Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії
Вихованець, який подолав шлях власних морально-духовних перетворень, змінює на краще загальну ситуацію своїх взаємин і з педагогом. Він стимулює вихователя до особистісного зростання, виховні дії якого стають досконалішими, гуманістично центрованими, де милосердя є провідним законом морального існування.
У контексті нейтралізації Я-обурюваного нового сенсу набуває відношення "Я - Ти" (взаємини вихованця і вихователя). Такі взаємини називають ще суб'єкт-суб'єктною взаємодією. На початковому етапі виховного процесу Я виявляється недосяжним Ти, оскільки різниця у рівні морально-духовного вдосконалення вихованця і вихователя надзвичайно велика. Така ситуація створює внутрішній поштовх до особистісного розвитку вихованця за умови, що він усвідомлює цей розрив. Далі неперервність і послідовність виховного процесу повинна забезпечуватись психологічним твердженням, згідно з яким вихованець стає морально-духовним відображенням вихователя як свого ідеалу. Це - рівень тотожності вихователя і вихованця як особистостей. Вихователь своїми моральними справами підтверджує це відношення, зміцнює його у своїй життєдіяльності. Вихованець піднімає свою морально-духовну планку аж до того рівня, за якого перевершує вихователя. У цьому виявляється його тяжіння до першості. Вона ще не досяжна у процесі організованого виховання, але вихованець матиме орієнтир для майбутнього. І тоді може статися так, що вихованцеві, вже дорослій людині, буде чим звітувати перед колишнім наставником.
Є ще один важливий виховний аспект взаємин вихователя і вихованця, який повністю ще не використовується у педагогічній практиці. Йдеться про феномен духовної взаємоприсутності як особливий стан відношення "Я - Ти".
Реально всі виховні суб'єкт-суб'єктні взаємодії відбуваються у візуальному просторі за наявного безпосереднього зорового сприймання однієї людини іншою. Однак такого контакту недостатньо для морально-духовного розвитку вихованця. Педагог здійснює свої виховні функції, коли він просторово відлучений від вихованця. Ці функції передбачають корекцію поведінки, підкріплення морально-духовних надбань, психологічний захист і підтримку підростаючої особистості.
Здебільшого вихованець лише уявляє відсутнього вихователя, але цей процес видається недостатньо особистісно розвивальним. Він є зрізаним, тобто незавершеним. Педагог культивує у вихованця прагнення і вміння до духовної взаємоприсутності як най щирішого діалогу. Таке "спілкування на відстані" благотворне для нього. Вихованець повинен вміти формулювати питання щодо проблем, які його хвилюють. Уже самі по собі вони часто містять і відповіді. Духовна близькість двох особистостей розвіює сумніви, духовно підтримує, мобілізує суб'єкта на досягнення життєвих цілей.
Отже, особистість значущого для вихованців педагога є суттєвим чинником у їхньому морально-духовному зростанні. Вплив цього чинника пов'язується з процесом наслідування, коли вихованець приймає ті чи інші цінності вихователя. Важливим при цьому є і те, у яких реальних ситуаціях може розгортатися цей процес: буде це спільним розв'язанням певної моральної проблеми, інтимно-особистісним спілкуванням чи з'ясуванням ставлення до якоїсь соціальної події тощо. Кожна із ситуацій має свою специфіку, що позначається на процесі наслідування, підстави для пошуку засобів його інтенсифікації з метою підвищення виховної результативності. Адже педагог безпосередньо не ставить перед собою мету стимулювати вихованців до його наслідування як носія морально-духовних цінностей. Це здебільшого відбувається спонтанно як результат соціальної перцепції та усвідомлення вихованцем доброзичливості педагога. За постійності такого сприйняття його у вихованця може суттєво знизитися динаміка тяжіння до вихователя, що вплине на рівень ефективності процесу наслідування. Важливо - підтримувати у вихованця необхідне емоційне зосередження.
Для цього можна застосувати прийом педагогічного здивування, коли вихователь просить своїх вихованців допомогти йому оволодіти певними моральними якостями. Передусім такими, якими, за переконанням вихованців, він володіє бездоганно, виявляючи їх у взаєминах з ними. Це викликає у них незвичний емоційний стан. Вихователь наполягає на своєму проханні, максимально активізуючи внутрішню діяльність вихованців. Вони розмірковують, пропонують власні способи виховання. Далі педагог спрямовує думку вихованців на самих себе у контексті сформованості якостей, про які йшлося у його зверненні до них. Завдяки цьому він активізує морально-духовну діяльність вихованців, яка персоніфікується його особистісним взірцем.
