Політична історія України - Танцюра В. І. - Непорозуміння між Українською державою та Москвою
Акти царського уряду, які обмежували гетьманське правління, не були оприлюднені в Україні, тому в своїй діяльності українське керівництво ігнорувало нав'язуванні обмеження. Зокрема, гетьман не брав до уваги московські плани щодо опису та стягнення до царської скарбниці податків з українського населення (до Москви не надійшло жодної копійки зібраних податків), відрядження до "знатних" міст Гетьманату царських воєвод, обмежень у сфері його зовнішньополітичної діяльності. Такий статус (майже незалежної держави) свідчив, що Україна в державницькому аспекті вигравала більше, ніж Молдова, Валахія чи Кримське ханство у складі Оттоманської імперії. У сучасному розумінні українсько-російські відносини будувалися не стільки на принципах протекторату, скільки на конфедеративній основі. В будь-якому разі угода не була для України, за словами сучасного українського історика Олени Апанович, "ні трагедією, ні ганьбою".
З травня 1654 р. війська Росії і полки наказного гетьмана Івана Золотаренка успішно діяли в Білорусі проти литовсько-польської армії, але спроби Б. Хмельницького закріпити за собою білоруські землі наштовхнулися на опір царя, тим більше, що в статті 6 московського договору гетьман зобов'язувався вивести козацькі загони з цієї території. Під час взаємного суперництва за підкорення Білорусі російські воєводи і козацькі старшини примушували жителів присягати на вірність відповідно царю чи гетьману. Судячи з призначень, що їх зробив Б. Хмельницький за 1654-1656 pp., білоруські землі він прагнув залишити за собою: І. Золотаренко (загинув у жовтні 1655 р.) став гетьманом Сіверщини, І. Нечай - полковником Білоруським, Д. Виговський - полковником Бихівським.
У цей період гетьман підписав новий договір з Кримом, за яким татари зобов'язалися більше не допомагати Польщі та не воювати з Росією, а Б. Хмельницький обіцяв не ворогувати з ханством. Фактично це була угода про взаємний нейтралітет.
Перемоги Росії в боях з Річчю Посполитою викликали занепокоєння короля Швеції Карла Густава. Він поспішив оголосити Польщі війну, а влітку 1655 р. захопив частину її території. У вересні шведам здалася Варшава, а російсько-українські війська захопили Люблін.
Литовський гетьман Януш Радзивілл ще 1654 р. пропонував Б. Хмельницькому союз проти Росії. Вважаючи блокування між гетьманом і царем небезпечним для Речі Посполитої, він у серпні 1655 р. прийняв протекцію шведського короля. Свого часу й Б. Хмельницький вів переговори зі шведами, пропонуючи створити то анти-турецький, то антимосковський союз.
Становище різко змінилося наприкінці 1655 p., коли після триденних важких боїв під Варшавою війська Швеції, Польщі, Бранденбурга зазнали великих втрат. На початку січня 1656 р. в Кенігсберзі делегація Речі Посполитої підписала мир зі Швецією. Однак проти Швеції виступили Данія та Росія, а бранденбурзький курфюрст князь Фрідріх Вільгельм у вересні 1657 р. помирився з поляками. Австрійський імператор Фердинанд ІІІ Габсбург також схилявся до підтримки суверенітету Речі Посполитої і послав до України болгарина - архієпископа П. Парчевича із завданням умовити гетьмана припинити війну з Польщею, зосередившись на боротьбі з ісламським світом.
Зреагував на зміну ситуації і московський цар; наприкінці 1655 р. почалося зближення Росії з Польщею, у результаті якого в листопаді 1656 р. між ними відбулося укладення миру й оголошення війни Швеції. Делегація гетьмана на чолі з Р. Гапоненком на ці переговори не була допущена. На польсько-російських переговорах цар в обмін на обіцянку бути обраним королем Речі Посполитої не заперечував, щоб українські землі залишилися за Польщею, а їх статус був визначений на зустрічі представників Росії, Війська Запорозького й Польщі. Цар дозволив католицьким ксьондзам, яких раніше вигнало білоруське й українське населення (за 10 років з кількох сотень костелів залишилось лише сім), повернутися назад. Майно католицьких орденів і монастирів також поверталося власникам.
Змінилася і зовнішньополітична лінія Б. Хмельницького: він намагався вступити в союз з Молдовою, Валахією, Бранденбургом, Швецією, Семигородом, литовськими дисидентами для боротьби проти Польщі й Росії, хоча у 1656 р. між Україною й Росією існував нейтралітет. Правда, дуже своєрідний: шведсько-українські війська били поляків, а російсько-польські - шведів.
З травня 1657 р. різко загострилася боротьба між українськими старшинськими угрупованнями: радикальним, національно-патріотичним, поміркованим. Прийняте у квітні під тиском гетьмана 26 старшинами рішення про наслідування булави після його смерті молодшим сином Юрієм (Юрасем) не стало для старшин стримуючим фактором. Розуміючи, що Юрій надто молодий для керівництва державою, гетьман призначив його опікунами полковника Григорія Лісницького, генерального осавула Івана Ковалевського, генерального писаря І. Виговського (незважаючи на відсутність у них будь-якого бажання виконувати такі обов'язки). Навесні 1657 р. почалися заворушення у Запорозькій Січі, повстання на Слобожанщині, дестабілізувалася ситуація в багатьох полках. Козаки, селяни звинувачували старшину в надмірних поборах, незаконному збагаченні. За три дні до смерті Б. Хмельницького польське керівництво схвалило нову стратегію боротьби з Україною: обіцяти привілеї старшині, вести її проти Москви, а в разі незгоди - карати; роз'єднувати чернь і козацькі верхи; грати на протиріччях Москви й Гетьманату.
