Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 1.1.3.2. Принципи, мета, завдання, функції правоохоронної системи

В умовах розбудови України як правової держави, формування і розвитку правоохоронної системи як самостійного складного міжгалузевого утворення та організаційної основи суспільної безпеки, неможливо не звернути увагу на такі елементи правоохоронної системи, як принципи, мета, завдання, функції правоохоронної системи.

Визначені компоненти значною мірою обумовлюють порядок здійснення, ефективність, спрямованість і причинність правоохоронної діяльності, а також дають змогу говорити про існування певної правоохоронної системи, яка нагадує цілий комплекс найрізноманітніших теоретичних напрямів осмислення явища, складає комплексне уявлення про предмет розгляду.

Принципи правоохоронної системи існують у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій, що виступають правовими орієнтирами суб'єктів правоохоронної діяльності. їх можна поділити на загально-соціальні та спеціальні.

Загально-соціальні принципи правоохоронної системи відображають систему цінностей, що притаманні певному суспільству, і мають чи повинні мати правову форму вираження і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів):

- гуманізму сутність цього принципу полягає у визнанні самоцінності людини, її життя, честі, гідності;

- юридичної рівності забезпечує однакові для всіх умови здійснення власної свободи. В правоохоронній системі він виражається у рівності правового становища всіх перед законом, наявності рівних загальносуспільних прав і обов'язків, рівному захисті передсудом незалежно від національності, майнового цензу, статевої, релігійної належності, місця проживання та інших обставин;

- демократизму - виявляється в тому, що через правоохоронну систему реалізується вираження волі народу;

- справедливості - йдеться про здатність правоохоронної системи захищати політичні, економічні та інші інтереси різних соціальних груп, кожна з яких має свої уявлення про справедливість. Зазначений принцип реалізується через пропорційність вкладеного й отриманого в усіх формах життєдіяльності людини і їх правового забезпечення або по іншому за заслуги - нагорода, а за правопорушення - покарання.

Спеціальні принципи правоохоронної системи узагальнюють засади формування та існування власне правоохоронної системи як специфічного соціального явища:

- верховенства права - виявляється у відповідності нормативно-правових актів ідеалам свободи, рівності, справедливості. Цей принцип є головним керівним початком правоохоронної системи;

- законності - виражається у верховенстві закону в системі нормативно-правового регулювання правоохоронної системи, а також в необхідності слідувати закону в процесі правозастосовної діяльності суб'єктів правоохоронної системи;

- добропорядності громадян, тобто суб'єкти правоохоронної системи не повинні бачити в громадянах потенційних правопорушників, а навпаки мають залучати громадян до участі у вирішенні суспільних справ в тому числі і в сфері правоохоронні

- гласності полягає у тому, що діяльність суб'єктів правоохоронної системи є відкритою. Вони зобов'язані інформувати органи влади і управління, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи, що вживаються для цього;

- взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, населенням - дотримання цього принципу є однією з умов підвищення ефективності діяльності суб'єктів правоохоронної системи та здійснення реального демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами;

- професіоналізму та компетентності означає, що у правоохоронній системі працюють спеціалісти-професіонали, які володіють спеціалізованими правовими знаннями, відповідними навичками роботи, кваліфіковано виконують юридично значущі дії, що визначають зміст їх роботи. Складність життєвих ситуацій, що вирішуються правоохоронцями, висока вимогливість правової процедури, особливість формально-абстрактного мислення і термінології юридичного спілкування передбачають, що цю роботу повинні здійснювати лише спеціально підготовлені фахівці;

- незалежності суб'єктів правоохорони - обов'язковою умовою ефективного забезпечення безпеки, прав, свобод та законних інтересів громадян, втілення вимог норм права в діяльності суб'єктів права є визнання та дотримання принципу незалежності суб'єктів правоохоронної системи.

Наступним елементом правоохоронної системи є її мета. Відомо, що мета визначає напрями і наповнює змістом будь-яку практичну діяльність

Тому доцільно дослідити мету, що ставиться перед правоохоронною діяльністю.

В юридичній літературі з цього приводу існує декілька підходів. Одні науковці вбачають мету правоохоронної діяльності в усуненні порушень законності, застосуванні правових санкцій до винних за порушення вимог права. СМ. Кузнецов доповнює зазначену мету вказівкою на створення умов, що сприяють безперешкодній реалізації громадянами своїх прав та свобод. Зміст ч. 2 ст. З Конституції України також свідчить про те, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави", а отже і мету правоохоронної діяльності. Головну мету міжнародної правоохоронної діяльності О. І. Леженіна вбачає в охороні права та підтриманні світового порядку. У А. Х. Міндагулова мета та сенс правоохоронної діяльності полягають в пошуку, виявленні, та розробці заходів з усунення (або нейтралізації) факторів, що породжують злочинність та інші правопорушення. Ми погоджуємось з точкою зору A. M. Кучука, що метою правоохоронної діяльності є охорона прав та свобод людини і громадянина; забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; підтримання правопорядку; втілення в життя принципу верховенства права. Також, вважаємо за необхідне акцентувати увагу на тому, що головне у цій діяльності не покарання, а відновлення порушеного права і відшкодування збитків, тоді як покарання - це один із засобів запобігання майбутнім правопорушенням як з боку цієї особи, так і з боку інших осіб.

