Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В. Г. - 1.4. Охорона Земних надр

З кожним роком на Землі збільшується видобуток корисних копалин. Сьогодні це близько 20 млрд. тонн, а в найближчі роки ця цифра зросте в 3-5 разів. Заданими ООН, з надр Землі щорічно добувається близько 20 млрд. т. корисних копалин. При цьому разом із корисними копалинами з надр підіймається на поверхню ще більше так званих "пустих порід": їхня кількість оцінюється в 150 млрд. тонн щорічно. Людством, починаючи з бронзового віку, було виплавлена 16 млрд. т. різних металів, у тому числі за останні 40 років - 11 млрд. т.

Надра Землі використовуються людиною в наступних напрямах:

- для добування корисних копалин;

- зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;

- створення різних споруд, сховищ і навіть цілих заводів;

- транспортних комунікацій (метро, трубопроводи);

- захоронення токсичних промислових і стічних вод. Головним напрямом, звичайно, є добування мінеральної сировини.

За даними науки геохімії, в десятикілометровій верхній товщі літосфери 99% її маси складають 12 хімічних елементів: O, Si, Al, Fe, Ca, Na, K, Mg, H, Ti, Ci, Cl. Усі інші елементи знаходяться в дуже невеликих кількостях. Між тим людство використовує всі елементи таблиці Менделєєва, проте в різних кількостях. За останні десятиліття величезного значення для економіки всіх країн набули такі корисні копалини, як нафта й газ, алюміній, титан, хром, нікель, кобальт, уран, марганець, свинець та олово. Як вважають міжнародні експерти, за тих темпів споживання, які характерні для сучасної найрозвиненішої країни світу - США - всі розвідані запаси цих корисних копалин на материках будуть вичерпані за кілька десятиліть (для деяких за одне-два століття).

Щоправда, ці прогнози не можна вважати остаточними. Слід враховувати додаткові фактори, що впливають на об'єми добування корисних копалин і їх якість (рис. 1.8).

фактори, які впливають на раціональне використання надр

Рис. 1.8. Фактори, які впливають на раціональне використання надр

Україна володіє потужною мінерально-сировинною базою - в її надрах зосереджено близько 20000 родовищ та рудопроявів корисних копалин, із яких 7807 родовищ 96 видів мінеральної сировини мають промислове значення та враховуються у Держаному балансі. У вартісному виразі розвідані запаси цих родовищ оцінено в 7-7,5 трлн. доларів США. [19]

Таким чином, Україна належить до багатих різноманітними корисними копалинами держав світу та посідає провідні позиції щодо видобутку багатьох із них. На долю України припадає понад 14% загальносвітових запасів залізних руд, понад 43% - марганцевих. Серед держав СНД Україна має найбільші запаси титану, цирконію, урану, літію, а з нерудних копалин - графіту, каоліну, вогнетривких глин, сірки, калійних солей, декоративного каменю тощо. За видобутком вугілля, марганцевих та залізних руд, титану, графіту, каоліну Україна займає одне з провідних місць серед країн світу

Водночас гостродефіцитною є більшість кольорових металів - хром, алюміній, свинець, цинк, мідь, вольфрам, молібдену, ванадію, золота, рідкісних і рідкісноземельних металів, плавикового шпату тощо.

Останніми роками підтверджено реальні можливості щодо подальшого приросту запасів кам'яного вугілля, нафти, газу, урану, відкрито і промислово освоєно нові родовища хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, літію, ніобію, танталу, рідкісноземельних елементів, фосфоритів, флюориту, ставроліту, каменесамоцвітної сировини та деяких інших. Саме в них існує гостра потреба промисловості країни, а також можливість створення умов, за яких збільшиться експортний потенціал держави. Експортний потенціал мінерально-сировинного комплексу можна збільшити 1,5-2 рази, скоротивши водночас імпорт мінеральної сировини. Загалом це щорічно зекономить 5-6 млрд. доларів США.

Особливості мінерально-сировинної бази сприяють активізації торговельно-економічних відносин із сусідніми країнами. Наприклад, Росія не має власної сировинної бази марганцю, титану, цирконію та деяких інших корисних копалин, які є в Україні. Європа за рахунок імпорту майже цілком задовольняє свої потреби в рідкісних металах, марганці, молібдені (на 90-95%), значною мірою в урані (73%), залізних рудах (77%), свинцю (85%), цинку (58%), а також хромі, олові, нікелі, вольфрамі, золоті, декоративному камені (на 80% і більше).

