Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Правовий статус учасників командитного товариства та його припинення

Структуру командитного товариства умовно можна поділити на дві самостійні складові: повні учасники (по суті, повне товариство) та група (або один) учасників-вкладників (командистів).

У командитному товаристві повинен бути щонайменше один повний учасник та один вкладник (абз. 2 ч. 1 ст. 139 ЦК). Проте така ситуація може скластися лише внаслідок вибуття з товариства інших учасників. Командитне товариство, як і повне товариство, не може бути створене одним учасником, адже йому не буде з ким укладати засновницький договір.

Разом із тим, повним учасником у командити ому товаристві (як і у повному товаристві) може стати юридична особа - господарське товариство, у тому числі таке, що створене однією особою (товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство). Причому остання особа одночасно може являтися і єдиним вкладником командитного товариства. У такій ситуації учасники юридичної особи, що стала повним учасником, фактично також стають повними учасниками, що здійснюють управління всіма справами командитного товариства, проте не несуть за його зобов'язаннями необмежену відповідальність. Така відповідальність перекладається на створену ними юридичну особу, що виступає повним учасником командитного товариства. За таких умов значення конструкції юридичної особи як обмеження відповідальності її учасників за її боргами набуває особливої виразності.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦК повними учасниками та вкладниками командитного товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі іноземні фізичні та юридичні особи, за винятками, передбаченими законом. Водночас слід враховувати законодавчо встановлені вимоги для такої категорії учасників командитного товариства, як повні учасники. Ними відповідно до ч. 7 ст. 80 ГК можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Подібні вимоги до правового статусу вкладників законодавством не передбачено.

Правове положення повних учасників командитного товариства відповідає правовому статусу учасників повного товариства (ч. 1 ст. 135). Порядок притягнення повних учасників до відповідальності за боргами командитного товариства передбачений ст. 124 ЦК, якою встановлено, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 124).

Враховуючи поширення норм про учасників повного товариства на повних учасників командитного товариства, слід підкреслити, що відповідно до ч. З ст. 119 ЦК учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства. У разі порушення цього правила товариство має право за своїм вибором вимагати від такого учасника або відшкодування завданих товариству збитків, або передання товариству всієї вигоди, набутої за такими правочинами. Таким чином, законодавством передбачено заборону конкурування повних учасників із командитним товариством.

Правове положення вкладників командитного товариства визначено низкою правових норм ЦК (насамперед, статтями 135-138).

З одного боку, вкладники повністю відсторонені від участі в управлінні справами товариства та веденні його справ, вони можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю (відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦК). З іншого боку, вкладники розпоряджаються своїми вкладами незалежно від повних учасників.

Щодо прав вкладника, слід зауважити, що вони визначені законодавцем у мінімальному обсязі. Основні права вкладника мають суто майновий характер (ст. 37).

Зокрема, вкладники командитного товариства мають право отримати частину прибутку товариства, що відповідає їхній частці у складеному капіталі товариства, в порядку, встановленому засновницьким договором (або меморандумом).

Вкладники можуть також передати свою частку (її частину) у складеному капіталі як іншому вкладнику, так і третій особі, яка не бере участі у товаристві, повідомивши про це товариство (п. 7 ч. 2 ст. 37 ЦК). Для такої передачі не вимагається згоди товариства або повних учасників товариства, адже жодних особисто-довірчих відносин з участю вкладників не виникає. На вкладника покладається законом лише обов'язок повідомити товариство про таку передачу. При відчуженні вкладником свої частки (або її частини) третій особі інші вкладники товариства користуються переважним правом її набуття (п. З ч. 2 ст. 137 ЦК) пропорційно до розмірів своїх часток у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором командитного товариства. Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, така частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі.

У випадку передання вкладником усієї своєї частки іншій особі його участь у командитному товаристві припиняється.

