Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття та ознаки цінних паперів

1. Поняття та ознаки цінних паперів

У більшості випадків права та обов'язки осіб набуваються із договорів. Проте у випадку необхідності передати ті чи інші права (грошові або інші майнові) набувач зобов'язаний погодити з відчужувачем низку умов та підписати відповідний договір, а якщо це необхідно, то і погодити такий договір з боржником.

У зв'язку зі складністю та тривалістю такої процедури передачі права виникла нагальна потреба у її спрощенні. З цією метою одне чи декілька прав зафіксували у одному документі, передача якого мала своїм наслідком безумовну передачу усіх засвідчених таким документом прав. У зв'язку із тим, що закріплені у такому документі права мали значну цінність, вони і отримали назву "цінні папери".

Отже, цінні папери фіксують певний обсяг майнових та/або грошових прав. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (розмістила, видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з його випуском (розміщенням), а також можливості передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам (ст. 194 ЦК України). Аналогічне визначення цінного паперу надається і у ч. 1 ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та ст. 163 Господарського кодексу України.

Отже, сутність цінного паперу полягає в особливому правовому зв'язку між правом на цінний папір (як на документ) та правом з цінного паперу (можливістю реалізувати сукупність прав, посвідчених таким документом).

Існування поняття "право на цінний папір" свідчить про поширення на цінні папери норм речового права, що пов'язано з необхідністю спрощення обігу сукупності прав, які втілюються у цінному папері. Проте варто мати на увазі, що застосування положень чинного законодавства України про речі до цінних паперів не є безмежним, а допускається тільки в тій частині, що не врегульована спеціальним законодавством.

З правом на цінний папір нерозривно пов'язане право з цінного паперу. Право з цінного паперу уособлює в собі грошове або будь-яке інше майнове право.

При цьому поруч з одним із цих прав може існувати і немайнове право (у такому разі цінним папером посвідчується сукупність прав). Набуття права на документ зумовлює набуття права з цього паперу, однак можливість реалізації прав з цінного паперу може потребувати вчинення додаткових формальних процедур.

Яскравим прикладом подвійної правової природи цінного паперу є акція, випущена в документарній формі. Так, придбаваючи акції, особа набуває право власності на них з моменту укладення відповідного договору (якщо інше прямо не встановлено самим договором або законом)1. Одночасно з отриманням права власності на акцію особа отримує право нею розпоряджатися (право на акцію), вимагати у товариства інформацію про діяльність товариства (право з акції) тощо. Водночас право на управління акціонерним товариством (право з акції) виникає у акціонера тільки після внесення його до реєстру власників іменних цінних паперів.

Ознаки цінних паперів умовно можна поділити на дві групи: основні та додаткові.

До основних ознак цінного паперу належать.

1. Цінні папери - це завжди документ встановленої форми з відповідними реквізитами. В Україні цінні папери можуть існувати у двох формах:

- документарна форма цінного паперу - паперовий документ, який являє собою спеціальний бланк, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів. Перелік необхідних реквізитів встановлюється законом або під законним нормативно-правовим актом залежно від виду цінного паперу;

- бездокументарна форма цінного паперу - здійснений уповноваженим суб'єктом електронний обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. При здійсненні облікового запису заповнюються ті самі реквізити, що характерні і для документарної форми цінного паперу, якщо інше не обумовлено формою цінного паперу.

2. Цінні папери завжди посвідчують певне грошове або інше майнове право (наприклад, отримання майна за цільовими облігаціями), а іноді поряд з ними також і немайнове право (наприклад, право на управління товариством, яке надається акцією). При цьому у певних випадках реалізувати засвідчене цінним папером право можна тільки при його пред'явленні (наприклад, вимагати оплати векселя можна тільки за умови його пред'явлення).

3. Цінним папером є тільки ті документи, які визнані такими законом (ч. 2 ст. 195 ЦК України). Так, не можуть бути віднесені до цінних паперів документи які хоч і посвідчують грошове або інше майнове право (наприклад, лотерейні квитки, право на проїзд у залізничному транспорті, жетон із гардеробу), але не є такими в силу того, що не віднесені до цінних паперів чинним законодавством. Водночас відповідно до Директиви Європейського союзу № 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 р. "цінні папери, що підлягають обігу" означають ті види цінних паперів, що можуть виступати предметом угоди на ринку капіталів, за винятком таких платіжних інструментів, як: акції товариств та інші цінні папери, еквівалентні акціям товариств або інших суб'єктів, та депозитні свідоцтва щодо акцій; облігації та інші боргові зобов'язання у формі цінних паперів, включаючи депозитні свідоцтва щодо таких цінних паперів; будь-які інші цінні папери, які надають право на придбання чи продаж будь-яких цінних паперів, що підлягають обігу, або зумовлюють оплату готівкою цінних паперів, що підлягають обігу, валюти, відсоткової ставки чи процентних доходів, товарів або інших індексів чи заходів. Вказане визначення цінних паперів дозволяє дійти висновку, що перелік цінних паперів може бути відкритим і не підлягати вичерпному закріпленню в законі.

Деякі автори виділяють також і інші ознаки цінних паперів: 1) цінний папір посвідчує правовідносини між особою, яка випустила цінний папір, і його власником1; 2) цінний папір передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску2; 3) цінний папір передбачає можливість передачі прав, що випливають з цих документів, іншим особам; 4) цінний папір завжди може бути об'єктом обігу шляхом укладення правочину3; 5) презумпція публічної достовірності цінного паперу, яка полягає в тому, що зобов'язана за цінним папером особа (боржник) повинна здійснити виконання будь-якій особі, що пред'явила цінний папір та відповідає певним формальним ознакам, при цьому боржник не вправі ні перевіряти статус пред'явника цінного паперу як кредитора, ні висувати будь-яких заперечень проти виконання, крім тих, які базуються на зазначених ознаках4.

У науковій та навчальній літературі3 запропоновано чимало підходів до класифікації цінних паперів. Серед запропонованих класифікацій можна виділити такі: 1) за визначенням управомоченої особи: а) на пред'явника - у цьому виді цінних паперів для визнання особою уповноваженою достатньо пред'явлення самого цінного паперу (наприклад, облігації); б) іменні - в таких цінних паперах безпосередньо визначено особу, яка є уповноваженим суб'єктом. Крім того, така особа значиться в реєстрі (книзі, переліку) власників таких цінних паперів (наприклад, акції); в) ордерні - у таких цінних паперах уповноважена особа визначається у самому цінному папері, яка може здійснювати свої права особисто чи передати їх третій особі шляхом здійснення передавальних написів (наприклад, векселі); 2) залежно від особи, що випустила цінні папери: а) державні; б) цінні папери органів місцевого самоврядування; в) цінні папери приватних осіб; 3) за строком обігу, а) строкові - цінні папери з визначеним строком обігу (довгострокові зі строком обігу понад 5 років, середньострокові - до 5 років, короткострокові - до 1 року); б) без встановленого строку обігу.

Класифікація цінних паперів також встановлюється ч. 5 ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", відповідно до якої в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів належать: акції; інвестиційні сертифікати; сертифікати ФОН;

2) боргові цінні папери посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств; державні облігації України; облігації місцевих позик: казначейські зобов'язання України; ощадні (депозитні) сертифікати; векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать: іпотечні облігації; іпотечні сертифікати; заставні;

4) приватизаційні цінні папери посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Схожі статті




Цивільне право України - Дзера О. В. - 1. Поняття та ознаки цінних паперів

Предыдущая | Следующая