Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.1. Світова організація торгівлі

3.2.1. Світова організація торгівлі

Світова організація торгівлі (СОТ), що є спадкоємницею діючої з 1947 р. Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), почала свою діяльність з 1 січня 1995 р. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів (1986-1994 рр.). Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі.

Угода про заснування СОТ передбачає створення постійно діючого форуму країн-членів для врегулювання проблем, які впливають на їх багатосторонні торговельні відносини, і контролю за реалізацією угод та домовленостей Уругвайського раунду. СОТ функціонує багато в чому так само, як і ГАТТ, але при цьому здійснює контроль за більш широким спектром торговельних угод (включаючи торгівлю послугами і питання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності) і має значно більші повноваження у зв'язку з постійним удосконалюванням процедур прийняття рішень та їхнього виконання членами організації. Невід'ємною частиною СОТ в унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок.

З 1947 р. обговорення глобальних проблем лібералізації і перспектив розвитку світової торгівлі проходить у рамках багатосторонніх торговельних переговорів (БТП) під егідою ГАТТ. До 2002 р. проведено 8 раундів БТП, включаючи Уругвайський, і вже почався дев'ятий. Головним завданням цієї впливової міжнародної економічної організації є лібералізація світової торгівлі.

Основними принципами і правилами ГАТТ/СОТ є:

- торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам та послугам іноземного походження;

- регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

- відмова від використання кількісних та інших обмежень;

- транспарентність торговельної політики;

- врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т. ін.

Найважливішими функціями СОТ є:

- контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду;

- проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

- врегулювання торговельних суперечок;

- огляд національної торговельної політики країн-членів;

- технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які стосуються компетенції СОТ;

- співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Загальні переваги від членства у СОТ можна підсумувати в такий спосіб:

- створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів та послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин із країнами - членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики;

- доступ до механізму СОТ врегулювання суперечок, що забезпечує захист національних інтересів і в такий спосіб усунення дискримінації;

- можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у БТП при виробленні нових правил міжнародної торгівлі.

Усі країни - члени СОТ беруть зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди" (БТУ). Таким чином, з правового погляду система СОТ - це своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється приблизно 97 % усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більше 50 БТУ й інших правових документів, основними з яких є Угода про створення СОТ і додані до неї БТУ. Це:

1. Багатосторонні угоди:

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1947р. Визначає основи режиму торгівлі товарами, права і зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Угода про сільське господарство. Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування мір державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі;

- Угода про текстиль та одяг. Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом;

- Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Визначає умови застосування мір санітарного і фітосанітарного контролю;

- Угода про технічні бар'єри у торгівлі. Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації;

- Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи. Містить обмеження застосування мір, що заохочують споживання вітчизняних товарів у зв'язку з капіталовкладенням;

- Угода про застосування статті VII ГАТТ 1994 р. (митна оцінка товарів). Визначає правила оцінки митної вартості товарів;

- Угода про перед відвантажу вальну інспекцію. Визначає умови проведення передвідвантажувальних інспекцій;

- Угода про правила визначення походження. Визначає принципи походження товарів;

- Угода про процедури ліцензування імпорту. Встановлює процедури і форми ліцензування імпорту;

- Угода про субсидії та компенсаційні заходи. Визначає умови і процедури застосування субсидій та заходів, спрямованих на боротьбу із субсидуванням;

- Угода про застосування статті VI ГАТТ 1994 р. (анти-демпінг). Визначає умовні процедури застосування заходів протидії демпінгу;

- Угода про захисні заходи. Визначає умови і процедури застосування заходів протидії зростаючому імпорту;

- Генеральна угода про торгівлю послугами. Визначає засади режиму торгівлі послугами, права й зобов'язання членів СОТ у цій сфері;

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Визначає права й зобов'язання членів СОТ в галузі захисту інтелектуальної власності;

- Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок. Встановлює умови і процедури врегулювання суперечок між членами СОТ у зв'язку з виконанням ними зобов'язань з всіх угод СОТ;

- Механізм щодо огляду торговельної політики. Визначає умови й загальні параметри огляду торговельної політики членів СОТ.

2. Багатосторонні торговельні у годи з обмеженою кількістю учасників:

- Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою. Визначає зобов'язання сторін щодо лібералізації торгівлі в цьому секторі;

- Угода про державні закупки. Встановлює процедури допуску іноземних компаній до національних систем закупок відповідно до державних потреб.

