Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 6. Недійсність правочинів
Недійсними правочинами є дії суб'єктів цивільного права, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, але не породжують бажані сторонами юридичні результати внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Таким чином, недійсність правочину є наслідком того, що дія, яка ззовні нагадує правочин, за своєю суттю не відповідає вимогам, що висуваються до юридичного факту, який кваліфікується як правочин. З іншого боку, такий правочин не є й юридично байдужим фактом, бо з його укладенням закон пов'язує виникнення для сторін певних наслідків (хоч і не тих, яких бажали сторони: повернення отриманого майна, виникнення обов'язку компенсації збитків тощо).
Загальною-підставою визнання правочину недійсним є його невідповідність вимогам закону. Це загальне правило конкретизоване в спеціальних нормах, що закріплюють особливі підстави і конкретні наслідки визнання правочинів недійсними.
Говорячи про конкретні підстави визнання правочину недійсним, слід зазначити, що його недійсність зумовлюється наявністю дефектів ознак або елементів правочину, недотриманням вимог, необхідних для чинності правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК).
Зокрема, це можуть бути:
1) дефекти суб'єктного складу (укладення правочину особою, що не має необхідного обсягу дієздатності - правочиноздатності);
2) дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення);
3) дефекти (недотримання) форми;
4) дефекти (незаконність і/або аморальність) змісту та порядку укладення правочину.
Наявність цих дефектів тягне за собою недійсність правочину. Виняток становлять випадки недотримання вимоги щодо форми правочину, встановленої законом. Як правило, недотримання простої письмової форми правочину не тягне недійсності останнього, а лише ускладнює доведення його існування. Оскільки за допомогою свідчень свідків зробити це у випадку порушення письмової форми не можна, то необхідно відшукувати письмові докази, аудіозаписи, відеозаписи тощо.
Стаття 215 ЦК розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.
Нікчемним (або "абсолютно недійсним") визнається правочин, якщо його недійсність безпосередньо встановлена законом (ч. 2 ст. 215 ЦК).
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у законі, вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду (іноді такі правочини називають "мертвонародженими"). Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте навіть нікчемні правочини у визначених законом випадках за поданням сторін або зацікавлених осіб можуть бути визнані судом дійсними. Це, наприклад, передбачена ч. 2 ст. 219 ЦК можливість визнання судом дійсним правочину, який укладений з порушенням нотаріальної форми.
Іншим видом недійсних правочинів є правочини оспорювані, їх відмінність від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою у судовому порядку. Тобто, хоча безпосередньо нормою закону їхня недійсність не передбачається, але, разом з тим у сторони правочину або зацікавленої особи існує можливість звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Прикладом оспорюваного правочину є правочин, вчинений фізичною особою, що обмежена у дієздатності. Для визнання такого правочину недійсним піклувальник має подати позовну заяву до суду з вимогою про це. Суд може визнати такий правочин недійсним у разі, якщо буде встановлено, що такий правочин суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім'ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов'язаний утримувати (ст. 223 ЦК).
При розгляді питань про визнання правочинів недійсними зі постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" слід виходити з того, що суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, е недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК).
Оскільки при встановленні моменту, з якого правочин є недійсним, вирішальне значення має момент його вчинення, варто звернути увагу на ті труднощі, що виникають при визначенні моменту вчинення правочину. Вони пов'язані з тим, що ЦК не містить загального правила щодо визначення моменту вчинення правочину, через що необхідний ретельний аналіз його окремих норм та зміст) і суті правочину.
Зокрема, деякі статті ЦК вказують на такий момент. Так, ст. 211 ЦК передбачає, що правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Згідно зі ст. 212 ЦК правочини, укладені з відкладальною або скасувальною умовою набувають чинності з моменту настання відповідної умови.
Момент набрання чинності правочином може бути зазначенні у самому правочині шляхом вказівки на певну дату або на певну подію чи шляхом вказівки на закінчення перебігу певного проміжку часу.
Якщо момент набрання чинності правочином не вказаний у самому правочині чи законі, а також не випливає з його змісту та суті, припускається, що права і обов'язки у сторін виникають відразу після вчинення правочину. (Наприклад, у договорі купівлі-продажу може бути достатнім сплати покупної ціни і передачі речі, щоб у покупця виникло право власності на продану річ).
Якщо за недійсним правочином права та обов'язки мали настати лише у майбутньому, правочин припиняється судом на майбутній час. Це пов'язане з тим, що на момент вчинення правочину і навіть на момент розгляду судом справи про визнання правочину недійсним правовідносини між сторонами ще не виникли.
Варто звернути увагу й на те, що недійсним може бути визнаний тільки укладений правочин.
