Соціологія - Жоль К. К. - Диктатура чи представницька влада?
На думку професора! інституту історико-політичних досліджень при Римському університеті К. Монгардіні, події останніх десятиріч XX ст. серйозно змінили зміст політичного представництва, яке є засадовим для сучасної демократичної держави. Нинішня криза політичного представництва є результатом того, що раціональна модель політичної організації втратила свою ідеологічну значущість.
За умов кризи представництва політика позбавляється реального сенсу. Характеризує її деградацію тенденція, за якої все у суспільстві перетворюється на політику, а сама політика тих чи тих партій стає вираженням партійних інтересів вузького кола осіб.
Головними наслідками поглиблення кризи представництва Монгардіні вважає, по-перше, збільшення розриву між надіями на позитивні соціальні зміни та результатами діяльності держави, по-друге, відхід людей від суспільного життя. Все це виливається у різні форми соціального відчуження, байдужості, втечі від політики чи протесту.
Позбувшись ідеологічного та морального значення, представництво виявляється зведеним до простого подання голосу на користь "симпатичного" політичного діяча. За таких умов правлячі групи намагаються замаскувати свою політичну та моральну слабкість за допомогою посилення організаційних структур відповідних партій, з яких вони вийшли на політичну сцену або які підтримують їх. Це політичне маневрування обтяжене зростанням тоталітарних, диктаторських настроїв в організаційних партійних структурах. Подібні умонастрої є живильним фунтом для реорганізації партії у напрямі її централізації, посилення контролю за низовими ланками, що стимулює зростання партійної бюрократії.
За відсутності ідеологічних механізмів забезпечення прив'язаності виборців різноманітні партії ліберального типу змушені "полювати" на голоси навіть тих, чиї інтереси для них є чужими. Така ситуація вимагає від партії витрачання більших коштів на соціологічні та психологічні дослідження потенційних виборців, щоб їх можна було за будь-яку ціну та за допомогою будь-яких засобів "переманити" на свій бік. Це дуже нагадує маркетингову діяльність з вивчення політичного ринку та проштовхування на нього неходового, але добре "запакованого" товару.
Якщо звернутися до історії ідеології представництва, то засадовою можна вважати книгу Гоббса "Левіафан". В історії політичної думки Гоббс відомий як прихильник необмеженої державної влади, що придушує свободу окремої особистості. У нього на батьківщині, в Англії, ідеї Гоббса майже одностайно не були сприйняті. Його політичні погляди не поділяли, хоча й з різних причин, ні в оточенні Стюартів, ні у стінах англійського парламенту. Репутації ревного монархіста він набув на континенті, і головним чином тому, що уряд Людовика XIV (1638-1715), дбаючи про свої власні політичні цілі, заохочував видання його творів. У Франції "Левіафан" став яскравим символом абсолютистського режиму.
Незважаючи на те, що Гоббс заперечував демократію як форму державного устрою, вважаючи, що будь-яка демократія внаслідок корупції та зловживання вироджується у правління аристократів, його теорія, на думку французького дослідника Л. Жома, все ж таки відіграла значну роль у формуванні представницьких інституцій державної влади. Справа в тому, що англійський мислитель першим висунув ідею представництва, проте це поняття не було пов'язане у нього з ідеєю демократії. Гоббс ототожнював державу з організмом, який об'єднує та репрезентує інтереси всіх членів суспільства. Зміст "Левіафана", підкреслює Жом, не можна зводити до ідеї держави-жандарма. Це суперечить філософії Гоббса, який заявляв, що держава є продовженням та втіленням здорового людського глузду, який не бажає гинути задля тимчасової вигоди окремих осіб.
Одночасне визнання Гоббсом абсолютного суверенітету держави та невідчужуваних прав людини не є суперечністю з тієї причини, що ці принципи підлягають реалізації у різних сферах суспільного життя. Іншими словами, державний суверенітет у Гоббса є всемогутнім, але тільки у своїй власній сфері, за межами якої людина зберігає свої індивідуальні права та свободи, якщо не зазіхає на права та свободи інших.
Таким чином, у суверені-представникові, яким можуть бути окрема людина (наприклад, монарх) або асамблея (наприклад, парламент), люди, згідно з Гоббсом, водночас присутні, оскільки створюють його своїми спільними зусиллями, та відсутні, оскільки суверен-представник заміщує їх.