Друга частина пакета документів Уругвайського раунду (крім Додатків 1-4) складається з рішень і декларацій міністрів, прийнятих за підсумками міністерської наради в Марракеші (1994 р.), а також інших Домовленостей, У цих документах формулюються додаткові умови і правила, які приймають країни - члени СОТ. З урахуванням переліків національних зобов'язань щодо доступу на ринки товарів і послуг, повний пакет документів СОТ нині становить близько 30 тис. сторінок. Є також так звані секторальні тарифні ініціативи ("нульовий варіант", "гармонізація торгівлі хімічними товарами", "інформаційні технології"), у яких на добровільний основі бере участь лише частина країн - членів СОТ (в основному це розвинені держави). Пакет документів Уругвайського раунду не є догмою, у рамках СОТ постійно йде робота з удосконалювання угод з урахуванням практичного досвіду їхньої імплементації і тенденцій розвитку світової торгівлі з метою вирішення проблем, що виникають. СОТ постійно еволюціонує і в її діяльність включаються нові актуальні питання.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, що поєднує представників всіх учасників організації. Сесії конференції проходять не рідше одного разу в два роки. На них обговорюються і приймаються рішення щодо принципових питань, пов'язаних з пакетом угод Уругвайського раунду.

Структура і функції

Між сесіями Конференцій міністрів у міру необхідності (8-10 разів на рік) для вирішення поточних і процедурних питань скликається Генеральна рада, що складається з представників усіх учасників організації. Крім того, Генеральна рада адмініструє діяльність Органу з врегулювання суперечок та Органу з огляду торговельної політики. Конференція міністрів СОТ засновує Комітет з торгівлі і розвитку, Комітет з обмежень з метою забезпечення рівноваги платіжного балансу, Комітет з бюджету, фінансів та адміністрації, а також Комітет з торгівлі і навколишнього середовища, Комітет з регіональних торговельних угод і низку інших органів. Конференція міністрів (чи Генеральна рада) призначає Генерального директора СОТ. З 1999 р. по вересень 2002 р. ним був Майк Мур, екс-прем'єр-міністр Нової Зеландії. Однак термін повноважень Ген-директора скорочений до трьох років і у вересні 2002 р. його замінив Супачай Паничпакді, який був віце-прем'єр-міністром Таїланду. Під керівництвом Генеральної ради працюють Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами і Рада з ТРШС, а також ряд інших органів. У рамках цих рад засновані Комітети з Угод і переговорні групи, членство в яких відкрито для всіх учасників СОТ. Також функціонують інші спеціалізовані органи. Виконавчим органом організації є Секретаріат СОТ в Женеві (Швейцарія), у структурних підрозділах якого зайнято 500 осіб. Робочі мови СОТ - англійська, французька та іспанська. Бюджет організації на 2001 р. становив 134 млн швейцарських франків (близько 90 млн дол. США).

Прийняття рішень

У СОТ практикується прийняття рішень на основі консенсусу, хоча де-юре передбачене голосування. Тлумачення положень угод щодо товарів, послуг, ТРШС, звільнення від прийнятих зобов'язань (вейвер) приймаються 3/4 голосів. Виправлення, що не стосуються прав і зобов'язань учасників, а також прийняття нових членів, вимагають 2/3 голосів (на практиці, як правило, консенсусом).

Членство

Відповідно до Угоди про створення СОТ, країнами - засновниками організації стали всі Договірні Сторони - учасники ГАТТ (128 держав), які надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду. В наш час повноправними учасниками СОТ є 150 держав. Більше 30 держав мають статус спостерігача у СОТ. Переважна більшість із них, у тому числі Росія, Саудівська Аравія, Алжир, Україна, Казахстан та інші держави СНД (крім Туркменії), знаходяться на різних стадіях приєднання до СОТ. Крім цього, понад 60 міжнародних організації мають статус спостерігача в різних структурах СОТ, у т. ч. ООН, ЮНКТАД, МВФ, МВРР, регіональних угрупованнях, товарних асоціаціях. Під егідою ЮНКТАД/СОТ діє Міжнародний торговий центр (МТЦ), який сприяє країнам, що розвиваються, у світовій торгівлі. В табл. 3.1 наведена інформація про країни - члени СОТ.

