Археологія України - Залізняк Л. Л. - Християнство і пережитки язичництва
У 988 р. Київська Русь офіційно стала християнською країною, хоча цей процес, звичайно ж, був доволі тривалим. Уже на монетах Володимира Святославича - злотниках і срібляниках - князь зображувався в імперських регаліях: з короною на голові та хрестом у правиці. Зображення Христа і напис "Володимир на столі" надавали владі великого князя київського сакрального змісту. В середньовічній владній символіці хрест наділявся синтезуючою силою, котра поєднувала земне і небесне.
Найбільшою церковною спорудою Києва став християнський собор в ім'я Богородиці, котрий дістав назву Десятинної церкви. Він розміщувався на території князівського дитинця і його було видно здалеку. Будувався з 989 по 996 р. У його спорудженні брали участь візантійські майстри. У 1240 р. столиця Київської Русі, її основні споруди були зруйновані монголо-татарами, тому достовірних даних для точного відтворення архітектурно-археологічних деталей собору ми не маємо. Завдяки дослідженням фундаментів удалося встановити тип споруди та особливості будівельної техніки. Це був великий храм, в основу плану якого було покладено хрестовобаневий варіант тринавного триапсидного храму. З трьох боків його оточували галереї, котрі, мабуть, були споруджені дещо пізніше, або лише перебудовані на початку XI ст. Західна частина ще не зовсім з'ясована. Завершувалася споруда багатьма банями. Серед руїн були виявлені численні мармурові деталі - сліди внутрішнього оздоблення - капітелі колон, уламки різьблених плит. Збереглися також фрагменти мозаїчних підлог, викладених із мармуру, пірофіліту та інших різнокольорових порід каменю (рис. 13).
За часів князювання Ярослава Мудрого головним (і найвеличнішим) храмом столиці Київської Русі вважався Софійський собор. За деякими даними, він споруджений на тому самому місці, де раніше розмішувався однойменний дерев'яний храм. Прикрашений різнокольоровими майоліковими плитками, з підлогою, інкрустованою мозаїками, розписаний яскравими фресками, оздоблений численними композиціями, собор вражав сучасників довершеністю своїх форм.
Це був п'ятинефний хрестовобаневий храм із хрещатим підбаневим простором та амфіладами бокових нефів, що його оточували. Як зазначає Ю. С. Асєєв, п'ятинефний тип нерідко трапляється у візантійській архітектурі, проте не в такому варіанті: у київському соборі застосовано не складну, а просто хрестовобаневу систему. Із трьох сторін його оточують два ряди відкритих галерей - двоповерхова внутрішня і одноповерхова зовнішня. Із заходу до собору між зовнішніми галереями прибудовані дві башти, в яких широкі сходи вели на другий поверх - "полаті". На другому поверсі містилися дві великі світлі зали, призначені для князя та його оточення. Собор завершувався тринадцятьма банями, з яких середня (найбільша) являлася центром споруди. Головний архітектурний ефект будівлі полягав у її складній і водночас гармонійній композиції.
Підсумовуючи питання церковного будівництва на півдні Київської Русі, зауважимо, що майже половина всіх церковних споруд розташована саме в Києві. Тут їх кількість у X-XI ст. дорівнює кількості аналогічних будівель XII - XIII ст. Така ж закономірність (щоправда, у скромнішому кількісному вираженні) простежується в Переяславі. В Чернігові XI ст. датуються два храми, а на територіях інших південноруських міст - по одному. Значно збільшується кількість церков, зведених на півдні Київської Русі у XII-XIII ст. Окрім залишків кам'яних споруд, у різних місцях виявлено речі культового вжитку: хороси, підсвічники, кадила, що засвідчує наявність тут на початку II тис. н. е. дерев'яних церков чи каплиць.
Співвідношення місцевих традицій і ортодоксального християнства простежується у певних рисах поховальної обрядовості перших століть II тис. н. е.
Рис. 13. Десятинна церква
(реконструкція М. В. Холостенка)
Зокрема, типовий для візантійського регіону звичай перепоховання померлих через певний час на Русі зафіксовано лише в окремих монастирях Києва та Чернігова, а також у Василеві та його околицях на Дністрі. Східні слов'яни, враховуючи психологічну специфіку їхнього ставлення до померлих, ховали їх раз і назавжди. Робили це на фунтових кладовищах, у прямокутних ямах, розміщених в основному вряд; супроводжувальний інвентар відсутній.
Певний вплив обрядовості з Візантії простежується у звичаї проживання чи поховання в печерах, що зафіксовано в кількох випадках на території Середнього Подніпров'я, Середнього Подністров'я та Волині. Найвідомішою у цьому відношенні є Києво-Печерська лавра.
