Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 5.3. Ефекти соціальної перцепції
При спілкуванні виникають Ефекти соціальної перцепції як результат приписування чи поширення оцінного враження на сприймання дій, вчинків, особистісних рис іншої людини за дефіциту часу і джерел інформації.
Ефект ореолу. Характеризується тенденцією перебільшувати властивості особистості співрозмовника, переносити сприятливе (несприятливе) враження про одну якість індивіда на всі інші.
Ефект ореолу проявляється в тому, що загальне позитивне враження про людину зумовлює позитивні оцінки і не представлених якостей. Буває і навпаки: загальне неприємне враження породжує негативні оцінки. Позитивна переоцінка поведінки і рис іншої людини зумовлена позитивною упередженістю. Щодо неї вживають назву "позитивний ореол", негативна негативною упередженістю, коли виявлені надалі позитивні якості не беруться до уваги, недооцінюються (негативний ореол).
Пізнаючи іншу людину, відбувається емоційне оцінювання її, намагання зрозуміти вчинки, спрогнозувати її поведінку та змоделювати власну. Цього досягають завдяки використанню механізмів ідентифікації, емпатії, егоцентризму, рефлексії, стереотипізації, каузальної атрибуції, ефектів соціальної перцепції та ін.
Ідентифікація. Найелементарнішим способом розуміння іншої людини є уподібнення себе з нею, що відіграє важливу роль у спілкуванні і взаємодії.
Характеризується ототожненням (уподібненням) себе з іншим індивідом або групою, основою якого є емоційний зв'язок; набуття, засвоєння цінностей, ролей, моральних якостей іншої людини, особливо батьків; копіювання суб'єктом думок, почуттів, дій іншої людини, яка є моделлю.
Ідентифікація є способом розуміння іншої людини через усвідомлене чи неусвідомлене ототожнення її із собою, намагання зрозуміти її стан, настрій, самооцінку, ставлення до світу, уявивши себе на її місці. Вона може бути повною (ототожнення себе з іншою людиною загалом) або частковою (уподібнення за однією ознакою).
Результатом ідентифікації є інтроекція - виокремлення і ототожнення себе з особистістю чи групою, перенесення, запозичення, "вбирання" в себе певних рис об'єкта і проекція - приписування іншому своїх думок і почуттів.
Емпатія. Цей механізм, реалізуючись як емоційний відгук на проблеми іншого, тісно пов'язаний з ідентифікацією. Емпатія є основною навичкою, яка набувається у процесі соціалізації і передбачає здатність приймати соціальні ролі й установки інших, уявляти себе у соціальній позиції іншого і передбачати його реакції.
Емпатія (співпереживання, співчуття) намагання осягнути емоційний стан іншої людини; психічні процеси, який дає змогу зрозуміти переживання іншої людини (механізм пізнання); дія індивіда, що допомагає йому по-особливому вибудувати спілкування (особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість, здатність проникати в психічний стан іншої людини (характеристика людини, тобто емпатійність).
Схильність до емпатії зростає при набутті життєвого досвіду, а також серед схожих між собою людей. Рівень емпатії залежить від здатності індивіда уявити, як одна подія сприйматиметься різними людьми, визнання права на існування різних точок зору. Схильна до емпатії людина терпима до вираження емоцій іншими людьми; глибоко вникає в суб'єктивний внутрішній світ співрозмовника, не розкриваючи при цьому власного настрою і світу; готова адаптувати своє сприймання до сприймання іншої людини задля кращого розуміння того, що з нею відбувається.
Проявами емпатії є співпереживання - переживання індивідом тих самих емоційних станів, почуттів, які відчуває інший, і співчуття - емоційне сприйняття негараздів іншого безвідносно до власного стану і дій.
Егоцентризм. Явищем егоцентризму ускладнюється процес міжособистісного пізнання людьми одне одного. Він полягає в нездатності побачити і зрозуміти пізнавальну позицію іншої людини, невмінні оцінити факти, події, явища з її точки зору.
Егоцентризм - зосередженість індивіда тільки на власних інтересах і переживаннях, що спричиняє його нездатність зрозуміти іншу людину як суб'єкта взаємодії та самодостатню особистість. Найчастіше егоцентризм проявляється у ранньому дитинстві. У процесі розвитку і навчання особистості сила проявлення його поступово зменшується.
Егоцентричність як закономірний етап становлення є нормальним особистісним розвитком. Відхиленням від норми є застря-гання особистості на цьому етапі, відсутність сил і прагнення подолати його. Жорстка орієнтація на себе не сприяє розвитку особистості. Тому егоцентрики живуть своїми уявленнями про добро, справедливість, любов.
Рефлексія. Механізм соціальної перцепції, який реалізується як внутрішнє уявлення людини про думку тих, ким вона контактує.
Рефлексія (звернення назад, самопізнання) - бачення індивідом того, як його сприймають і оцінюють інші індивіди або спільності; вид пізнання, у процесі якого суб'єкт стає об 'єктом свого спостереження; роздуми, аналіз власного психічного стану.
