Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Деякі традиційні особливості української родини
Витоки української сім'ї простежуються на нашій території ще з доби раннього палеоліту (приблизно 200 тис. років до Хр.), а на думку М. Грушевського, чіткі форми сімейного союзу в Україні виразно виступають в індоєвропейську епоху. Хліборобське життя стародавніх українців впливало на родинний устрій. Осідлість, стабільний прибуток від праці на землі, чим переважно займалася жінка, робили матір головною особою родини і надовго закріпили тут елементи матріархату.
З давніх-давен українка вирізнялася почуттям власної гідності та завжди була берегинею сімейної моралі. Візантійський письменник і цісар Маврикій (682-601) засвідчує, що "їхні (наших предків. - О. В.) жінки бувають чесні понад міру, а багато їх вважають смерть чоловіка за власну, й радо самі себе гублять, не вважаючи свого вдовицтва життям..." (Січинський В., 1946, с. 16). Наша жінка не терпіла невірності свого чоловіка. На відміну від російської сім'ї, де протягом віків допускалося навіть так зване снохацтво (співжиття свекра з невісткою) і де жінка зазнавала постійних принижень від деспотизму чоловіка, стосунки в українській родині будувалися на визнанні рівноправності чоловіка й жінки. їхні взаємини характеризувалися певним демократизмом. Діалог Одарки і Карася з опери "Запорожець за Дунаєм" ілюструє цей момент дуже вдало: їхню "сварку" пронизує почуття рівності, добрий гумор і взаємна любов. У традиції створення сім'ї в Україні існував звичай, коли дівчина сама сваталася до парубка: приносила в хату хліб, ставила на столі й мовчки чекала відповіді від батьків свого обранця.
Рівноправність стосунків виявила себе також у правах жінки на майно, зокрема, на так звану материзну, що не характерно для деяких інших народів, де повним власником є лише чоловік. Не поодинокими були випадки, коли жінка ставала навіть номінальним головою ("Чоловік підпирає один кут хати, а жінка - три"). Уважають, зрештою, що емансипованість української жінки пов'язана не лише із залишками матріархату в українському характері, а й часто з вимушеною відсутністю чоловіка вдома (визвольні війни, козакування, чумацтво тощо). Жінка нерідко повинна була брати на себе відповідальність голови сім'ї й виконувала чоловічу роботу.
Українська сім'я радо відкривала себе впливові соціально-духовної культури, користувалася громадським захистом. З цього приводу маємо цікаві свідчення Павла Алепського (1654 р.). Він пише: "Ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони (мешканці Козацької землі. - О. В.) за малими винятками, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби та церковний спів" (Січинський В., 1946, с. 39).
Справа одруження - творення сім'ї - у наших предків мала не лише особистий, а й громадський характер: на підбір пар впливали, зокрема, парубоцькі та дівочі кола (громади), громадська думка, звичаєві норми тощо. Чоловіка, згідно з цими нормами, вважали самостійним лише після одруження. Тривале парубкування не схвалювалося, а до тих, хто взагалі не одружувався, ставилися зневажливо.
Участь громади у формуванні молодої сім'ї відбивалась також в оцінці морального стану родини молодого й молодої. Репутація сім'ї цінувалася часом вище, ніж її майновий стан. Шлюб практично повсюдно освячувався церквою, кульмінацією чого була взаємна клятва вірності молодих. Винятковими були шлюби, коли чоловік і жінка "жили на віру", тобто не приносячи такої клятви в церкві. За всіх цих випадків родинна мораль підносилася до рангу громадської.
Як засвідчує М. Стельмахович, українцям з давніх-давен був властивий культ домашнього вогнища, культ Роду, Вони мали у своєму пантеоні навіть божества, які опікувалися родиною - Рід і Рожаницю. Людина не мислила власного щастя без сім'ї, без домашнього вогнища - "Без сім'ї - нема щастя на землі".
