Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В. М. - 4. Місце вікової психології в системі наук

Уміння консультувати означає результативну реалізацію знань із вікової психології в практику педагогічної діяльності.

Окреслимо деякі вихідні проблеми, які пов'язують вікову психологію з іншими науками та галузями психології (загальна характеристика):

1. Вікова психологія і філософія (вивчає сутність і структуру буття, джерела й можливості людського пізнання, основи його оцінювання, сенс життя, світоглядні та пограничні проблеми, основи різних наук):

1) особливості повсякдення (кризові явища в психології вчителя та окремої дитини; домінування директивної педагогіки і демократизація школи; психологія професійного виживання в несприятливих соціально-економічних умовах; наукове знання і спрощений досвід багатьох громадян про навчально-виховний процес; психологія педагогічних стереотипів);

2) пізнання навколишньої дійсності (директивна педагогіка і психологічні особливості діяльності вчителя-жінки, учителя-чоловіка; сенс життя і вміння самопізнання; особливості вікового світосприймання);

3) доведення доцільності та правомірності використання навчально-виховних інноваційних технологій (філософія освіти та ефективність знання з вікової психології в практиці педагогічної діяльності; обгрунтування актуальності методів навчання і виховання; критичний аналіз досягнень вітчизняної психології про особливості вікового розвитку з метою виокремлення її наукових і прикладних перспектив);

4) розробка методів прогнозування розвитку особистості та інші.

2. Вікова психологія і загальна психологія (вивчає загальні закономірності розвитку психіки, методи її пізнання; є фундаментальною основою всіх галузей психологічного знання):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент, самоспостереження, аналіз продуктів діяльності, біографічний метод);

2) структура психічного (особливості вікового розвитку пам'яті, мислення, уяви, волі, почуттів, здібностей тощо);

3) природа психічного (можливості психіки, проблема обдарованості тощо) та інші.

3. Вікова психологія і генетична психологія, або психологія роз витку (вивчає об'єктивні витоки психічних явищ, перспективи їх розвитку в умовах конкретних життєвих реалій):

1) методи дослідження (спостереження, експериментально-генетичний метод);

2) динаміка психічних явищ (виникнення, становлення нових психічних механізмів);

3) вікові особливості задатків, проявів творчої діяльності;

4) вікова періодизація тощо.

4. Вікова психологія і психогенетика (вивчає роль спадковості та середовища у формуванні психічних і психофізіологічних властивостей людини):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент, самоспостереження, близнюковий метод);

2) співвідношення біологічного і соціального чинників;

3) роль генотипу тощо.

5. Вікова психологія і соціальна психологія (вивчає закономірності між особистісної взаємодії в групах та психологічні характеристики самих груп):

1) .методи дослідження (спостереження, експеримент, самоспостереження, опитування; соціометричне дослідження, парний рейтинг);

2) між особистісна взаємодія в учнівському та педагогічному середовищах (вікові особливості учнів і створення оптимального соціально-психологічного клімату в класі; особливості вікового сприймання учнями учителів; соціальні, групові, індивідуальні ролі учнів і педагогів);

3) соціальні впливи (організуючі та дезорганізуючі чинники групового впливу на окрему особистість);

4) процес спілкування (індивідуальне спілкування та спілкування в групі);

5) нормативна поведінка (типове і нетипове в поведінці; індивідуальні поведінкові прояви та їх тлумачення учнівською групою);

6) установка (попередні учнівські та батьківські уявлення про вчителя та їх вплив на процес шкільного навчання; рівень залежності особистісної позиції від громадської думки класу);

7) особистий приклад (вікові домагання та їх оцінка оточенням; формування під впливом оточення власних ідеальних образів для наслідування) тощо.

6. Вікова психологія і диференційна психологія (вивчає індивідуальні та групові відмінності в психіці та їх вплив на становлення особистості):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності);

2) образ Я;

3) самовизначення;

4) індивідуально-типологічні особливості (темперамент, характер, здібності);

5) перспективи індивідуального розвитку та інше.

7. Вікова психологія і вікова фізіологія (вивчає особливості розвитку біологічних систем організму на різних стадіях онтогенезу):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент);

2) анатомо-фізіологічні особливості (акселерація, ретарданція тощо) та психічний розвиток;

3) вплив центральної нервової системи на діяльність і поведінку;

4) статеві особливості, психічний розвиток тощо.