Особливої методичної точності від педагога вимагають ситуації, коли вихованець не відповідає йому прихильністю, проявляє нетактовність чи нечемність. Такий вихованець часто буває "глухим" до дій педагога, у нього не з'являється думка, що він має бути вдячним педагогові за його виховну працю. Тому в педагога може виникнути сильний внутрішній конфлікт: за своє піклування він переживає неприємності, а не емоційне задоволення. Цей конфлікт може загостритися, якщо вихованець вдається до зневаги чи образи на педагога.
Природним у такому разі є виникнення у педагога почуття обурення на вихованця, до якого він не байдужий. Це почуття часто штовхає педагога на емоційно-ситуативну несправедливість, а то й на мстивість, що дезорганізує виховний процес. Щоб цього не трапилося, педагог повинен вважати такого вихованця не затятим кривдником, а таким, що образив лише в цей момент. Це міркування суттєво змінить перебіг у нього почуття образи, і його виховні дії будуть оптимальнішими.
Використання сфери потреб є дієвим засобом організації виховного процесу. Будь-яка перетворювальна дія неможлива в обхід потреб суб'єкта, оскільки вони становлять внутрішню спонукальну "тканину" свідомості, що реагує на неї: сприяє її прийняттю або чинить опір. Тому не всі потреби рівнозначні у морально-духовному розвитку особистості. Отже, мистецтво виховання - це опора на найбільш продуктивні (щодо становлення особистості суб'єкта) потреби.
Важливою з цього погляду є природна потреба людини в іншій людині, потреба взаємодіяти з собі подібною. Відчуженість, відсутність спілкування нестерпне для людини, негативно впливає на морально-духовний розвиток особистості. Ця потреба зумовлює входження суб'єкта в систему нормативних соціальних відносин, створення колективної форми його життєдіяльності.
Педагог як організатор виховного процесу передбачає і взаємодію вихованця з ним (як значущим дорослим), і групову міжособистісну взаємодію вихованців, максимально використовуючи розвивальний потенціал цих форм контактів. У складному мереживі міжособистісних стосунків вихованець може демонструвати як суспільно значущі вчинки, так і суспільно несхвальні, які не сприяють його морально-духовному вдосконаленню. Це природно, оскільки процес виховання не є прогресивно прямолінійним: трапляються і негативні відхилення, з якими змушений мати справу педагог.
Технологію корекційної виховної діяльності педагога у такій ситуації доцільно пов'язувати з протиставленням групи і вихованця, який порушив певну моральну вимогу і здійснив відповідний вчинок. Мають бути створені групові умови помірної відчуженості групи від вихованця, зниження інтенсивності контактів, особливо зі значущими для нього ровесниками. Однак це не означає, що його слід просторово відлучити від групи та її колективних справ. Вихованець за такого покарання змінить свої ціннісні орієнтири, що не сприятиме його особистісному розвиткові. Почуття тяжіння до групи у нього буде підтримуватися, коли він лише візуально сприйматиме її діяльність без дозволу брати активну участь у ній.
Педагогічне керівництво такою ситуацією повинно передбачати чітке регулювання емоційної сфери вихованця, щоб запобігти негативним психологічним наслідкам. Розвивально-оптимальною вона виявиться, якщо вихованець переживатиме почуття пригніченості, яке трансформується у засмученість, а далі проявиться як переживання прикрості. Ця поступовість необхідна, і педагог повинен вміти її розпізнавати, контролювати. Саме на етапі переживання прикрості у вихованця виникає глибоке бажання звільнитися від нього, щоб поліпшити свій психологічний стан. Додатковим ефективним фактором для усунення почуття прикрості є те, що воно не супроводжується переживанням приємності. На цю закономірність педагогові необхідно зважати і використовувати її у своїй діяльності. Адже є емоційні переживання (гоноровість, славолюбство тощо), завершення перебігу яких супроводжується сильним почуттям задоволення, що ускладнює їх нейтралізацію. Почуття прикрості, не обтяжене переживанням задоволення, спонукатиме вихованця до вчинку, що оптимізуе групові міжособистісні взаємини. На цьому етапі мета педагога полягає в тому, щоб вихованець поринув у власну рефлексивну діяльність як всебічне осмислення себе у контексті суспільно значущих взаємин із ровесниками. Подібній діяльності має передувати у вихованця переживання вихованцем почуття відради від здійсненого ним доброчинного вчинку. Це почуття стимулюватиме його до активності саме такої спрямованості. Педагог покликаний підтримати і закріпити таке емоційне переживання вихованця.
Схожі статті
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Колізія емоційних переживань особистості
Завершальною ланкою у методичній конкретизації розширеного механізму самосвідомості є його емоційне цементування на рівні емоційних переживань, яке...
-
У методичному плані педагог, працюючи над подоланням духовної безпечності вихованця, спочатку має " розхитати" сформовану в нього ціннісну структуру...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Я в особистісному бутті людини
Я в особистісному бутті людини Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване - психологічне утворення особистості, яке...
