Соціологія - Жоль К. К. - Соціальний сенс секуляризації
Кризу сучасної богословської свідомості християнина можна розглядати у контексті процесу секуляризації (сер.-лат. saecularis - світський, мирський; перетворення церковної та монастирської власності на власність світську; вилучення чого-небудь з церковного, духовного відання й передання світському, цивільному, наприклад, системі шкільної освіти; звільнення від церковного впливу, наприклад, у громадській та розумовій діяльності, у художній творчості тощо), тобто у контексті процесу звільнення людини та суспільства від влади церкви та організованої інституційної релігії.
Процес секуляризації має тривалу й непросту історію. Спочатку поняттям "секуляризація" позначали вилучення з-під юрисдикції церковної влади земельних володінь. Пізніше антиклерикальні кола почали оцінювати явища секуляризації як позитивний процес, що призводить до звільнення сучасної людини з-під влади релігійних структур. У цьому разі мають на увазі відділення церкви від держави, звільнення сфери освіти від церковного нагляду тощо.
На думку Р. Мертона, процес секуляризації спрямовано не стільки на розмежування з релігією, скільки на розмежування з богослов'ям. Релігію, писав він, розуміють у цьому разі як єдність моральних вірувань та відповідної практики, що у сукупності утворює систему віри та благочестя. Релігійна етика здатна побічно стимулювати науку, хоча окремі наукові відкриття можуть спричинити запеклі нападки богословів. Тому слід розмежовувати свідомі наміри, чітко сформульовані цілі релігійних лідерів та наслідки богословських вчень, часто-густо непередбачувані. Якщо це зрозуміло, то не таким уже й дивним та непояснюваним видасться той факт, що Лютер та його сподвижник Ф. Меланхтон (1497-1560) проклинали космологію Коперника. "Цей йолоп, - лаявся Великий Реформатор на адресу Коперника, - хоче перевернути все астрономічне мистецтво. Але, як сказано у Святому Письмі, Ісус Навін зупинив Сонце, а не Землю". Кальвін теж чинив опір визнанню багатьох наукових відкриттів свого часу, натомість релігійна етика, що походила від нього, надихала бажаючих на вивчення природничих наук.
Цікаво, що такий відомий протестантський теолог, як Д. Бонхьо-ффер (1906-1945), страчений гітлерівцями за участь у русі Опору, припускав можливість посилення релігійних устоїв людини завдяки секуляризації, яка звільнює деякі сфери життя суспільства та культури від зайвої опіки з боку релігійних інституцій. На думку Бонхьо-ффера, у сучасному світі "Бога як моральну, політичну, природничо-наукову гіпотезу відкинуто", а заразом відкинуто й "душпастир-ську місію" церкви. Нинішній світ не потребує ідеї Бога, яка розколює світ на дві непоєднувані частини. Сутність же християнства полягає, згідно з Бонхьоффером, у любові до ближнього. Християнське вчення про любов до ближнього має бути зреалізоване не на словах, а практично, тобто у "робленні справедливого для людей", що передбачає активний опір силам соціального зла.
Антирелігійна пропаганда, як відзначає німецький соціолог П. Бергер, посилює ефект секуляризації, але тільки до певної межі, про що свідчить досвід атеїстичної пропаганди та репресивних заходів у колишніх соціалістичних країнах. Водночас прорелігійна політика також не може стримати темпів секуляризації. На думку німецького вченого, протестантизм значно більшою мірою несе "відповідальність" за секуляризацію, ніж католицизм, оскільки саме протестантизм "розчаклував" європейський світ (М. Вебер) та сприяв перетворенню церкви на спільноту віруючих, а не на всеохопну соціальну інституцію.
Спадкоємцями секуляристських ідей у сучасному західному суспільстві є групи інтелігенції, репрезентовані двома великими міжнародними організаціями - Всесвітнім союзом вільномислячих і Міжнародним гуманістичним та етичним союзом.