У випадках, коли сторони ще тільки ведуть переговори, і при цьому допустили порушення закону, питання про юридичне значення їхніх дій вирішується з урахуванням правил, що регламентують порядок укладення правочинів. Тут може йтись про визнання правочину таким, що не відбувся, компенсацію збитків тощо, але не про визнання правочину недійсним. Разом з тим для визнання правочину недійсним не вимагається, щоб він був вже виконаним. Факт виконання або невиконання укладеного правочину має значення саме для визначення наслідків визнання його недійсним.
Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому виключається (ч. 2 ст. 236 ЦК). Іншими словами, якщо зі змісту правочину випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє, його дія припиняється на майбутнє.
Схожі статті
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 1. Поняття і ознаки правочину
1. Поняття і ознаки правочину Легальне визначення правочину дається у ст. 202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - Глава 12. Правочини
1. Поняття і ознаки правочину Легальне визначення правочину дається у ст. 202 ЦК, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 3. Форми правочинів
Форма правочину - це спосіб вираження волі осіб, які беруть у ньому участь. Цивільне законодавство і практика укладення правочинів допускають...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 2. Види правочинів
Класифікація правочинів можлива за різними підставами. 1. Залежно від числа сторін, що беруть участь у правочині, їх поділяють на односторонні,...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 1. Поняття і ознаки юридичної особи
1. Поняття і ознаки юридичної особи ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи",...
-
Виконання цивільного обов'язку, на відміну від здійснення суб'єктивного цивільного права, завжди є юридичним фактом. Згідно з ч. 4 ст. 14 ЦК підставами...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 4. Виконання цивільних обов'язків
Виконання цивільного обов'язку, на відміну від здійснення суб'єктивного цивільного права, завжди є юридичним фактом. Згідно з ч. 4 ст. 14 ЦК підставами...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 6. Захист цивільних прав та інтересів судом
Стаття 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - Глава 8. Юридичні особи
1. Поняття і ознаки юридичної особи ЦК не дає визначення поняття юридичної особи. Натомість ст. 80 ЦК, котра називається "Поняття юридичної особи",...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - Глава 7. Фізичні особи як суб'єкти цивільного права
1. Загальні положення про фізичну особу У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 8. Інші об'єкти цивільних прав
Оскільки ст. 177 ЦК не містить вичерпного переліку об'єктів цивільних прав, такими об'єктами також можуть бути й інші матеріальні чи нематеріальні блага...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 11. Строки захисту цивільних прав. Позовна давність
Можливість захисту цивільних прав у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом. Зокрема, для захисту прав важливе значення...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 2. Правоздатність фізичних осіб
1. Загальні положення про фізичну особу У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 1. Загальні положення про фізичну особу
1. Загальні положення про фізичну особу У радянському цивільному праві термін "фізична особа" не використовувався, оскільки ця категорія вважалася суто...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 12. Опіка та піклування
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 2. Здійснення цивільних прав
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом суб'єктивного цивільного права. Здійснення...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 5. Відмова від правочину
Тлумачення змісту правочину - це з'ясування автентичності волі і волевиявлення осіб, які вчинили правочин. Правочин - це волевиявлення, тобто дія, яка...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 4. Тлумачення змісту правочину
Тлумачення змісту правочину - це з'ясування автентичності волі і волевиявлення осіб, які вчинили правочин. Правочин - це волевиявлення, тобто дія, яка...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 3. Зміст цивільного правовідношення
Зміст цивільного правовідношення може бути охарактеризований з 2 позицій - соціальної і юридичної. Соціальним змістом цивільного правовідношення є те...
-
Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у поєднанні з поняттям їх дієздатності, утворює єдину категорію -...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 6. Виникнення та припинення юридичних осіб
Традиційно у радянському та пострадянському цивільному праві розрізняли три способи виникнення юридичних осіб: розпорядчий, нормативно-явочний і...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 3. Правосуб'єктність юридичної особи
Цивільна правосуб'єктність юридичної особи, тобто її здатність бути суб'єктом цивільних відносин, складається з цивільної правоздатності та цивільної...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 5. Міжнародні договори
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір - це угода двох або кількох держав, що містить норми права про...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 10. Строки і терміни реалізації та захисту цивільних прав
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями....
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 9. Самозахист цивільних прав та інтересів
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями....
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 3. Зміст (обсяг) правоздатності фізичної особи
Згідно зі ст. 26 ЦК фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК...
-
Специфічною формою цивільного законодавства є міжнародні договори. Міжнародний договір - це угода двох або кількох держав, що містить норми права про...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 4. Ім'я фізичної особи
Згідно зі ст. 26 ЦК фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК, а також здатна мати усі майнові права, встановлені ЦК...
-
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 5. Створення ЦК України
Підготовка проекту ЦК України, яка почалася у 1994 р., зумовила необхідність пошуку відповіді на низку концептуальних питань. Зокрема, чи має бути єдиний...
-
1. Поняття цивільного права, цивільного інтересу та цивільного обов'язку У попередніх главах підручника вже йшлося про цивільне право як галузь...
Цивільне право України - Харитонов Є. О. - 6. Недійсність правочинів