-
Я в особистісному бутті людини Глибинною таємницею справжнього духовного розвитку людини є її Я-обурюване - психологічне утворення особистості, яке...
-
Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов'язку набули непохитності, стали власними ціннісними...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Грані самосвідомості особистості
У вихованні гуманістично спрямованої особистості, яка не опирається культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності - естетичне переживання...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Краса духовності
У вихованні гуманістично спрямованої особистості, яка не опирається культурним впливам, чільне місце посідає естетика духовності - естетичне переживання...
-
Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов'язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Чинники духовної безпечності особистості
Розуміння природи і джерел безпечності є передумовою вирішення проблеми, пов'язаної зі способом управління розвитком особистості. Щоб зрозуміти сутність...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - 3. Лабіринти духовного розвитку особистості
Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов'язку набули непохитності, стали власними ціннісними...
-
Із поширенням морального натуралізму як функціонування за нормами індивідуальних бажань, психологічних станів, установок та уподобань звернення людини до...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Культура гідності як мета особистості
Благородна ідея про людину як найвищу цінність може реалізуватися лише в практичному утвердженні культури гідності. Культура гідності - життя особистості...
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Гідність як ставлення до себе
Із поширенням морального натуралізму як функціонування за нормами індивідуальних бажань, психологічних станів, установок та уподобань звернення людини до...
-
Відповідальність є найважливішою якістю людини, тому що, беручи на себе відповідальність, вона самореалізується. Відповідальність - усвідомлення...
-
Важливим механізмом розвинутої вольової дії, її структурним компонентом є Ціль - суб'єктивний образ майбутнього результату. Йому надається статус...
-
У дискусіях про свободу особистості, як правило, апелювали до розрізнення між діями, що виконуються за вимогою, і діями, вчиненими за прагненням....
-
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Честь у структурі почуття гідності
Однією з високих морально-духовних цінностей і необхідною умовою розвитку особистості є честь. Честь - моральне ставлення особистості до світу людей і...
-
Необхідною умовою самореалізації є саморозвиток. Адже щоб особистість успішно реалізувалась, їй потрібно володіти системою морально-духовних цінностей,...
-
Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система...
-
Самореалізація як особистісне утворення є центральною характеристикою людини, вищим рівнем її розвитку, на якому практично самоздійснюється її Я (система...
-
Експериментальна психологія - Максименко С. Д. - 1.1. Джерела наукового знання
Щоб зрозуміти предмет експериментальної психології як другої після загальної психології базової дисципліни для підготовки професійного психолога, зробимо...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - 1.3. Спілкування як потреба
У зв'язку з вищезазначеним по-новому бачиться проблема генезису спілкування як потреби людини. І перше питання - чи існує взагалі така потреба? Майже всі...
-
Педагогічна етика - Васянович Г. П. - 1.2. Джерела педагогічної етики
Елементи педагогічної етики трапляються у вченнях давніх філософів і педагогів, які намагались осмислити специфічні проблеми педагогічної моралі. її...
-
Психологія спілкування - Філоненко М. М. - ПЕРЕДМОВА
На сьогодні питанням взаємостосунків між людьми є питання комунікацій між ними. Психологія спілкування досліджує особливості взаємозв'язків людини з...
-
1.1. ПРИРОДА ПСИХІКИ І ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ НАУКИ 1.1.1. Наукова, життєва та народна психологія, парапсихологія як джерела знань про психіку Кожний, хто...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Умови психічного розвитку
Сучасна психологія вбачає причини розвитку в процесі життя людини, в конкретних і суперечливих соціально-психологічних умовах, найрізноманітніших...
-
Дитяча психологія - Дуткевич Т. В. - 4. Передумови, умови і рушійні сили психічного розвитку дитини
Вихідним для розуміння природи психічного розвитку є співвідношення в дитині природного і соціального, вродженого й набутого. Від народження дитина...
-
Вікова психологія - Павелків Р. В. - 2.1. Рушійні сили, чинники й умови психічного розвитку
2.1. Рушійні сили, чинники й умови психічного розвитку Вікова психологія вивчає ті порівняно повільні, але грунтовні кількісні і якісні зміни, які...
-
Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - ПЕРЕДМОВА
Ідея укладання цього навчального посібника, що на засадах інтеграції базових цінностей світового досвіду психологічної науки описує основні стратегії,...
-
Вікова психологія - Савчин М. В. - Основні концепції психічного і особистісного розвитку
У психологічній науці свого часу побутували різні погляди на проблему розвитку людини. Залежно від наукових уподобань і рівня пізнання проблеми вчені...
Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І. Д. - Умови оптимізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії