Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку етики

Прикладна етика свідчить про нову стадію розвитку етики і моралі, на якій здійснюється їх органічний синтез і внаслідок цього етика всю систему свого обгрунтування пов'язує з граничними можливостями людського життя, не виходячи за його межі. До того ж багато вимірів моральної практики не можуть обійтись без теоретичного осмислення, обгрунтування, моделювання та прогнозування. Ця тенденція є активно обговорюваною протягом останнього десятиріччя XX ст. Нерозривність обгрунтування морального вибору і прийняття політичних рішень продемонстрували трагічні події в Сполучених Штатах Америки 11 вересня 2001 р. і всі ті дискусії, які розгорнулись навколо них в світі. Тематичне поле дослідження прикладної етики пов'язано з її функціонуванням в конкретних формах людського буття - політиці, економіці, техніці, екології, вихованні, комунікації та ін.

Етика сучасного суспільства втрачає надмірну утаємниченість своїх принципів і не дотримується ілюзії завершеного духовного продукту. Саме такий новий аспект прикладної етики, який значною мірою пов'язаний з системною диференціацією суспільства і орієнтацією кожної системи на власні особливі нормативи, активізує розробку різних етик. Останні виконують функцію легітимації конкретних виявів людського буття.

При цьому формування, на перший погляд, начебто вузько спеціалізованої етики, призводить до значного синергетичного ефекту, до віддзеркалення у всьому соціальному просторі її моральної енергії, що є проявом природи моральності з її внутрішньою всезагальністю, органічно властивим їй універсалізмом.

Формування глобального світу виключає попередню культурну модель - зосередження духовно-етичної культури у вузьких елітарних колах і побуджує до свідомих процесів інституалізації етичних чинників життя. Цей шлях не може бути простим, але перспектива розширення впливу високої духовної культури, яка стає необхідною для життєво важливих сфер суспільного життя (політика, економіка), не може не викликати оптимізму.

У межах проекту Модерну завжди відводилось важливе місце базовим цивілізаційним принципам. У сучасному суспільстві всезагальні етичні принципи почали виконувати більш дієву практично-регулятивну функцію завдяки все більшому включенню в цей процес соціальних інститутів. Загальною стала думка, що в інформаційному суспільстві зростає роль етичної регуляції поведінки. В наш час на етичних принципах грунтуються конституції демократичних країн, вони є засадничою основою діяльності міжнародних організацій, створення документів, які покладаються в основу міжнародного співробітництва. До їх розробки долучається широке коло представників гуманітарних наук і практиків у сфері політики, бізнесу, духовної культури, громадських організацій і рухів.

Така найновітніша тенденція дозволяє суттєво модернізувати традиційну етичну проблематику в царині виховання в цілому і цілеспрямованій педагогічній діяльності зокрема.

Ідеали, цінності і норми виховної діяльності та їх реально працюючий в суспільстві зміст через призму сучасної духовної ситуації в країні, регіоні, університеті, школі дозволить створити ефективні навчальні програми у вигляді великої кількості завдань, проблем, дилем, з якими стикаються педагоги в професійній діяльності. Плідна спадкоємність грунтується на розумінні важливості збереження традиційних підходів, завдяки бережливому ставленню до традиції створюються перешкоди псевдо-новаціям.

Нормативна етика педагога була і залишиться важливою складовою широкого кола професійних етик. Водночас принципово новою може бути прикладна педагогічна етика, методологічною основою якої повинен стати синтез культурології, теоретичної етики, психології, соціальної психології та інших наук.

Предметним полем прикладної етики Є якісно нове наукове завдання - інтелектуально осмислити соціальну реальність, в якій перестали домінувати традиційні механізми трансляції моральнісної культури. Це стосується навіть "природної моральності", яка завжди зберігалась на міцному фундаменті співробітництва і доводилась до звички, автоматичної дії, навички. В сучасному суспільстві існують властиві саме йому перешкоди і протиріччя в досягненні злагоди між людьми (як основні, базові, для даного суспільства, так і вторинні). Це стає джерелом постійних конфліктів. Особливо не плідною є та їх частина, що обумовлена віджитими, архаїчними забобонами та історичними хибами минулих часів.

