Цивільне право України - Дзера О. В. - Зміст майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Власник свідоцтва, володілець міжнародної реєстрації, а також особа, торговельна марка якої була визнана добре відомою, володіють комплексом прав інтелектуальної власності.

До майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку належать:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Проте

Реалізувати дані права заявник може лише після державної реєстрації марки.

Чинне законодавство широко трактує право на використання марки. Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування Його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет (ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема, у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів": некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Власник торговельної марки може надати чи передати належні йому права на підставі ліцензійного договору (на умовах виключної, одиничної чи невиключної ліцензій) або шляхом укладення договору про передачу прав інтелектуальної власності на торговельну марку.

Особливістю ліцензійного договору про надання прав на торговельну марку є включення умови про те, що якість виготовлених товарів і послуг не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Суб'єкт права на торговельну марку може передавати будь-якій особі право інтелектуальної власності на марку повністю або стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Передача права інтелектуальної власності на марку не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Договір про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права інтелектуальної власності на марку або видачу ліцензії на її використання.

Подібне інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Інструкцією про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг, затвердженої наказом МОН України від 3 серпня 2001 р. № 576і.

Крім прав, режим правової охорони торговельних марок передбачає покладення на управомоченого суб'єкта ряду обов'язків. Зокрема, власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва. У тому разі, якщо марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати видачі свідоцтва, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку, засвідчені свідоцтвом, є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку. При цьому, якщо дія патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок припиняється після спливу встановленого законодавством строку без можливості поновлення його чинності, то зазначений 10-річний строк може бути щоразу продовжений ще на десять років безкінечне число раз. У такому випадку строк дії свідоцтва продовжується ще на 10 років за умови сплати встановленого збору.

Слід враховувати, що у випадку, якщо власник відмовився від свідоцтва чи у разі несплати ним збору за продовження чинності свідоцтва, ніхто крім колишнього власника не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва (ст. 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"). У такому випадку колишній правоволоділець має додатковий трирічний строк для поновлення чинності правової охорони своєї торговельної марки.

Схожі статті




Цивільне право України - Дзера О. В. - Зміст майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Предыдущая | Следующая