Таблиця 3.1. Члени СОТ та країни-спостерігачі станом на 11 січня 2007 р.

Держава

Дата вступу

1

2

Австралія

1 січня 1995

Австрія

1 січня 1995

Албанія

8 вересня 2000

Ангола

23 листопада 1996

Антигуа і Барбуда

1 січня 1995

Аргентина

1 січня 1995

Бангладеш

1 січня 1995

Барбадос

1 січня 1995

Бахрейн

1 січня 1995

Беліз

1 січня 1995

Бельгія

1 січня 1995

Бенін

22 лютого 1996

Болгарія

1 грудня 1996

Болівія

12 вересня 1995

Ботсвана

31 травня 1995

Бразилія

1 січня 1995

Бруней-Даруссалам

1 січня 1995

Буркіна-Фасо

3 червня 1995

Бурунді

23 липня 1995

Великобританія

1 січня 1995

Венесуела

1 січня 1995

В'єтнам

11 січня 2007

Вірменія

5 лютого 2003

Габон

1 січня 1995

Гаїті

30 січня 1996

Гайана

1 січня 1995

Гамбія

23 жовтня 1996

Гана

1 січня 1995

Гватемала

21 липня 1995

Гвінея

25 жовтня 1995

Гвінея-Бісау

31 травня 1995

Гондурас

1 січня 1995

Гонконг

1 січня 1995

Гренада

22 лютого 1996

Греція

1 січня 1995

Грузія

14 червня 2000

Данія

1 січня 1995

Демократична Республіка Конго

1 січня 1997

Джибуті

81 травня 1995

Домініка

1 січня 1995

Домініканська Республіка

9 березня 1995

Еквадор

21 січня 1996

Естонія

13 листопада 1999

Європейське Співтовариство

1 січня 1995

Єгипет

30 червня 1995

Замбія

1 січня 1995

Зімбабве

5 березня 1995

Ізраїль

21 квітня 1995

Індія

1 січня 1995

Індонезія

1 січня 1995

Ірландія

1 січня 1995

Ісландія

1 січня 1995

Іспанія

1 січня 1995

Італія

1 січня 1995

Йорданія

11 квітня 2000

Камбоджа

13 жовтня 2004

Камерун

13 грудня 1995

Канада

1 січня 1995

Катар

13 січня 1996

Кенія

1 січня 1995

Киргизстан

20 грудня 1998

Китай

11 грудня 2001

Кіпр

30 липня 1995

Колумбія

30 квітня 1996

Конго

27 березня 1997

Корея

1 січня 1995

Коста-Рика

1 січня 1995

Кот-д 'Івуар

1 січня 1995

Куба

20 квітня 1995

Кувейт

1 січня 1995

Латвія

10 лютого 1999

Лесото

81 травня 1995

Литва

81 травня 2001

Ліхтенштейн

1 вересня 1995

Люксембург

1 січня 1995

Маврикій

1 січня 1995

Мавританія

31 травня 1995

Мадагаскар

17 листопада 1995

Макао

1 січня 1995

Македонія

4 квітня 2003

Малаві

31 травня 1995

Малайзія

1 січня 1995

Малі

31 травня 1995

Мальдівські острови

31 травня 1995

Мальта

1 січня 1995

Марокко

1 січня 1995

Мексика

1 січня 1995

Мозамбік

26 серпня 1995

Молдова

27 липня 2001

Монголія

29 січня 1997

М'янма

1 січня 1995

Намібія

1 січня 1995

Непал

23 квітня 2004

Нігер

13 грудня 1996

Нігерія

1 січня 1995

Нідерланди

1 січня 1995

Нікарагуа

3 вересня 1995

Німеччина

1 січня 1995

Нова Зеландія

1 січня 1995

Норвегія

1 січня 1995

Об'єднані Арабські Емірати

10 квітня 1996

Оман

9 листопада 2000

Пакистан

1 січня 1995

Панама

6 вересня 1997

Папуа-Нова Гвінея

9 червня 1996

Парагвай

1 січня 1995

Перу

1 січня 1995

Південна Африка

1 січня 1995

Польща

1 липня 1995

Португалія

1 січня 1995

Руанда

22 травня 1996

Румунія

1 січня 1995

Сальвадор

7 травня 1995

Саудівська Аравія

11 грудня 2005

Свазіленд

1 січня 1995

Сенегал

1 січня 1995

Сент-Вінсент і Гренадіни

1 січня 1995

Сент-Кітс і Невіс

21 лютого 1996

Сент-Лусія

1 січня 1995

Сінгапур

1 січня 1995

Словаччина

1 січня 1995

Словенія

30 липня 1995

Соломонові острови

26 липня 1996

Сполучені Штати Америки

1 січня 1995

Суринам

1 січня 1995

Сьєрра-Леоне

23 липня 1995

Таїланд

1 січня 1995

Тайвань

1 січня 2002

Тайпей (Китай)

