Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - ВИСНОВКИ
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що діяльність держави в гуманітарній сфері здійснюється у двох напрямах: захист співвітчизників за кордоном і забезпечення прав етнічних меншин в Україні. Дослідження проблеми дає підстави стверджувати про досить низький рівень системи захисту прав українських громадян за кордоном. Передусім це стосується країн - найближчих географічних сусідів, де наші співвітчизники часто полишені напризволяще, не мають громадянських прав. Досі на міждержавному рівні не відпрацьовано механізму наймання на роботу українських громадян у Росії та інших країнах СНД, не вироблено засад їхнього страхування, медичного обслуговування, соціального захисту, немає схем кількісних і якісних характеристик працівників за кордоном. У цьому зв'язку Україні необхідно ратифікувати низку міжнародних конвенцій стосовно правового статусу трудівників-мігрантів, моряків та інших категорій громадян, а також визначити на законодавчому рівні концепцію міграційної політики України.
Урядові структури, на які покладено відповідальність і впровадження законодавчих рішень, не приділяють достатньої уваги питанням етнічних меншин в Україні і співвітчизників за кордоном.
З погіршенням демографічної ситуації в країні потребує перегляду і спрощення низка питань щодо отримання українського громадянства.
Неадекватне сприйняття загроз національній безпеці в етнонаціональній та релігійній сферах може провокувати внутрішні конфлікти й соціальні вибухи (несанкціоноване захоплення землі представниками кримськотатарського населення, боротьба релігійних громад за власність храмів, невдоволення представниками національних меншин внутрішньою політикою Української держави тощо). Потенційна загроза таких явиш вимагає своєчасних політико-правових дій владних структур. Одним із засобів запобігання цим загрозам є своєчасна підготовка до них, прогнозування розгортання конфлікту, чому сприятиме відповідна розробка теоретичних положень та аналіз вірогідного виникнення.
Глибокі соціально-економічні зміни в суспільствах пострадянських країн сприяли появі нових або оновлених еліт, відродженню національної свідомості. Водночас нерідко спостерігається повернення до націоналізму як інструменту відстоювання власних інтересів. Це неминуче призводить до сутичок між різними етнічними угрупованнями, що може перерости в конфлікти різного масштабу та інтенсивності. За ступенем інтенсивності конфлікти можна поділити на кілька груп. Першу групу формують протистояння, пов'язані з тривалими антагоністичними відносинами етнічних груп, які можуть перерости у збройні сутички (наприклад вірмено-азербайджанський). До другої групи можна віднести протистояння, сформовані тривалим періодом відчуженості, що не призводить у кінцевому підсумку до відвертого насильства (приклад: грузинсько-абхазький, грузинсько-осетинський, молдовсько-придністровський конфлікти тощо).
Третя група конфліктів може бути віднесена до так званих завуальованих протистоянь, які сформувалися в результаті співіснування націй і народностей у межах СРСР. До четвертої групи конфліктів належать відносини між репресованими націями, що повертаються на рідні землі, та тими етносами, що населяють регіон (в Україні - повернення кримських татар або німців, у
Росії - повернення чеченців). Для гіпотетичних міжетнічних конфліктів характерними є такі форми: протистояння етнічних меншин, що постійно проживають на території, і протистояння між націями, що повертаються, та етносами, що проживають у регіоні.
Одним із чинників зовнішньополітичного вектора РФ є наявність у державах Співдружності етнічних росіян, чисельність яких сягає 25 млн. осіб (з них більш як 8 млн. - в Україні). Росія покладає на співвітчизників особливі надії, вбачаючи в них джерело посилення своєї державності. Тенденційне ставлення РФ до співвітчизників простежується у формуванні законодавчої бази щодо закріплення і розширення їхніх прав, у тому числі й нових змін до закону про громадянство. Досвід Росії стосовно залучення співвітчизників до повернення на батьківщину становить значний інтерес.
