Педагогіка вищої школи - Курлянд З. Н. - Техніка спілкування

Спілкування - це процес контактів, обміну та взаємодії між людьми. У процесі навчання та виховання відбувається передача знань, способів діяльності, суспільних цінностей, норм культури, тобто спілкування є сутністю роботи вчителя.

Основні функції спілкування: обмін інформацією, організація діяльності, пізнання людьми одна одної, досягнення взаєморозуміння. Крім того, будь-яка людина має потребу самовираження в процесі спілкування, одержання емоційної підтримки - співчуття, поваги до себе - визнання своєї особистості. Урахування цих потреб дуже важливе для вчителя. Без прояву розуміння та поваги до співбесідника ефективне спілкування не можливе.

До комунікативних умінь вчителя належать:

- соціальна перцепція (уміння "читати по обличчю");

- емпатія (уміння співчувати);

- толерантність (уміння розуміти інші думки, терпимо ставитися до чужих поглядів);

- самопрезентація (уміння виявляти впевненість, свої кращі якості в необхідний час);

- установка на позитивне в людях;

- достатній обсяг уваги і пам'яті (обличчя, імена, якості);

- оперативність формулювання думок;

- культура і техніка мовлення;

- володіння прийомами ефективного спілкування.

Під час спілкування будь-яка людина займає одну з трьох "позицій*9, умовно названих позиціями "Батька", "Дитини", "Дорослого". У позиції "Батька" людина командує, наказує, повчає, визнає тільки власну правоту. Позиція "Дитини" - це прохання, поступки, невпевненість, хитрощі, вияв слабкості. Позиція "Дорослого" - обговорення на рівних на користь справі, незалежно від власних емоцій.

У різних ситуаціях, у спілкуванні з різними людьми кожний займає одну з "позицій". Але багато хто з людей неадекватно до обставин постійно займає одну й ту саму "позицію". Незбіг очікуваної і реально зайнятої співбесідником "позицій" призводить до непорозуміння і конфліктів. Типова професійна помилка вчителів - постійне (на роботі в будь-якій ситуації, вдома, на відпочинку, у транспорті...) перебування у позиції "Батька", прагнення всіх повчати, наполягати на своїй думці, критикувати, все організовувати і контролювати. З одного боку, така позиція призводить до конфліктів, пасивності учнів, неоптимальної організації справи, а з іншого - постійне перебування в одній позиції спричинює психічне перевантаження, дистреси, втому та їх наслідки.

Значний вплив на характер спілкування здійснюють ролі. Кожна людина протягом життя буває в "ролі" учня, покупця, батька, пасажира, друга, керівника, підлеглого та ін. Людина поводить себе в конкретній групі відповідно до ролі, яка склалася. У багатьох шкільних класах є ролі "лідера", "авторитета", "блазня", "пустуна", "шибеника", "принцеси", "цапа-відбувайла" та ін. Роль людини визначається її психічними особливостями й обставинами, оточенням, в які вона потрапляє. Крім того, роль завжди хоча б частково відповідає неусвідомленим внутрішнім потребам людини. Неможливо змінити поведінку учня тільки наказами чи зауваженнями. Лише в разі включення учня в нову успішну для нього діяльність, де він здобуде нову роль, відповідно до цієї ролі зміниться його поведінка.

Безумовно, важливим компонентом техніки спілкування вчителя є культура мовлення, яка включає лексичну (багатий словниковий запас (зокрема синонімів, метафор, епітетів), відсутність штампів і тавтологій); граматичну (використання іншомовних слів, числівників, відмінків, відмін, побудова речень); орфоепічну (наголоси, вимова звуків) правильність мовлення.

Крім того, величезну роль відіграє експресивність мовлення. Головне тут - різноманітність інтонацій (логічні, смислові та емоційні наголоси, зміна висоти звуків, темпоритму, паузи). Інтонація може нести до 40 % інформації. Безбарвна монотонна мова не може привернути увагу учнів, навчити запам'ятовувати головне, виразити особисте ставлення вчителя до інформації, яку він викладає. Крім інтонації до засобів виразності мови належать використання анафор (прислів'я, повтори, приказки), градацій (повтор основного поняття з посиленням та розширенням речення), інверсій (незвичний порядок слів у реченні).