У річищі руху сучасних вільномислячих оформився так званий еволюційний гуманізм, представники якого наполягають на радикальному перегляді ідей християнського гуманізму, що стосуються місця та ролі людини у світі, а також ратують за відокремлення сфери моралі від релігійних цінностей. У позитивній площині вони ставлять завдання за сприяння науки допомогти людині усвідомити цілі еволюції й діяти відповідно до них. Такий погляд на духовний світ людини передбачає нове розуміння взаємовідносин етики та еволюційної науки. Головне завдання еволюційної етики вільномислячі вбачають у тому, щоб узгоджувати всі наслідки людських дій з пізнаною еволюційною тенденцією розвитку людського виду.
Деякі прихильники еволюційного гуманізму апелюють до релігії, розуміючи під релігією певну сферу духовного, в якій може бути відкрита таємниця сенсу життя. На їхню думку, якщо сенс життя не можна знайти у власне біологічній науці, то його необхідно знайти десь "посередині" між релігією та еволюційною теорією.
Бергер вважає, що сучасний стан теології можна назвати з певними застереженнями "неолібералізмом", який допускає радикалістські варіанти, наприклад, цілковите заперечення релігії у вигляді "атеїстичного християнства", але при цьому вимагає збереження віри. Цей "неолібералізм" допускає граничну суб'єктивізацію релігійного життя, пов'язану з переміщенням його центру з космогонії (створення світу Богом) до психології (співпереживання релігійних цінностей), з історії (історія від Адама та Єви до наших днів) до біографії (життєпис Ісуса Христа).
Релігія дедалі більшою мірою перетворюється або на набір варіантів психотерапевтичних програм, або на сукупність екзистен-ціалістських символів, або на комбінацію першого та другого. Це особливо характерно для сучасного протестантизму, але подібні процеси мають місце і в інших конфесіях.
Таким чином, констатує Бергер, структури сучасних індустріальних суспільств руйнують традиційні релігійні інституції, породжуючи секуляризацію, плюралізм та суб'єктивізацію віри.
Дуже гостро проблема секуляризації стоїть у сучасній Індії у зв'язку із загостренням релігійно-громадянських конфліктів. Після здобуття незалежності країни її Конституція проголосила рівноправність каст. Усі питання, пов'язані зі шлюбом та розлученням, було істотно реформовано та уніфіковано, іноді цілком протилежним чином порівняно з традиційним індуським правом, яке ставило жінку у залежне становище. Це було справжньою революцією, але значення її не слід перебільшувати, оскільки новий закон залишався законом саме індуського права, хоча й реформованого, оскільки його застосовують виключно до індусів (за винятком деяких відсталих громад), а не до всіх громадян Індії.
Принципи секуляризації, закріплені в Конституції Індії 1950 p., стали ідеологічним та правовим базисом для наступної модернізації та кодифікації традиційного права індусів. В Акті про 42-гу поправку до Конституції, прийнятому 1976 p., Індію почали називати суверенною, соціалістичною, світською демократичною республікою.
У світовій літературі існують різні точки зору на феномен індійського секуляризму в правовій сфері. Деякі автори шукають його коріння в самому індуїзмі. їхня точка зору стала ідейною зброєю індійських поміркованих реформаторів, які доводять цілковиту сумісність індуїзму із західним поняттям секуляризму. За словами цих авторів, в індуїзмі завжди була відсутня релігійна організація, яка могла б конфронтувати з державою, а безліч гуру, пандитів, сад-ху тощо, які виконували у тій чи тій формі клерикальні функції, не здатні до ефективної політичної ролі. Такі аргументи виявляються дуже вразливими, якщо враховувати реальний стан справ у політичному житті сучасної Індії, де релігійно-громадянські чвари, ворожнеча та розбрат не затухають, а націоналістичні настрої крайніх радикалів, які використовують у своїй боротьбі релігійний чинник, часто ви плес куються на політичну арену Індії у вигляді антидержавних демаршів.
Широка віротерпимість як підстава індійського державно-правового секуляризму, а не відмова від релігії як такої, стала програмною вимогою партії Індійський Національний Конгрес перед прийняттям Конституції Індії 1950 р.
До 1976 р. в індійській Конституції не було прямих вказівок на світський характер держави. Не згадуються слова "секулярний" та "світський" у тих статтях Конституції, які дають підставу говорити про особливу форму політичного секуляризму, закріпленого Конституцією. Головні положення індійського секуляризму закріплено у частині ПІ Конституції Індії про головні права індійських громадян: про рівність індійських громадян перед законом (стаття 14), про рівні можливості при найманні на роботу (стаття 16), про захист деяких прав, що стосуються свободи слова (стаття 19). Ці права повинні діяти без врахування релігійної приналежності індійських громадян.
Нині індуське право залишається для переважної більшості індусів єдиним важливим корпусом права, що регламентує їхній особистий статус, який включає майнові та немайнові права, підприємницьке право. Проте не забуватимемо, що понад половина індусів, які живуть у селах, не поспішають скористатися новими прогресивними законами і продовжують керуватися тими, якими керувалися їхні предки. Тому успіху законодавчих реформ не може бути досягнуто одним розчерком пера, потрібні тривала, копітка робота та відповідні темпи розвитку економіки Індії.
Соціальна напруженість у сучасній Індії зазвичай набуває форму міжкастових зіткнень, яку індійські журналісти характеризують як "кастову війну". За 1974-1976 pp. кількість зафіксованих випадків жорстокого поводження з недоторканними (хариджанами) збільшилася на 41 %. Ще швидше цей показник почав зростати у період правління "Джаната парті". Так, наприклад, якщо у 1976 р. зареєстровано 7262 таких випадки, то у 1977 вже фігурували 12 017, у 1978 - 16 685, у 1979 - 13 793, у 1980 - 13 748.
Неефективність розв'язання сучасних соціальних проблем індійського суспільства у рамках міжкастових протиріч штовхає маси зневірених на пошук нових способів подолання життєвих негараздів. Проте ці нові способи, як правило, не відрізняються новизною й цілком вписуються в релігійну традицію. Під релігійними прапорами згуртовуються касти, утворюються міжкастові союзи та спалахують релігійні конфлікти, часто жорстокі, нещадні та криваві.
Приклад Індії для нас є вельми повчальним через те, що він переконливо демонструє таке: проблема секуляризму - це аж ніяк не привід для суто академічних диспутів, а животрепетна для сучасного суспільства проблема, яка вимагає для свого розв'язання ретельного економічного, соціологічного та правознавчого аналізу.
Схожі статті
-
Істотний внесок у соціологію релігії зробив Макс Вебер. Показовою для багатьох його праць, включаючи праці з соціології релігії, є спроба відповісти на...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Початковий етап становлення соціології як самостійної науки
- Пропедевтичні зауваження - Початковий етап становлення соціології як самостійної науки - Організмічний напрям у соціології " Формування соціальної...
-
Соціологія - Жоль К. К. - "Емпірична соціологія" М. Вебера
Розвиток соціології у Німеччині XIX ст. пов'язаний з діяльністю Л. фон Штейна (1815-1890). Його праця "Соціалізм та комунізм сучасної Франції" (1842)...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Становлення соціології у Німеччині XIX - початку XX ст
Розвиток соціології у Німеччині XIX ст. пов'язаний з діяльністю Л. фон Штейна (1815-1890). Його праця "Соціалізм та комунізм сучасної Франції" (1842)...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Класифікація еволюції історичної науки
На початку XVIII ст. історична думка не перебувала ще під впливом уявлень про людство як про організм, що розвивається за певними загальними законами. Ці...
-
На початку XVIII ст. історична думка не перебувала ще під впливом уявлень про людство як про організм, що розвивається за певними загальними законами. Ці...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 2. ПРЕДМЕТНА ЦАРИНА СОЦІОЛОГІЇ, ЇЇ ШКОЛИ, НАПРЯМИ ТА МЕТОДИ
- Пропедевтичні зауваження - Початковий етап становлення соціології як самостійної науки - Організмічний напрям у соціології " Формування соціальної...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Частина друга. Галузі соціології
Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - Пропедевтичні зауваження - Біля витоків соціології знання. "Назад до Канта!" - Проблеми соціології мислення у працях К. Р....
-
Розробки екстерналістів багато в чому були стимульовані дослідженнями вчених, соціологічний аналіз яких базувався на матеріалістичному розумінні історії,...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Проблеми генези науки. Полеміка між інтерналістами та екстерналістамн
Намагаючись осягнути сутність науки, ЇЇ соціальні функції та орієнтири, ми стикаємося з проблемою генези науки, з проблемою її виникнення та розвитку....
