів банку існує у формі позик, які за останні роки давали банкам більше 60 % доходів. Позики є пасивом для особи або корпорації, яка їх отримує, але активом для банку, бо вони забезпечують йому доход. Як правило, позики є менш ліквідними, ніж інші активи, бо їх не можна перетворити в готівку до закінчення строку повернення позики. Наприклад, якщо банк надає позику на один рік, то він не зможе повернути свої гроші доти, доки не промине рік з часу надання позики. Позики також мають вищу ймовірність несплати у порівнянні з іншими активами.

Внаслідок відсутності ліквідності і великого ризику несплати банк отримує свій найвищий доход по наданню позик.

Як можна бачити з таблиці 9.1, найбільшою групою позик комерційних банків є комерційні і промислові позики, що надаються діловим підприємствам, і позички під нерухоме майно. Комерційні банки надають також споживчі позики і позичають один одному. Більшу частину цих міжбанківських позик становлять одноденні позики, що надаються на федеральному резервному ринку. Основна відмінність у балансах різних депозитних інститутів пов'язана головним чином з різними видами позик, на яких вони спеціалізуються. Наприклад, ощадні і позичкові асоціації та взаємні ощадні банки спеціалізуються у наданні позичок під заставні на будинки, тоді як кредитні спілки надають споживчі позики.

Інші активи

До цієї групи включаємо фізичний капітал (будівлі банку, комп'ютери та інше устаткування), що належить банку.

Схожі статті




Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф. С. - Резерви

Предыдущая | Следующая