Вкладник за своїм бажанням має право вийти з командитного товариства по закінченню кожного фінансового року, отримавши при цьому свій вклад. Таким чином, особливістю прав вкладників на майно товариства є те, що при виході із товариства вони вправі претендувати лише на повернення свого вкладу, а не на отримання відповідної частки у майні товариства (пункти 6, 7 ч. 2 ст. 137 ЦК).

Крім того, вкладник командитного товариства має право вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації командитного товариства.

Разом із зазначеними майновими правами вкладник володіє також і немайновими правами. Зокрема, правом на інформацію, яке передбачає можливість ознайомлення із річними звітами та балансами товариства. Дане право має цінність лише з тієї позиції, що воно сприяє реалізації майнових інтересів вкладника. До немайнових прав вкладника слід також віднести його право діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї.

Засновницьким договором або меморандумом конкретного командитного товариства можуть бути встановлені й інші права вкладників.

До обов'язків вкладників насамперед належить обов'язок з внесення вкладів у складений капітал товариства, виконання якого посвідчується "свідоцтвом про участь у командитному товаристві" (ч. 1 ст. 137), яке і засвідчує статус вкладника. Законодавством не встановлені вимоги до цього свідоцтва, тому видається воно від імені командитного товариства повними учасниками, які здійснюють управління діяльністю товариства у довільній формі, яку вони обрали. Якщо до моменту державної реєстрації командитного товариства вкладник зобов'язаний внести не менше 25 відсотків вкладу, то решту він повинен внести після державної реєстрації у строк, встановлений засновницьким договором. У випадку невнесення вкладником вкладу він буде нести відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 138 ЦК.

Вкладники зобов'язані також не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, що стала їм відома (зокрема, після ознайомлення із документами товариства) (ч. 1 ст. 117 ЦК), а також зобов'язані додержуватись положень засновницького договору товариства.

Слід підкреслити, що оскільки норма ч. 1 ст. 137 ЦК сформульована законодавцем як імперативна, то засновницький договір командитного товариства не може передбачати для вкладника інших обов'язків, ніж ті, що визначені законодавством.

У ЦК України не передбачено можливості виключення вкладників зі складу командитного товариства.

Відповідальність вкладника настає за певних підстав. Як було зазначено, вкладники командитного товариства не беруть участі в управлінні діяльністю товариства. Водночас, вони відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦК мають право діяти від імені товариства тільки за довіреністю, що видається повними учасниками командитного товариства, які здійснюють управління його діяльністю. Відтак, вкладник управі діяти від імені командитного товариства, у тому числі вчиняти правочини, лише на підставі виданої довіреності. У разі, якщо вкладник товариства вчинив правочин від імені та в інтересах товариства, але без відповідних повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні обов'язки для самого вкладника, а не для товариства. Проте, відповідно до правил ч. 1 ст. 138 ЦК у разі схвалення таких дій вкладника командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. В іншому випадку, якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення. Це означає, що правочин, вчинений вкладником командитного товариства без відповідних повноважень, може створювати, змінювати та припиняти цивільні права та обов'язки для командитного товариства лише у випадку схвалення відповідних дій вкладника командитним товариством. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо командитне товариство вчинило дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Ще однією законодавчою (ч. 2 ст. 138 ЦК) підставою для несення вкладником відповідальності є випадок, коли він не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу. У такому разі вкладник несе відповідальність перед товариством у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом). Враховуючи один із основних обов'язків вкладника командитного товариства щодо внесення ним вкладу до складеного капіталу товариства, засновницьким договором командитного товариства за несвоєчасне внесення вкладником вкладу або внесення його не у повному розмірі можуть бути встановлені різні засоби відповідальності, наприклад, штрафні санкції (сплата неустойки, відповідно до ст. 549 ЦК) або виключення вкладника із командитного товариства тощо.

Командитне товариство ліквідовується за загальними для всіх юридичних осіб (ст. 110 ЦК) та за спеціальними підставами (ст. 139 ЦК), а також за підставами, передбаченими для повного товариства (відповідно до ст. 132 ЦК).