Християнське віровчення знайшло відображення і в натільних хрестах із металу, перламутру чи сланцю, хрестах-складнях (енколпіонах) та образках круглої або прямокутної форми із зображеннями різних святих - Христа, Марії, Георгія, Миколая, Пантелеймона. На одному з уламків горщика XII ст., виготовленого місцевим ремісником Автуницького сільського поселення, вдалося прочитати частину напису "(Боже) поможи рабу твоєму М...". Про співіснування старих і нових вірувань у свідомості окремих людей свідчать знахідки язичницьких і християнських символів в одних і тих самих археологічних комплексах. Іноді протилежні з релігійного погляду речі могли поєднуватися в окремому виробі (наприклад, хрест у колі чи всередині підвіски-лун-ниці, або звернення до Бога на язичницькому амулеті типу кабанячого ікла).
Археологічним об'єктом, що переконливо підтверджує існування релігійного синкретизму в перші століття II тис. н. е., є сам курган XI-XII ст. У цьому похованні насип - символ язичництва в поховальній обрядовості - поєднується з обрядом інгумації, що проводилася уже в ямі, тобто виконувалася за канонами нової релігії.
Яскравими прикладами побутування двовір'я можуть слугувати вироби прикладного мистецтва. Серед них найпоказовішими є круглі амулети-змійовики візантійського походження, що здобули особливу популярність на Русі. На одному боці такого оберегу було зображення Христа, Богородиці, архангела Михаїла чи ще якогось святого, а на другому - фігура чи сама лише голова з волоссям у вигляді змій (міфологічний мотив, генетично пов'язаний з античною Медузою Горгоною). На багатьох із виявлених екземплярів присутні грецькі написи-заклинання проти зображеного на них демона - вже не Торгони. Написи на змійовиках називають цього демона "істера" (давньоруський переклад - "дно", проте це слово можна тлумачити й інакше: "внутрішнє, утроба, її хвороби та демон, що їх спричиняє"). Певно, мається на увазі хворобливий демон жіночої статі (рис. 14).
Язичницькі мотиви простежуються також на деяких жіночих прикрасах. Це срібні двостулкові браслети-наручі та не менш відомі колти з емалями. Перші з них стягували довгі й широкі рукава сорочок, що вдягалися жінками перед ігрищами, а під час танців знімалися. Другі являли собою фрагменти головного убору. На браслетах часто викарбовувалися зображення жінок у танці, скоморохів, гуслярів, тобто все те, що засуджувалося церковниками як язичницьке. А колти нерідко прикрашалися зображеннями птахів-сирен, "деревами життя" - символами будови Всесвіту. Проте варто зауважити, що у вищих суспільних колах ці речі носилися вже не для демонстрації перед духівництвом і поступово замінювалися сюжетами суто християнськими.
Язичницькі мотиви у православній атрибутиці простежуються навіть через багато століть. Так, царські ворота іконостасу чернігівського Борисоглібського собору були виготовлені зі срібного язичницького ідола, якого, за переказами, заховали в землю жерці під час хрещення місцевих жителів за князювання Володимира Святославича. Для виготовлення самого ідола були використані арабські срібні монети - дирхеми, а після його виявлення у пїзньосередньовічні часи срібло знайшло нове застосування - як матеріал для створення християнської святині.
Численні археологічні матеріали засвідчують, що процеси і явища, які зародилися за часів ранньофеодальної монархи, знайшли свій розвиток у наступному історичному періоді - за часів феодальної роздробленості.
Рис. 14. Амулет-змійовик
Схожі статті
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Укріплення та озброєння
У Київській Русі, як і в інших середньовічних державах, значна частина поселень мала штучні укріплення. Це було викликано постійною воєнною загрозою не...
-
Пам'ятки, матеріали з яких дають найбільше інформації про формування нових соціально-економічних відносин у східнослов'янському середовищі, можна...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Пізні скіфи
Сармати були типовими кочовиками, тому їхні пам'ятки представлено лише похованнями. Хоча сарматський період значно триваліший, аніж скіфський, кількість...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Неслов'янські археологічні пам'ятки
Серед археологічних пам'яток, залишених наприкінці І тис. н. е. представниками неслов'янських етнічних угруповань, особливу увагу привертають...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Сарматська культура
Сармати були типовими кочовиками, тому їхні пам'ятки представлено лише похованнями. Хоча сарматський період значно триваліший, аніж скіфський, кількість...
