Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 2. Порядок укладення договору

Згідно з ч. 3 ст. 957 ЦК договір складського зберігання укладається у письмовій формі. При цьому письмова форма договору вважається дотриманою, якщо приймання товару на склад засвідчене складським документом.

Схожа норма міститься у ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", відповідно до якої договір складського зберігання зерна укладається у письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Види складських документів передбачені статтями 961 та 962 ЦК України.

Стаття 961 ЦК встановлює правило, згідно з яким товарний склад на підтвердження прийняття товару видає володільцю товару один з передбачених нею документів: 1) складську квитанцію; 2) просте складське свідоцтво; 3) подвійне складське свідоцтво.

Види складських документів на зерно, передбачені ст. 37 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", є аналогічними тим, що встановлені ЦК.

Складська квитанція є документом, який засвідчує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Після прийняття товару товарний склад видає поклажодавцю квитанцію-розписку, яка означає, що товар ним прийнятий і дозволяє взяти товар зі складу.

Особливості видачі складських квитанцій встановлюються підзаконними нормативними актами. Зокрема, відповідно до пунктів 3.2-3.5 Положення про обіг складських документів на, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27 червня 2003 р. № 198, підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання. Оригінал першого примірника складської квитанції вручається поклажодавцю. Оригінал другого примірника складської квитанції зберігається зерновим складом. При витребуванні зерна складська квитанція повертається поклажодавцем зерновому складу в обмін на документ, який посвідчує відвантаження зерна складом. На повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно. Погашені оригінали складських квитанцій та їх другі примірники зберігаються на зерновому складі протягом трьох років З дня їх погашення.

На відміну віл складської квитанції, просте та подвійне складські свідоцтва є товаророзпорядчими документами. Вони повинні мати всі реквізити, встановлені статтями 962, 965 ЦК України.

Простим свідоцтвом товарного складу є документ, що видається товарним складом з мстою засвідчення факту прийняття на зберігання певного товару. Вказаний документ є підставою для одержання товару від товарного складу. Просте складське свідоцтво як строго формалізований документ повинно містити передбачені законодавством реквізити, тобто обов'язкові відомості, наявність яких є необхідною для визнання документа дійсним. Одним із таких обов'язкових реквізитів простого складського свідоцтва є вказівка на те, що воно видане на пред'явника (ст. 965 ЦК). Іншими обов'язковими реквізитами є: найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання; номер свідоцтва за реєстром товарного складу; найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару; дата видачі свідоцтва; підпис уповноваженої особи печатку товарного складу.

Документ, який не відповідає вимогам даної статті не має сили простого складського свідоцтва.

У випадку переходу права власності на товар, що зберігається на товарному складі, просте складське свідоцтво передасться за актом приймання-передачі. Зберігач (товарний склад) повинен передати товар особі, що пред'явила просте складське свідоцтво.

Відповідно до ч. 2 ст. 961 ЦК товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин: складського свідоцтва (свідоцтва про власність) та заставного свідоцтва (варанта). Частини подвійного свідоцтва можуть обертатися як разом, так і окремо.

Складське свідоцтво засвідчує належність товару конкретній особі, визначає його основні ознаки, обов'язки поклажодавця і засвідчує прийняття товару на зберігання товарним складом. Заставне свідоцтво (варант) є документом, який використовується дія передачі товару в заставу. Він засвідчує право застави, видається заставодержателю. який може передавати його іншим особам за передавальним написом (індосаментом). У складському свідоцтві робиться запис про суму та строк застави.

При з'єднанні свідоцтв право на одержання товару є безумовним, тобто склад не може вимагати від особи - одержувача товару вчинення якихось дій, за винятком тих, що передбачені у самому документі (наприклад внесення плати за зберігання). Наявність обох частин свідоцтва в руках однієї особи свідчить про право власності цієї особи на зданий до товарного складу товар та необтяженість його правами третіх осіб.

Товарний склад зобов'язаний при видачі товару одержати обидві сторони складського свідоцтва від поклажодавця. За відсутності варанта товар повинен бути виданий, якщо володілець складського свідоцтва надасть квитанцію про оплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Подвійне складське свідоцтво є суворо формалізованим документом і повинно містити передбачені законодавством реквізити, наявність яких є необхідною умовою для визнання свідоцтва дійсним.