Наступним комплексом питань економічної і гуманітарної сфери є міграція населення, що також перебуває у площині постійних загроз Україні. На переконання дослідників демографічних процесів, саме міграція сприятиме розвиткові країн Співдружності, тому цей процес має постійну підтримку для розвитку від державних структур деяких країн. Активний переустрій пострадянського простору в першій половині 90-х років призвів до того, що представники нетитульних націй у пошуках безпеки залишали країни СНД й за відсутності явних зіткнень на національному грунті. Тобто проголошена но-воствореною державою політика відродження корінної нації часто призводила до виїзду з країни представників інших національностей. Активні етнонаціональні міграційні процеси другої половини 90-х років набувають ознак економічних міграцій на пострадянському просторі. Особливо яскраво цей процес простежувався на прикладі міграційних потоків між Україною і Росією: економічні труднощі в Українській державі спричинили сплеск економічної міграції в РФ. Росія є найпривабливішим центром для трудової міграції країн Співдружності. Зауважимо, що російська політика щодо залучення іноземних громадян як трудових ресурсів вже набула більш-менш чітких обрисів і поступово входить у правове русло.
Причиною цього є передусім криміналізація суспільного життя, яка посилюється відсутністю соціальних гарантій, вивезенням значних коштів за кордон. За даними МВС Росії, іноземці щорічно вивозять за кордон до 15 млрд. доларів без стягнення податків. Особливу увагу РФ приділяє мешканцям українських регіонів, де кількісно переважають етнічні росіяни, - Криму та розвинутим промисловим регіонам України (Донецька, Харківська, Дніпропетровська області). Хоча в Україні створена міжвідомча робоча група з питань сприяння переселенню в Україну громадян, що проживають у Росії, кількість переселенців, що виїхали на постійне проживання в Росію, неухильно зростає, за темпами набагато випереджаючи такий самий показник щодо переселенців в Україну.
Головною причиною розгортання етноконфліктів є економічна ситуація в країні проживання меншини. Негативним чинником є низький ВВП загалом по країні, а також розбіжності у розвитку й забезпеченні регіонів (заможні - бідні). Поштовхом до безпосереднього протистояння передусім є складові культурно-національної ідентичності національної групи. Тут і статус титульної мови та мови національних меншин, й історичний досвід власного державотворення тощо.
Досить складним питанням є запобігання і своєчасне врегулювання міжетнічного протистояння, в чому Українська держава, безперечно, має певні досягнення. Серед превентивних заходів - зондування ситуації в регіоні, передбачення вірогідних моделей етноконфлікту і, нарешті, усунення причин, шо породжують конфлікт. Щоб запобігти небажаним сценаріям розвитку, створюються умови для всебічного розвитку національних меншин, зміцнюється законодавча база в національному питанні.
Національна безпека Української держави визначається як захист життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства й держави, забезпечення сталого розвитку суспільства, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам. З огляду на це міграційна політика дер-жав-сусідів, спрямована на залучення українських громадян як трудових ресурсів, становить певні загрози стабільності Української держави. Зазначене є джерелом не тільки погіршення економічного становища в країні, а й загострення демографічної ситуації. Зважаючи на це, Україна вживає заходів з попередження можливих етнозіткнень як усередині держави, так і за її межами, працює на випередження ситуації розгортання конфлікту до небезпечної стадії. Несвоєчасне розв'язання зазначених проблем породжує не тільки демографічні і фізичні, а й гуманітарні та ідеологічні загрози, у тому числі й зневіру в захисті держави, зростання недовіри і розчарування в її політиці. Все це може негативно позначитися на внутрішньополітичному житті України та її зовнішньополітичному іміджеві.
На особливу увагу в цьому зв'язку заслуговує робота вітчизняних ЗМІ. Для підвищення ефективності інформаційного захисту Україна посилює інформаційну присутність за кордоном, розширює радіомовлення на зарубіжжя, впроваджує програми телевізійного іномовлення, створює мережу супутникового зв'язку, поліпшує матеріально-технічну базу інформаційних служб та ін. Водночас потребують удосконалення міжнародні договірно-правові засади в галузі засобів масової інформації.
Схожі статті
-
ГЛАВА 7. МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТНОПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 7.1 Українські трудові мігранти і співвітчизники за кордоном 7.2 Національна...
-
Своєрідну загрозу безпеці України може становити політика сусідніх держав, які під приводом захисту прав співвітчизників втручаються у внутрішні справи...
-
ГЛАВА 7. МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТНОПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 7.1 Українські трудові мігранти і співвітчизники за кордоном 7.2 Національна...
-
ГЛАВА 7. МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЕТНОПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 7.1 Українські трудові мігранти і співвітчизники за кордоном 7.2 Національна...
-
Для менталітету українців в історичній ретроспективі прикметною була перевага загальнолюдських інтересів над особистими, приватними інтересами. Тобто...
