Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.7. Поява змішаних банків у Бельгії
Промислова експансія Бельгії на початку XIX ст. була пов'язана з формуванням банківського апарату, який відігравав не меншу роль, ніж кредитні установи Франції і банки Німеччини, в забезпеченні необхідного капіталу для модернізадії та експансії ключових секторів промисловості. Проте цей процес не відображав спокійну та обмірковану стратегію розвитку промисловості, він багато в чому залежав від непередбачених обставин кризи 1830 р.
До революції "Сосьєте женераль", акціонерний банк, заснований у 1822 р. королем Нідерландів Віллемом І, був подібним до інших банків того періоду. Він увійшов до вже існуючої ще до його появи фінансової структури і поступово посів у ній домінуюче місце. Саме замороження дисконтних операцій щодо видобувних та металургійних компаній Ено (Ген-негау) сприяли тому, що банк почав займатися інвестиціями у промисловість та підтримувати життєспроможні підприємства для запобігання катастрофі. Банк вирішив не наполягати на виплаті боргів, а запропонував обміняти борги на акції цих підприємств, визнаючи їх як акціонерний капітал. Отже, банк опинився на новому шляху. Його безпосередні інтервенції привели до прагматичного створення промислової імперії з центром в Ено та головним ринком збуту у Франції.
Домінуюча позиція "Сосьєте женераль" в економіці Бельгії змусила політичні та фінансові кола створити якусь альтернативу цьому закладу. Для цього в 1835 р. у формі акціонерного товариства було створено Банк Бельгії; його покровителями були король Леопольд І та закордонні єврейські банкіри в особі Джеймса Ротшильда і Джонатана Бішофсхайма. Як і "Сосьєте женераль", новий банк займався фінансуванням промисловості, концентруючись, зокрема, на металургійній промисловості регіону Льєж.
Інвестиції в металургію та видобувну промисловість, спричинені будівництвом національної залізниці, значно зменшилися після кризи 1838 p., яка поставила на коліна систему, налагоджену великими банками, і посилила конкуренцію між ними. І хоча в 40-х роках XIX ст. спостерігалися поліпшення і стабілізація, ліквідації слабких місць банківської системи не відбулося.
Слабкі місця були здебільшого в структурі активів банків та їх інвестиційній стратегії. Крім довгострокових активів, які складалися з власних коштів, капітальних депозитів і резервів, банки видавали короткострокові зобов'язання на два чи три роки і мали короткострокові ресурси, які отримували від емісії банкнот і деяких видів депозитів. "Сосьєте женераль" міг використовувати депозити, покладені до його ощадних банків, а також кошти, які він тимчасово зберігав як банкір уряду. Якщо власні кошти номінально становили більше від половини ресурсів банку, то напередодні кризи 1848 р. майже половина портфеля "Сосьєте женераль" була його акціями, які ще або не були викуплені, або банк скупив їх назад з різних причин, або отримав у результаті надання контокорентного кредиту. Насправді власні кошти банку для довгострокового кредитування становили не більш як третину його ресурсів.
Щодо інвестицій, то, з одного боку, хоча Банк Бельгії і обмежувався після кризи 1838 р. короткостроковими дисконтними операціями та вексельними кредитами, його портфель містив не менше консолідованих позик промисловим підприємствам. "Сосьєте женераль", з другого боку, займався фінансуванням промисловості набагато раніше. Його дисконтні операції майже завжди передбачали довгострокові вексельні кредити, які рефінансувалися кілька разів. У такий спосіб вексельні кредити у багатьох випадках завершувалися тим, що банк отримував акції промислових компаній.
У багатьох короткострокових операціях фінансування промисловості відбувалося в двох основних формах: безпосередня участь в частині капіталу та перетворення підприємства на акціонерній основі; відкриття контокорентного кредиту групі фірм. Хоча кредити мали короткостроковий характер, вони недовго чекали на перетворення в кредити під векселі чи цінні папери компанії-боржника, що потрапляли до портфеля банку. Незважаючи на такі зусилля залучити заощадження населення, активи "Сосьєте женераль" та Банку Бельгії виявилися неліквідними, що робило їх дуже уразливими до будь-якого зменшення впевненості серед власників їх банкнот та депозиторів.
