Педагогіка - Зайченко І. B. - 24.3. Національне виховання як фактор цілісного формування особистості. Основні напрями національного виховання
Формування особистості - неперервний, дуже складний процес, де функціонує багато факторів, на основі яких розкриваються потреби, інтереси, нахили, здібності, характер, а також здоров'я, працездатність і довговічність. Розвиток особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання й саморозвитку, що є компонентами цілісного підходу.
Соціалізація - процес двобічний. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству і соціальним групам, до яких він належить. А з другого - в процесі соціалізації він активно залучається до системи соціальних зв'язків і набуває соціального досвіду.
Соціалізація здійснюється за багатьох обставин, які умовно можна звести до трьох груп: Мезофактори (етнокультурні умови і тип поселення, в яких живе і розвивається людина); Макрофактори (суспільство, держава, світ і навіть космос); Мікрофактори (сім'я, дитячий садок, школа, позашкільні виховні установи, релігійні організації, товариства ровесників, засоби масової комунікації та інші інститути виховання). Вони в різній мірі безпосередньо впливають на кожну конкретну людину, динамічно змінюючись в умовах науково-технічної революції самі, змінюється їх питома вага в соціалізації підростаючих поколінь.
Провідною Метою виховання залишається ідеал всебічно розвиненої особистості, що йде з глибин віків. Він орієнтує на широкий індивідуальний підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної і пасивної адаптації молоді в конкретних суспільних умовах.
Було б помилково розуміти всебічний розвиток як сукупність окремих інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових аспектів чи якостей особистості. Всебічний розвиток передбачає їх органічну єдність, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини.
Дійовим засобом відродження нації є формування в людини почуття національної гідності і гордості за Україну, відмова від почуття національної меншовартості, що втілювалось у поняття поваги до "старшого брата", нав'язуванні думки про перевагу російської культури над українською.
У справі відновлення почуття національної гідності величезне значення має висвітлення правдивої історії, культури та освіти нашого народу, повернення до культурних надбань, відкриття замулених сторінок нашої спадщини. Неабияку вагу тут має викладання історії української культури, народознавства, повернення імен видатних українських вчених, письменників, педагогів, художників, композиторів, митців слова, культурних діячів, видатних політиків, імен тих українців, які збагачували чужу культуру.
Ні одна ідеологія не повинна обмежувати свободу переконань, поглядів, думок, а тому не може бути й мови про введення в систему освіти будь-якої офіційної, загальнообов'язкової ідеологічної орієнтації. Однак, це не суперечить прагненню школи здійснювати політичне виховання, виховувати українського патріота з високою політичною культурою. Термін "деідеологізація" означає усунення монопольного панування однієї ідеологічної доктрини над усіма іншими формами свідомості. Визнання плюралізму ідеологій і політичних поглядів сприяє формуванню в учнів і молоді здатності толерантно ставитися до поглядів інших людей, поважати чужі думки.
Наступним кроком деідеологізації є оцінка всіх ідеологій крізь призму загальнолюдських гуманістичних цінностей: ідеалів добра, правди, краси, справедливості, совісті, людської гідності та ін. Це означає, що антигуманні ідеологічні доктрини, які передбачають класову (групову) ненависть, повинні повсюдно заперечуватись з позицій гуманізму. Мета українського національного виховання не лише в тому, щоб прищепити вихованцю відданість ідеалам Добра, Правди, Свободи, але й сформувати в нього моральну готовність і вміння боротися зі злом, розвінчувати його і з цих позицій оцінювати свої вчинки.
Вірність Україні є невід'ємною ознакою національного свідомого громадянина. Формування патріотичних почуттів означає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною. У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадського обов'язку, готовності у будь-який час стати на захист України, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його збройних сил.
Вихованець національної школи має виростати патріотом України. І якщо намагання державної системи освіти зробити росіянина "українцем" є порушенням прав дитини, то її прагнення, щоб і росіянин, і єврей, і поляк, поруч з українцем були чесними громадянами і патріотами, шанували закони і традиції народу України, на землі якої вони живуть, є цілком правомірним.
Громадсько-державний рівень становлення національної свідомості передбачає турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.