Звичайно, це не означає, що всі люди безпосередньо братимуть участь в управлінні державою. Суверен, згідно з Гоббсом, має цілковиту незалежність у прийнятті рішень, але не у своєму існуванні як суверена, статусом якого його наділив народ. У трактаті "Про громадянина" англійський мислитель прямо говорить: "Королем я називаю народ".
Щоб правильно зрозуміти філософію політики Гоббса та розвиток ідеї представницької влади, необхідно враховувати таке: сучасна правова держава - це продукт Нового часу. Підвалини такої держави було закладено у період абсолютизму. Свою роль у цій справі відіграли твори Гоббса. Пізніше, за доби Просвітництва, склалася прийнята нині багатьма державами світу система поділу влади. Буржуазні революції поставили на порядок денний питання про участь громадян у формуванні державності нового типу, сприяли здійсненню ідей конституціоналізму та федералізму.
Що стосується поняття "суверенітет", винятково важливого для теоретичного осмислення сутності сучасної держави, то вперше його філософсько-політичне та юридичне тлумачення було наведене у творі французького юриста Ж. Бодена "Шість книжок про республіку" (1576). Відмітною ознакою державної влади він визнавав суверенітет і визначав суверенну державну владу як найвищу, постійну, незалежну, не пов'язану ззовні даними їй кимось законами.
Визнання Гоббсом народу головним суб'єктом верховної влади виражало дух Нового часу. Цю ідею послідовно розвивали у школі природного права, і вона врешті-решт вилилася в теорію народного суверенітету. Так, наприкінці XVII ст. Локк наголошував, що абсолютний суверенітет належить народові, але здійснюють його за допомогою встановлених носіїв влади.
Теорію народного суверенітету було законодавчо втілено під час Великої Французької революції XVIII ст. Народний суверенітет французькі революціонери розуміли як приналежне народові право установчої влади, тобто як право встановлювати той чи той режим державної влади, а також як право обирати народних представників до законодавчого зібрання. Проте досвід Великої Французької революції показав, що народ аж ніяк не являє собою простої суми рівних один щодо одного індивідуумів і тому його не може бути визнано єдиним та абсолютним суб'єктом верховної влади. Справа в тому, що цей народ розпадається на окремі суспільні групи, які протистоять одна одній через відмінності в інтересах, що їх об'єднують. Та чи та організація влади є результатом суперечливого співвідношення різних суспільних сил, а не згоди всього населення відповідної країни.
Схожі статті
-
У XVIII ст. під впливом ідеології Просвітництва та вчення відомого німецького філософа-просвітника X. Вольфа почала розвиватися теорія "поліцейської...
-
Соціологія - Жоль К. К. - З історії права в СРСР
Юристи сьогодні занепокоєні кризою права й намагаються знайти вихід з цього неприємного для них стану, звертаючись до філософії та соціології права....
-
Соціологія - Жоль К. К. - До питання про головні етапи юридизації суспільного життя
Порівняльне правознавство остаточно було конституйоване як самостійна галузь досліджень на зламі XIX-XX ст. Разом з тим було визнано та введено до...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Порівняльне право
Порівняльне правознавство остаточно було конституйоване як самостійна галузь досліджень на зламі XIX-XX ст. Разом з тим було визнано та введено до...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Зародження та розвиток соціології права
Термін "соціологія права" для офіційної вказівки на нову, всіма визнану наукову дисципліну зі своєю самостійною, специфічною предметною цариною...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Про поняття "народ" та "народні інтереси"
Видається правильним розпочинати наукове пізнання з реального та конкретного, писав Маркс, проте за найближчого розгляду це виявляється помилковим....
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 6. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ
- Пропедевтичні зауваження " Про поняття "народ" та "народні інтереси" - Класи та соціальні групи: проблеми та думки - Соціометричне вивчення малих груп...
-
Істотний вплив на формування політико-правових уявлень про громадську думку справила Доктрина конституційної держави, яка поширилася з Англії на...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Сучасні кризові явища у сфері права та їхнє політичне підгрунтя
Юристи сьогодні занепокоєні кризою права й намагаються знайти вихід з цього неприємного для них стану, звертаючись до філософії та соціології права....
