Історія України - Литвин В. М. - Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір
Наприкінці жовтня 1658 р. російські війська під командою воєводи Ромодановського вдерлися в Україну. Оскільки на Лівобережжі козацькі полки напередодні зими були розпушені по домівках, воєводі вдалося дуже швидко оволодіти Говтвою, Миргородом, Лубнами та іншими містами. Незважаючи на присутність в обозі Ромодановського представників анти гетьманської опозиції, російські війська поводять себе як на цілковито ворожій землі. Від їх рук зазнають пограбувань і знищень цілий ряд населених пунктів і навіть православний Лубенський Мгарський монастир.
Жорстокі бої розгортаються під Ппритиком і Варвою, де відсіч Ромо-дановському організовують наказний гетьман Григорій Гуляницький, полковники Петро Дорошенко, Оникій Силич та генеральний обозний Іван Скоробагатько. Не зумівши здолати козацькі полки, перед наступом зими царський воєвода виводить свої війська на прикордонну з Бєлгородшиною територію, завершуючи таким чином першу фазу українсько-російської війни.
Після зимової перерви московське керівництво перекидає на український театр бойових дій просто таки величезну армію. За одними підрахунками, в розпорядженні князя О. М. Трубецького, котрому було доручено ведення війни з І. Виговським, було близько 100 тисяч вояків, за іншими - 150, а ще за іншими - 200 тисяч війська.
Вирушивши з Путивля на початку квітня 1659 р., по дорозі Трубецькой об'єднався з військами бєлгородського воєводи Ромодановського та проголошеного в обозі останнього наказним гетьманом України Івана Безпалого і на кінець місяця підійшов до Конотопа, де з військами засів Г. Гуляницький (всього близько 4 тисяч козаків). Останньому, незважаючи на катастрофічну недостачу людей, все ж вдалося організувати надзвичайно ефективну оборону міста, вдало поєднавши відбиття приступів зі сміливими й несподіваними власними вилазками.
Героїчна оборона Конотопа дала змогу гетьману Виговському мобілізувати сили. В його розпорядженні була символічна допомога від короля Речі Посполитої - близько 5 тисяч жовнірів під командою коронного обозного А. Потонького, а також козацькі полки та наймані загони молдаван, німців, поляків - загалом понад 55 тисяч війська. Крім того, на допомогу прибула кримська орда на чолі з ханом чисельністю близько 40 тисяч вояків. Саме цими силами Виговський завдав супротивнику нищівної поразки, змусивши Трубецького табором відходити до російського кордону. У боях під стінами Конотопа загинуло близько 4 тисяч козаків і 6 тисяч татар. Загальні втрати армії Трубецького склали від 40 до 55 тисяч вбитими і полоненими.
Незважаючи на військову перемогу, позиції Виговського в Україні невпинно слабшали. Початок було покладено вже повідомленням про умови, на яких польський сейм ратифікував угоду 1658 р. Ще більше авторитет Виговського впав під час виходу татарських орд з України. Адже, ясна річ, що, незважаючи на те, що основну масу ясиру цього разу ординці вивели з території Росії (у прикордонній смузі було розорено 18 міст із повітами, спалено близько 5 тисяч дворів і виведено до Криму понад 25 тисяч бранців), не уникнули трагічної долі й мешканці значних територій козацької України, через які проліг шлях Мехмед-Герея та його військ.
За таких умов варто лише було гетьману розпустити війська та повернутися з Лівобережжя до Чигирина, як цілий ряд впливових козацьких старшин Лівобережної України - переяславський полковник Тиміш Цицюра, ніжинський наказний полковник Василь Золотаренко, чернігівський полковник Оникій Силич - підняли антигетьманський заколот та звернулися до князя О. М. Трубецького по допомогу. Власне, їх заклик стосувався більшою мірою запрошення царського воєводи на українські землі, адже на початок осені 1659 р. владу гетьмана тут було ліквідовано.
На середину вересня 1659 р. в таборі поблизу містечка Германівна (нині село Обухівського р-ну Київської обл.) військова рада позбавила Виговського булави. Близько 23-24 вересня в Білій Церкві відбулася нова рада, яка гетьманом Війська Запорозького проголосила Юрія Хмельницького.
Прийшовши до влади, молодий Хмельницький зіткнувся з цілим рядом важливих і водночас вельми важких для розв'язання проблем. Передовсім необхідно було якимось чином залагоджувати зовнішньополітичні справи. Адже на Лівобережжя вступили закликані тамтешніми козацькими лідерами російські війська, яким вдалося поновити свій контроль над більшою частиною цього регіону. На Правобережжі, хоч і менш чисельні, стояли польські підрозділи, а, крім того, Україну ще й зв'язував з Річчю Посполитою унійний договір 1658 р. Непередбачуваною була й реакція кримського керівництва на повідомлення про відсторонення від гетьманства їхнього союзника Івана Виговського. Враховуючи складність геополітичних реалій, уряд Ю. Хмельницького намагається реалізовувати політику лавірування поміж Москвою та Варшавою, граючи на наявних у їхніх відносинах суперечностях.
Спираючись на досвід союзних відносин 1654-1657 рр. та намагаючись не повторити допущених помилок, старшина ретельно готується до українсько-російських переговорів і до їх початку виробляє свій проект - так звані Жердівські статті. В основній своїй масі вони повторювали положення українського проекту від 17 лютого 1654 р. Зроблені ж доповнення мали гарантувати суверенні права Гетьманату.
27 жовтня у Переяславі відбулася Генеральна рала, на якій князю О. Трубецькому, користуючись правом сильнішого, вдалося не лише відхилити проект, запропонований українською стороною, а й нав'язати цілий ряд положень, які суттєво обмежували український суверенітет у порівнянні з тими межами, що їх визначав договір 1654 р. Під виглядом так званих "Прежних статей" Богдана Хмельницького гетьману було нав'язано сфальшовані положення договору 1654 р. Зокрема, російська сторона змінила процедуру проведення гетьманської слекпії. Якщо раніше козацтво мало право вільного вибору й було зобов'язане лише інформувати царя про його результати, то відтепер для того, аби легітимізувати свою владу, новообраний гетьман повинен був обов'язково їхати в Москву, де цар мав вручити йому жалувану грамоту та гетьманські клейноди. Крім того, було внесено положення про підпорядкування українського духовенства московському патріарху. Було також заборонено зовнішньополітичну діяльність гетьманського уряду без відповідного на те указу.
Ще більше обмежували суверенітет України так звані "Нові статті Юрія Хмельницького", що були укладені за результатами проведених у Переяславі переговорів. Ними гетьману заборонялося без дозволу царя починати війну чи укладати мир з будь-якою державою, надавати кому-небудь військову допомогу. Війську Запорозькому заборонялося без дозволу царя переобирати гетьмана, а гетьман не мав права позбавляти влади полковників і вищих козацьких старшин без санкції загальної козацької ради. Як новообраний гетьман, так і вся старшина, були зобов'язані обов'язково складати присягу вірності московському монарху. За відмову від її принесення передбачалася смертна кара.
Загалом же Переяславський договір 1659 р. істотно понижував державно-політичний статус Гетьманату. Якщо за нормами угоди 1654 р. Українська держава зберігала за собою права політичної автономії, то тепер її статус можна охарактеризувати лише як автономію адміністративну.
Схожі статті
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-російський договір 1654 р
На початку січня 1654 р. царське посольство прибуло до Переяслава, на який вказав Хмельницький як на місце проведення переговорів та проголошення акта...
-
Історія України - Литвин В. М. - Війна за незалежність Української держави 1649 р. Зборівський мир
Грандіозні перемоги, здобуті козацьким військом упродовж 1648 р., до невпізнання змінили Україну. Адже тріумфальне просування повсталих на захід...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі повстання 20-30-х років ХVII ст
Активна участь козацтва у відсічі турецької агресії та бойова співдружність із польським військом на полях битв Хотинської війни давали підстави...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-польські війни першої половини 1650-х рр
Наприкінці 1650 р. Ян Казимир скликав у Варшаві черговий вальний сейм, який став поворотним етапом у розвитку українсько-польських стосунків. Сейм...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розбудова Української держави наприкінці 1640-х - початку 1650-х рр
Зборівська угода 1649 р. могла стати лише тимчасовим компромісом, зважаючи на те, що ані українська сторона, ані польська не були вдоволені ухваленими...
-
Історія України - Литвин В. М. - Спроба українсько-польського примирення. Галицька угода 1658 р
Після отриманої під Полтавою перемоги над опозицією Виговському не довелося почивати на лаврах переможця. Адже невдовзі, в середині червня 1658 р., в...
-
Визрівання передумов і початок громадянського протистояння в Україні Сходження з політичної арени України гетьмана Богдана Хмельницького збіглося в часі...
-
Визрівання передумов і початок громадянського протистояння в Україні Сходження з політичної арени України гетьмана Богдана Хмельницького збіглося в часі...