Культ роду був відлунням того, що ми сьогодні називаємо генетичним кодом, покликом крові. Окремі роди виділялися як "знатні"; до них висувалися особливі вимоги, зокрема моральні й патріотичні. "Знатні роди" в історії народів були їх репрезентантами, носіями їх кращих особливостей. Честь роду зобов'язувала людину поводитися високоморально, бути взірцем для інших. Дуже цінувалася пам'ять про предків і їхні вчинки; від покоління до покоління передавалися матеріальні предмети, залишені ними, - рушники, особисті речі, зображення тощо; ретельно доглядалися могили предків.
Виявом поваги до родини, її єдності були храмові свята, коли члени роду, навіть далекі родичі, які жили в інших селах, збиралися бодай раз на рік - на "храм" - за спільним столом, обмінювалися відомостями про своє життя і так відновлювали духовну єдність роду.
Потяг до збереження цілості сім'ї й роду позначився також і на інших святах та обрядах, особливо в обряді Різдва Христового.
Споконвіків наш народ дбав про фізіологічне здоров'я роду, зокрема, ще з давніх-давен суворо заборонялися шлюбні стосунки внутрішньородового характеру.
Українська родина відрізнялася особливостями свого побуту. Іноземці, які відвідували Україну, неодноразово відзначали охайність української сім'ї. Так, лікар Готліб Гмелін у своїй "Подорожі по Росії"" (1770- 1780) писав, що українці "люблять і пильнують чистоти, для того і в найпростіших хатах у них значно краще, ніж у найбагатших дворян у росіян". Подібне спостереження у 1812 р. робить Бдвард Даніель Кларк. Порівнюючи українців з мешканцями Московії, він зазначає, що перші "чистіші, запопадливіші, гостинніші, побожніші та менш забобонні".
Іншою особливістю української родини був і, зрештою, залишається природний потяг до естетизації побуту, прикрашання свого житла, знарядь праці, матеріальних предметів, пов'язаних з обрядами і звичаями (рушники, писанки тощо). Естетизм українки виявлявся особливо в оригінальному покрої та орнаментації її одягу, детальний опис якого у XVII ст. з підкресленою симпатією подають У. Вердум, Петре, згадуваний вже Г. Гмелін та ін.
Завдяки певному здоровому "консерватизмові" у побуті українська родина з повагою ставилася до народних звичаїв і обрядів, дотримувалася законів гостинності. І хоча весь її побут не був ідеальним, бо то правда, що наші предки часом мали схильність і до безтурботного пияцтва, іноді до чвар чи інших вад, загалом організація побуту сприяла духовному зміцненню сім'ї, орієнтувала людину не лише на земне, але й на Високе і Вічне.
Схожі статті
-
Сім'я як елемент суспільного організму Сім'я - найстійкіший елемент людського суспільства. Вона розвивається в просторі (рід) і в часі (родовід), а тому...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Про поняття сімейного виховання
Сім'я як елемент суспільного організму Сім'я - найстійкіший елемент людського суспільства. Вона розвивається в просторі (рід) і в часі (родовід), а тому...
-
Сім'я як елемент суспільного організму Сім'я - найстійкіший елемент людського суспільства. Вона розвивається в просторі (рід) і в часі (родовід), а тому...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Патріотизм
Життя і становище нації значною мірою залежить від патріотизму її представників, що формується з раннього дитинства шляхом засвоєння національних...
-
Навряд чи варто протиставляти тут, наприклад, національний світогляд і національні почуття, хоча, зрозуміло, що їхня природа є різною. Світогляд...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Першопричина кризи
Якщо сучасна українська педагогіка повинна відповідати на соціальні запити нашого теперішнього життя, то не можемо обійти стороною відповідь на...
-
Як і всі інші суспільні організми у загальній ієрархії (людина - родина - громада - нація - вселюдство), нація функціонує у двох іпостасях - духовній і...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Двоєдина природа родини
Спроби будувати родинне виховання, трактуючи людину і сім'ю лише крізь призму фізіології, психології чи соціології, - приречені на провал, бо цими...
