Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б. П. - Травми і захворювання, пов'язані зі специфічними умовами подорожей у горах

Гірський туризм найбільш складний і небезпечний: лавини, каменепади, обвали льоду, селеві потоки, водні перешкоди завжди загрожують туристам у горах. Вітер, гроза, раптові зміни погоди, вплив на організм висоти, сонця у розрідженому повітрі також ускладнюють подорож. Турист повинен знати, як попередити травми і захворювання, пов'язані зі специфічними умовами гірської подорожі, і надати першу допомогу у разі їх виникнення.

Гірська хвороба

Під час мандрівок у горах через нестачу кисню і знижений тиск у туристів може розвинутись гірська хвороба, не завжди пов'язана з перебуванням на висоті.

Її ознаками є задишка, прискорене серцебиття, запаморочення голови, шум у вухах, головний біль, нудота, сонливість, м'язова слабість, носова кровотеча, зміна психічних реакцій. Вони можуть з'являтися на висоті 2000-2500М.

Профілактика гірської хвороби. Кращий засіб запобігання гірській хворобі - правильно проведена активна акліматизація, достатня тренованість організму в передпохідному періоді, раціональне харчування і гірський нічний відпочинок у поході. Гірська хвороба зазвичай уражає тих, хто втомився і змерз, мав незадовго до мандрівки гострі інфекційні захворювання. Попередженню гірської хвороби сприяє вживання у їжу кислих продуктів (наприклад, лимонної кислоти), вітаміну С.

Перша допомога при гірській хворобі. Необхідно створити умови для відпочинку потерпілого, забезпечити йому спокій, напоїти солодким міцним чаєм. Рекомендується велика доза аскорбінової кислоти (1-2 г), амідопірин, седуксен. При слабких ознаках гірської хвороби достатньо зменшити вагу рюкзака постраждалого і знизити темп руху. Якщо його стан тяжкий, терміново транспортувати вниз, увести підшкірно кордіамін і кофеїн.

Травми, зумовлені сходженням лавин та обвалами

Каменепади є найрозповсюдженішою небезпекою у горах. Камінь, що зірвався зверху, спричиняє падіння іншого каміння і брил. Удар тільки одного невеликого каменя, який падає з великою швидкістю, завдає небезпечної для життя травми.

Снігові лавини є найбільш несподіваною небезпекою. За наявності достатньої кількості снігу у будь-який час на крутих схилах може виникати зсування лавин. Під час попадання людини в суху лавину існує небезпека задухи від проникання найдрібнішого снігового пилу в дихальні шляхи під тиском повітряної хвилі. Мокра лавина збиває людину з ніг, зупинившись, швидко змерзається і може накрити потерпілого з головою. Будь-яка лавина травмує, і з'являється ризик замерзання людини.

Профілактика травмування при обвалах. Каменепадам сприяють сильні пориви вітру, грозові розряди, необережні рухи тварин і людей та різкі добові зміни температури. Щоб запобігти травмуванню під час обвалів, слід утриматись від пересування під крутими скелястими схилами, не рухатись гірськими западинами і не перетинати їх. Особливо небезпечні вони у теплу погоду, надвечір.

Під час вимушеного пересування небезпечною ділянкою необхідно організувати огляд навколишніх схилів і дотримуватись певної відстані між туристами (до 20 м). На головах мають бути каски із застібнутими ремінцями. Щоб запобігти порізам об каміння під час проходження обвалу, тіло має бути повністю захищене штормівкою і штаньми. Якщо турист випадково зачепив камінь, він і його супутники повинні намагатися зупинити його або попередити всіх, хто перебуває нижче на схилі, криком "каміння!". Навіть під час обвалу, що вже почався, можна ухилитися від удару, перескочивши на безпечне місце.

Перша допомога при травмах внаслідок обвалів. Обвали можуть спричинити у постраждалих забої, переломи, струси мозку.

Забої характеризуються ураженням м'яких тканин із внутрішнім крововиливом. Необхідно змазати шкіру на місці забою настойкою йоду і покласти холодний компрес, після цього накласти пов'язку. При забоях у голову, груди, живіт постраждалому необхідно забезпечити спокій, дати протишокові засоби (камфора, кардимін) і транспортувати до лікарні.

При переломах необхідно накласти шину, щоб зафіксувати місце перелому в ділянках суглобів, які розташовані вище і нижче за нього, дати знеболювальні засоби (анальгін, темпалгін тощо) і транспортувати потерпілого у найближчий медичний пункт.

Характерними ознаками струсу мозку е втрата свідомості (навіть короткочасна) і блювота, сильні головні болі. Постраждалому необхідно забезпечити спокій, припідняти голову, покласти холодний компрес, давати анальгін, доларен по 1 пігулці 2-4 рази на добу, транспортувати у лікарню.

Профілактика травмування при сходженні лавин. Важливо дотримуватись рекомендацій з гірського і лижного туризму. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, туристська група опиниться у катастрофічній ситуації, її порятунок залежить від швидкої реакції і рішучості самих туристів.

