Екологія - Васюкова Г. Т. - 10.2. Екологічний моніторинг і його задачі

Моніторингом навколишнього середовища називають регулярні, виконувані по заданій програмі спостереження природних середовищ, природних ресурсів, рослинного і тваринного світу, що дозволяють визначити їх стан і процеси, які відбуваються в них під впливом антропогенної діяльності.

Глобальну систему моніторингу навколишнього середовища (ГСМНС) було створено ще в 1975р. під егідою ООН, але ефективно працювати вона почала лише в останні роки. Ця система складається з п'яти взаємозв'язаних підсистем: вивчення кліматичних змін, далекості переносу забруднюючих довкілля речовин, гігієнічних аспектів довкілля, дослідження Світового океану та ресурсів суші. Існують 22 сітки діючих станцій системи глобального моніторингу, а також міжнародні й національні системи моніторингу. Одна з головних ідей моніторингу - вихід на принципово новий рівень компетентності під час прийняття практичних рішень локального, регіонального та глобального масштабів.

У сучасному розумінні екологічний моніторинг є системою режимних довгострокових безперервних спостережень за станом довкілля з метою використання одержаної геоекологічної та біоекологічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень і складання прогнозів динаміки екологічних ситуацій в різних регіонах планети. Комплексний моніторинг Довкілля повинен забезпечити своєчасне передбачення екологічної катастрофи, зменшити її силу або відвернути. Від якості даних моніторингу залежить ефективність рішень, що приймаються.

Моніторинг є дієвим засобом природоохоронної політики, але за умови широкого та регулярного надходження екологічної інформації до населення (як прогноз погоди).

У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:

- виділення (визначення) об'єкта спостереження;

- обстеження виділеного об'єкта спостереження;

- складання інформаційної моделі для об'єкта спостереження;

- планування спостережень;

- оцінка стану об'єкта спостереження й ідентифікація його інформаційної моделі;

- прогнозування зміни стану об'єкта спостереження;

- представлення інформації в зручній для використання формі і доведення її до споживача.

Основні задачі екологічного моніторингу такі, як:

- спостереження за джерелом антропогенного впливу;

- спостереження за фактором антропогенного впливу;

- спостереження за станом природного середовища під впливом факторів антропогенного впливу й оцінка прогнозованого стану природного середовища.

При розробці проекту екологічного моніторингу необхідна наступна інформація:

- джерело надходження забруднюючих речовин у навколишнє середовище - викиди забруднюючих речовин в атмосферу промисловими, енергетичними, транспортними й іншими об'єктами; скидання стічних вод у водні об'єкти; поверхневі змиви забруднюючих і біогенних у поверхневі води суші і моря; внесення на земну поверхню і (чи) у грунтовий шар забруднюючих і біогенних речовин разом з добривами і отрутохімікатами при сільськогосподарській діяльності; місця поховання і складування промислових і комунальних відходів; техногенні аварії, що приводять до викиду в атмосферу небезпечних речовин і (чи) розливу рідких забруднюючих і небезпечних речовин і т. д.;

- переноси забруднюючих речовин - процеси атмосферного переносу; процеси переносу і міграції у водному середовищі;

- процеси ландшафтно-геохімічного перерозподілу забруднюючих речовин - міграція забруднюючих речовин по грунтовому профілю до рівня грунтових вод; міграція забруднюючих речовин по ландшафтно-геохімічному сполученню з урахуванням геохімічних бар'єрів і біохімічних кругообігів. Спостереження за цими процесами доцільно проводити періодично на спеціально виділеній системі пунктів: контрольні водозбори-майданчики - створи;

- дані про стан антропогенних джерел емісії - потужність джерела емісії і місце розташування його, гідродинамічні умови надходження емісії в навколишнє середовище.

Моніторинг забруднення природного середовища базується на мережі пунктів режимних спостережень.

Контроль сучасного стану біосфери в цілому чи в межах її окремих складових (літосфери, атмосфери, гідросфери); збір екологічних даних у межах окремих континентів, океанів, частин континентів або акваторій; порівняльний аналіз екологічної інформації з різних регіонів Земної кулі з метою визначення динаміки екологічних ситуацій, можливих біосферних змін змусили винайти нові ефективні методи широкомасштабних екологічних спостережень-аерокосмічні дистанційні геоекологічні дослідження. За допомогою нових методик і апаратури з борту літака, вертольота, штучного супутника чи космічного корабля здійснюється дистанційне зондування Земної поверхні у видимому, інфрачервоному, мікрохвильовому діапазонах або з використанням лазерної техніки. Зондуванням ефективно виявляються невидимі за звичайних земних умов геоаномальні зони, розломи, райони підтоплення земель, ділянки витікань з підземних ушкоджених водо - та нафтопроводів, забруднень рослинності, грунтів і водойм важкими металами, нафтопродуктами, нітратами.

Саме дистанційні геоекологічні дослідження стають базовими для екологічного моніторингу, якому в останні роки приділяється підвищена увага в окремих країнах і на світовому міжнародному рівні.

Схожі статті




Екологія - Васюкова Г. Т. - 10.2. Екологічний моніторинг і його задачі

Предыдущая | Следующая