Важлива роль у національному відродженні України відводиться вивченню української мови, бо лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть. Мова - це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак і громадської позиції. Підвищення мовної культури, статусу національних мов сприятиме зміцненню міжетнічних стосунків, культури відносин людини і нації, а також виробленню доброзичливого ставлення до представників інших етносів та народів.
У формуванні духовності особистості чільне місце займає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє місце в ньому, розуміння смислу життя. Світогляд є визначальним у житті людини, спрямовує її поведінку, пізнавальну і творчу діяльність, сприяє системності одержаних знань, вражень, спостережень. Народний світогляд вбирає в себе кращі зразки ідеї народовладдя, гуманізму, народної моралі та естетики, які найповніше відображені в народній міфології, фольклорі, календарно-сімейній обрядовості.
Збагачення духовності особистості передбачає освоєння як національних, так і світових надбань культури. Національне і загальнолюдське мусять розглядатися як два аспекти єдиного загальнолюдського процесу. Глибинне освоєння, збагачення національного с водночас освоєння загальнолюдського, його збагачення.
Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі та ін. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії, родоводу, забезпечення духовної єдності поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом.
Формування духовності тісно пов'язують з Релігійними виховними традиціями. Кожна релігія більшою чи меншою мірою взаємодіє з культурою відповідного етносу. Церква виховує повагу молоді до старших поколінь, патріотичні почуття, милосердя, регламентує доброзичливі норми стосунків між людьми, тривалий час залишаючись духовною скарбницею.
Важливе місце в системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, любові, доброти, патріотизму, працелюбства, поваги до старших. Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі високі моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, мають моральний потенціал, спрямований на виховання особистості.
Формування громадянських рис передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси.
Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря формується як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання і виховання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин.
Фізична культура - невід'ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, людини і природи - основа фізичного виховання. Фізична культура, як і будь-яка інша, завжди національно своєрідна. Українська фізична культура сягає своїми коріннями часів Київської Русі, коли були вироблені прекрасні методи вишколу, гартування дітей, формування воїнського лицарства і мужності. Зразком національного фізичного виховання, самовдосконалення тіла і духу була епоха Запорізької Січі, де сила і витривалість, загартування тіла у повсякденному житті і військових справах здійснювалися в постійних іграх, забавах, танцях, змаганнях.
Пріоритетним напрямом морального становлення громадянина є виховання у дітей і молоді поваги до Конституції, законів України, національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв'язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Все це становить правову культуру особистості.
Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце. Це викликано багатьма причинами і, насамперед, наслідками Чорнобильської катастрофи, високим рівнем радіаційної, хімічної забрудненості навколишнього середовища. Нашим дітям украй необхідні відчуття відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, господарські, гуманні принципи природокористування.
Усвідомлення прагнення підвищити ефективність наскрізної системи національного виховання не виключає, а передбачає бережливе ставлення до надбань вітчизняного і світового педагогічного досвіду, глибоку обізнаність з Декларацією прав дитини, Конвенцією про права дитини та іншими документами ООН, якими керуються всі громадяни, навчально-виховні заклади і уряди країн світового співтовариства.
Схожі статті
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 24.1. Сутність і особливості національного виховання
24.1. Сутність і особливості національного виховання Національне виховання - це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 24. Основи національного виховання
24.1. Сутність і особливості національного виховання Національне виховання - це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 24.2. Принципи національного виховання
Найважливішими принципами національного виховання є: Гуманізм, демократизм, народність, природо-відповідність, культуро-відповідність, безперервність,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.4. Розвиток, виховання і формування особистості
Вплив спадковості і середовища коректується вихованням. Ефективність виховної взаємодії полягає в цілеспрямованості, систематичності й кваліфікованому...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 17.2. Мета виховання в сучасній школі
Серед загальнолюдських завдань виховання є одне завдання, яке виражає найвище призначення виховання - забезпечення кожній людині можливості всебічного і...