Помітивши сходження лавини, туристи мають зняти рюкзаки і швидко зійти убік від лавини, а якщо це зробити неможливо - утримуватись на її поверхні. Слід пливти, як у морі, інтенсивно працюючи руками, способом "кріль на грудях", а коли швидкість почне зменшуватись, згрупуватись і підігнути коліна до грудей, охопивши їх руками. Якщо лавина суха пилоподібна, важливо вчасно закрити рот і ніс рукавицями. Після зупинки лавини варто відразу намагатися збільшити простір у снігу перед обличчям і грудьми і, зберігаючи спокій, самостійно відкопуватися.

Перша допомога туристам, засипаним лавиною. Під час сходження лавини важливо запам'ятати місце зникнення засипаних снігом туристів. Усі, хто не потрапив під лавину, мають негайно почати рятувальні роботи. Водночас слід організувати спостереження за станом схилу, щоб не опинитись у новій лавині. Спочатку пошуки потерпілих ведуть на поверхні, зокрема за їх лавинними стрічками або іншими предметами. Якщо вони безрезультатні, визначають місця можливого перебування потерпілих (біля дерев, кущів, каменів, у низинах, місці виносу лавини) і за наявності зондів починають зондування снігової маси. Уводити зонд рекомендується повільно, однією рукою без рукавиці. Відстань між точками зондування має бути не більшою 70 см (під час повторного зондування - не більше 25-30 см).

Після того як засипаного снігом туриста знайшли, його негайно відкопують, користуючись усіма підручними засобами (лопатами, лижами, відрами), роблять штучне дихання одночасно із закритим масажем серця, зігрівають за допомогою теплих речей і гарячих напоїв. Застосувавши протишокові засоби і наклавши шини на ушкоджені місця, потерпілого транспортують до лікарні. Якщо постраждалих знайти не вдалося, слід негайно повідомити про аварію контрольно-рятувальний пункт (КРП), місцеве населення, інших туристів і альпіністів. Інколи навіть при перебуванні у лавині протягом кількох діб потерпілі залишаються живими.

Травми, зумовлені падінням у льодовикову тріщину

Пересування льодовиками часто буває пов'язане з перетинанням зон тріщин, що можуть сягати у ширину до кількох метрів, а в довжину і глибину - до кількох десятків метрів і навіть більше. Особливо небезпечні закриті льодовики, тобто з товстим сніговим покривом, під яким замаскована тріщина.

У процесі падіння туристу загрожує травмування об стінки і краї тріщин, заклинювання зі здавлюванням грудної клітки, переломами ребер і вивихами кінцівок, небезпека швидкого загального переохолодження організму.

Профілактика травмування внаслідок падіння у льодовикову тріщину. Вона полягає у проходженні по льодовику в ранкові години, виборі шляху, пересуванні у "зв'язках" між собою, обов'язковому зондуванні снігу на закритому льодовику.

Перша допомога при падінні у льодовикову тріщину. Якщо турист перебуває на краю тріщини, його витягують за одяг, перед цим знявши рюкзак. У разі якщо він висить на страховці і не має серйозних ушкоджень, йому зверху допомагають піднятись інші туристи, використовуючи "схоплюючий" вузол. При травмуванні заборонено самостійний підйом, до потерпілого слід на страховці спустити досвідченого туриста, який допоможе транспортувати його нагору, а за необхідності надасть першу медичну допомогу (наприклад, протишокові ліки), одягне у сухий теплий одяг того, хто провалився. Конкретні дії після підйому потерпілого залежать від стану його здоров'я.

Травми, зумовлені селевим потоком

Сель - грязьово-кам'яний потік, насичений водою, який стрімко спускається гірськими долинами зазвичай після раптового прориву високогірних моренних озер, зливи, інтенсивного танення снігу. Рухаючись із високою швидкістю, сель може спричинити падіння великого каміння, руйнування мостів, виведення з ладу доріг, загрожувати життю усіх, хто перебуває на його шляху.

Профілактика травмування внаслідок селевого потоку* Основними ознаками загрози селевих потоків є: інтенсивні тривалі зливи у горах; випадання дощу на висотах, де температура зазвичай мінусова і опади лише у вигляді снігу; різке зростання рівня води у льодовикових озерах, підтоплених мореною; різке підвищення рівня води у ріках і її помутніння, посилення шуму ріки від каміння, що котиться її дном; посилення каменепадів на скелястих схилах не тільки вдень, а й уночі, насичення водою подрібненого внаслідок падіння матеріалу, який на схилах знову починає рухатися; сповзання грунту на моренних грядах, відпадання і сповзання дерену на крутих ділянках трав'янистих схилів; поява у лощинах, западинах, балках раніше не існуючих джерел (ключів).

Виявивши ці ознаки, туристи мають припинити пересування долинами і піти стежками, які пролягають по гребнях або інших височинах рельєфу. Особливу обережність слід проявляти під час вибору місць для біваку і не розташовувати його поблизу русла інтенсивних гірських потоків або на шляху можливого грязьово-кам'яного потоку.

Похожие статьи




Організація і проведення туристсько-краєзнавчих подорожей - Пангелов Б. П. - Травми і захворювання, пов'язані зі специфічними умовами подорожей у горах

Предыдущая | Следующая