8. Вікова психологія і психологія праці (вивчає психологічні проблеми трудової діяльності, зокрема інженерну психологію, наприклад: особливості мотивації в прийнятті певних рішень, взаємозв'язок між досвідом і новими знаннями, логіку побудови системи аргументації):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності);

2) природа психічного в трудовій діяльності;

3) вікові особливості та ефективність трудової діяльності;

4) вікові особливості та інформаційна взаємодія людини з технікою тощо.

9. Вікова психологія і педагогіка (наука про виховання, його цілі, методи, засоби та організаційні форми; вивчає різнопланові процеси свідомого й цілеспрямованого впливу на становлення особистості):

1) методи дослідження (спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності);

2) вікові та індивідуальні особливості;

3) вікова періодизація;

4) життєвий шлях особистості;

5) обгрунтування системи вікового навчально-виховного впливу тощо.

10. Вікова психологія і педагогічна психологія:

1) інтегрована історія становлення як окремих галузей психологічного знання;

2) методи дослідження (спостереження, експеримент, самоспостереження, аналіз продуктів діяльності тощо);

3) вікові та індивідуальні особливості;

4) вікова періодизація;

5) вікові психологічні закономірності в процесах навчання і виховання (співвідношення навчання, виховання та психічного розвитку);

6) вікові особливості суб'єктів навчально-виховного впливу та психологія педагогічної діяльності тощо.

Вікова психологія пов'язана також з іншими психологічними галузями (медичною, спеціальною, порівняльною, спортивною, тендерною, психогігієною, історією психології тощо), однак це не позбавляє її права на свій предмет дослідження.

Відсутність у вчителя конкретних знань про віковий розвиток дитини дезорганізує його професійну діяльність, робить її нестерпною, оскільки заздалегідь налаштовує на невдачі, ускладнює взаємовідносини з усіма суб'єктами навчально-виховного процесу.

Отже, місце вікової психології в системі наук визначається комплексом мепірдологічних функцій:

1) теоретико-пізнавальної: пізнання психічної реальності, тобто з'ясування основних засад вікового розвитку особистості (закономірностей, чинників, умов);'

2) прогностичної: формування різнопланових прогнозів у віковому та індивідуальному розвитку;.

3) прикладної: вироблення практичних рекомендацій про шляхи реалізації наукових досягнень про віковий та індивідуальний розвиток;

4) контрольної: співвіднесення новітніх наукових знань із практикою педагогічної діяльності;

5) синтезуючої: систематизація знань інших наук про становлення особистості (філософії, педагогіки, соціології) та галузей психології (соціальної психології, експериментальної психології, психології індивідуальних відмінностей, історії психології тощо), тобто прикладна реалізація між предметних зв'язків з метою комплексного пізнання вікового та індивідуального розвитку.

Вимоги до проведення дослідження пов'язані з проблемою його якості, тому передбачають реалізацію системного підходу у вивченні психіки, тобто мають враховувати певний комплекс умов, оскільки отримана інформація може бути об'єктивною і суб'єктивною:

1) вікові та індивідуальні особливості учнів;

2) статеві відмінності учнів;

3) особливості зовнішнього середовища (діяльність експериментатора, рівень розуміння учнями інструкції для виконання завдання, особливості взаємної робочої обстановки - сприятливої чи несприятливої, температурний та світловий режими в аудиторії);

4) випадкові внутрішні (фізіологічні - стан здоров'я, втома, відчуття ситості, голоду тощо, психологічні - адаптація, мотивація, емоції, особливості навчання тощо) і зовнішні, зокрема технічні, коливання (результативність роботи апаратури, обчислювальної техніки тощо);

5) налаштованість учнів на співпрацю;

6) побудова програми дослідження (її зваженість, аргументованість, системність, доцільність);

7) збір емпіричної інформації для перевірки гіпотези;

8) кількісний та якісний аналіз отриманих даних (систематизація, класифікація, факторизація тощо);

9) необхідність прикладного змісту досліджень (фундаментальність і прогностичність).

Будь-яке дослідження, головним принципом якого є об'єктивність, має бути спрямоване на отримання додаткової інформації про віковий розвиток, яка конкретизує становлення особистості на окремо взятому віковому етапі, уникає деклараційних заяв про психологію дитини, які лише ускладнюють пізнавальну ситуацію.



Схожі статті




Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В. М. - 4. Місце вікової психології в системі наук

Предыдущая | Следующая