Частина 2 ст. 962 ЦК встановлює обов'язкові реквізити, що повинні однаково бути вказаними в кожній частині подвійного складського свідоцтва. Такими реквізитами, зокрема, є:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;

2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

Особливості заповнення реквізитів подвійних складських свідоцтв визначаються підзаконними нормативними актами. Зокрема, відповідно до пунктів 4.3- 4.7 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 р. № 198, обов'язкові реквізити лицьового боку подвійного складського свідоцтва заповнює уповноважений на це працівник зернового складу. Підписує подвійні складські свідоцтва уповноважений представник зернового складу.

Написи на зворотному боці подвійного складського свідоцтва заповнює власник подвійного складського свідоцтва або власник відповідної частини подвійного складського свідоцтва. При цьому виправлення та підчистки не допускаються.

Окрім обов'язкових реквізитів, на бланку подвійного складського свідоцтва можуть бути, за узгодженням сторін, зазначені й інші характеристики зерна (дублювання основних характеристик не допускається).

При оформленні подвійного складського свідоцтва записи, не передбачені чинним законодавством, не допускаються.

При заповненні бланків подвійного складського свідоцтва дані про фізичну масу і показники якості зерна вносяться відповідно до даних про це зерно, зазначених у реєстрі зерна, прийнятого на зберігання.

Після заповнення обов'язкових реквізитів на бланку подвійного складського свідоцтва уповноваженою особою зернового складу вносяться записи до Реєстру складських документів на зерно зернового складу і реєстру зерна, прийнятого на зберігання.

Після заповнення обов'язкових реквізитів, реєстрації подвійного складського свідоцтва в Реєстрі складських документів на зерно (з присвоєнням поточного номера запису в Реєстрі складських документів на зерно) та партії зерна, під яку видається складське свідоцтво, - у Реєстрі зерна зернового складу і підписання керівником зернового складу бланка складського свідоцтва на зерно свідоцтво видається поклажодавцю або особі, яка має належно оформлену довіреність на право отримання зазначеного свідоцтва.

Поклажодавець або його представник на підтвердження отримання подвійного складського свідоцтва розписується у Реєстрі складських документів на зерно, який ведеться зерновим складом.

Забороняється робити будь-які інші додаткові написи і помітки в початковому тексті подвійного складського свідоцтва, а також вносити виправлення у початковий текст цих паперів. У разі якщо при заповненні бланка подвійного складського свідоцтва були допущені помилки, уповноважена особа погашає обидві частини подвійного складського свідоцтва або бланк простого складського свідоцтва написом "Погашено", зазначає дату і ставить підпис. Такі бланки визнаються недійсними і підлягають поверненню, опису і додаються до акта списання зіпсованих бланків суворої звітності, який в кінці місяця надсилається до ДП "Держреєстри України". Другий примірник акта списання зберігається на зерновому складі.

При втраті подвійного складського свідоцтва або його частини утримувач, який втратив свідоцтво, зобов'язаний неодмінно письмово повідомити про це керівництво зернового складу. Відповідний запис вноситься до Реєстру складських документів на зерно. Дублікат подвійного складського свідоцтва чи його частини або ж дублікат його частини у цьому випадку не видається.

Разом із тим, судова практика свідчить про те, що письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою і в тих випадках, коли склад на підтвердження товару видав інший, ніж складська квитанція чи складське свідоцтво, документ. Так, Вищий господарський суд України (надалі - ВГСУ) 7 квітня 2005 р. у постанові по справі № 138/7-04 за позовом ВАТ "Білоцерківський елеватор" до ТОВ "Агрофірма "Малолисовецька" про стягнення 58 173,52 грн зазначив, що передача на зберігання зерна кукурудзи за накладними є свідченням того, що сторони уклали договір складського зберігання відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні".

§ 2 глави 66 ІД К не містить норм щодо визначення строку в договорі складського зберігання. Відтак, можна дійти висновку, що дане питання регулюється ст. 938 ЦК (Загальні положення про зберігання).

Разом із тим, до визначення строків за договором складського зберігання зерна слід застосовувати норми ст. 27 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні". Зокрема, відповідно до положень згаданої статті зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Схожі статті




Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О. В. - 2. Порядок укладення договору

Предыдущая | Следующая