З 1835 по 1837 р. обидва банки створили спеціалізовані підрозділи, завданням яких було фінансування промисловості для залучення малих та середніх заощаджень через емісію акцій. Виявилося, що ці холдингові компанії були передчасними. Хоча їх роль у промисловому розвитку 30-х років XIX ст. не можна заперечувати, залучати заощадження населення для інвестування промисловості у такий спосіб було складно. Незважаючи на очевидний успіх таких емісій, частина акцій утримувалася для акціонерів банку, які сплачували за це тільки 10 %, і не готівкою, а цінними паперами. Багато акціонерів спекулювали на акціях, часто купуючи їх на кілька мільйонів франків. У цьому їм допомагали комерційні банки, які надавали кредити під цінні папери. Швидке зростання емісій цінних паперів призвело до ситуації, коли підозра щодо фондового ринку досягла такої точки, що фінансові холдингові компанії замість того, щоб брати ресурси на ринку капіталів, мали здебільшого покладатися на ресурси своїх материнських компаній і почали банкрутувати під тягарем промислових зобов'язань.
Напередодні кризи 1848 р. промислові інвестиції та контокорентні кредити філіям досягли рівня 40 % активів Сосьєте женераль, за винятком власних цінних паперів банку. Позики під цінні папери становили 33 % активів. Для фінансових компаній, які спеціалізувалися на емісійних та редисконтних операціях, такий великий відсоток неліквідних активів свідчив про їх уразливість до будь-якого зрушення в довірі з боку населення. Криза 1848 р. мала великий вплив на банківську систему. Інтервенція уряду та реформа грошового обігу після подій 1848 р. позбавили банки обмежень, накладених на них роллю емісійних установ, та дали змогу більшою мірою спрямувати свою діяльність на промислові інвестиції й надання комерційного кредиту. Модель змішаних банків була впроваджена в економіку Бельгії впродовж кількох десятиліть.
Отже, можна зробити висновок, що перша половина XIX ст. не заклала фундаментального підгрунтя для інновацій у банківських технологіях. Цей період характеризувався здебільшого поширенням та інтернаціоналізацією фінансових операцій і специфікацією професії банкіра. Перевага приватних банкірів, які працювали здебільшого, використовуючи свій досвід міжнародної торгівлі й контрактів, розгалуженої мережі кореспондентів і підрозділів по всій Європі, привела до того, що вони почали відігравати ключову роль у розміщенні позик урядів. У той час як в Англії банківська діяльність розвивалася, концентруючись на короткостроковому кредитуванні, на континенті банки займалися в основному інвестуванням промисловості (залізниці Франції та Німеччини, текстильна галузь та важка промисловість тощо). Криза 1848 р. виявила проблеми з ліквідністю та мобільністю капіталу. В Бельгії політика була спрямована на забезпечення економічного підгрунтя для збереження незалежності країни, що привело до становлення нового типу банківської системи, де домінували два змішаних банки. Вони відігравали ключову роль в індустріалізації Бельгії в 30-х роках XIX ст.
Схожі статті
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 7.4. Виникнення центральних банків
Завдяки практиці багатостороннього індосаменту з XVII ст. переказний вексель став засобом платежу. У XIX ст. він часто використовувався у формі...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 7.3. Поширення банківських грошей
Завдяки практиці багатостороннього індосаменту з XVII ст. переказний вексель став засобом платежу. У XIX ст. він часто використовувався у формі...
-
Хоча банкноти вже знайшли своє застосування у Великій Британії та на континенті, їх не вважали інструментом кредитування, за яким можна було одержати...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.5. Роль банків у будівництві залізниць
Хоча будівництво залізниць було результатом ініціатив приватних підприємців Англії, Бельгія, з політичних, економічних та стратегічних міркувань,...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.6. Фінансування ранньої індустріалізації
Хоча будівництво залізниць було результатом ініціатив приватних підприємців Англії, Бельгія, з політичних, економічних та стратегічних міркувань,...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.2. Банківські операції
3.2.1. Обмін грошей Операції з випробовування та обміну здійснювалися на професійній основі аргентаріями, нуммуларіями та коллек-таріями. УIV-II ст. до...
