Соціологія - Вербець В. В. - Соціологія політичних партій і партійних систем

Соціологія політичних партій і партійних систем - це галузь соціології політики, яка досліджує причини утворення політичних партій, механізми розвитку і функціонування партій і партійних систем.

Основним предметом дослідження даної галузі соціології політики є вивчення тенденцій функціонування і змісту діяльності політичних партій і партійних систем.

Політична партія (від лат. partio - частина, відділ) - це політична організація, найбільш політично активна й організована частина соціальної спільності, класу, що покликана виражати й захищати інтереси цієї спільності, здійснювати практичну роботу з їх задоволення.

У сучасній політологічній літературі представлений широкий спектр підходів до визначення поняття "політична партія" - від її розгляду як штабу по підготовці до чергових виборів до розуміння як апарата повсякденного впливу на маси у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Прийнято вважати, що партія є результатом перетворення волі індивідів у колективну волю, знаряддя участі громадян у формуванні політики держави [2, с. 159].

Основа діяльності будь-якої політичної партії - боротьба за завоювання політичної влади в державі й реалізація своїх програмних концепцій (економічних, ідейно-теоретичних, політичних) за допомогою законодавчої, виконавчої й судової влади. Свої програмні концепції політичні партії втілюють у життя через практичну діяльність, виробляючи стратегію й тактику своєї діяльності на різних історичних етапах розвитку й у різних політичних умовах.

На відміну від політичних рухів, політичні партії є більш організованим політичним об'єднанням громадян. Вищий ступінь організації партій у порівнянні з політичними рухами виявляється в тому, що партії завжди мають чітку внутрішню структуру: керівні органи (з'їзд, правління, голова, ревізійна комісія) та рядові члени партії; мають фіксоване членство - кожен член зафіксований у списку партії, і, як правило, має партійний квиток; основні цілі та завдання партії, способи діяльності та самоуправління оформлені документально - записані в статуті та програмі партії; єдиним методом боротьби за втілення нових соціально-політичних умов є боротьба за владу та її використання.

Таким чином, політична партія - це політичний рух з високим ступенем організації. Політична партія - це стійка політична організація, яка об'єднує людей із спільними інтересами, вираженими в програмних документах з метою їх реалізації шляхом заволодіння владою і здійсненням керівництва країною.

Політичні партії виникають в період переходу від феодального до капіталістичного суспільства. Процес виникнення партій є руйнуванням традиційних структур влади аристократії і заміни їх більш відкритими об'єднаннями громадян. Виникнення політичних партій було пов'язане з формуванням у результаті буржуазних революцій парламентів як форми й принципу організації й здійснення державної влади. Нинішні політичні партії різноманітні й розрізняються залежно від характеру й принципів організації, ідейних установок, соціальної бази, позиції й місця в політичній системі суспільства.

Незважаючи на те, що всі політичні партії мають багато спільних рис, водночас у них є й істотні відмінності, що зумовлюють існування різних типів партій. Політичні партії поділяються:

1. За соціальною базою на:

- класові (робітничі, селянські, буржуазні);

- міжкласові (буржуазно-поміщицькі);

- партії класоподібних груп (партії інтелігенції та інших міжкласових прошарків);

- національні;

- народні;

- релігійні тощо.

2. За способом формування і поповнення на:

- кадрові, в яких, як правило, перебуває відносно незначна кількість політично активних членів;

- масові - об'єднують широкі маси населення.

3. За умовами функціонування на:

- легальні (дозволені правлячою верхівкою і зареєстровані);

- нелегальні.

4. По відношенню до існуючої влади на:

- правлячі - ті, що перебувають при владі;

- опозиційні - партії, що протидіють правлячим.

5. За формами боротьби на:

- консервативні;

- радикальні;

- реформістські,

- революційні;

- контрреволюційні.

6. За ідеологією на:

- консервативні;

- ліберальні;

- соціалістичні;

- комуністичні;

- демократичні та інші.

Сукупність відносин між легально діючими політичними партіями називається партійною системою.