-
Соціологія - Жоль К. К. - Етнологічна соціологія
Ця теоретична дисципліна, яка вивчає загальні закономірності розвитку людської культури, також сягає своїм корінням античності. Платон та Арістотель...
-
Іншим шляхом розвивалася методологія позитивістського напряму в соціології. Філософські погляди Р. Авенаріуса, одного з фундаторів неопозитивізму, який...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Від філософії права до соціології права
Історичні етапи розвитку правосвідомості відображені в історії філософії права. Не надто заглиблюючись у цю історію, можна відзначити, що у Новий час...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Християнство, клерикалізм та соціалізм
Як відомо, ранні християни заперечували офіційну релігію та освячувану нею політику римського світу, за що їх і переслідували, переважно з політичних...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Класифікація еволюції історичної науки
На початку XVIII ст. історична думка не перебувала ще під впливом уявлень про людство як про організм, що розвивається за певними загальними законами. Ці...
-
На початку XVIII ст. історична думка не перебувала ще під впливом уявлень про людство як про організм, що розвивається за певними загальними законами. Ці...
-
- Пропедевтичні зауваження - Концепція "естетичної держави" як предтеча соціології мистецтва та культури - Концепція "поліцейської держави" як...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 4. СОЦІОЛОГІЯ МИСТЕЦТВА ТА КУЛЬТУРИ
- Пропедевтичні зауваження - Концепція "естетичної держави" як предтеча соціології мистецтва та культури - Концепція "поліцейської держави" як...
-
Відомий французький лінгвіст Е. Бенвеніст (1902-1976) зазначав, що сучасна лінгвістика має два об'єкти: вона є наукою про мову та наукою про мови. Тобто,...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Проблеми соціології мислення у працях К. Р. Мегрелідзе
І все-таки саме з марксизмом пов'язане виникнення головних ідей та методів соціології знання, які найповніше репрезентовано у праці К. Мегрелідзе...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Соціологічний напрям у мовознавстві
Особливе місце у класифікаційній схемі напрямів та шкіл посідає соціологічна школа (соціологічний напрям) у мовознавстві, най відомішим и представниками...
-
Італійський економіст та соціолог В. Парето (1848-1923) є одним із творців економічної теорії граничної корисності. Його у певному розумінні можна...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Царина дослідження соціології права та її практичне значення
- Пропедевтичні зауваження - Царина дослідження соціології права та її практичне значення - Сучасні кризові явища у сфері права та їхнє політичне...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 5. СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА
- Пропедевтичні зауваження - Царина дослідження соціології права та її практичне значення - Сучасні кризові явища у сфері права та їхнє політичне...
-
Соціологію мистецтва можна розглядати як важливий компонент ще багато в чому проблематичної соціології культури, яка в ідеалі покликана займатися...
-
Розглядаючи поняття ідеалу, Гегель вказував на те, що ідеал - це не просто ідея, а енергія саморозвитку у світі краси. На його думку, вчення про красу...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Класи в структурі політичного суспільства
Аналізуючи соціальні групи, соціологи пропонують суспільству відповідні рекомендації, які часто-густо мають велике практичне значення. Для цих цілей...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Соціометричне вивчення малих груп
Аналізуючи соціальні групи, соціологи пропонують суспільству відповідні рекомендації, які часто-густо мають велике практичне значення. Для цих цілей...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Класи та соціальні групи: проблеми та думки
Деякі соціологи уникають поняття "клас", і не тому, що з ним вони асоціюють заполітизоване марксистське вчення про класову боротьбу, революцію та...
-
- Пропедевтичні зауваження - Теоретичні та методологічні питання історії у працях європейських і вчених початку XX ст. - Біля витоків сучасної історичної...
-
Соціологія - Жоль К. К. - Розділ 3. СОЦІОЛОГІЯ, ІСТОРІЯ, ІСТОРИЗМ
- Пропедевтичні зауваження - Теоретичні та методологічні питання історії у працях європейських і вчених початку XX ст. - Біля витоків сучасної історичної...
Соціологія - Жоль К. К. - Диктатура чи представницька влада?