1 січня 2002

Танзанія

1 січня 1995

Того

31 травня 1995

Трінідад і Тобаго

1 березня 1995

Туніс

29 березня 1995

Туреччина

26 березня 1995

Уганда

1 січня 1995

Угорщина

1 січня 1995

Уругвай

1 січня 1995

Фіджі

14 січня 1996

Філіппіни

1 січня 1995

Фінляндія

1 січня 1995

Франція

1 січня 1995

Хорватія

30 листопада 2000

Центральноафриканська Республіка

31 травня 1995

Чад

19 жовтня 1996

Чехія

1 січня 1995

Чилі

1 січня 1995

Швейцарія

1 липня 1995

Швеція

1 січня 1995

Шрі-Ланка

1 січня 1995

Ямайка

9 березня 1995

Японія

1 січня 1995

Процедура приєднання до Світової організації торгівлі

Вироблена за півстоліття існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів. Як засвідчує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому б-7 років. Усі зазначені нижче процедури приєднання повністю поширюються і на Україну. На першому етапі в рамках спеціальних Робочих груп (РГ) відбувається детальний розгляд на багатосторонньому рівні економічного механізму і торговельно-політичного режиму країни, що приєднується, на предмет їхньої відповідності нормам і правилам СОТ. Після цього починаються консультації і переговори про умови членства країни-здобувача в цій організації. Консультації і переговори, як правило, проводяться на двосторонньому рівні з усіма зацікавленими країнами - членами РГ. Насамперед переговори стосуються "комерційно значущих" поступок, що країна, яка приєднується, буде готова надати членам СОТ щодо доступу на її ринок товарів і послуг, а також щодо формату і термінів прийняття на себе зобов'язань за Угодами, які випливають із членства у СОТ. У свою чергу країна, що приєднується, як правило, дістає права, якими володіють і всі інші члени СОТ, що практично буде означати припинення її дискримінації на зовнішніх ринках. Хоча, наприклад, Китай не зміг домогтися отримання всіх цих прав у повному обсязі. У разі протиправних дій з боку будь-якого члена організації, будь-яка країна зможе звертатися з відповідною скаргою до Органу із врегулювання суперечок (ОВС), рішення якого обов'язкові для безумовного виконання на національному рівні кожним учасником СОТ. Відповідно до встановленої процедури результати всіх проведених переговорів щодо лібералізації Доступу до ринків та умови приєднання оформляються такими офіційними документами:

- Звіт Робочої групи, де викладено повний пакет прав і зобов'язань, які країна-здобувач візьме на себе за підсумками переговорів;

- Список зобов'язань за тарифними знижками у сфері товарів і за рівнем підтримки сільського господарства;

- Перелік специфічних зобов'язань за послугами;

- Список вилучень із РНС;

- Протокол про приєднання, що юридично оформляє досягнуті домовленості на двох - і багатосторонніх рівнях.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ є приведення їхнього національного законодавства і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень пакета угод Уругвайського раунду. На заключному етапі приєднання відбувається ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача всього пакета документів, погодженого в рамках Робочої групи і затвердженого Генеральною радою. Після цього зазначені зобов'язання стають частиною документів СОТ і національного законодавства, а сама країна-кандидат отримує статус члена СОТ.

Держави-спостерігачі: Афганістан, Алжир, Андорра, Азербайджан, Багамські острови, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Вануату, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Ємен, Ірак, Іран, Кабо - Верде (острови Зеленого Мису), Казахстан, Лаос, Ліван, Лівія, Російська Федерація, острови Самоа, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Тонга, Україна, Узбекистан, Чорногорія.


Схожі статті




Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - Кириченко O. A. - 3.2.1. Світова організація торгівлі

Предыдущая | Следующая