Головним підсумком боротьби 1648-1657 pp. було створення автономної за статусом української козацької напівдержави з територією, кордонами (хоча й не чітко визначеними), органами влади, збройними силами, правовими нормами на базі звичаєвих законів, визнання її існування деякими державами. Намітився процес економічної інтеграції українських земель, почався рух суспільства у напрямі протокапіталістичного розвитку. Однак такий перебіг подій не влаштовував ні Польщу, ні Росію, ні Туреччину, тому вони зробили все, щоб заблокувати самостійний розвиток Гетьманату. Негативну роль у становленні української державності зіграв також глибокий розкол всередині українського суспільства.
Схожі статті
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Союз Гетьманату з Московською державою
Земський собор Росії ще в 1621 р. вирішив забрати силою від Польщі Смоленщину й Сіверщину, укласти союзницький договір зі шведами. З цією метою царський...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 5.4. Політичні тенденції в українському суспільстві
Формуванню української державності стали на заваді несприятливі умови всередині Гетьманщини та невигідна для неї міжнародна ситуація. Про незавершеність...
-
Рушійними силами української революції стали козацтво і селянство. Під впливом перших збройних перемог до визвольного руху приєдналася козацька реєстрова...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Еволюція українського козацтва
Наприкінці XV ст. на теренах України з'являється нова суспільна сила - козацтво. Назва "козак" вперше зустрічається у половецькому словнику XIII ст. У...
-
Українська національна революція, політичним наслідком якої стало утворення Української козацької держави, засвідчила зрілість національно-державницької...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 5.2. Політична культура козацтва та його лідерів
Формування політичної культури козацтва було поступовим процесом. Поставала вона як певне знання та усвідомлення тогочасних реалій суспільного буття....
-
Українська національна революція, політичним наслідком якої стало утворення Української козацької держави, засвідчила зрілість національно-державницької...
-
Ознаками держави як форми організації суспільного життя є наявність специфічних органів управління - державного апарату,, території, обов'язкових для...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Політичні причини та наслідки Люблінської унії
Політичні причини та наслідки Люблінської унії З XIV ст. у політичне життя України увійшло таке явище, як унія. Перефразуючи О. Бісмарка, який зауважив,...
-
Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI - на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 5.3. Державницькі процеси в Гетьманщині
Незважаючи на складні внутрішні та зовнішні політичні умови, Б. Хмельницькому вдалося сформувати 100-150-тисячне військо. Хоча вищим органом козацької...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 4.3. Політичне життя в Україні за часів Речі Посполитої
Українська політична, релігійна думка наприкінці XVI - на початку XVII ст. Адаптація до політичних, суспільних і культурних умов Речі Посполитої...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 4.2. Україна у складі Речі Посполитої
Політичні причини та наслідки Люблінської унії З XIV ст. у політичне життя України увійшло таке явище, як унія. Перефразуючи О. Бісмарка, який зауважив,...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 2.3. Основні етапи розвитку державності в Київській Русі
Об'єднання земель і племен східних слов'ян Серед істориків побутує думка, що перший етап у розвитку києворуської державності був "варязьким". Починається...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 1.1. Особливості еволюції політичної історії
На широкому полотні історії людської цивілізації політичній тематиці завжди відводилось окремішнє місце й належала неповторна роль. Людство в його...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Міжнародні відносини Київської держави
Від початків свого існування Київська держава прагнула стати активним суб'єктом міжнародних зносин, маючи для цього відповідні кадрові служби. їх...
-
Щодо питання про етнічну ідентифікацію Київської Русі точилося немало дискусій, які у своїй основі мали не тільки наукові, а й політичні аспекти....
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 3.4. Припинення Існування Галицько-Волинської держави
Серед причин зникнення Галицько-Волинської держави з політичної карти середньовічної Європи називають передусім занепад династії короля Данила. Одночасно...
-
Смерть Романа Мстиславича в 1205 р. спричинилася до жорстокої і тривалої громадянської війни, що супроводжувалася зовнішніми втручаннями. Причини усобиць...
-
Починаючи з 1597 р. на засіданнях сейму та сенату Речі Посполитої українська православна шляхта вела боротьбу за захист своїх прав, проти наступу...
-
Поява і поширення братств як національно-релігійних організацій пов'язані з загальноєвропейською тенденцією посилення ролі суспільства під впливом ідей...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Об'єднання земель і племен східних слов'ян
Об'єднання земель і племен східних слов'ян Серед істориків побутує думка, що перший етап у розвитку києворуської державності був "варязьким". Починається...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 1. Політична історія як наука
На широкому полотні історії людської цивілізації політичній тематиці завжди відводилось окремішнє місце й належала неповторна роль. Людство в його...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - 2.6. Політичний устрій Київської Русі
Система політичної влади Київська держава спершу не була чітко централізованою. За формою правління вона вважалася ранньофеодальною монархією. Протягом...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Норманська та антинорманська теорії
Давні літописи про походження Київської Русі Найдавніший руський літопис - "Повість минулих літ" - заснування державності на східнослов'янських теренах...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Перехід українських земель під владу Литви
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період...
-
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період...
-
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період...
-
До середини XI ст. у Київській Русі панувала державна власність на землю. Верховним землевласником був великий князь київський, який роздавав маєтки...
-
Політична історія України - Танцюра В. І. - Давні літописи про походження Київської Русі
Давні літописи про походження Київської Русі Найдавніший руський літопис - "Повість минулих літ" - заснування державності на східнослов'янських теренах...
Політична історія України - Танцюра В. І. - Непорозуміння між Українською державою та Москвою