Таким чином, ліквідація командитного товариства відбувається за нижчезазначеними підставами.

Загальні підстави для ліквідації командитного товариства:

1) за рішенням учасників або органу командитного товариства, уповноваженого на це засновницьким договором, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено товариство, досягненням мети, для якої його створено, а також в інших випадках, передбачених засновницьким договором відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації командитного товариства через допущені при його створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК.

Спеціальні підстави для ліквідації командитного товариства: 1) командитне товариство ліквідовується при вибутті всіх вкладників товариства. Ця підстава пов'язана з тим, що при вибутті всіх вкладників суб'єктний склад товариства перестає відповідати його формі. Якщо повні учасники бажають продовжити діяльність товариства, вони повинні прийняти рішення про перетворення товариства, що залишилось без вкладників, у повне товариство (ч. 1 ст. 139 ЦК). Отже, у даному випадку повні учасники мають право замість ліквідації командитного товариства змінити його організаційно-правову форму - перетворити командитне товариство у повне товариство. Наслідками такого перетворення є те, що до повного товариства переходить усе майно, усі права та обов'язки командитного товариства (відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК).

Водночас слід зауважити (про це справедливо підкреслюється в юридичній літературі), що "на практиці можуть виникнути труднощі щодо можливості перетворення командитного товариства на повне товариство, коли учасником командитного товариства є одна особа, оскільки повне товариство не може мати менше двох учасників і діє тільки на підставі засновницького договору. Тому, якщо у командитному товаристві залишається один повний учасник, таке товариство не може бути перетворене на інше господарське товариство, а повинно бути ліквідоване"1;

2) вибуття всіх повних учасників (ч. 1 ст. 83 Закону України "Про господарські товариства"). У випадку вибуття з командитного товариства усіх повних учасників законодавством не передбачено можливості зміни організаційно-правової форми товариства, натомість єдиним правовим наслідком установлено ліквідацію такого командитного товариства.

Таким чином, ще однією особливістю ліквідації командитного товариства є те, що командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник (абз. 2 ч. 1 ст. 139 ЦК). Відтак, у всіх випадках зміни персонального складу учасників товариство, за загальним правилом, продовжує існувати;

3) командитне товариство може бути ліквідоване також за підставами, передбаченими для повного товариства (ст. 132 ЦК). Проте, на відміну від повного товариства, командитне товариство може бути збережене, навіть якщо у ньому залишається принаймні один повний учасник та вкладник.

На підставі ч. 2 ст. 132 ЦК командитне товариство ліквідовується також у разі виходу учасника з товариства, виключення одного з його учасників із товариства, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи - учасника товариства або звернення кредитором одного із учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором (меморандумом) товариства чи домовленістю між учасниками.

Учасники командитного товариства - вкладники та повні учасники - не є його кредиторами, у зв'язку з чим вони не включаються у черги, передбачені ст. 112 ЦК, яка встановлює загальну черговість задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації юридичної особи. Відповідно до ч. 4 ст. IІІ ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Стаття 139 ЦК конкретизує порядок ліквідації командитного товариства. Так, у випадку ліквідації товариства вкладники отримують право на відшкодування своїх вкладів, хоч і після всіх кредиторів, але переважно перед повними учасниками. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства (ч. 2 ст. 139). Причому повні учасники можуть взяти участь у розподілі майна командитного товариства лише після повного повернення вкладів вкладникам. Порядок одержання вкладниками їх вкладів при ліквідації командитного товариства повинен бути визначений у засновницькому договорі (меморандумі). Перевагу, яку у разі ліквідації командитного товариства мають вкладники перед повними учасниками, можна розцінювати як компенсацію за їх підпорядкування у період діяльності товариства.



Схожі статті




Цивільне право України - Дзера О. В. - 2. Правовий статус учасників командитного товариства та його припинення

Предыдущая | Следующая