Державне регулювання економіки - Гриньова В. М. - 3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

Макроекономічне планування - це процес розробки планів економічного і соціального розвитку країни (областей), а також комплексу дій щодо реалізації планових заходів. В умовах ринкових відносин макроекономічне планування має соціальну спрямованість, що зумовлено необхідністю досягнення основної мети розвитку ринкової економіки - забезпечення високого рівня життя в країні.

Основними формами макроекономічного планування є: концепція економічного та соціального розвитку країни (областей); стратегія економічного та соціального розвитку країни (областей); прогнози економічного і соціального розвитку країни (областей); програма економічного і соціального розвитку країни (областей); бюджети та баланси різних рівнів; прогнози та плани розвитку окремих галузей національного і регіонального господарства; міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції.

У системі макроекономічного планування виділяють директивні та індикативні плани. Директивні плани мають обов'язковий характер і виступають у вигляді законів, наприклад Державний бюджет України. Індикативні плани мають рекомендаційний характер, Однак суб'єкти господарювання повинні враховувати рекомендований рівень показників індикативних планів у своїй діяльності. За виконання індикативних планів суб'єкти господарювання повинні заохочуватися, наприклад у вигляді пільг та пільгових кредитів.

Директивні показники макроекономічних планів мають бути адресними, тобто визначати плановий рівень окремих показників, і бути адресованими конкретним виконавцям. Індикативні показники мають орієнтувати суб'єктів господарювання на виконання планових завдань у межах основних напрямів державної економічної та соціальної політики.

У макроекономічному плануванні використовують такі показники, як натуральні, вартісні; кількісні, якісні; абсолютні, відносні; директивні, індикативні; фактичні, реальні та порівнянні.

Основними методами розробки макроекономічних планів є: балансовий і нормативний. Балансовий метод планування в системі державного регулювання полягає в розробці макроекономічних балансів на основі використання економічних і соціальних норм. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу складання балансу: сукупні потреби повинні відповідати наявним ресурсам:

Де Р - ресурси і-го виду; П. - потреби у-го виду.

До основних норм, які використовують в макроекономічному плануванні, належать:

- норми ефективного суспільного відтворювання (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості ВВП та ін.);

- норми витрат праці на одиницю продукції, що виробляють, робіт або послуг;

- норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на 1 грн ВВП;

- норми капітальних вкладень і капітального будівництва;

- фінансові (бюджетна забезпеченість населення, норми амортизації, нормативи відрахувань до бюджетів різних рівнів);

- соціальні (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія за віком; прожитковий мінімум за категоріями населення; мінімальний споживчий бюджет; споживчий кошик, мінімальна площа житла на одну особу та ін.);

- екологічні (допустимий рівень забруднення навколишнього середовища (повітря, води), норми витрати води на 1 грн валового випуску промислової продукції та ін.).

3.2. Структура і розробка концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)

Для успішної реалізації основних напрямів економічної і соціальної політики необхідно розробляти та реалізовувати основні форми макроекономічного планування. Концепція економічного і соціального розвитку країни становить систему поглядів на пріоритетні напрями соціального і економічного розвитку країни та є основою розробки стратегії, яка, у свою чергу, необхідна для розробки обгрунтованих програм. У табл. 3.1 подана порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми.

Таблиця 3.1. Порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)

Структурні елементи

Концепція

Стратегія

Програма

1

2

3

4

1. Аналіз попереднього економічного та соціального стану в країні (областях)

За попередні 10-20 років

За попередні 10-20 років

За попередній рік

2. Виявлення проблем за результатами аналізу, характеристика тенденції попереднього періоду та майбутнього

10-20 років

10-20 років

1 рік

3. Формування "дерева цілей", спрямованих на попередній економічний і соціальний розвиток на основі усунення виявлених проблем, що є резервами майбутнього розвитку