-
Перша після Переяслава проба сил мала місце вже взимку 1654 р., коли на Подністров'я вдерлися коронні хоругви С. Потоцького, яким вдалося оволодіти...
-
Роки гетьманування визначного козацького лідера та впливового громадсько-політичного діяча Петра Конашевича-Сагайдачного - а він гетьманував (з...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розгортання революції та еволюція програмних вимог її лідерів
Ситуація військової катастрофи, якої Польська Корона зазнала в Україні, ускладнювалася династичною кризою. Ще напередодні Корсунської битви помер король...
-
Історія України - Литвин В. М. - Козацькі війни кінця XVI ст
Першою серйозною пробою сил козацтва як впливової військово-політичної сили Речі Посполитої стала козацька війна 1591 - 1593 pp., яку спершу очолив...
-
Історія України - Литвин В. М. - Входження Русі-України до складу Литовського князівства
Входження Русі-України до складу Литовського князівства Смерть останнього номінального представника династії Романовичів Юрія II в 1340 р., що потягла за...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 5. ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКО-РУСЬКЕ
Входження Русі-України до складу Литовського князівства Смерть останнього номінального представника династії Романовичів Юрія II в 1340 р., що потягла за...
-
Історія України - Литвин В. М. - Берестейський собор 1596 р. та проголошення церковної унії
Наприкінці XVI ст. Православна Церква на землях Речі Посполитої переживала глибоку кризу, що була викликана цілим рядом обставин, як об'єктивного, так і...
-
Історія України - Литвин В. М. - Культурно-освітнє та церковно-релігійне життя України
З другої чверті XVI ст. в більшості країн Західної та Центральної Європи набув поширення соціально-політичний та ідеологічний рух, спрямований на...
-
В економічному розвитку Європи принципові зрушення розпочинаються ще з кінця XV ст., коли в Західній Європі протікають процеси інтенсивного становлення...
-
Історія України - Литвин В. М. - Українські Степ і Лісостеп у добу раннього заліза
Початок І тис. до н. е. знаменувався поступовим утвердженням у виробничій діяльності людських спільнот, що населяли терени сучасної України, нового...
-
Історія України - Литвин В. М. - Частина 2. Україна в ранній Новий час
Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний...
-
Історія України - Литвин В. М. - Епоха енеоліту в Україні. Трипільська культура
Первісні форми відтворюючого господарства, що зародилися в епоху неоліту, отримали подальший розвиток у перехідний від кам'яного віку до епохи бронзи...
-
Історія України - Литвин В. М. - Тенденції політичного розвитку Давньоруської держави
Політична дезінтеграція руських князівств, викликана як розростанням князівської родини, усвідомлення представниками окремих її гілок власної...
-
Велике князівство Литовсько-Руське (остаточне формування території якого завершилося лише в 1520-ті рр.) на кінець XV ст. було державою...
-
Як уже відзначалося вище, віротерпимість була однією з характерних рис суспільного життя в Україні аж до середини XVI ст. Докорінних змін ситуація зазнає...
-
Загадкова смерть князя Вітовта у 1430 р. стала початком важливих політичних бродінь у державі, що були визначальними в наступні десятиліття. Насамперед...
-
У 1093 р. помер Всеволод Ярославович - останній з київських Князів, названих У заповіті Ярослава Мудрого. І таким чином, освячений авторитетом мудрого...
-
Історія України - Литвин В. М. - Господарська діяльність, суспільний лад і духовний світ слов'ян
Східнослов'янські племена населяли територію, на якій з давніх-давен розвивалося землеробство та скотарство. Слов'яни вели осілий спосіб життя, а основу...
-
Історія України - Литвин В. М. - Південна Русь після монгольського завоювання
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
Історія України - Литвин В. М. - Розділ 4.ПІДНЕСЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий...
-
Історія України - Литвин В. М. - ПЕРЕДНЄ СЛОВО ВІДПОВІДАЛЬНОГО РЕДАКТОРА
Українська історична наука кінця XX - початку XXI ст., попри матеріальну скруту й падіння суспільного престижу інтелектуальної праці в країні, переживає...
-
Історія України - Литвин В. М. - Епоха бронзи на території України
Бронзовий вік на території нашої держави тривав понад тисячу років, приблизно від XX до Х-ІХ ст. до н. е. Свою назву епоха отримала від найменування...
Історія України - Литвин В. М. - Українсько-російська війна 1658-1659 pp. та новий Переяславський договір