Цивільне право - Майданик P. A. - Визначення поняття цивільних відносин

Проведений аналіз видів немайнових цивільних відносин, обгрунтування автономного характеру немайнових оборотоздатних відносин (немайнових зобов'язань, організаційних і корпоративних цивільних відносин) дає підстави для висновку про необхідність більш розширеного доктринального поняття цивільних відносин за рахунок його доповнення організаційними та корпоративними відносинами між юридично рівними учасниками.

В цьому зв'язку заслуговує уваги перспектива визнання організаційних, інших немайнових відносин самостійними складовими предмета цивільного права.

Разом з тим, можливість вирішення цього питання ускладнюється існуванням кількох різних юридично-технічних прийомів вирішення цієї проблеми.

По-перше, видається недоцільним використання поділу майнових відносин на пов'язані та не пов'язані з майновими. Цей підхід грунтується на презумпції визнання організаційних, інших немайнових оборотоздатних відносин пов'язаними з майновими відносинами і поширення на них положень про майнові відносини. Неадекватність і безперспективність такого підходу зумовлюється відсутністю власне майнового характеру організаційних відносин, немайнових зобов'язань, інших подібних відносин.

По-друге, інший можливий спосіб легалізації немайнових обороноздатних відносин передбачає унормування відкритого переліку видів цивільних відносин шляхом доповнення традиційного поняття цивільних відносин словосполученням "... інші відносини між юридично рівними учасниками". Водночас недолік такого підходу полягає в недостатній визначеності категорії "інших відносин", що не сприятиме формуванню одноманітного доктринального і правозастосовчого розуміння цивільних відносин.

Тому більшої чіткості при визначенні предмета цивільного права можна досягнути через визначення поняття цивільних відносин як майнових та особистих немайнових відносин за допомогою прямого зазначення на організаційні, інші немайнові оборотоздатні відносини з наступним їх нормативним закріпленням.

В цьому зв'язку передбачені ч. 1 ст. 1 ЦК цивільні відносини теоретично можуть бути визначені як "... майнові, особисті немайнові, організаційні та корпоративні відносини, немайнові зобов'язання, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників" (ч. 1 ст. 1 ЦК).

При цьому організаційні, інші немайнові оборотоздатні відносини між юридично рівними їх учасниками повинні визнаватися різновидом цивільних відносин, а не передумовою або сферою майнових відносин, які регулюються нормами адміністративного права чи близькими до нього іншими правовими утвореннями (господарське, фінансове, земельне право тощо), оскільки "вони визначають поведінку людей... та їх регулювання здійснюється на засадах "влади і підпорядкування"".

Однак і цей підхід на перспективу не можна розглядати ідеальним вирішенням проблеми поняття цивільних відносин з кількох причин. Перш за все, немайновими зобов'язаннями, організаційними та корпоративними відносинами охоплюються не всі немайнові складові предмета цивільного права, зокрема, йдеться про окремі правові стани, як-от натуральні зобов'язання, філософські зобов'язання, інші юридично незавершені суб'єктивні права чи навіть юридичні зв'язки.

З огляду на відкритий і постійно поновлюваний перелік цивільних відносин виправданим є більш абстрактне формулювання предмета цивільного права як "майнових та немайнових відносин між юридично рівними їх учасниками...".

Відсутність вказівки на особистий немайновий характер відносин дасть можливість охопити цивільно-правовим регулюванням всі цивільні відносини, як майнові, так і особисті та неособисті немайнові.

Крім того, такий підхід дасть можливість припинити надумані спекуляції окремих прихильників концепції "господарського права" щодо немовби виключно особистого, споживчого характеру майнових цивільних відносин.

В останньому випадку йдеться про тезу, за якою майнові відносини начебто мають господарсько-правовий, а не цивільно-правовий характер. Подібні спроби штучного звужування предмета цивільного права, що ведуть до розуміння цивільного права лише як споживчого права, є абсолютно безперспективними, ніколи не сприймались і не сприйматимуться доктриною та правозастосовною практикою, оскільки суперечать принципу розумності, порушують системність регулювання цивільних відносин, як і в цілому всього вітчизняного права.

Схожі статті




Цивільне право - Майданик P. A. - Визначення поняття цивільних відносин

Предыдущая | Следующая