На довгострокову перспективу

На довгострокову перспективу

На поточний рік

4. Розробка заходів, спрямованих на досягнення певних цілей економічного та соціального розвитку

Загалом на довгострокову перспективу

На довгострокову перспективу в альтернативних варіантах

На поточний рік

5. Перевірка ресурсного забезпечення реалізації запропонованих заходів

На довгострокову перспективу

На поточний рік

6. Розробка організаційно-фінансового механізму реалізації заходів

На довгострокову перспективу

На поточний рік

Стратегія економічного і соціального розвитку країни (областей) є сукупністю конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення стратегічних цілей економічного і соціального розвитку в перспективі. Особливість розробки стратегії полягає в альтернативності її варіантів, тобто стратегію розробляють за. оптимістичним, базовим та песимістичним сценарієм.

Програма економічного і соціального розвитку країни (областей) становить сукупність конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення поточних цілей економічного і соціального розвитку.

Структурні елементи концепції, стратегії та програми визначають етапи їх розробки з деякою деталізацією, зокрема:

На першому етапі проводять аналіз попереднього економічного та соціального стану в країні (областях) за допомогою методів горизонтального, вертикального, порівняльного та факторного аналізу, що дає змогу отримати результати: динаміку, структуру, порівняльні характеристики, а також виявити вплив чинників на економічні та соціальні показники;

На другому етапі за результатами аналізу виявляють проблеми, які виникли на попередньому етапі розвитку та характеризують тенденції, що виникли та можуть виникнути в довгостроковій і найближчій перспективі (рис. 3.1);

схема розробки

Рис. 3.1. Схема розробки "дерева цілей"

На третьому етапі формулюють цілі економічного та соціального розвитку у вигляді "дерева цілей", що дає змогу взаємопов'язати їх і забезпечити реальність досягнення та адекватність. При цьому визначають критерії досягнення цілей, тобто інтерпретують цілі у формалізованому вигляді;

На четвертому етапі розробляють конкретні заходи, реалізація яких сприятиме досягненню певних цілей економічного і соціального розвитку;

На п'ятому етапі визначають необхідне ресурсне забезпечення реалізації стратегічних або програмних заходів, а також джерела формування ресурсного забезпечення стратегії або програми;

На шостому етапі розробляють організаційно-фінансовий механізм реалізації стратегії або програми. Такий механізм об'єднує календарний план реалізації заходів, фінансові ресурси, відповідальних виконавців, а також визначає повноваження та відповідальність за виконання календарного плану реалізації стратегічних або програмних заходів. При цьому в межах організаційного механізму повинні створюватися структурні підрозділи чи робочі групи, які будуть контролювати реалізацію заходів, перевіряти відповідність фактичних результатів реалізації стратегії або програми запланованим і приймати відповідні рішення залежно від отриманих результатів.

Стратегічні або програмні заходи мають розроблятися за основними напрямами економічного і соціального розвитку, зокрема:

- валовий внутрішній продукт і реальний сектор економіки (розвиток промисловості, сільського господарства та будівництва);

- ринок праці та зайнятість населення;

- доходи населення, в тому числі заробітна плата та, як результат, - рівень і якість життя населення, насамперед працездатного та зайнятого у національному господарстві, а також рівень внутрішнього споживання;

- інвестиційна та інноваційна діяльності;

- розвиток підприємництва;

- бюджетно-фінансова та грошово-кредитна сфери, а також валютний ринок;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- екологічна безпека.

Під час розробки концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку потрібно дотримуватися таких основних принципів:

- наукова обгрунтованість рішень, які приймаються, та результатів;

- реальність цільових установок і створення сприятливих політичних, правових, економічних та соціальних умов досягнення поставлених цілей;

- логічний взаємозв'язок у цілепокладанні;

- відповідність спрямованості концепції, стратегії та програми напрямам економічної і соціальної політики держави.



Схожі статті




Державне регулювання економіки - Гриньова В. М. - 3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування

Предыдущая | Следующая