-
У розвитку національно-патріотичної свідомості дитини та зрілої людини можна виділити щонайменше три етапи, які накладають на цю свідомість певний...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Дух нації
Як і всі інші суспільні організми у загальній ієрархії (людина - родина - громада - нація - вселюдство), нація функціонує у двох іпостасях - духовній і...
-
Якщо сучасна українська педагогіка повинна відповідати на соціальні запити нашого теперішнього життя, то не можемо обійти стороною відповідь на...
-
Розділ 1. Педагогіка як наука, система педагогічних дисциплін і професія Педагогіка як наука Педагогіка - це наука, яка вивчає і має на меті удосконалити...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Педагогіка як професія
Учитель - дзеркало суспільства, і кожна доба висуває до нього свої вимоги. Всі події, що відбуваються в суспільстві, тією чи іншою мірою торкаються...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Виховні можливості уроку
Більшу частину свого часу дитина проводить у школі - на уроці. Урок - не лише основна форма навчання, як це прийнято вважати, але й сфера, в якій,...
-
Відхід суспільства та його інститутів від тоталітаризму та їх "входження в демократію" завжди в історії започатковується процесом лібералізації, коли...
-
Запропонований вище загальний огляд структури сучасної української освіти дає можливість реформування. Немає сенсу говорити про те, доброю чи поганою...
-
Запропонований вище загальний огляд структури сучасної української освіти дає можливість реформування. Немає сенсу говорити про те, доброю чи поганою...
-
Серед низки проблем, які сьогодні долаємо на шляху до нової системи освіти і виховання і щодо яких маємо чимало суперечок, є визначення того, як ця...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Педагогіка як наука
Розділ 1. Педагогіка як наука, система педагогічних дисциплін і професія Педагогіка як наука Педагогіка - це наука, яка вивчає і має на меті удосконалити...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Віра як форма пізнання
Головна проблема виховання У сучасній педагогіці існує чимало пропозицій і підходів до вирішення проблем виховання; їх можна трактувати по-різному. Однак...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Головна проблема виховання
Головна проблема виховання У сучасній педагогіці існує чимало пропозицій і підходів до вирішення проблем виховання; їх можна трактувати по-різному. Однак...
-
Головна проблема виховання У сучасній педагогіці існує чимало пропозицій і підходів до вирішення проблем виховання; їх можна трактувати по-різному. Однак...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Види контролю
Функції контролю Контроль є органічним елементом навчальної діяльності на уроці. Він має на меті виявити досягнуті результати і, таким чином, слугує для...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Функції контролю
Функції контролю Контроль є органічним елементом навчальної діяльності на уроці. Він має на меті виявити досягнуті результати і, таким чином, слугує для...
-
Функції контролю Контроль є органічним елементом навчальної діяльності на уроці. Він має на меті виявити досягнуті результати і, таким чином, слугує для...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Засоби навчання
Фронтальна діяльність на уроці з точки зору участі в ній учнів може трактуватися лише як індивідуальна, тобто як діяльність окремих учнів "за чергою"....
-
Громадянські вартості виробляються і засвоюються суспільством протягом усієї його історії, але остаточно формуються в процесі переходу від...
-
Громадянські вартості виробляються і засвоюються суспільством протягом усієї його історії, але остаточно формуються в процесі переходу від...
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Національне як чинник виховання
Почуття національного є чи не найбільшою вартістю людської душі. Таку тезу послідовно відстоював К. Ушинський, вся творчість якого, як зрештою і М....
-
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Самостійна діяльність учнів
Фронтальна діяльність на уроці з точки зору участі в ній учнів може трактуватися лише як індивідуальна, тобто як діяльність окремих учнів "за чергою"....
Теоретичні основи сучасної української педагогіки - Вишневcький О. - Деякі традиційні особливості української родини