Саме протидія застарілим оцінкам і відповідній поведінці, які породжують відсутність порозуміння і ворожість, викликала до життя потребу в прикладній етиці. Йдеться про нейтралізацію тих настанов, які мають об'єктивну тенденцію до зменшення. Проте повільні темпи їх зникнення вступають у суперечність з об'єднанням людства навколо процесу вільного продуктивного виробництва та надзвичайного соціокультурного динамізму, що пов'язані з творчою енергією людей.

Таке завдання породжує необхідність етичної експертизи великих соціальних проектів і моделювання можливих деструктивних загроз для моральнісного клімату у разі їх реалізації. Також є важливим прогностичне передбачення найбільш необхідних для певних соціальних груп ціннісних орієнтацій, що можуть органічно сприяти вирішенню завдань, які стоять перед ними. Такі організаційні зусилля додають ефективності вирішенню прагматичних цілей у просторі спільних справ, що сприяють руху до об'єднаного людства як єдиного цілого, підсилюють віру в людину, в найкраще в ній.

Процедури запровадження прикладної етики не передбачають простого вивчення абстрактного змісту базових принципів і категорій моралі. Вона пропонує через спільне (робота в групах, підрозділах, організаціях) осмислення конкретних складних типових ситуацій підвищувати розуміння наявності морально-етичного виміру в них та уміння давати більш правильні оцінки і відповідно діяти. Йдеться насамперед про прискорену нейтралізацію тих оціночних стереотипів і поведі-нкових стандартів, які з часом будуть все менш впливовими і широко представленими (наприклад, патерналізм, партикуляризм, дискримінація, нерівність). Прикладна етика може прискорити подолання, знецінення таких проявів, як помста, кругова порука, різновиди групового егоїзму.

У розвинених країнах основна стратегія економічного зростання пов'язана з підвищенням ролі розумової праці. Сьогодні такі робітники становлять близько двох п'ятих всієї робочої сили СІЛА і частка їх постійно збільшується. Працівники розумової праці повинні самостійно управляти собою, їм необхідна незалежність. Безперервна інноваційна діяльність стає невід'ємною частиною розумової праці. Вони повинні відповідати за запровадження нововведень, з одного боку, постійно мають вчитися, а з другого - учить інших.

Працівники розумової праці як основний капітал виробництва сам по собі є значною цінністю й усвідомлює це, а поширюючи таке ставлення на інших, стають більш сприйнятливими до визнання самоцінності кожної людини. Тим самим можна передбачати можливість кардинальних змін у сфері моральних цінностей.

Ідеальні моральні ідеали втрачають дієвість у разі відриву від інструментальних цілей. Прикладна етика може сприяти тому, щоб рішуче відбувався поворот у моральнісному житті до гнучких форм розвитку всього нового й обмеження особливо злоякісних форм роз'єднання людей.

Здобуття навичок, оволодіння знаннями, культурою - це свідчення моральнісного зростання. Етична складова стає органічною для сучасного науково обгрунтованого менеджменту на відміну від класичного ієрархічного менеджменту, орієнтованого на примус до праці і жорсткий зовнішній контроль.

На соціально-груповому рівні моральнісна культура є обов'язковою в організації командної роботи, у діяльності професійних груп, які ініціюють інституційну підтримку відкритим етичним кодексам і деклараціям, але основним надзавданням етичних тренінгів, етичного навчання, етичних вправ є вироблення навичок до моральнісної поведінки.



Схожі статті




Прикладна етика - Аболіна Т. Г. - 1.3. Прикладна етика як нова стадія розвитку етики

Предыдущая | Следующая