Історія України - Литвин В. М. - Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І. Скоропадського
Здобута Петром І вражаюча перемога над шведською армією Карла XII та його українськими союзниками на чолі з гетьманом І. Мазепою під Полтавою в середині літа 1709 р. дозволила російському керівництву надалі не вельми перейматися проблемою утримання України під своїм контролем, оскільки позиції Росії значно зміцніли. Загальнішими для російської політики завданнями стають проблеми недопущення повторення ексцесів, що мали місце восени 1708 р., а також залучення ресурсів Гетьманату на російські потреби. Саме цими головними двома завданнями і визначався політичний курс російського уряду в українських справах у наступне десятиліття.
Найперше, що було зроблене російським керівництвом, так не перенесено гетьманську резиденцію із зруйнованою Меншиконим Батурина до Глухова, який розміщувався у безпосередній близькості з російським кордоном. До Глухова було введено два російських полки, нібито для того, аби оберігати гетьмана Скоропадського, а насправді - тримати його піл наглядом.
Для того, щоб повністю контролювати розвиток політичних процесів в Україні-Гетьманщині, невдовзі після Полтавської битви 28 липня 1709 р. Петро І видає маніфест про запровадження при гетьманському уряді І. Скоропадського інституту царських резидентів. Надана царем таємна інструкція передбачала виконання резидентами функцій політичного нагляду за гетьманом і старшиною; розвідування суспільних настроїв в Україні та з'ясування ступеня лояльності тих чи інших старшин по підношенню до російського монарха; добиватися того, аби на старшинські уряди гетьман призначав козаків, котрі не були замішані в діях І. Мазепи та є абсолютно вірними цареві. У тому разі, коли б виникла підозра в антиросійських настроях в оточенні гетьмана чи когось із старшин, резидент мав право на свій розсуд приборкувати заколот як силами піхотних полків, уведених до Глухова, так й інших російських військових частин, дислокованих на Лівобережжі. Особливо наголошувалося на потребі заохочення подання доносів як на старшину, так і гетьмана, що дало б змогу ефективно контролювати їх діяльність, а також тримати в постійному страху.
Вельми помітними в порівнянні з мазепинською добою стали гміни, що сталися впродовж наступного після виступу І. Мазепи десятиліття у сфері кадрової політики. Великі можливості для заповнення старшинських посад в Україні відданими цареві людьми надав Петрові І нещасливий Прутський похід. Тоді з турецького оточення спільно з російською армією вийшло немало православної шляхти з Балкан, переважно сербів і волохів. Утрачені ними землі та посади російський цар компенсував пожалуванням їм маєтностей в Україні, з числа тих, що належали раніше гетьману Мазепі та його прибічникам. Цілому ряду балканських приятелів Петра 1 було надано царські дипломи на посідання старшинських урядів.
Будучи абсолютно не пов'язаними з місцевими традиціями, як вихідці з Балкан, так і російські вельможі у своїх діях повністю орієнтувалися на російську владу, і за їх допомогою можна було успішно не лише контролювати українські справи, а й готувати реформу політико-адміністративного устрою Гетьманату.
Виснажливі багатолітні війни, що їх проводив Петро І то зі Швецією, то з Туреччиною, потребували неймовірного напруження всієї економіки держави, яка не могла винести на собі цю непосильну ношу. Пошуки нових джерел надходжень підштовхують до залучення на свої потреби й ресурсів України. Після невдалого Прутського походу частина російської армії - десять драгунських полків - за наказом Петра І розквартировується на Лівобережжі, і відтепер їх утримання стає важкою ношею для місцевого населення.
Одночасно російське керівництво започатковує практику надання царським вельможам щедрих земельних пожалувань на території Лівобережжя. Зокрема, значними землевласниками в Україні стають генерали Меншиков, Вейсбах, Рооп, Дуглас, Шафіров, Мініх та інші.
Упродовж 1712-1719 рр. російським урядом видається ціла низка указів і розпоряджень, якими було завдано серйозного удару по українській економіці, - постанови про так звані "заповідні товари". Ними українським купцям заборонялось вивозити товари у Західну Європу та Прибалтику, а торгувати дозволялось лише у Санкт-Петербурзі, Ризі та Архангельську, що через зміни традиційних торговельних шляхів призвело до значних матеріальних збитків. До суттєвих втрат призводили значна віддаленість цих портів від України та відсутність доріг належної якості. Зокрема, від Москви до Архангельська транспорт йшов лише зимою по санній дорозі, в іншу пору року із-за непрохідних боліт проїзду майже не було. Крім того, Північне море, на березі якого стояв порт Архангельськ, більшу частину року із-за криги було несудноплавним.
Схожі статті
-
Лівобережна Україна в роки стабілізації. Гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи Гетьманування Івана Самойловича на Лівобережжі було най...
-
Після від'їзду гетьмана Тетері з Правобережжя в краї знову спалахнула міжусобиця, тепер уже за гетьманську булаву. Переможцем з неї вийшов представник...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-російський договір 1654 р
На початку січня 1654 р. царське посольство прибуло до Переяслава, на який вказав Хмельницький як на місце проведення переговорів та проголошення акта...