-
22.1. Вплив атмосфери сімейного життя на процес і результат виховання особистості В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 18.7. Гуманізація виховання
Якщо в своєму вихованцеві ви виявляєте хоча б краплинку доброго і будете потім спиратися на це добре в процесі виховання, то отримаєте ключ від дверей...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 18.5. Зв'язок виховання з життям, працею
"Не для школи - для життя" - таке гасло зустрічало учнів давньоримських шкіл. Вже античні педагоги розуміли безглуздість виховання, відірваного від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 19.3. Методи формування свідомості особистості, або методи переконань
Перший етап правильно організованого виховання - знання (розуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, які повинні бути сформовані в процесі...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 22. Основи сімейного виховання
22.1. Вплив атмосфери сімейного життя на процес і результат виховання особистості В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 19.7. Засоби всебічного розвитку особистості
Засоби виховання здійснюють суттєвий вплив на розвиток особистості. Засоби матеріальної культури (іграшки, одяг, посуд та ін.) пов'язані з розвитком...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.1. Педагогіка - наука про виховання
Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками 1.1. Педагогіка - наука про виховання Свою назву педагогіка отримала від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 18.6. Опора на позитивне у дитини
Якщо в своєму вихованцеві ви виявляєте хоча б краплинку доброго і будете потім спиратися на це добре в процесі виховання, то отримаєте ключ від дверей...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 10.1. Поняття і сутність змісту освіти
10.1. Поняття і сутність змісту освіти Поняття освіти - досить складне й багатоаспектне. В найзагальнішому визначенні Освіта - Це процес і результат...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 10. Зміст загальної освіти
10.1. Поняття і сутність змісту освіти Поняття освіти - досить складне й багатоаспектне. В найзагальнішому визначенні Освіта - Це процес і результат...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 21. Учнівський колектив і його роль у формуванні особистості
21.1. Поняття колективу і його види Слово колектив походить від латинського Colligo, що в перекладі означає "об'єдную", а латинське Collectivus -...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 19.8. Взаємозв'язок методів і засобів виховання
Зміст, засоби і методи утворюють систему виховного процесу, адекватну меті і завданням виховання. Зміст виховання складає духовні цінності внутрішнього...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 10.2. Джерела і фактори формування змісту шкільної освіти
Джерелами формування змісту шкільної освіти є Культура або Соціальний досвід. Але зміст соціального досвіду, тобто культура, взята в цілому, ще не...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 19.6. Система засобів виховання
Засоби виховання - це сукупність прийомів виховання; як правило, це предмети матеріальної і духовної культури, що використовуються у виховному процесі...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 22.4. Сімейне виховання і сімейне право
Сім'я тисячами ниток пов'язана з суспільством, державними і громадськими організаціями й установами. Вона чутливо реагує на всі зміни, що відбуваються в...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.5. Діяльність як фактор розвитку. Діагностика розвитку
Вплив на розвиток спадковості, середовища і виховання доповнюється ще одним важливим фактором - діяльністю особистості. Під діяльністю особистості...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 17.3. Завдання виховання
У педагогічній науці і практиці мета виховання конкретизується системою його завдань. Іншими словами, термін "всебічне виховання" передбачає конкретну...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 3.3. Вплив середовища на розвиток особистості
Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний,...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 1.3. Основні категорії педагогіки
Найважливішими категоріями педагогіки є: Виховання, навчання, освіта, педагогічний процес, розвиток, формування людини. Виховання - цілеспрямований і...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - Тема 2. Методологія і методи педагогічних досліджень
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Тема 1. Педагогіка як наука і навчальний предмет, її зв'язок з іншими науками 1.1. Педагогіка - наука про виховання Свою назву педагогіка отримала від...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.2. Філософські основи педагогіки
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні
2.1. Поняття про методологію педагогіки і її рівні Наука може розвиватись лише тоді, коли вона поповнюватиметься все новими і новими фактами. В свою...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 8.2. Функції процесу навчання
Всебічний і гармонійний розвиток особистості передбачає єдність її освіченості, вихованості, загального розвитку. Виходячи з мети і завдань сучасної...
-
Педагогіка - Зайченко І. B. - 5.3. Закономірності педагогічного процесу
Педагогічний процес є не механічним поєднанням процесів виховання, навчання, розвитку, а якісно новим утворенням, якому властиві свої особливі...
Педагогіка - Зайченко І. B. - 24.3. Національне виховання як фактор цілісного формування особистості. Основні напрями національного виховання