Зважаючи на географічне положення України, наявність людських ресурсів, наближеність родовищ до промислових центрів сприяє розвиткові гірничодобувної та переробної галузей. Це зумовило формування на території України потужного промислового комплексу та пов'язаних з ним техногенно-екологічних проблем, серед яких, насамперед, слід виділити високий ступінь техногенного навантаження та забруднення довкілля, формування великих обсягів відходів, активізацію і розвиток небезпечних екзогенних геологічних процесів, порушення гідрогеологічних умов.

При цьому поступово зростали як обсяги видобутку сировини, так і глибини та площі гірничих виробок. Регіонами наймасштабнішого розвитку гірничодобувних робіт є Донбас, Кривбас, Прикарпаття та Придніпров'я. Інтенсивне використання надр зі значними обсягами видобутку корисних копалин і порід, з їхньою наступною переробкою, не могло не вплинути на екологічний стан довкілля України. Здобувши державну незалежність, Україна успадкувала значною мірою виснажені гірничодобувні регіони з критичним станом довкілля та застарілим і зношеним обладнанням гірничодобувної галузі.

Більшість корисних копалин в Україні видобувається в межах регіонів, сформованих за тривалий період розвитку гірничодобувної промисловості. Дані видобутку корисних копалин наведено в табл. 1.4.119]

Таблиця 1.4. Динаміка використання запасів основних видів корисних копалин за роками

динаміка використання запасів основних видів корисних копалин за роками

Незважаючи на зменшення в останні роки обсягів видобутку деяких видів корисних копалин, загальний екологічний стан довкілля у гірничодобувних регіонах погіршується. Це викликано моральним та фізичним старінням обладнання, видобутком без урахування можливих змін довкілля та невиконанням відповідних попереджувальних чи ліквідаційних заходів.

У результаті техногенного впливу на довкілля, відбуваються значні зміни геологічного середовища загалом. Активізуються екзогенні геологічні процеси. Від 70-х років ступінь ураженості цими процесами зріс в 1,5-2 рази. Все більші території охоплює процес підтоплення, який прогресує в промислово-міських агломераціях, де відбувається значна зміна ландшафтів. У районах шахтного вуглевидобутку, при осіданні земної поверхні та "мокрій" консервації шахт південних регіонів, у зв'язку зі зрошенням сільськогосподарських угідь, активізація процесу підтоплення найвідчутніша. Підтоплення і водонасичення активізує зсуви, збільшує площі посідання лесових грунтів. Внаслідок підтоплення сейсмостійкість породних масивів на значній території країни помітно зменшилась. Активізація карстового процесу виводить з господарського освоєння значні території та загрожує функціонуванню важливих об'єктів економіки. Масштабні зрушення покрівлі у підземних виробках можуть викликати локальні землетруси. У 2000 р. найбільшу активізацію зсувів відзначено у Закарпатській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, АР Крим, а процесу підтоплення - у південних та західних регіонах, Донецькій, Луганській областях, карсту - у Прикарпатському регіоні, абразійних процесів - в Одеській області та АР Крим.

В цілях зменшення використання земельних надр та раціонального природокористування з кожним роком все гостріше встає проблема забезпечення ресурсами на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, оптимізації господарських зв'язків і відповідного економічного стимулювання такого господарювання, та приводить до скорочення сукупних витрат ресурсів на виробництво продукції за рахунок економії та раціонального їх використання (рис. 1.9).

основні завдання ресурсозабезпечення

Рис. 1.9. Основні завдання ресурсозабезпечення

В кожному регіоні, галузі, на усіх рівнях управління завдання по ресурсозабезпеченню конкретизуються з урахуванням характеру виробництва, сировини, продукції. Це дає можливість враховувати економію ключових видів ресурсів, встановити їх пріоритетність у вирішенні завдань та спланувати послідовність їх виконання.

Схожі статті




Екологія і організація природоохоронної діяльності - Шматько В. Г. - 1.4. Охорона Земних надр

Предыдущая | Следующая