Рефлексія означає пізнання іншого через з'ясування думок про суб'єкта, пізнання суб'єктом себе через з'ясування думок інших людей про нього. Чим ширше коло спілкування, чим більше різних уявлень про те, як людина сприймається іншими, тим більше вона знає про себе й людей, що її оточують. Рефлексія засвідчує перехід від повного включення самосвідомості в діяльність до формування нового ставлення суб'єкта не лише до діяльності, а й до себе в цій діяльності.
Цей вид соціальної перцепції передбачає не тільки знання суб'єкта про себе та свою діяльність, а й уявлення про те, як він і його діяльність сприймаються іншими. Як новоутворення психіки, вона з'являється на певному етапі онтогенетичного розвитку. Дозрівання механізмів рефлексії стимулює самоаналіз, формування волі, становлення особистісної зрілості.
Стереотипізація- формування враження про людину на основі вироблених стереотипів; приписування знайомих рис з метою прискорення чи полегшення міжособистісного спілкування.
Оцінні стереотипи являють собою сукупність якостей, котрі людина приписує іншій людині. Формування стійких образів соціального об'єкта (людини, групи, події, явища тощо) відбувається непомітно для індивіда. Можливо, у зв'язку з недостат-
Ньою усвідомленістю стереотипи утверджуються як стійкі еталони, владарюючи над людьми. Формуються вони як наслідок недостатньої поінформованості, результат узагальнення особистістю власного досвіду, доповненого відомостями, отриманими з книг, кінофільмів, висловлюваннями інших людей. Стереотип допомагає швидко і досить надійно спрощувати, оформлювати у певні категорії та еталони соціальне оточення людини, легше його розуміти і прогнозувати. Когнітивною основою стереотипізації є такі операції, як селекція, обмеження, категоризація соціальної інформації. Мотиваційну основу цього механізму становлять процеси оцінної поляризації на користь своєї групи, що вселяють індивіду почуття належності та захищеності.
Зазвичай вони формуються з недостатньої поінформованості про об'єкт сприймання, стереотипи можуть виконувати консервативну, іноді реакційну роль, формуючи неправильні уявлення про людей, деформуючи процес міжособистісного розуміння і взаємодії. Під час пізнання людьми одне одного стереотипізація здатна спричинити спрощення і скорочення цього процесу. В такому разі стереотипи не обов'язково виконують оцінну роль. Стереотипізація породжує упередження у сприйманні іншої людини. Якщо судження про іншу людину вибудовується на основі попереднього негативного досвіду, то нове сприймання представника тієї самої групи буде також неприязним.
Стереотипи формуються буденною свідомістю, тому вони часто бувають не тільки сумнівними, а й помилковими. Перевірити істинність чи хибність стереотипу можна лише в процесі аналізу конкретної ситуації.
Каузальна атрибуція. Вивчення каузальної атрибуції допомагає пізнанню механізмів взаєморозуміння, процесів інтерпретації суб'єктом міжособистісного сприймання причин і мотивів поведінки інших людей.
Каузальна (причинна) атрибуція (приписування) - інтерпретація необхідної суб'єкту інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих почуттів, причин і мотивів поведінки.
Ми інколи, не знаючи, чи знаючи недостатньо справжні причини поведінки іншого індивіда, починаємо приписувати одне одному невластиві їм причини, зразки поведінки, загальні характеристики. Це явище називається фундаментальною помилкою атрибуції.
Способи корекції помилок сприйнятгя інших людей з опорою на еталони
Більше уваги приділяйте невербальній поведінці партнера міміці, позі, жестам, інтонації, напрямку погляду, ході, поставі.
Звертайте увагу на помилкові дії партнера (обмовки, забування, замовчування, помилки слуху та ін.), за які можуть ховатися придушені або почуття, які стримуються.
Відзначайте для себе, як у людини виражаються дві основні соціальні потреби - в емоційній підтримці й у визнанні. Це ключ до розуміння того, як людина поводиться з іншими своїми мотивами.
Стежте, в який бік партнер відхиляється від теми вашої розмови. Відхилення від теми - ознака приховання почуттів до співрозмовника.
Питання для самоконтролю
1. Поясніть поняття соціальної перцепції в загально психологічному розумінні.
2. Опишіть поетапно механізм соціальної перцепції.
3. Чи можна вважати візуальну психодіагностику наукою? Якщо так, то які напрями лежали в основі становлення її як науки?
Опишіть конституційну типологію особистості за Кречмером.
Що вивчає наука кінесика?
Схожі статті
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 5.1. Характеристика соціальної перцепції
5.1. Характеристика соціальної перцепції Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкування можливе лише в тому випадку, якщо між його...