-
З ініціативи короля Франції ярмарки Ліона розширювались. Після поновлення Людовіком XI їх привілеїв у 1463 р. кількість ярмарків збільшилася з трьох до...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 4.7. Вразливі альянси банків та монархів
Основний принцип державних фінансів у середньовіччі був простим і прозорим: "Монарх повинен жити за власний рахунок". На практиці ситуація була іншою....
-
Добрим стимулом для споживчого кредиту була реприза монетарної економіки Західної Європи на місцевому рівні. Селяни й ремісники почали регулярно брати...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1.4. Банкіри та банкрутства
Трапезити, як правило, були чужоземцями в містах, де вони працювали. Арістолокос в Афінах був, можливо, єдиним банкіром, що народився вільною людиною....
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - Розділ 1. ПОХОДЖЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ
Розділ 1. ПОХОДЖЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У багатьох працях, присвячених дослідженню стародавніх термінів "банкір" і "банки", часто не було наукової...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1. Приватна банківська справа
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - Розділ 3. БАНКИ В РИМСЬКОМУ СВІТІ
3.1. Хронологія та географічне поширення банків Під Римським світом у контексті попереднього розділу треба розуміти Італію та римські провінції,...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.2.2. Державні банки
У другій половині IV ст. до н. е. за адміністрації Лікурга в Афінах з'явилися нові типи банківського закладу. Створені державною владою та керовані...
-
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 5.1. Виникнення "Монті ді п'єта"
5.1. Виникнення "Монті ді п'єта" У XV та XVI ст. приватні лихварські банки намагалися підтримувати свою фінансову діяльність на належному рівні, але...
-
5.1. Виникнення "Монті ді п'єта" У XV та XVI ст. приватні лихварські банки намагалися підтримувати свою фінансову діяльність на належному рівні, але...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1.2. Банківські операції
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Упродовж XV ст. приватні депозитні операції та жиротрансфери зазнали глибокої кризи не тільки в центральних регіонах Італії та Іспанії, а й у Німеччині...
-
Хоча депозитні банки безпосередньо перестали існувати у середньовіччі, люди продовжували надавати гроші третім особам. Так, визначні середньовічні...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 2.1.1. Хронологія та географічне поширення
2.1. Приватна банківська справа 2.1.1. Хронологія та географічне поширення Існують докази, що підтверджують наявність обмінювачів грошей та банкірів, що...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.4. Банкіри та банкрутства
Соціальний статус аргентарія у II ст. до в. е. був аналогічним статусу трапезита, який діяв у той самий період. У більшості випадків вони були новачками,...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.1. Операції банків на початку століття
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.4. Приватні банки та урядові позики
Займаючи провідне місце в галузях міжнародної торгівлі, банківської справи й промисловості, Англія впровадила банківську структуру, яка після 1830 р....
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.3. Вдосконалення британської моделі
Займаючи провідне місце в галузях міжнародної торгівлі, банківської справи й промисловості, Англія впровадила банківську структуру, яка після 1830 р....
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.2. Перевага приватних банкірів
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
8.1. Операції банків на початку століття На початку XIX ст. регулярно здійснювалися короткострокові банківські операції. Втім депозити готівкою чи в...
-
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 3.3. Організація діяльності банків
Як і в грецькому світі, банки можна знайти в більшості випадків у містах та портах, зокрема на форумі, ринках та галереях. Місця, де працювали банкіри,...
-
3.1. Хронологія та географічне поширення банків Під Римським світом у контексті попереднього розділу треба розуміти Італію та римські провінції,...
-
Використання в Північно-Західній Європі застереження "на пред'явника" не тільки сприяло переказності короткострокових торговельних інструментів, а й...
Західноєвропейський банківський бізнес - Кравець В. М. - 8.7. Поява змішаних банків у Бельгії