-
Лівобережна Україна в роки стабілізації. Гетьманування Івана Самойловича та Івана Мазепи Гетьманування Івана Самойловича на Лівобережжі було най...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр
Наприкінці 1650 р. Ян Казимир скликав у Варшаві черговий вальний сейм, який став поворотним етапом у розвитку українсько-польських стосунків. Сейм...
-
Непримиренна позиція О. Трубецького щодо пропозицій української сторони не могла не викликати в неї глибокого розчарування та обурення. Для того, аби...
-
Історія України - Литвин В. М. - Військово-політичний союз гетьмана Івана Мазепи зі Швецією 1708 р
Зважаючи на геополітичні реалії та внутрішні потреби, на середину першого десятиліття XVIII ст. перед українською політичною елітою надзвичайно гостро...
-
Історія України - Литвин В. М. - Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р
Після отриманої під Полтавою перемоги над опозицією Виговському не довелося почивати на лаврах переможця. Адже невдовзі, в середині червня 1658 р., в...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст
Активна участь козацтва у відсічі турецької агресії та бойова співдружність із польським військом на полях битв Хотинської війни давали підстави...
-
Оговтавшись від потрясіння 1672 р., польське керівництво відмовилося від ратифікації Бучацького договору, натомість ухваливши програму підготовки до...
-
У ніч з 21 на 22 серпня на еміграції помер Іван Мазепа. Його тіло поховали спочатку в православній парафіяльній церкві с. Варниця, що поблизу Бендер, а...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі війни кінця XVI ст
Першою серйозною пробою сил козацтва як впливової військово-політичної сили Речі Посполитої стала козацька війна 1591 - 1593 pp., яку спершу очолив...
-
На самому початку XVIII ст. в Центрально-Східній Європі вибухнула Північна війна, у вир якої силою обставин була безпосередньо втягнута Україна, і на її...
-
У відповідності з міжнародними договорами, зокрема й підписаним 1681 р. Бахчисарайським миром, Середня та Південна Київщина оголошувалися нейтральними та...
-
Історія України - Литвин В. М. - Південна Русь після монгольського завоювання
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
Наприкінці жовтня 1658 р. російські війська під командою воєводи Ромодановського вдерлися в Україну. Оскільки на Лівобережжі козацькі полки напередодні...
-
Перша після Переяслава проба сил мала місце вже взимку 1654 р., коли на Подністров'я вдерлися коронні хоругви С. Потоцького, яким вдалося оволодіти...
-
В економічному розвитку Європи принципові зрушення розпочинаються ще з кінця XV ст., коли в Західній Європі протікають процеси інтенсивного становлення...
-
Князь Володимир встиг зробити дуже багато для зміцнення держави, посилення князівської влади та підняття її авторитету. На початок XI ст. Давньоруська...
-
Історія України - Литвин В. М. - Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян
Східнослов'янські племена населяли територію, на якій з давніх-давен розвивалося землеробство та скотарство. Слов'яни вели осілий спосіб життя, а основу...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
Роки гетьманування визначного козацького лідера та впливового громадсько-політичного діяча Петра Конашевича-Сагайдачного - а він гетьманував (з...
-
Історія України - Литвин В. М. - Соціокультурний розвиток Київської Русі
Хрещення Київської Русі зумовило чимало важливих зрушень у духовній, політичній та економічній сферах, внесло нове розуміння етики та моралі, дало...
-
Історія України - Литвин В. М. - Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави
Політична дезінтеграція руських князівств, викликана як розростанням князівської родини, усвідомлення представниками окремих її гілок власної...
-
Історія України - Литвин В. М. - Князювання Вітовта. Городельська унія 1413 р
На рубежі 80-90-х рр. XIV ст. проти Кревської унії виступила знать Литви та Чорної Русі - історичної області, що була ядром формування Великого...
-
Визрівання передумов і початок громадянського протистояння в Україні Сходження з політичної арени України гетьмана Богдана Хмельницького збіглося в часі...
-
Визрівання передумов і початок громадянського протистояння в Україні Сходження з політичної арени України гетьмана Богдана Хмельницького збіглося в часі...
-
За формою своїх політико-державних зв'язків Литовське князівство аж до кінця XIV ст. більшою мірою підходило під кваліфікацію федерації земель-князівств....
-
Історія України - Литвин В. М. - Галицько-Волинська Русь наприкінці XIII - першій половині XIV ст
По смерті короля Данила 1264 р. номінальним правителем Галицько-Волинської держави став його молодший браті номінальний співправитель Василько Романович....
-
Історія України - Литвин В. М. - Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича
До кінця XI ст. волинські та прикарпатські землі утворювали суцільну адміністративну одиницю, що підпорядковувалася безпосередньо київському княжому...
Історія України - Литвин В. М. - Гетьманат після Полтавської катастрофи 1709 р. Гетьманування І. Скоропадського