Екологія - Васюкова Г. Т. - 6.5.4. Генетичні наслідки опромінення

Вивчення генетичних наслідків опромінення пов'язане з ще більшими труднощами, ніжу випадку раку. По-перше, дуже мало відомо про те, які ушкодження виникають у генетичному апараті людини при опроміненні; по-друге, повне виявлення всіх спадкоємних дефектів відбувається лише протягом багатьох поколінь; і, по-третє, як і у випадку раку, ці дефекти неможливо відрізнити від тих, котрі виникли зовсім з інших причин.

Близько 10% усіх живих немовлят мають ті чи інші генетичні дефекти, починаючи від необтяжливих фізичних недоліків типу дальтонізму і кінчаючи такими важкими станами, як синдром Дауна, хорея Гентингтона і різні пороки розвитку. Багато з ембріонів і плодів з важкими спадкоємними порушеннями не доживають до народження; згідно з наявними даними, біля половини усіх випадків спонтанного аборту пов'язані з аномаліями в генетичному матеріалі. Але навіть якщо діти зі спадкоємними дефектами народжуються живими, імовірність для них дожити до свого дня народження в п'ять разів менша, ніж для нормальних дітей.

Генетичні порушення можна віднести до двох основних типів: хромосомні аберації, що включають зміни числа структур хромосом, і мутації в самих генах. Обидва типи аномалій можуть призвести до спадкоємних захворювань у наступних поколіннях, а можуть і не проявитися взагалі. Серед більш ніж 27 000 дітей, батьки яких одержали відносно великі дози під час атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, були виявлені лише дві ймовірні мутації, а серед приблизно такого ж числа дітей, батьки яких одержали менші дози, не відзначено жодного такого випадку.

Схожі статті




Екологія - Васюкова Г. Т. - 6.5.4. Генетичні наслідки опромінення

Предыдущая | Следующая