Культура мови вчителя не може реалізуватися без техніки мовлення, яка. включає промовляння тільки на дихальній опорі (це зберігає зв'язки і краще сприймається); чітку дикцію; переважне використання помірної гучності та нижнього регістру свого голосового діапазону; вибір темпоритму мовлення залежно від складності матеріалу, віку та рівня розвитку учнів. Техніка мовлення передбачає уміння привертати увагу та виділяти головне за допомогою пауз, зменшення темпу мовлення та зміни гучності того, хто промовляє.

Є чотири види спілкування: принизливо-поступливе, розуміюче (емпатичне), директивне (наполегливе) і захисно-агресивне. Учителю необхідно оволодіти правилами, прийомами та умовами ефективного спілкування. До ефективних видів спілкування належать директивне та емпатичне.

Емпатичне спілкування - це цілеспрямована взаємодія, орієнтована на встановлення контакту, позитивних взаємовідносин, з'ясування думки співбесідника. Виявляючи співчуття до партнера, суб'єкт не відмовляється від своєї позиції, а намагається порозумітись зі співрозмовником.

Правила емпатичного спілкування: більше слухати, з'ясовувати, уточнювати, а не говорити; стежити за думкою співрозмовника, утримуватись від оцінок; реагувати не тільки на зміст мови, а й на емоції, почуття.

Емпатичне спілкування здійснюється за допомогою таких прийомів:

- підтвердження контакту відповідними невербальними реакціями (погляд, похитування головою, підтакування, нахил до співрозмовника, відкриті жести);

- перефразування почуттів та думок партнера;

Тактовне прояснення прихованих або неусвідомлених мотивів співбесідника, інтерпретація, резюмування їх;

Демонстрація розуміння думки співрозмовника (що нетотожне згоді з нею), підбадьорювання, підтримка співбесідника.

Директивне спілкування спрямоване на здійснення прямого психічного впливу на партнера. Воно включає вираз почуттів, думок суб'єкта, аргументовані пояснення мети діяльності, майбутніх вчинків та їх наслідків, але без образливих оцінок партнера (як під час захисно-агресивного спілкування).

Правила директивного спілкування:

Щирість, відкритість поведінки; відверта відмова здійснювати дії, не прийнятні для суб'єкта;

Активні цілеспрямовані дії, рішучий захист себе від агресивної поведінки партнера;

- чітке висловлення своєї позиції, намірів;

- урахування значущих потреб партнера.

Директивне спілкування включає такі прийоми: висловлення сумнівів, незгоди, власних оцінок, порад, пропозицій, пояснення своєї думки, повідомлення про наслідки негативної поведінки, обов'язкове виконання своїх обіцянок.

До прийомів захисту від небажаного впливу належать:

А) постійне спостереження, усвідомлення власних емоцій, мотивів, невербальних дій, збереження спокою;

Б) повсякчасне самоспостереження, усвідомлення власних емоцій, мотивів, невербальних дій, збереження спокою;

В) нестандартні дії та реакції.

Під час критики слід уникати конфронтації (не вступати в суперечку, перенести бесіду); отримати додаткову інформацію про зміст претензій (попросити конкретизувати, висловити свої припущення про деталі зауваження); перефразувати образливу критику, а тільки потім відповідати; запитати (без оцінок) про наслідки своєї діяльності ("що станеться, якщо..?"); частково погодитися з критикою (з фактами, або з можливими наслідками, або з принципами, або з правом співбесідника мати своє бачення ситуації).

Отже, ефективне спілкування можливе за таких умов:

1. Встановлення відносин довіри на основі визнання іншої людини особистістю.

2.Безоцінне (некритичне) і безумовне (без "якщо ти... - я тебе поважатиму") прийняття іншої людини.

Б. Забезпечення співрозмовникам свободи висловлювання власних думок, почуттів, участі у прийнятті рішень і відповідальності за їх наслідки.



Схожі статті




Педагогіка вищої школи - Курлянд З. Н. - Техніка спілкування

Предыдущая | Следующая