Економічна теорія - Мочерний С. В. - Міжнародна (регіональна) валютна система

Міжнародна (регіональна) валютна система набула найбільшого розвитку в межах ЄС. Так, на першому етапі (50-ті роки XX ст.) валютні угоди між багатьма країнами Західної Європи укладалися здебільшого на двосторонній основі, завдяки чому здійснювалось взаємне регулювання платіжних балансів, міжнародні розрахунки, надавались кредити. На другому етапі (1950-1957) 17 країн Західної Європи створили Європейський платіжний союз (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі, а розрахунки здійснювались за допомогою епуніта (умовної розрахункової одиниці, яка прирівнювалась до 1 дол.). Третій етап (1958-1989) зумовлений початком дії Римського договору про утворення ЄЕС. У січні 1959 р. почав діяти Європейський валютний союз (ЄВС), який охопив усі країни ЄПС. Пізніше із структури ЄВС виокремився Валютний союз 6 країн ЄЕС, програма якого була затверджена у 1971 р. Радою міністрів ЄВС.

Четвертий етап (з 1989 - по сьогоднішній день) розвитку регіональної валютної системи пов'язаний з перетворенням ЄВС у Європейську валютну систему, в якій відбулася валютна інтеграція - впровадження єдиної валюти, створення спільного центрального банку. Основними передумовами валютної інтеграції є здійснення повної конвертованості національних валют країнами ЄС, необмежена свобода руху капіталів, інтеграція фінансових ринків, жорстка фіксація валютних курсів. Цей етап розмежовується на окремі періоди. На першому з них (завершився на початку 1994) країни ЄС ратифікували Маастрихтську угоду, здійснили повну лібералізацію руху капіталу, нівелювали темпи інфляції щодо найбільш сталих національних валют, а також скоротили бюджетні дефіцити, другий період (січень 1994 - січень 1997 або січень 1999) - створення Європейської системи центральних банків на зразок ФРС США, яка посилила координацію грошово-кредитної політики країн-учасниць, здійснювала всебічний контроль за європейською валютною одиницею ЕКЮ.

Третій період валютної інтеграції розпочинається з 1 січня 1997 року (або 1 січня 1999 року) залежно від ступеня реального зближення мінімум семи країн за такими основними критеріями: рівень інфляції не повинен перевищувати найстабільніші ціни в трьох країнах, ніж на 1,5 %; розмір бюджетного дефіциту не повинен перевищувати З ВВП семи країн; рівень відсоткових ставок за довготерміновими кредитами не повинен більш, ніж на 2 % перевищувати рівень трьох найнижчих пунктів відсоткових ставок; коливання валютних курсів національних грошових одиниць за умов відсутності їх девальвації в попередні два роки може відбуватись в межах ± 2,25. Мета ЄВС - сприяння європейській економічній інтеграції і насамперед валютній, що передбачає режим асинхронності. Так, для Іспанії і Португалії такий лаг становить + 6 %, а для всіх інших - + 2,25 % можливих взаємних валютних коливань.

Схожі статті




Економічна теорія - Мочерний С. В. - Міжнародна (регіональна) валютна система

Предыдущая | Следующая