-
Соціологія - Жоль К. К. - Проблеми соціології мислення у працях К. Р. Мегрелідзе
І все-таки саме з марксизмом пов'язане виникнення головних ідей та методів соціології знання, які найповніше репрезентовано у праці К. Мегрелідзе...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Біля витоків соціології знання. "Назад до Канта!"
Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - Пропедевтичні зауваження - Біля витоків соціології знання. "Назад до Канта!" - Проблеми соціології мислення у працях К. Р....
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ
Розділ 1. СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - Пропедевтичні зауваження - Біля витоків соціології знання. "Назад до Канта!" - Проблеми соціології мислення у працях К. Р....
-
Соціологія - Жоль К. К. - Як ставлять та розв'язують проблеми
Питання про алгоритмізовуваність методів наукового пізнання, про перетворення їх на конкретні методики розв'язання тих чи тих завдань виводить на питання...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Організмічний напрям у соціології
Молола соціологічна наука, незважаючи на нешанобливе ставлення до неї академічних вчених, наполегливо розширювала межі своєї предметної царини,...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Поняттєво-функціональне відображення дійсності
А наліз процесів поняттєвого відображення дійсності посідає центральне місце у працях Мегрелідзе, який зумів подолати деякі недоліки маррівського вчення,...
-
- Пропедевтичні зауваження - Теоретичні та методологічні питання історії у працях європейських і вчених початку XX ст. - Біля витоків сучасної історичної...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Феномен "забобонного мислення"
Фейєрбах був останнім видатним представником класичної німецької філософії. З його іменем пов'язані підведення останньої риски під історією традиційного...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Соціальне тлумачення релігійного відчуження Л. Фейєрбахом
Фейєрбах був останнім видатним представником класичної німецької філософії. З його іменем пов'язані підведення останньої риски під історією традиційного...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Соціальна сутність релігії та Ті інституціональний характер
У соціології релігії, як і в інших галузях соціологічної науки, винятково важливу роль відіграє поняття "соціальна інституція", тому необхідно...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 3. СОЦІОЛОГІЯ, ІСТОРІЯ, ІСТОРИЗМ
- Пропедевтичні зауваження - Теоретичні та методологічні питання історії у працях європейських і вчених початку XX ст. - Біля витоків сучасної історичної...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Методологічна проблематика сучасної соціологічної науки
Навіть поверхове ознайомлення зі станом справ у галузі соціологічних досліджень XX - початку XXI ст. показує, що сучасна соціологія у своєму...
-
Соціологія - Жоль К. К. - "Утопія" та "ідеологія" у соціології знання К. Мангенма
Будь-яка соціальна утопія має певний ціннісний вимір. Утопії не звалюються з неба, їх вимірюють часом працевитрат на їх виробництво, тобто вони мають...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики
У розвитку ідей та методів соціології ця школа відіграла значну роль. її ідеологія сягає своїм корінням праць античних авторів. Так, наприклад, у творах...
-
Італійський економіст та соціолог В. Парето (1848-1923) є одним із творців економічної теорії граничної корисності. Його у певному розумінні можна...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Соціологічні погляди В. Парето
Італійський економіст та соціолог В. Парето (1848-1923) є одним із творців економічної теорії граничної корисності. Його у певному розумінні можна...
-
Іншим шляхом розвивалася методологія позитивістського напряму в соціології. Філософські погляди Р. Авенаріуса, одного з фундаторів неопозитивізму, який...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Сучасні рухи за оновлення історичної науки
Нині центрами руху за оновлення історичної науки за допомогою методів сучасних соціальних наук, включаючи соціологію, стали Франція та США. У Франції...
-
А наліз процесів поняттєвого відображення дійсності посідає центральне місце у працях Мегрелідзе, який зумів подолати деякі недоліки маррівського вчення,...
-
Соціологія - Жоль К. К. - З історії розвитку методологічної проблематики
Упродовж сторіч явища душі та фізичні явища філософи визначали не за предметом, а за методом. Наприклад, традиційно душевні явища визначали за допомогою...
Соціологія - Жоль К. К. - Соціальний сенс секуляризації