-
5.1. Характеристика соціальної перцепції Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкування можливе лише в тому випадку, якщо між його...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 4.2. Теорії міжособистісної взаємодії
4.1. ІНТЕРАКТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ Спілкування - це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 4.1. ІНТЕРАКТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ
4.1. ІНТЕРАКТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ Спілкування - це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - РОЗДІЛ 4. СПІЛКУВАННЯ ЯК ВЗАЄМОДІЯ
4.1. ІНТЕРАКТИВНА СТОРОНА СПІЛКУВАННЯ Спілкування - це не тільки обмін інформацією, знаками, а й організація спільних дій. Воно завжди припускає...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 1.3. Спілкування як потреба
У зв'язку з вищезазначеним по-новому бачиться проблема генезису спілкування як потреби людини. І перше питання - чи існує взагалі така потреба? Майже всі...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.1. Класифікація видів спілкування
Слово до слова - зложиться мова Народне прислів'я 2.1. Класифікація видів спілкування Роблячи спробу класифікації видів спілкування, варто зазначити, що...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.7. Основні стилі спілкування
Особистість у процесі спілкування з іншими може вдаватися до певних стратегій та тактик, щоб досягти ефективних результатів. 1. Співробітництво. Така...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 4.5. Психологічний ВПЛИВ
При соціальній взаємодії відбувається своєрідний процес і результат зміни одним індивідом поведінки, установок, намірів, уявлень іншого індивіда. Вплив...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 4.3. Різновиди МІЖОСОБИСТІСНИХ КОНТАКТІВ
При міжособистісній взаємодії обставини підштовхують кожну людину до багатьох інших індивідів. Відповідно до своїх потреб та інтересів людина відбирає...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.6. СТРАТЕПЇ ТА ТАКТИКИ СПІЛКУВАННЯ
Особистість у процесі спілкування з іншими може вдаватися до певних стратегій та тактик, щоб досягти ефективних результатів. 1. Співробітництво. Така...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.4. Засоби спілкування
Спілкування людини підтримується певними засобами. Свої почуття, думки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи певний...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.2. Класифікація функцій спілкування
Спілкування є поліфункціональним явищем. Відповідно виділяють різні функції спілкування. Б. Ф. Ломов за однією системою основ виділяє три класи функцій...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 5.2. Візуальна психодіагностика
Об'єкт соціальної перцепції (об'єкт спостереження) - це автор повідомлення, яке приймає, інтерпретує спостерігач (суб'єкт). Соціальні психологи вже давно...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 3.3. Правила подачі зворотного зв'язку
Говоріть про поведінку партнера, а не про його особистість. Говоріть більше про свої спостереження, а не про висновки, яких ви дійшли. Більше описів,...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СПІЛКУВАННЯ
Слово до слова - зложиться мова Народне прислів'я 2.1. Класифікація видів спілкування Роблячи спробу класифікації видів спілкування, варто зазначити, що...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.3. Модель мовленнєвої комунікації
Коли ми говоримо про спілкування, то розрізняємо дві його форми - пряму комунікацію і непряму комунікацію. До прямої ми відносимо публічну промову перед...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 4.4. Взаємодія як організація діяльності
Соціальна взаємодія як організація діяльності між людьми складається з таких елементів: діюча особистість, потреба в активізації поведінки, ціль...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - III. Інтерв'ю. Прес-конференція
До діалогічних публічних виступів відносять бесіду та диспут. У загальному вигляді діалог як форма мовленнєвої комунікації являє собою спілкування двох...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - II. Діалогічні
До діалогічних публічних виступів відносять бесіду та диспут. У загальному вигляді діалог як форма мовленнєвої комунікації являє собою спілкування двох...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - I. Монологічні
I. Монологічні До монологічних публічних виступів відносять: доповідь, звітові дь на зборах, політичну промову, політичний огляд, іову мітингову,...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.5. Основні форми спілкування
I. Монологічні До монологічних публічних виступів відносять: доповідь, звітові дь на зборах, політичну промову, політичний огляд, іову мітингову,...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 3.4. Слухання та говоріння
Необхідною умовою правильного розуміння співрозмовника є уміння слухати та говорити, тобто вміння подавати інформацію. Слухання Це психологічний...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 1.1. Теоретичні аспекти процесу спілкування
1.1. Теоретичні аспекти процесу спілкування Будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням О. О. Леонтьев Ознайомлення з таким психологічним...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 3.2. Комунікативні бар'єри
Психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації, називається Комунікативним...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - РОЗДІЛ 1.СПІЛКУВАННЯ ЯК ФЕНОМЕН ПСИХОЛОГІЇ
1.1. Теоретичні аспекти процесу спілкування Будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням О. О. Леонтьев Ознайомлення з таким психологічним...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 2.8. ТИПИ КОМУНІКАБЕЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ
У процесі комунікації люди проявляють по-різному. У психології спілкування виділяються основні типи комунікабельності людей, які розрізняються залежно...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 1.2. Розвиток спілкування в онтогезі
Індивід може реалізовуватися як соціальна істота лише в спілкуванні з іншими людьми. Людина, з'являючись на світ, не має ніяких навичок, здібностей для...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 3.1. Специфіка процесу обміну інформацією
3.1. Специфіка процесу обміну інформацією У цьому розділі розглянемо першу функцію спілкування - це функція обміну інформацією. Іншими словами, що,...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - РОЗДІЛ 3. СПІЛКУВАННЯ ЯК ОБМІН ІНФОРМАЦІЄЮ
3.1. Специфіка процесу обміну інформацією У цьому розділі розглянемо першу функцію спілкування - це функція обміну інформацією. Іншими словами, що,...
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 5.3. Ефекти соціальної перцепції