У країнах світу склалися різні партійні системи. Це зумовлено не тільки класовим характером суспільства, а й історичними традиціями, національним складом, політичною культурою населення, релігійним світоглядом тощо. Саме тому існує велика кількість типологій партійних систем, запропонованих зарубіжними та вітчизняними вченими, зокрема Л. Етстайном, Є Вятром, Дж. Сарторі, В. Євдокимовим, Є. Базовкіним. Поєднуючи класифікації партійних систем Є. Базовкіна та Дж. Сартрі можна виділити такі типи партійних систем:

1. Однопартійна система, для якої характерна провідна роль в суспільстві однієї партії. Вона поділяється на:

- суто однопартійну систему, де в країні є лише одна зареєстрована партія (Куба, Лаос);

- однопартійну систему з партією, що здійснює гегемонію, де в країні існує декілька партій, але при владі на протязі довгого часу залишається лише одна з них, решта не відіграють значної ролі в політичному житті (Китай, В'єтнам);

- однопартійну систему з домінуючою партією, де вплив однієї партії на суспільство є дещо більшим, ніж у інших партій (Індія, Мексика);

2. Двопартійна система, де дві партії по черзі змінюють одна одну при владі (США, Канада, Великобританія);

3. Багатопартійна система, де вплив на суспільство мають більш ніж дві партії. Вона поділяється на:

- трипартійну систему, при якій переважаючими в суспільстві є дві партії, проте вони не можуть формувати уряд без участі третьої, яка як правило є опозиційною до перших двох. Тому таку партійну систему називають іноді ще двох з половинною партійною системою (Бразилія, Індонезія);

- багатопартійну систему поміркованого плюралізму, при якій 3-4 партії формують коаліційний (спільний) уряд (Швеція, Бельгія, Швейцарія, Голландія, Греція, Фінляндія)

- багатопартійну систему крайнього плюралізму, де коаліційний уряд формують 5-8 партій (Польща, Чехія, Україна, Росія);

- атомізовану систему, в якій жодна партія не виявляється значно сильнішою від інших і уряд формують представники значної кількості партій (Малайзія). Як свідчить практика розвитку політичних партій в умовах демократичних режимів, загальною є тенденція спрощення партійних структур. Підтвердженням тому є розвиток партійної системи в Україні, адже на парламентських виборах 1998 року переможцями виявились 8 партій та блоків. 2002 - 6, а 2006 - 5, причому дві політичних сили (СПУ і КПУ) ледве подолали відсотковий прохідний бар'єр, незважаючи на те що його було зменшено з 4 до 3% Українське ж суспільство є поляризованим за принципом Схід - Захід, тож цілком можна припустити, що партійна система в Україні від вкрай поляризованої поступово має перейти до двопартійної.

Питання для самоперевірки та контролю

1. Що вивчає соціологія політики? В чому полягає відмінність її предмета від політології?

2. Назвіть основні категорії соціології політики і дайте їм визначення.

3. На які галузі поділяється соціологія політики?

4. Чому політика вважається соціальним явищем?

5. Визначте предмет соціології влади.

6. Що вивчає соціологія держави? Дайте визначення держави, назвіть її функції та теорії походження.

7. Охарактеризуйте взаємозалежність форм держав та соціально-економічного ладу.

8. Які основні відмінності між політичними рухами та політичними партіями?

9. Назвіть основні типи політичних партій та партійних систем.

10. Проаналізуйте партійну систему України.

11. Що таке політична система суспільства? Які складові елементи до неї входять?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Добреньков В., Кравченко А. Социология. - М.: ИНФРА-М, Т.2.-2000.

2. Краткий политологический словарь / Под. Ред. Рябова С. Г., Тимошенко 3. И. - К., 1992

3. Захарченко М. В. Погорілий О. І. Історія соціології. - К.; Либідь, 1993. -

4. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія: загальний курс. - К.: "Каравела", 2004.

5. Піча В. М., Хома Н. М. Політологія: конспект лекцій. - К.: "Каравела", 1999.

6. Современная западная социология: словарь. - М.: Политиздат, 1990.

7. Соціологія: Терміни, Поняття, Персоналії. /Уклад. В. Піча та ін. - Львів: "Новий світ - 2000", 2002.

8. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. В. Городяненка. - К.: "Академія", 2006.

9. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Під заг. ред. В. Воловича. - К.:Укр.. Центр духовн. культури, 1998.

10. Соціологія. Курс лекцій. За ред. Н. Черниш. - Львів: "Кальварія", 1996.-ч. 5.

11. Щекин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. К., 2000.

12. Якуба Е. А. Социология. - Харьков, "Константа", 1996.




Схожі статті




Соціологія - Вербець В. В. - Соціологія політичних партій і партійних систем

Предыдущая | Следующая