Завдання правоохоронної системи можна визначити проаналізувавши певні нормативні акти, в яких тією чи іншою мірою закріплено порядок організації та основи діяльності різних правоохоронних органів. До таких нормативно-правових актів можна віднести, наприклад, Конституцію України, Закони України "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про нотаріат", Кримінально-процесуальний кодекс та деякі інші. У Конституції У країни, зокрема підкреслено, що основними об'єктами, які повинні захищатись системою державних органів, є особистість - її права та свободи; суспільство - його матеріальні і духовні цінності; держава - її конституційний лад, суверенітет і територіальна цілісність. Також слід зазначити, що одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із забезпечення правопорядку та законності, охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів державних та недержавних організацій, протидії правопорушенням. Таким чином до головних завдань правоохоронної системи слід віднести:

- забезпечення прав та свобод людини і громадянина;

- охорона інтересів суспільства і держави від протиправних посягань;

- сприяння дієвості всієї системи права України, національного законодавства (Конституції, законів та інших нормативних актів, пов'язаних з організацією і здійсненням державної влади всіма її гілками);

- забезпечення громадського порядку і громадської безпеки;

- протидії злочинності;

- вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушень.

Соціальне призначення правоохоронної системи, її місце та роль у правовій системі відображаються в її функціях. Під функціями правоохоронної системи слід розуміти основні напрями діяльності суб'єктів правоохоронної системи в процесі вирішення поставлених перед ними завдань. Функції правоохоронної системи пов'язуються з впливом на суспільні відносини, що виникають:

- у соціально-економічній і політичній сферах суспільного життя;

- під час забезпечення громадського порядку та громадської безпеки;

- у процесі провадження дізнання та досудового слідства;

- здійснення адміністративно-правової юрисдикції;

- під час проведення оперативно-розшукових заходів;

- у профілактичній діяльності;

- у зв'язку з виконанням адміністративних і судових рішень. Відповідно можна виокремити основні та допоміжні функції правоохоронної системи.

Основні тобто ті, що безпосередньо пов'язані з протидією правопорушенням та тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права:

- профілактичну (профілактика правопорушень, які тягнуть за собою юридичну відповідальність у сфері публічного права);

- охоронну (охорона громадського порядку і власності);

- захисну (захист життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб);

- ресоціалізаційну (ця функція найбільш характерна для органів і служб у справах неповнолітніх, служб, що здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі);

- оперативно-розшукову;

- розслідування злочинів;

- судового розгляду справ (ця функція притаманна виключно судам і ніяким іншим правоохоронним органам, тому суди необхідно віднесли до особливої категорії державних правоохоронних органів);

- розгляду справ про адміністративні проступки;

- виконання вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і досудового слідства та прокурорів.

Реалізація саме цих функцій потребує специфічного правового, організаційного, кадрового, інформаційного, матеріально-технічного, фінансового, наукового та іншого забезпечення, що, в свою чергу, обумовлює необхідність створення спеціальних служб забезпечення.

Такі функції як функція протидії організованій злочинності та функція протидії корупції, хоча й передбачені окремими законами України, по суті є лише складовими названих головних функцій правоохоронної системи, тому ми їх окремо не виділяємо.

Допоміжні функції:

- контрольна (наглядова);

- дозвільна (надання дозволів на здійснення певної діяльності, в тому числі підприємницької або вчинення певних дій);

- аналітична та (або) методична;

- інформаційна (інформування інших державних органів, у тому числі правоохоронних);

- нормотворча (з правом видання актів міжвідомчого характеру);

- координаційна.

Державні правоохоронні органи можуть виконувати й інші функції, які не відносяться до правоохоронних, а саме: забезпечення урядового зв'язку, конвойну тощо.

Використання системного підходу дозволяє розглядати правоохоронну систему як утворення, що має внутрішню структуру та ієрархію складових елементів. Правоохоронна система має не тільки складні та багатогранні цілі, завдання та функції, але і досить складну структуру.



Схожі статті




Теорія держави та права - Гіда Є. O. - 1.1.3.2. Принципи, мета, завдання, функції правоохоронної системи

Предыдущая | Следующая