-
За доби раннього заліза в межах України виникли три світи, що різнилися етнічною належністю, господарством, способом життя, рівнем розвитку і...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - РОЗДІЛ ІІІ ДОБА РАННЬОГО ЗАЛІЗА
Тема 12 Ранній залізний вік Термін "залізний вік" вживається ще в античній літературі. Поділ історії на віки виник почасти через ідеалізацію минулого, що...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Археологія України
Археологія України, під якою ми маємо на увазі дослідження й осмислення старожитностей у межах сучасних кордонів нашої країни, виникла і розвивалася...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Київська культура
Протягом ІІI - V ст. н. е. величезні маси варварських народів Європи та Азії знімалися із наснажених місць. Унаслідок "великого переселення народів"...
-
Протягом ІІI - V ст. н. е. величезні маси варварських народів Європи та Азії знімалися із наснажених місць. Унаслідок "великого переселення народів"...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Зарубинецька культура та пізньозарубинецькі пам'ятки
Пам'ятки зарубинецької культури, крім території України, поширені також у Білорусі. її ареал охоплює Подніпров'я від р. Тясмину на півдні до гирла р....
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Освоєння заліза і значення цієї події
Тема 12 Ранній залізний вік Термін "залізний вік" вживається ще в античній літературі. Поділ історії на віки виник почасти через ідеалізацію минулого, що...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Тема 12 Ранній залізний вік
Тема 12 Ранній залізний вік Термін "залізний вік" вживається ще в античній літературі. Поділ історії на віки виник почасти через ідеалізацію минулого, що...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Політична історія сарматів
За писемними джерелами сармати постають як кочовий войовничий народ. Особливо яскраво описали їхній побут Помпоній Мела - старший сучасник Плінія (свою...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Тема 28. Русь у період раннього феодалізму
Загальна характеристика періоду X - початок XII ст. - це час функціонування Киеворуської держави в рамках єдиної ранньофеодальної монархії на чолі з...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Скіфський звіриний стиль
Найяскравішою рисою скіфської культури є звіриний стиль. Його виникнення, мабуть, пов'язане з самою природою кочового суспільства, яке завдяки...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Культура карпатських курганів
У Прикарпатті з черняхівською сусідила культура, що дістала свою назву завдяки характерним поховальним пам'яткам. Вона охоплює перед гірські області...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Салтівська культура
Салтівська культура була поширена у степах та лісостеповій смузі Прикаспію, Нижнього Поволжя, Подоння та Східного Криму. На території України її пам'ятки...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Волинцевська і роменська культури
Ці культурні групи генетично пов'язані між собою, тому О. В. Сухобоков пропонує розглядати їх як два послідовні етапи розвитку однієї,...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Празька культура
Період переселення народів характеризується значною зміною етнополітичної ситуації в Європі. На території України практично безслідно зникає ряд культур...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Тема 24. Культури слов'ян (склавінів і антів) V-VII ст
Період переселення народів характеризується значною зміною етнополітичної ситуації в Європі. На території України практично безслідно зникає ряд культур...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Черняхівська культура
Найяскравішою культурою не лише України, а й усієї Східної Європи римського часу є черняхівська. Вона охоплює величезну територію, що включає більшу...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Археологічна періодизація
XIX ст. називають добою великих археологічних відкриттів. їй передував похід Наполеона 1798 р. до Єгипту. Укомплектована не лише вояками, а й ученими,...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Археологічна культура
Розмаїття речового світу не обмежується технологічними характеристиками. Його строкатість наростала в міру освоєння людиною нових матеріалів, нових...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Добування джерел
Може скластися враження, що археологія XIX ст. була зайнята лише пошуками закономірностей розподілу артефактів у часі і просторі. Це не так. Навряд чи...
-
У досліджуваний період Херсонес являв собою поліс класичного типу, де переважна кількість населення займалася сільським господарством, а ремесло та...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Таври
Попри всі бурхливі події, що відбувалися у Східній Європі за доби раннього заліза, пов'язані, зокрема, з появою кочовиків та активною колонізаційною...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Сільське господарство та промисли
Сучасні дослідники одностайні в тому, що за середньовічних часів якраз село було формуючим осередком феодалізму, що зумовлювалося його роллю у...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Процедура археологічного дослідження
Може скластися враження, що археологія XIX ст. була зайнята лише пошуками закономірностей розподілу артефактів у часі і просторі. Це не так. Навряд чи...
-
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Тшинецько-комарівська КІС
"Зрубним" племенам на Півночі України протистояло численне населення тшинецько-комарівської спільноти. Воно заселило терени Полісся та Північного...
Археологія України - Залізняк Л. Л. - Християнство і пережитки язичництва