-
ГЛАВА 4. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 4.1. Захист суверенності й цілісності Української держави 4.2. Наслідки пострадянської...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Заходи щодо посилення СНД
Дезінтеграційні й децентрові процеси в СНД дедалі більше даються взнаки. І цьому підтвердженням є скорочення товарообігу між учасниками формування,...
-
ГЛАВА 4. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 4.1. Захист суверенності й цілісності Української держави 4.2. Наслідки пострадянської...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - 7.3. Інформаційний імідж України
Важливим чинником у реалізації міжнародно-правових норм щодо захисту прав і свобод громадянина України на території держави та за її межами відіграє...
-
ГЛАВА 4. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 4.1. Захист суверенності й цілісності Української держави 4.2. Наслідки пострадянської...
-
ГЛАВА 2. ДВОСТОРОННЄ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Західноєвропейські сусіди України: Польша, Угорщина,...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Українсько-польські відносини
ГЛАВА 2. ДВОСТОРОННЄ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Західноєвропейські сусіди України: Польша, Угорщина,...
-
ГЛАВА 2. ДВОСТОРОННЄ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Західноєвропейські сусіди України: Польша, Угорщина,...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Програма "Закордонне українство"
Українська держава проводить роботу із зарубіжними українцями за національною програмою "Закордонне українство". Створено певні правові засади для...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Росіяни України
За даними всеукраїнського перепису населення 2002 р. в Україні проживає 8334,1 тис. росіян, що становить 17,3 % усього населення. Це найчисленніша у...
-
Яскравою сторінкою в міжнародне демократичне життя вписалася історія створення та діяльності Адміністрації ООН з допомоги і відтворення (ЮНРРА)....
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - 3.3. Партнерство з НАТО: сьогодення і майбутнє
Співробітництво України з НАТО є складовою реалізації європейського вибору Української держави. Хоча НАТО створено з метою колективної оборони (ст. 51...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Нерозв'язані питання власності
Питання власності колишнього СРСР охоплюють ядерну зброю, валютні та золоті запаси, нерухомість, історичні цінності тощо. В "Основних напрямах зовнішньої...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Розділ II. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
ГЛАВА 2. ДВОСТОРОННЄ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Західноєвропейські сусіди України: Польша, Угорщина,...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - 1.2. Чинники формування зовнішньополітичних засад
Засади, на яких Україна втілює в життя свій зовнішньополітичний курс, грунтуються на дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права,...
-
Україна зробила європейський вибір перспективного розвитку. Наша держава орієнтується на розвинуті держави світу, у яких можна запозичити економічний...
-
Румунія - країна Південно-Східної Європи, з якою межує Україна. Румунія визнала незалежність України 8 січня 1992 p., і вже 1 лютого 1992 р. в м. Давосі...
-
(19 червня 2003 р.) Цей Закон відповідно до пункту 17 частини першої статті 92 Конституції України визначає основні засади державної політики,...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Можливі наслідки розширення ЄС для України
Втрати України від розширення ЄС, за деякими оцінками, можуть досягти 1 млрд. євро. Йдеться про очікувані значні випробування українських експортерів...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - 3.2. Європейський вибір України
Формування оновленої України збіглося в часі з усесвітнім процесом глобалізації. Поряд із позитивними змінами глобалізація зробила всі країни більш...
-
3.1. Україна у європейській системі безпеки і співробітництва 3.2. Європейський вибір України 3.3. Партнерство з НАТО: сьогодення і майбутнє 3.4....
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - Республіка Туркменістан
Українсько-туркменським відносинам Україна приділяє особливу увагу, оскільки вбачає в них стратегічні важелі альтернативних джерел постачання газу....
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - 5.1. Україна і Республіка Білорусь
5.1 Україна і Республіка Білорусь 5.2 Українсько-молдовські відносини 5.3 Кавказький вектор української політики 5.4 Азіатські республіки СНД в політиці...
-
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - ГЛАВА 5. КРАЇНИ СНД В ПОЛІТИЦІ УКРАЇНИ
5.1 Україна і Республіка Білорусь 5.2 Українсько-молдовські відносини 5.3 Кавказький вектор української політики 5.4 Азіатські республіки СНД в політиці...
-
Із Постанови Верховної Ради України "Про Основні напрями зовнішньої політики України" (2 липня 1993 р.) У зв'язку з особливістю історичного розвитку і...
Зовнішня політика України - Чекаленко Л. Д. - ВИСНОВКИ