Вікова та педагогічна психологія - Скрипченко О. В. - Емоційно-вольові складові учіння

Майже вся навчальна діяльність пов'язана із стресами учнів і класоводів. (Стрес - від англ. напруга). Стрес виникає у людини у процесі діяльності, найбільш складних умов життя. Не є винятком і молодші школярі. Стрес у них виникає при виконанні не дуже приємного навчального завдання, при неможливості виконати його у поставлений класоводом термін, при одержанні небажаної оцінки тощо. Кожний стрес пов'язаний із витратою енергії, але не кожний негативно впливає на навчання учнів. Відносно невеликий стрес може навіть стимулювати учнів до учіння, але тут проявляються не тільки вікові, а й індивідуальні особливості дітей. У деяких молодших школярів невеликий стрес стимулює їх до швидшого закінчення навчального завдання, до появи внутрішньої впевненості в тому, що вони з успіхом виконали вказівки класовода.

Шкільний психолог має контролювати навчальний процес з метою недопущення великого рівня стресів в учнів. Корисно шкільному психологу періодично, перед виконанням учнями третього класу відносно складних навчальних завдань, приводити вправи подібні тим, які рекомендує Д. Скотт. (Діти заспокойтесь. Закрийте очі. Спокійно три рази скажемо собі "Я зможу написати диктант (чи іншу роботу). Діти, уявіть собі, що ви пишете (розв'язуєте задачу) і скажіть "Я розв'язую задачу").

Для закріплення успіху дітей у навчанні необхідно класоводу, шкільному психологу, батькам розкрити у дітей впевненість у собі, власну гідність, пам'ятаючи, що почуття впевненості є важливою ланкою у досягненні дитиною навчальної мети, поставленої класоводом. Досягнення цілі дитиною, у свою чергу, породжує у неї почуття впевненості у собі. Для того, щоб у дитини виникла впевненість у собі, важливо класоводу, шкільному психологу і батькам звертати увагу на позитивні якості дитини, яка відстає у навчанні. З певними дітьми шкільний психолог може провести індивідуальну чи групову роботу на зразок згаданої, вставляючи такі слова: "Говоріть діти: "Я зможу зробити, як би важко не було". (Діти промовляють 2-3 рази), а психолог потім говорить: Ви маєте вірити в те, що досягнете мети" тощо.

Комунікативні компоненти учіння.

Зростає значення слова, мовлення (спочатку усного, а потім писемного) вчителя і учнів у їх учбовій діяльності в міру того, як учні ними оволодівають, навчаються читати, користуватися підручником й іншими книжками.

Для молодших школярів, особливо учнів 1-II класів, характерна велика сприйнятливість до кожного слова та кожної дії вчителя. Як правило, учитель користується в учнів цього віку великим авторитетом, його вимоги дитина намагається виконати, хоч, звичайно, не завжди так, як цього вимагає вчитель. Учитель початкових класів має враховувати своє положення серед дітей його класу, здійснювати самоконтроль за своєю поведінкою, дбати про тактичне ставлення до кожного учня, розуміти переживання і прагнення дитини, пам'ятаючи, що авторитет учителя, його спілкування з класом і кожним учнем є важливою складовою успішного навчання і виховання.

Ставлення класоводів до молодших школярів деякі психологи ділять на п'ять типів. Перший - стало-позитивний тип. Класовод цього типу характеризується рівним, щирим ставленням до дітей. Другий - нестало-позитивний тип. Дії цих учителів інколи залежать від їхнього настрою і переживань, а оцінка ними особистості дитини - від рівня їх знань, поведінки, уваги. Третій - пасивно-позитивний тип. Класоводи, що відносяться до цього типу, характеризуються нечітко вираженою емоційно-позитивною спрямованістю спілкування з дітьми. Замкнутість, сухість поводження та офіційний тон класовода є в основному результатом його особистого переконання, що тільки сувора вимогливість може забезпечити успіх у навчанні та вихованні школярів. Четвертий тип - активно-негативний. Він характеризується емоційно-негативною спрямованістю взаємин учителя з дітьми. Класоводи цього типу відзначаються низьким рівнем загальної і педагогічної культури. П'ятий тип - пасивно-негативний. Класоводи цього типу відзначаються прихованою емоційно-негативною спрямованістю. У класоводів цієї групи педагогічні інтереси відсутні, або слабо розвинені, працюють вони байдуже, уникають вступати з учнями в неформальне спілкування (М. О. Березовій).

У спілкуванні з учнями класовод має надавати особливу увагу українській мові, пам'ятаючи, що в Україні протягом більше трьох століть існував не один десяток тільки офіційних указів імператорського уряду на заборону спілкування українською мовою. Спілкування молодших школярів з ровесниками і вчителем у процесі навчання сприяє їх соціалізації (засвоєнню соціальних уявлень, понять, моделей поведінки тощо).



Схожі статті




Вікова та педагогічна психологія - Скрипченко О. В. - Емоційно-вольові складові учіння

Предыдущая | Следующая